Ухвала суду № 24901220, 21.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/3221/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

прокурора Демченко Д.А.

представника позивача Шумської І.Г.

представника відповідача Сухомлин Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2011р. по справі № 2а-1670/3221/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг" ( надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0032541702/1076, № 0003282301/40, № 0003122301/41, № 0002972301/1103 від 01.04.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0032541702/1076 від 1 квітня 2011 року, № 0003282301/40 від 1 квітня 2011 року, № 0003122301/41 від 1 квітня 2011 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0002972301/1103 від 1 квітня 2011 року в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг" податку на прибуток у розмірі 52499 гривень 39 копійок, в т. ч. за основним платежем - 41999 гривень 51 копійка, за штрафними санкціями 10499 гривень 88 копійок

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу відповідача в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення в частині задоволення позовних вимог просив відмовити Кременчуцькій ОДПІ у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційних скарг задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у термін з 27.01.2011 по 11.03.2011 відповідачем проведена виїзна планова перевірка ТОВ "Нова Холдинг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.09.2010.

За результатами перевірки складений акт № 1317/23-209/31998642 від 17.03.2011, в якому відображені порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в сумі 1644056,21 грн; підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого встановлено завищення від`ємного значення та заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 2345921 грн, завищено суму залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2010 року на суму 2040952 грн; завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступного податкового періоду у розмірі 297232 грн (Кременчуцькою ОДПІ за наслідками позапланових перевірок, результати яких оформлено актом №696/23-309/31998642 від 01.03.2010, прийнято податкове повідомлення-рішення на зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ № 0000072302/0 від 15.03.2010 за грудень 2009 року на суму 89587,00 грн та податкове повідомлення-рішення № 1264/23-309/31998642 від 31.03.2010 на зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010 року на суму 85693,00 грн); пункту 7.3 статті 7, пункту 8.1 статті 8, підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4740,85 грн.

На підставі акту перевірки винесені:

-податкове повідомлення - рішення № 0032541702/1076 від 01.04.2011, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5926,06 грн, в тому числі, за основним платежем -4740,85 грн, за штрафними санкціями -1185,21 грн;

-податкове повідомлення - рішення № 0002972301/ від 01.04.2011, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2055070,26 грн, в тому числі, за основним платежем -1644056,21 грн, за штрафними санкціями -411014,05 грн;

-податкове повідомлення - рішення № 0003122301/41 від 01.04.2011, яким визначено суму завищення від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 2048689 грн;

-податкове повідомлення - рішення № 0003282301/40 від 01.04.2011, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 2048689 грн та штрафні санкції у розмірі 30488 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0032541702/1076 від 01.04.2011 року суд першої інстанції виходив з його протиправності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи за порушення позивачем пункту 7.3 статті 7, пункту 8.1 статті 8, підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4740,85 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем пункту 7.3 статті 7, пункту 8.1 статті 8, підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" грунтувалися на тому, що позивачем не утримано в подвійному розмірі податок з доходів фізичних осіб з доходу виплаченого директору товариства ОСОБА_3, який є громадянином Російської Федерації, нерезидентом, в зв'язку з чим, на думку відповідача, позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 4740,85 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 28.12.1994 № 889-IV (далі- Закону № 889) особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та в повному розмірі нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до п.7.1. ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Згідно з п. 7.3 ст. 7 цього Закону ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 889 встановлено, що фізична особа - резидент -це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 має паспорт громадянина Російської Федерації, згідно з посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 прийнятий на облік на постійне місце проживання в Україні безстроково, з 26.05.2004 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1; протоколом зборів засновників ТОВ "Нова Холдинг" від 23.11.2006 № 23 призначений на посаду директора товариства; одержав ідентифікаційний номер платника податків, про що внесені дані до Державного реєстру фізичних осіб 18.07.2001.

Отже, виходячи з вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_3 є резидентом України в розумінні п.п. 1.20.1 п. 1.2. ст. 1 Закону № 889, а тому обраховуючи та сплачуючи податок з доходів, виплачених ОСОБА_3 за ставкою 15% позивач діяв правомірно, а тому податкове повідомлення-рішення №0032541702/1076 від 01.04.2011 року про нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4740,85 грн. є протиправним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002972301/1103 в частині нарахування ТОВ "Нова Холдинг" податку на прибуток у розмірі 2002570,87 грн. в т. ч. за основним платежем - 1602056,70 грн. та за за штрафними санкціями-400514,17 суд першої інстанції виходив з його правомірності в цій частині.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Висновки відповідача про порушення позивачем підпунктів 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" грунтувалися на тому, що позивачем не включено до складу валового доходу вартості отриманих від ТОВ "Еліта" охоронних послуг на загальну суму 40000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно Договору № 20050301/П від 01.03.2005р. облсуговування цілісного майнового комплексу цукрового заводу, ТОВ "Нова Холдинг" отримувало послуги з охорони цілісного майнового комплексу від ТОВ "Еліта".

Станом на дату проведення перевірки кредиторська заборгованість перед ТОВ "Еліта" становить 40000 грн.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно наданого до перевірки акту звіряння розрахунків, дата виникнення кредиторської заборгованості - листопад 2005 року.

Згідно довідки ЄДР державна реєстрація ТОВ "Еліта" припинена 27.09.2010 року у зв'язку з визнанням його банкрутом. Станом на 01.03.2011р. заборгованість не погашено. Тобто, послуги, отримані від ТОВ «Еліта» залишились безоплатними.

В порушення приписів підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем не включено до складу валового доходу підприємства вартості безоплатно отриманих охоронних послуг, що призвело до заниження валових доходів, задекларованих позивачем показників у рядку 01.6 Декларацій "Інші доходи" на загальну суму 40000 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками відповідача та суду першої інстанції про заниження позивачем валових доходів на загальну суму 40000 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" грунтувалися на тому, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати з придбання товарів у ПП "Будспоживнафтопереробка ДП", ПП "Актівітіфрідом", МПП "Шквал", отримання яких не підтверджено документально.

Колегія суддів погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 (далі -Закон № 334/94) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР вказано, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до копій договорів купівлі-продажу укладених позивачем з ПП "Будспоживнафтопереробка" 26.06.2009 а з ПП "Актівітіфрідом" 24.03.2010 продавець зобов`язується передати товар, вартість якого визначається рахунками, у власність покупця (ТОВ "Нова Холдинг"), а покупець - прийняти товар та здійснити його оплату.

Між тим, в підтвердження виконання умов вказаних договорів купівлі-продажу позивачем не надано рахунки, в які повинні містити вартість товару.

Пунктом 1.2 вказаних договорів передбачено, що кількість одиниць товару визначається в замовленнях.

Між тим, в підтвердження умов вказаного пункту договорів позивачем не надано відповідні замовлення з зазначенням кількості одиниць товару.

Відповідно до пункту 3.1 при підписанні договору продавець надає гарантії передачі товару у встановлені строки, а покупець надає гарантії своєчасного прийому та оплати товару. Гарантії надаються у письмовій формі та приєднуються до договору.

Однак, передбачені гарантії позивачем не надано.

Крім того, умовами договорів передбачений самовивіз товару позивачем, проте жодних доказів на підтвердження виконання вказаних умов щодо здійснення самовивозу товару позивачем не надано.

Також, до суду не надано доказів виконання умов пунктів 2.7 договорів від 26.06.2009, 24.03.2010 щодо обов'язку покупця в 5-денний термін повідомити продавця про перерахуванні платежу (повідомлення направляється із заказним повідомленням про вручення).

Акти приймання товару по кількості та якості товару, складені між позивачем та ПП "Будспоживнафтопереробка" , ПП "Актівітіфрідом" , що містяться в матеріалах справи, не містять всіх необхідних реквізитів, зокрема відсутня інформація щодо осіб, які склали цей акт, їх реквізити та підписи не відповідають приписам пунктів 25, 26 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного вжитку по кількості, затвердженою постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965, відповідно до яких акт повинен бути підписаний всіма особа, які приймали участь у прийманні продукції, акт приймання затверджується керівником або заступником керівника не пізніше, ніж на наступний день після складання акту, та пункту 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного вжитку за якістю, затвердженою постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966, щодо необхідної інформації, яку повинен містити акт приймання за якістю.

Згідно з договором поставки від 19.08.2009 постачальник (ПП "Шквал") поставляє товар окремими партіями згідно із замовленням на поставку, а покупець (ТОВ "Нова Холдинг") приймає та оплачує його, проте замовлень на поставку товару позивачем також не надано.

Пунктом 2.1 договору від 19.08.2009 передбачено, що ціна одиниці товару вказана в узгоджених та підписаних Сторонами специфікаціях або рахунках -фактурах, які є невід`ємними частинами цього договору, однак вказані документи позивачем не надано.

Згідно п. 4.6 договору при постачанні товару постачальник зобов'язується надати накладну на товар, податкову накладну, товарно-транспортну накладну.

Між тим, позивачем не підтверджено постачання товару товарно-транспортними накладними.

Згідно п. 4.7 вказаного договору постачальник зобов`язаний забезпечити покупця всіма необхідними документами, які підтверджують якість товару. Між тим, такі документи позивачем не надано.

Акти приймання товару по кількості та якості товару не містять всіх необхідних реквізитів, зокрема відсутня інформація щодо осіб, які склали цей акт, їх реквізити та підписи не відповідають приписам пунктів 25, 26 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного вжитку по кількості, затвердженою постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965, відповідно до яких акт повинен бути підписаний всіма особа, які приймали участь у прийманні продукції, акт приймання затверджується керівником або заступником керівника не пізніше, ніж на наступний день після складання акту, та пункту 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного вжитку за якістю, затвердженою постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966, щодо необхідної інформації, яку повинен містити акт приймання за якістю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відповідача про не підтвердження позивачем документально правомірність віднесення до складу валових витрат витрати у розмірі 6274947,51 грн, на оплату товарів та послуг у ПП "Будспоживнафтопереробка ДП", ПП "Актівітіфрідом", МПП "Шквал".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками відповідача та суду першої інстанції про відсутність реальності та документального підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрентами та порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002972301/1103 в частині нарахування ТОВ "Нова Холдинг" податку на прибуток у розмірі 52499,39 грн, в т. ч. за основним платежем - 41999,51 грн, та за штрафними санкціями 10499,88 грн. суд першої інстанції виходив з його протиправності в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеною перевіркою відповідачем встановлено порушення позивачем підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в зв'язку з завищенням позивачем суми амортизаційних відрахувань на цілісний майновий комплекс цукрового заводу, приміщення косметико-побутового комплексу "Марія-Арт-Студіо" у розмірі 167998,01 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" грунтувалися на тому, що позивачем завищено суми амортизаційних відрахувань на цілісний майновий комплекс цукрового заводу, приміщення косметико-побутового комплексу "Марія-Арт-Студіо".

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94 під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Висновки відповідача про завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на цілісний майновий комплекс цукрового заводу, приміщення косметико-побутового комплексу "Марія-Арт-Студіо" у розмірі 167998,01 грн. у зв'язку із здійсненням амортизації вказаних об'єктів за нормою 1,25 %, включаючи їх до 1 групи, спростовуються долученими до матеріалів справи копіями журналів ордеру та деклараціями на прибуток, сума амортизаційних відрахувань по яких при загальному підрахунку співпадає.

Згідно з письмовими поясненнями відповідача розрахунок амортизаційних відрахувань зроблений перевіряючими виключно на підставі роздруківок з програми SAP, які не містять підписів уповноважених осіб позивача, а не на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність висновків Кременчуцької ОДПІ щодо завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на цілісний майновий комплекс цукрового заводу, приміщення косметико-побутового комплексу "Марія-Арт-Студіо" у розмірі 167998,01 грн.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 0002972301/1103 від 01.04.2011 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи за порушення позивачем п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0003122301/41 від 01.04.2011 року про зменшення залишку розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2010 року та податкове повідомлення-рішення № 0003282301/40 від 01.04.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за грудень 2009 р., січень 2010 р.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача про неправомірне завищення позивачем задекларованих сум податкового кредиту з ПДВ за податковими накладними, виписаними ПП "Калісто", ПП "Актівітіфрідом", МПП "Шквал", ПП "Будспождивнафтопереробка ДП", ПП "Промуніверсал Плюс" та за рахунок податкових накладних, виписаних в іншому, ніж звітний, періоді.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України "Про податок на додану вартість", згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Системно аналізуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання -платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Крім того, з аналізу підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, оскільки як визначено п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична, та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Підставою для формування податкового кредиту позивачем слугували податкові накладні.

Між тим, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Колегія суддів зазначає, якщо певна господарська операція не відбулася, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів чи послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права-придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи те, що позивачем не доведено документально отримання товару у контрагентів ПП "Актівітіфрідом", МПП "Шквал", ПП "Будспождивнафтопереробка ДП", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірне формування податкового кредиту за господарськими операціями з вказаними контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції неправомірність формування податкового кредиту по господарським операціям з ПП "Калісто" та ПП "Промуніверсал Плюс" відповідач обгрунтовує тим, що вказаними контрагентами не відображено у податковому обліку податкові зобов'язання по операціях, проведених з позивачем.

Між тим, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Питання товарності операцій по правовідносинам з ПП "Калісто" та ПП "Промуніверсал Плюс" відповідачем не оспорюється. Також, відповідачем не заперечувалося, що позивачем по вказаним контрагентам на перевірку були надані усі необхідні документи.

Отже, не відображення контрагентами податкових зобов'язань та ухилення ними від сплати податкового зобов'язання з ПДВ не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що неправомірним є висновок контролюючого органу щодо безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з придбання товарів у ПП "Калісто" та ПП "Промуніверсал Плюс".

Крім того, відповідач також зазначає про завищення ТОВ "Нова Холдинг" податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість за липень, серпень 2009 року внаслідок неправомірного включення до його складу сум ПДВ по накладних, виписаних контрагентами позивача у попередніх звітних періодах, за відсутності письмових пояснень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було включено суми ПДВ по податковим накладним у тому періоді у якому отримані податкові накладні, що відповідає приписам Закону України "Про податок на додану вартість" та підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновок перевіряючих щодо завищенням позивачем податкового кредиту по податковим накладним, виданим контрагентами у іншому періоді, не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди ( в тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з абзацем "б" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів.

Таким чином, враховуючи те, що неправильне обчислення відповідачем сум завищення ТОВ "Нова Холдинг" податкового кредиту впливає на правомірність визначення розміру сум бюджетного відшкодування та від"ємного значення у податкових повідомленнях - рішеннях № 0003122301/41, № 0003282301/40 від 01.04.2011, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані рішення підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Холдинг" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2011р. по справі № 2а-1670/3221/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Макаренко Я.М.Судді Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2012 р.