Постанова № 24892317, 12.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2012 року 10:19 № 2а-5668/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі Сервачинській І.М., за участю представників сторін:

від позивача: Бойко А.А., Шапошник А.О.,

від відповідача: Коновал Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо змін призначення платежу,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «Нафтогазбезпека»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі- позивач, ДП «Нафтогазбезпека») позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі- відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання протиправними дій щодо розподілу сплачених сум за платіжними дорученнями № 649 від 17.05.2010 р., № 570 від 23.04.2010 р., № 581 від 26.04.2010 р., № 638 від 12.05.2010 р., № 706 від 20.05.2010 р., № 756 від 27.05.2010 р. в рахунок погашення податкового боргу та пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем було безпідставно спрямовано кошти, сплачені позивачем в якості оплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень, квітень 2010 року, на погашення податкового боргу. Позивач зазначав, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику та що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000 р. контролюючим органам не надано право змінювати призначення платежу з метою погашення податкового боргу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що він керувався пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та листом ДПА України від 22.12.2007 р. № 12833/6/24-0415, в якому зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Зазначений механізм, на переконання відповідача, діє в автоматичному режимі і стосується усіх видів перерахувань, в тому числі сплати розстрочених сум.

З урахуванням вищевказаного, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі (ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 21.09.2011 року № 981, судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 11.06.2012 року здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Позивач -ДП «Нафтогазбезпека НАК «Нафтогаз України»(код ЄДРПОУ 32253350) зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.11.2002 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11554791 від 27.10.2011 року, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2009 року між ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та ДП «Нафтогазбезпека»було укладено договір № 32 про розстрочення податкового боргу на загальну суму 6 902 426,00 грн. терміном з 17.12.2009 року по 30.12.2010 року, яким затверджено строки і суми сплати реструктуризованих сум.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою ДП «Нафтогазбезпека»чергових платежів на погашення податкового боргу за вказаним договором, сплачувані позивачем поточні суми податку на додану вартість зараховувалися податковим органом у рахунок погашення такого податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, що підтверджується даними облікової картки платника.

Як встановлено в ході судового розгляду, відповідачем було здійснено зарахування з метою погашення податкового боргу наступних платежів позивача:

- грошової суми у розмірі 32 447,00 грн., сплаченої 23 квітня 2010 року відповідно до платіжного доручення № 570 від 23.04.2010 р. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2010 р.»(а.с. 24);

- грошової суми у розмірі 15 000,00 грн., сплаченої 26 квітня 2010 року відповідно до платіжного доручення № 581 від 26.04.2010 р. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2010 р.»(а.с. 25);

- грошової суми у розмірі 50 000,00 грн., сплаченої 12 травня 2010 року відповідно до платіжного доручення № 638 від 12.05.2010 р. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2010 р.»(а.с. 26);

- грошової суми у розмірі 150 000,00 грн., сплаченої 17 травня 2010 року відповідно до платіжного доручення № 649 від 17.05.2010 р. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2010 р.»(а.с. 23);

- грошової суми у розмірі 100 000,00 грн., сплаченої 20 травня 2010 року відповідно до платіжного доручення № 706 від 20.05.2010 р. з призначенням платежу «ПДВ за квітень 2010 р.»(а.с. 27);

- грошової суми у розмірі 14 385,00 грн., сплаченої 27 травня 2010 року відповідно до платіжного доручення № 756 від 27.05.2010 р. з призначенням платежу «ПДВ за квітень 2010 р.»(а.с. 28).

Як встановлено судом, про дії відповідача, пов'язані зі зміною призначення платежів, ДП «Нафтогазбезпека»дізналось лише у грудні 2011 року, коли відповідачем було нараховано пеню за несвоєчасне погашення поточних податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 161 241,57 грн. Дії по нарахуванню пені оскаржено позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва, яким ухвалою від 09.12.2011 року відкрито провадження у справі № 2а-18193/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2012 року зупинено провадження у справі № 2а-18193/11/2670 до вирішення даної справи та набранням законної сили рішенням суду у даній справі.

Предметом даного судового розгляду є вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо зміни призначення платежів, сплачених вищевказаними платіжними дорученнями.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Оскільки спірні правові відносини виникли до 01 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, судом при вирішенні справи з урахуванням положень ст. 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп застосовуються ті норми законодавства, які діяли на момент виникнення спірних відносин.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормативно-правовим актом, який регулював у період виникнення спірних правовідносин порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі -Закон № 2181).

Відповідно до пункту 1.2. ст. 1 Закону № 2181, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 вказаного Закону визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У відповідності до п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, згідно з п.п.3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Зазначене свідчить про те, що податковий орган дійсно має право розподіляти лише ті суми, які надійшли та направлені на погашення податкового боргу, а не сплачені позивачем поточні податкові зобов'язання, а тому підстави для розподілу сплачених позивачем сум з податку на додану вартість відсутні.

Слід додати, що згідно до п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»(у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (п. 3.8 вищезазначеної Інструкції).

Отже, із наведених правових норм вбачається, що право визначати та змінювати призначення платежу відповідно до чинного законодавства належить виключно платнику.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів відсутній такий, як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, а відтак податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Підпунктом 7.7. ст. 7 Закону № 2181, що визначає принцип рівності бюджетних інтересів, передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, ні вказана норма, ні в цілому Закон не визначає повноваження саме податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Отже, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного суду України у справах з щодо застосування вказаної норми права у аналогічних правовідносинах (постанова ВСУ від 01.12.2009 р. у справі 21-1234 во 09; постанова у справі 21-1162во09, та інші), а також правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній Інформаційному листі адміністративним судам України від 20.07.10р. № 1112/11/13-10.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України «Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення»№ 21-1162во09 від 08.12.2009р. зазначено, що у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо розподілу сплачених сум за платіжними дорученнями № 649 від 17.05.2010 р., № 570 від 23.04.2010 р., № 581 від 26.04.2010 р., № 638 від 12.05.2010 р., № 706 від 20.05.2010 р., № 756 від 27.05.2010 р. в рахунок погашення податкового боргу та пені підлягають задоволенню.

Крім того, суд відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України для повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та вирішити питання щодо зобов'язання відповідача внести зміни до карток особових рахунків позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»( у редакції Закону України № 4711-VI від 17.05.2012) податкові органи забезпечують облік платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованою у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (Інструкція № 276).

Пунктами 1.4., 1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Підпунктом 63.12. Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом. Підпунктом 74.2. цього Кодексу встановлено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Виходячи з вищенаведеного, облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, спричиняє правові наслідки для платника податків у вигляді змін у структурі його податкових зобов'язань в інформаційних системах (базах) органів ДПС, що в свою чергу свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані у картці особового рахунку позивача правильно відображали фактичний стан його зобов'язань та платежів до бюджету.

Оскільки в даному випадку дії податкового органу щодо перерозподілу сплачених сум є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних цих платежів у картці особового рахунку та в електронних базах податкової звітності відповідно до призначення спірних платежів, тому існують правові підстави для зобов'язання відповідача внести зміни в облік нарахованих/сплачених податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити: визнати протиправними дії відповідача щодо розподілу сплачених сум платіжними дорученнями № 649 від 17.05.2010 р., № 570 від 23.04.2010 р., № 581 від 26.04.2010 р., № 638 від 12.05.2010 р., № 706 від 20.05.2010 р., № 756 від 27.05.2010 р. в рахунок погашення податкового боргу та пені; зобов'язати відповідача внести зміни до карток особових рахунків платника податку шляхом відображення платежів, сплачених платіжними дорученнями № 649 від 17.05.2010 р., № 570 від 23.04.2010 р., № 581 від 26.04.2010 р., № 638 від 12.05.2010 р., № 706 від 20.05.2010 р., № 756 від 27.05.2010 р. відповідно до призначення, визначеного цими платіжними дорученнями.

На розподілі судових витрат позивач в судовому засіданні не наполягав.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва щодо розподілу сплачених сум платіжними дорученнями № 649 від 17.05.2010 р., № 570 від 23.04.2010 р., № 581 від 26.04.2010 р., № 638 від 12.05.2010 р., № 706 від 20.05.2010 р., № 756 від 27.05.2010 р. в рахунок погашення податкового боргу та пені.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби внести зміни до карток особових рахунків платника податку - Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»шляхом відображення платежів, сплачених платіжними дорученнями № 649 від 17.05.2010 р., № 570 від 23.04.2010 р., № 581 від 26.04.2010 р., № 638 від 12.05.2010 р., № 706 від 20.05.2010 р., № 756 від 27.05.2010 р. відповідно до призначення, визначеного цими платіжними дорученнями.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 20 червня 2012 року.