Ухвала суду № 24898898, 21.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 р. Справа № 80178/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,

при секретарі судового засідання Маципури Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.09.2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІО-К» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2009 року № 194/23-2/22101670/5587, -

ВСТАНОВИЛА :

В травні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СІО-К» звернулось до суду з адміністративним позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2009 року № 194/23-2/22101670/5587.

В позові Товариство з обмеженою відповідальністю «СІО-К» покликається на те, що йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 73 099,65грн., в тому числі по декларації за січень 2008 року в сумі 20 323,40 грн., за лютий 2008 року 16 036,67 грн., за березень 2008 року в сумі 9 931,43 грн. та по декларації за квітень 2008 року в сумі 26 808,15 грн., мотивуючи тим, що ним виконано усі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування та надано податковому органу всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. А та обставина, що контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а не є підставою для позбавлення його, як платника податку, права на відшкодування податку на додану вартість.

Оскаржуваною постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.09.2009 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІО-К» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2009 року № 194/23-2/22101670/5587 - задоволено.

У поданій апеляційній скарзі Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція Закарпатської області просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що з метою запровадження механізму адміністрування податку на додану вартість та відповідно до пункту 1.1 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" та на виконання Указу Президента України від 1 червня 2005 року № 901 "Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики" ДПА України затвердила Наказом від 18.08.2005р. № 350 "Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість". Методичні рекомендації розроблені згідно з вимогами Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" із змінами і доповненнями (далі - Закон №509) та на виконання положень пункту 7.7 статті 7 Закону №168 для застосування органами державної податкової служби при здійсненні контролю за правомірністю заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами. Методичні рекомендації застосовуються до податкової звітності, складеної за результатами звітного періоду, починаючи з червня місяця 2005 року, для платників податку на додану вартість з місячною формою звітності та з другого кварталу - для платників, які перебувають на квартальній формі звітності.Так, протягом 30 календарних днів, наступних після настання 30-денного терміну за днем отримання податкової декларації разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування, визначеного Законом №168 для проведення невиїзної документальної перевірки, проводиться позапланова виїзна перевірка податкової декларації з ПДВ платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.4.3, 4.4 та 4.5 Наказу ДПА України "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" №350 від 18. 08. 2005 року (далі - Наказ №350), протягом двох робочих днів за днем надання платником ПДВ копій відповідних документів підрозділом контрольно-перевірочної роботи складається перелік основних постачальників платника ПДВ у кожному окремому періоді, по яких до органів державної податкової служби за місцем їх реєстрації засобами електронного зв'язку направляється запит про надання загальних відомостей щодо таких підприємств. Основними постачальниками вважаються суб'єкти господарювання, в яких платником ПДВ, що перевіряється, придбано товарів (послуг), де сума ПДВ складає 5 і більше відсотків від суми дозволеного податкового кредиту у цьому періоді для юридичних осіб та 3 відсотки для фізичних осіб.

Орган державної податкової служби, до якого надійшов запит про надання загальних відомостей про постачальника платника ПДВ, яким заявлено бюджетне відшкодування, зобов'язаний протягом 3 робочих днів від дня його надходження силами підрозділів реєстрації та обліку платників податків, адміністрування ПДВ, обліку та звітності, контрольно- перевірочної роботи та податкової міліції підготувати та направити засобами електронного зв'язку до відповідного органу державної податкової служби вичерпну інформаційну довідку про даного суб'єкта господарювання. У разі надходження інформації, за результатами аналізу якої виникає сумнів відносно дієздатності та правоздатності суб'єкта господарювання - постачальника платника ПДВ, а також законності здійснених ними фінансово-господарських операцій, підрозділ контрольно-перевірочної роботи може організувати проведення зустрічних документальних перевірок по відповідному ланцюгу постачання. Обов'язкові зустрічні перевірки по ланцюгу постачання проводяться по тих постачальниках платника ПДВ, у яких сума зобов'язань по ПДВ у податковому періоді по операціях з даним платником ПДВ складає 30 і більше відсотків від загальної суми податкових зобов'язань в цьому періоді.

Відповідно до пп.1.2.5 п. 1.2 ст. 1 Методичних рекомендацій, зустрічна документальна перевірка - перевірка, яка проводиться податковим органом по основних постачальниках, що мали правові відносини з платником ПДВ, за їх місцезнаходженням (позапланова виїзна) або у приміщенні податкового органу (невиїзна документальна), з метою встановлення фактичних обставин здійснених операцій, у тому числі факту включення основними постачальниками сум ПДВ, які підлягають підтвердженню, до складу податкових зобов'язань декларації з ПДВ. В той же час, норма пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168. крім визначених обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 Закону N 168 суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону N 168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону N 168). Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом N 168 встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІО-К» суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону). Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідачем 22.04.2009 року було здійснено позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень, лютий, березень, квітень 2008 року, за наслідками якої було складено Акт № 48/23-2/22101670 від 22.04.2009 року. Перевіркою підтверджено відсутність підстав для відшкодування позивачу ПДВ за рахунок коштів державного бюджету, оскільки реальна сума спірного податкового платежу до державного бюджету не надійшла. За результатами вищезазначеного Акту було прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.04.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 73 099,65 грн., в тому числі по декларації за січень 2008 року в сумі 20 323,40 грн., за лютий 2008 року 16 036,67 грн., за березень 2008 року в сумі 9 931,43 грн. та по декларації за квітень 2008 року в сумі 26 808,15 грн., правомірність якого і є предметом даного спору.

Відповідно до п. 1.3 Закону України „Про податок на додану вартість41 платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно п. 1.8 зазначеного Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 вказаної статті Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Судом встановлено, що підставою для зменшення бюджетного відшкодування позивачу послужило реальне ненадходження суми спірного податкового платежу до державного бюджету.

Так як, податковим органом за результатами перевірок по ланцюгу постачання ПП ОСОБА_1, ПП Фірма «Товтри - Плюс», Торгівельна компанія БПК встановлено недекларування та несплату податку на додану вартість до бюджету. Однак, судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що позивачем сформовано податковий кредит за спірні періоди на підставі податкових накладних, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Податкова накладна, в свою чергу, є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у складі ціни товару. Перевіркою також не встановлено жодних порушень з боку позивача вимог податкового законодавства. Таким чином, твердження відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", підтвердження сплати сум податку на додану вартість до бюджету всіма постачальниками товарів (робіт, послуг) до виробника є помилковим, з огляду на таке. Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону). Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В зв'язку з цим, посилання податкової інспекції на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників до виробника визнається судом необґрунтованим, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість. Заперечуючи проти позову відповідач посилається на Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів держаної податкової служби України при організації та проведення перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України № 350 від 18.08.2005 р., однак, такі є внутрішнім документом, розробленим та затвердженим державною податковою службою, і є документи для службового користування. Окрім того, такий по перше не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а по-друге, податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх та відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом..

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість". До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов'язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом строк відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість. З врахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до переконання що, спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та таке підлягає скасуванню, а отже позов є підставним та підлягає до повного задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.09.2009 року у справі № 2а-2606/09 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.Б. Заверуха

О.М. Гінда