Ухвала суду № 24899035, 20.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 р. Справа № 32475/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2010р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоміль Санок Україна» до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

22.01.2010р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Стоміль Санок Україна» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про уточнення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Рівне № 0004022342/0 від 31.08.2009р. та № 0004022342/1 від 26.10.2009р., винесені на підставі Акту перевірки № 1076/23-100/35953560 від 20.08.2009р.; стягнути з державного бюджету понесені судові витрати (а.с.3-6, 141).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2010р. заявлений позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне № 0004022342/0 від 31.08.2009р. та № 0004022342/1 від 26.10.2009р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 6900 грн. витрат, пов'язаних із проведенням судової економічної експертизи (а.с.147-150).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у м.Рівне, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.153-154).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що судом невірно застосовані до розглядуваних правовідносин приписи пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не досліджені надані докази в повному обсязі. Зокрема, під час проведення перевірки виявлено завищення валових витрат в сумі 1340758 грн., які виникли в результаті переміщення по внутрішньому складу підприємства та не відносяться до валових витрат в частині їх придбання, чим порушено вимоги пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також позивачем подано 22.07.2009р. уточнюючий розрахунок, через що останнім самостійно узгоджені податкові зобов'язання.

Таким чином, надана суду розшифровка валових витрат, яку формував позивач у зв'язку із придбанням, не може містити в собі інформацію про наявність чи відсутність витрат, які виникли в результаті переміщення по внутрішньому складу підприємства, та не відносяться до валових витрат в частині їх придбання.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 04.08.2009р.-17.08.2009р. відповідачем ДПІ у Рівне проведена виїзна планова перевірка ТзОВ «Стоміль Санок Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.06.2008р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 03.06.2008р. по 30.06.2009р., по результатам якої складено Акт перевірки № 1076/23-100/35953560 від 20.08.2009р. (а.с.7-35).

Проведеною перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за І півріччя 2009 року в сумі 129927 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004022342/0 від 31.08.2009р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 142920 грн., в тому числі 129927 грн. за основним платежем та 12993 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.44).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань скарга позивача на здійснені донарахування податкових зобов'язань була відхилена, а податковим органом прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0004022342/1 від 26.10.2009р. на аналогічні суми податкових зобов'язань (а.с.45).

Із матеріалів справи слідує, що наведений спір зводиться до встановлення фактичного розміру валових витрат позивача за І півріччя 2009 року та перевірки доводів податкового органу про завищення валових витрат за вказаний період.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких:

пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Окрім цього, згідно приписів ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податковий орган під час проведення перевірки зобов'язаний встановити правильний об'єкт оподаткування, незалежно від задекларованих платником податків показників, та врахувати всі показники як заниження такого об'єкта (валових витрат), так і його завищення за періоди, які охоплені перевіркою.

Для з'ясування наведеного питання судом було призначено проведення судової економічної експертизи; за результатами останньої (висновок № 0103 від 31.05.2010р.) експертом на підставі наданих документів вказано про документальне непідтвердження висновків відповідача про завищення за І півріччя 2009 року позивачем валових витрат в сумі 551908 грн. та заниження податку на прибуток підприємств за вказаний період на 129927 грн.

Наведені висновки експерта обґрунтовані відповідними розрахунками та ґрунтуються на первинних документах підприємства, а відтак не викликають сумніву; також вказані висновки не спростовані податковим органом під час розгляду справи.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що згідно складеного висновку експертизи підтверджено валові витрати позивача за І півріччя 2009 року в розмірі 12271453 грн., тобто, в більшому розмірі, ніж задекларовано платником податку (12102076 грн.).

Із урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правильність формування позивачем валових витрат та безпідставність висновків податкового органу про завищення валових витрат і заниження податку на прибуток підприємств за І півріччя 2009 року.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне № 0004022342/0 від 31.08.2009р. та № 0004022342/1 від 26.10.2009р. слід визнати протиправними і скасувати.

Вказане уточнення не впливає на правильність вирішення заявленого позову, а тому підстави для скасування чи зміни судового рішення колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2010р. у адміністративній справі № 2а-236/10/1770 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний