Ухвала суду № 24902144, 05.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 р.Справа № 2а-16312/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О. Д Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012р. по справі № 2а-16312/11/2070

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 30.11.2011р. № 0000861702.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення винесене податковим органом без достатніх правових підстав, при здійсненні господарської діяльності позивачем не допускалися порушення вимог діючого податкового законодавства.

Відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, у наданих до суду письмових запереченнях послався на висновки акту ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 2248/17-НОМЕР_1 від 16.11.2011р. за результатами виїзної планової перевірки позивача, яким встановлено факти порушень вимог податкового законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 20.10.2011р. по 09.11.2011р. відповідачем, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено планова виїзна документальна перевірка позивача, ФО-П ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2011р.

Результати перевірки оформлені актом ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 2248/17-НОМЕР_1 від 16.11.2011р. На підставі висновків акту перевірки та відповідно до п.п. 54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України відповідачем 30.11.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення №00008617020 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 29162,50 грн., з яких 23330,00 грн. -основний платіж, 5832,50 грн. -штрафна (фінансова) санкція.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем в ході судового розгляду доведено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість висновків, які містяться акті перевірки ФО-П ОСОБА_2 № 2248/17-НОМЕР_1 від 16.11.2011р. та правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Висновками акту перевірки №2248/17-НОМЕР_1 від 16.11.2011р. встановлено, що позивачем в порушення п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит в травні та червні 2011р. на суму 23330,00 грн. в результаті чого на вказану суму занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності. При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, норми чинного податкового законодавства пов'язують виникнення права на податковий кредит з наявністю податкової накладної, оформленої відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Матеріали справи свідчать, що суми податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість за травень, червень 2010р. виникли у позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Біо Енергія» на підставі договорів підряду № 08-04/10 від 28.04.2010р., №01-06/10 від 01.07.2010р.

Відповідно до приписів ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Тобто предметом даного договору є певний вид та відповідний перелік робіт. Крім того, істотними умовами договору підряду є ціна роботи, порядок оплати, якість роботи та визначення того, з якого матеріалу і якими засобами мають виконуватись роботи, визначені в договорі (ст. 839, ст. 843, ст. 854, ст. 857 ЦК України).

Відповідно до договорів підряду № 08-04/10 від 28.04.2010р., №01-06/10 від 01.07.2010р. ФО-П ОСОБА_2 доручив ТОВ «Біо Енергія» (Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, с. Степное) виконати роботи - встановлення віконних та дверних металопластикових блоків.

Як вбачається зі змісту вищезазначених договорів підряду, вони не містять адреси, за якою необхідно провести передбачені договорами роботи.

Відповідно до акту перевірки № 50/23-4/33766899 від 01.02.2011р. ТОВ «Біо Енергія» як платник податків зареєстрований у Дніпропетровській МДПІ. Згідно вказаного акту за місцезнаходженням підприємство не знаходиться, фінансово-господарські відносини з ФО-П ОСОБА_2 не підтверджено. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. У ТОВ «Біо Енергія» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності та операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Колегія суддів зазначає, що укладені між позивачем та ТОВ «Біо Енергія» договори підряду № 08-04/10 від 28.04.2010р., №01-06/10 від 01.07.2010р. не передбачають залучення субпідрядних організацій. Будь-яких документальних доказів про інших осіб, які виконували роботи за вказаними договорами позивачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, серед посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п.2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Як свідчать надані позивачем додаток 18, додаток Д та додаток Ж, складання яких передбачено Правилами визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затвердженими наказом Держбуду України від 27.08.2000р. № 174, то таким вимогам вони не відповідають, оскільки не містять зазначення посади, ініціалів та прізвища осіб, які приймали участь у їх складанні, що передбачено також затвердженими типовими формами.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №554 від 04.12.2009р. затверджені примірні форми первинних документів з обліку в будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/.

Колегія суддів зазначає, що позивачем до матеріалів справи надані довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень та червень 2010р. по типовій формі № КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт по типовій формі № КБ-2в за травень, червень 2010р., які не містять дат підписання підрядником (ТОВ «Біо Енергія»). Надані позивачем відомості ресурсів за формою № 4б до актів приймання виконаних будівельних робіт по типовій формі № КБ-2в за травень, червень 2010р. також не містять зазначення посади, ініціалів та прізвища осіб, які її склали та перевірили, що передбачено типовою формою. Також надані позивачем довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень та червень 2010р. по типовій формі № КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт по типовій формі № КБ-2в за травень, червень 2010р. не містять найменування та адреси будівництва, що унеможливлює встановлення місця проведення робіт, оскільки вказана інформація відсутня і в договорах підряду.

Крім того, типові форми КБ-2в та КБ-3 за травень 2010р. містять посилання як підставу виконання робіт на договір №04-04/10 від 28.04.2010р., доказів укладання якого позивачем не надано. Типові форми КБ-2в та КБ-3 за червень 2010р. взагалі не містять посилання на укладений договір підряду.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

В матеріалах справи наявні податкові накладні ТОВ «Біо Енергія» № 31-051 від 31.05.2010р. на суму 59989,20 грн. (в т.ч.ПДВ-9998,20 грн.) та № 30-062 від 30.06.2009р. на суму 79990,00 грн. (в т.ч. ПДВ-13331,67 грн.).

Виходячи з положень п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якими податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що досліджені податкові накладні ТОВ «Біо Енергія» № 31-051 від 31.05.2010р. та № 30-062 від 30.06.2009р. зазначеним вимогам Закону не відповідають, оскільки не містять посади і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що сама наявність у покупця навіть належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача в апеляційній скарзі, що віконні металопластикові та дверні блоки, встановленням яких за договорами підряду займалось ТОВ «Біо Енергія» придбані позивачем у цього ж підприємства у травні, червні 2010 року, оскільки жодних первинних документів, як то договір купівлі-продажу, видаткові та податкові накладні, рахунки фактури, докази фактичного переміщення вказаного товару матеріали справи не містять.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем в ході судового розгляду доведено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість висновків, які містяться акті перевірки ФО-П ОСОБА_2 № 2248/17-НОМЕР_1 від 16.11.2011р.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року по справі № 2а-16312/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012р. по справі № 2а-16312/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 11.06.2012 р.