Ухвала суду № 24894894, 06.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2012 р. м. Київ К-2378/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року

у справі № 2-а-65/2008

за позовом Міжрайонного підприємства «Надвірнатеплокомуненерго»

до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Міжрайонне підприємство «Надвірнатеплокомуненерго»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі -відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2007 року № 0000472301/0.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000472301/0 від 25 липня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь МП «Надвірнатеплокомуненерго»3,40 грн. державного мита.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області провела виїзну планову документальну перевірку МП «Надвірнатеплокомуненерго»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої було складено акт № 642/23-20552121 від 16 липня 2007 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті підприємству донараховано податок на прибуток у сумі 19988,52 грн., у тому числі: за 4 квартал 2005 року в сумі 18756,10 грн., за 4 квартал 2006 року в сумі 1232,42 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що позивачем неправомірно були завищені валові витрати за 2005, 5006 роки на суму 75024,41 грн. та 4931,68 грн. відповідно, оскільки МП «Надвірнатеплокомуненерго»не здійснено компенсацію вартості таких товарів (робіт, послуг), яка по закінченню терміну позовної давності стала безповоротною фінансовою допомогою.

25 липня 2007 року ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення -рішення № 0000472301/0, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила МП «Надвірнатеплокомуненерго»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 29736,30 грн., у тому числі: 19988,52 грн. - за основним платежем, 9747,78 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачає обов'язку платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суму вартості товарів (робіт, послуг), які віднесені ним до складу валових витрат за першою подією (оприбуткування товарів, отримання результатів робіт та послуг) у випадку їх неоплати в межах терміну позовної давності і віднесення такої кредиторської заборгованості до валових доходів відповідно до вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з пункту 3.1.1 акту перевірки, у 4 кварталі 2005 року позивачем проведено списання простроченої кредиторської заборгованості у сумі 90029,29 грн. (у тому числі податок на додану вартість 15004,88 грн.), термін позовної давності якої минув у грудні 2005 року, про що складено акт від 31 грудня 2005 року за № 272, а також у 4 кварталі 2006 року проведено списання простроченої кредиторської заборгованості в сумі 13080,02 грн. (у тому числі податок на додану вартість 2180,00 грн.), термін позовної давності якої минув у грудні 2006 року, про що складено акт від 31 грудня 2006 року за № 390. Зазначені суми простроченої кредиторської заборгованості віднесено до складу валових доходів за результатами 4 кварталу 2005 року в сумі 90029,29 грн. та 4 кварталу 2006 року в сумі 13080,02 грн. відповідно. В бухгалтерському обліку дана операція відображена записом по рахунках Дт 631 -Кт 719.

Разом з цим, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток слугував висновок податкового органу про те, що підстави для віднесення вартості таких товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат відсутні, оскільки не відбулася компенсація вартості цих товарів, що суперечить положенням пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно сформував валові витрати за правилом першої події.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валовий доход -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині 4 статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"».

Згідно із абзацом 3 підпункту 1.22.1 пункту 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) безповоротна фінансова допомога -це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, суми простроченої кредиторської заборгованості позивачем були віднесені до складу валових доходів за результатами 4 кварталу 2005 року в сумі 90029,29 грн. та 4 кварталу 2006 року в сумі 13080,02 грн. відповідно

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева