Постанова № 24892191, 13.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2012 року 16:18 № 2а-1190/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі судового засідання Сервачинській І.М., за участю представників сторін:

від позивача: Ускової О.І.,

від відповідача: Козак В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Група Рост» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042306 від 17 січня 2012 року,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Група Рост»(далі -позивач, ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042306 від 17 січня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост»податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 273 317,00 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Снайпер Медіа», оскільки податковий кредит було сформовано ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від контрагента, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених з вказаним контрагентом, позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання нікчемними цих правочинів не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

Також позивачі вказував на безпідставність посилання відповідача на висновок почеркознавчої експертизи № 1524 від 09.09.2011 року, яким встановлено, що підписи на в звітних документах ТОВ «Снайпер Медіа», поданих до ДПІ у Голосіївському районі для перевірки, виконані від імені директора ОСОБА_3 іншою особою, оскільки чинним законодавством не передбачено підстави для визнання недійсним правочину на підставі висновку почеркознавчої експертизи.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України було сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 273 317,00 грн. за наслідками проведених господарських операцій з ТОВ «Снайпер Медіа», оскільки підписи від імені директора ТОВ «Снайпер Медіа»ОСОБА_3 відповідно до висновку почеркознавчої експертизи, виконані іншою особою. Відтак, податкові накладні, видані ТОВ «Снайпер Медіа»на користь позивача у серпні 2011 року, не могли бути використані для зменшення податкових зобов'язань ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост».

Із врахуванням вищенаведеного, відповідач прийшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Снайпер Медіа», оскільки вони порушують публічний порядок, а операції за ними є безтоварними.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост»(код ЄДРПОУ 34348339) зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 05.04.2006 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №196521 том І, а.с. 28), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

У період з 09.12.2011 р. по 29.12.2011 р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Снайпер Медіа»за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 763/23-6/34348339 від 29.12.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) -том І, а.с. 10-24.

17 січня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042306, яким позивачу за порушення п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 341 646,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 273 317,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 68 329,00 грн. (том І, а.с. 25);

Під час перевірки було встановлено, що податковий кредит ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост»з податку на додану вартість за серпень 2011 року було сформовано в тому числі на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Снайпер Медіа», яке має ознаки фіктивного підприємства, передбачені ст. 55-1 Господарського кодексу України.

Як вказано в Акті перевірки, підписи на податковій накладній за травень 2011 року із додатками №№ 5, 6 виписаних ТОВ «Снайпер Медіа», з яким мав взаємовідносини позивач, виконані не директором підприємства - гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

Перевіряючими використано також акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Снайпер Медіа»щодо підтвердження господарських відносин за серпень 2011 року від 26.10.2011 року № 1259/3-23-30-37033120, яким встановлено, що згідно висновку № 1506/1 ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ТОВ «Снайпер Медіа»має ознаки «фіктивності»через неможливість встановлення фактичного місцезнаходження за юридичною адресою та відсутність необхідного адміністративно-господарського ресурсу для виконання покладених господарських зобов'язань по укладеним угодам, згідно аналізу наявної в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва інформації.

Таким чином, за висновком податкового органу в ході перевірки не підтверджено наявність надання послуг ТОВ «Снайпер Медіа»позивачу, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Група Рост «Консалт»та ТОВ «Снайпер Медіа» здійснені без мети настання реальних правових наслідків.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост»п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у серпні 2011 року у розмірі 273 317,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 05 травня 2011 року між ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост»(Замовник) та ТОВ «Снайпер Медіа»(Виконавець) укладено Договір № 05-05/8, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки по підбору персоналу для Замовника на території України, а останній зобов'язується оплатити вартість наданих послуг на умовах, передбачених даним Договором. Під терміном «Послуги»сторони розуміють підбір персоналу для Замовника. Виконавець зобов'язується здійснювати підбір персоналу відповідно до кваліфікаційних вимог Замовника, забезпечити підбір і своєчасну заміну персоналу за письмовою вимогою Замовника (п.п. 2.1.1, 2.1.2).

З посиланням на вказаний договір між позивачем та ТОВ «Снайпер Медіа»було підписано акти надання послуг: № б/н від 31 серпня 2011 року, за змістом якого Виконавцем (ТОВ «Снайпер Медіа») було виконано послуги по заміні персоналу для Замовника загальною вартістю 179 500, 00 грн., в тому числі ПДВ -29 916, 67 грн., № б/н від 31 серпня 2011 року, за змістом якого Виконавцем (ТОВ «Снайпер Медіа») було виконано послуги по заміні персоналу для Замовника загальною вартістю 215 600, 00 грн., в тому числі ПДВ -35 933, 33 грн., № б/н від 31 серпня 2011 року, за змістом якого Виконавцем (ТОВ «Снайпер Медіа») було виконано послуги по заміні персоналу для Замовника загальною вартістю 256 900, 00 грн., в тому числі ПДВ -42 816, 67 грн., № б/н від 31 серпня 2011 року, за змістом якого Виконавцем (ТОВ «Снайпер Медіа») було виконано послуги по заміні персоналу для Замовника загальною вартістю 147 300, 00 грн., в тому числі ПДВ -24 550, 00 грн., № б/н від 31 серпня 2011 року, за змістом якого Виконавцем (ТОВ «Снайпер Медіа») було виконано послуги по заміні персоналу для Замовника загальною вартістю 280 700, 67 грн., в тому числі ПДВ -46 783, 33 грн., № б/н від 31 серпня 2011 року, за змістом якого Виконавцем (ТОВ «Снайпер Медіа») було виконано послуги по заміні персоналу для Замовника загальною вартістю 169 450, 00 грн., в тому числі ПДВ -28 241, 67 грн., № б/н від 31 серпня 2011 року, за змістом якого Виконавцем (ТОВ «Снайпер Медіа») було виконано послуги по заміні персоналу для Замовника загальною вартістю 230 550, 00 грн., в тому числі ПДВ -38 425, 00 грн., № б/н від 31 серпня 2011 року, за змістом якого Виконавцем (ТОВ «Снайпер Медіа») було виконано послуги по заміні персоналу для Замовника загальною вартістю 86 500, 00 грн., в тому числі ПДВ -14 416, 67 грн., № б/н від 31 серпня 2011 року, за змістом якого Виконавцем (ТОВ «Снайпер Медіа») було виконано послуги по заміні персоналу для Замовника загальною вартістю 39 500, 00 грн., в тому числі ПДВ -6 583, 33 грн. (том І, а.с. 34, 38, 42, 46, 50, 54, 58, 62, 66 ).

Позивачем було надано суду податкові накладні, виписані ТОВ «Снайпер Медіа»: № 902 від 09.08.2011 року на суму 179 500,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 29 916,67 грн., № 909 від 09.08.2011 року на суму 215 600,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 35 933,33 грн., № 910 від 09.08.2011 року на суму 256 900,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 42 816,67 грн., № 905 від 09.08.2011 року на суму 147 300,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 24 550,00 грн., № 906 від 09.08.2011 року на суму 280700,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 46 783,33 грн., № 907 від 09.08.2011 року на суму 169 450,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 28 241,67 грн., № 908 від 09.08.2011 року на суму 230 550,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 38 425,00 грн., № 1701 від 17.08.2011 року на суму 86 500,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 14 416,67 грн., № 3106 від 31.08.2011 року на суму 39 500,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 6 583,33 грн. (том І, а.с. 33, 37, 41, 45, 49, 53, 57, 61, 65).

На підтвердження оплати на користь ТОВ «Снайпер Медіа»позивачем було надано суду копії платіжних доручень: № 1084 від 09.08.2011 року, № 1085 від 09.08.2011 року, № 1086 від 09.08.2011 року, № 1087 від 09.08.2011 року, № 1088 від 09.08.2011 року, № 1089 від 09.08.2011 року, №1090 від 09.08.2011 року, № 1095 від 17.08.2011 року, № 1106 від 31.08.2011 року (том І, а.с. 35, 39, 43, 47, 51, 55, 59, 63, 67).

Крім того, 08 серпня 2011 року між ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост»(Замовник) та ТОВ «Снайпер Медіа»(Виконавець) укладено Договір № 08-08/1, відповідно до якого Замовник доручає, в Виконавець приймає на себе обов'язки по наданню рекламних заходів, виготовленню та розміщенню реклами, розповсюдженню рекламних буклетів та листівок, послуг по організації та проведенню маркетингових заходів, аналізу ринку збуту та інше. Загальна вартість робіт за Договором визначається виходячи з фактичних витрат Виконавця й уточнюється на підставі щомісячного розрахунку вартості послуг. (п. 1, п. 3.1.1 Договору) -том І, а.с. 68-69.

З посиланням на вказаний договір між позивачем та ТОВ «Снайпер Медіа»було підписано акти надання послуг: № б/н від 31 серпня 2011 року, за змістом якого Виконавцем (ТОВ «Снайпер Медіа») було виконано послуги з надання рекламних заходів, виготовлення та розміщення рекламних буклетів та листівок, послуг по організації та проведенню маркетингових заходів, аналізу ринку збуту розповсюдження реклами загальною вартістю 33 900, 00 грн., в тому числі ПДВ -5 650, 00 грн. (том І, а.с. 72).

ТОВ «Снайпер Медіа»виписало позивачу податкову накладну № 3105 від 31.08.2011 року на суму 33 900,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 5 650,00 грн. (а.с. 71).

На підтвердження оплати на користь ТОВ «Снайпер Медіа»позивачем було надано суду платіжне доручення № 1105 від 31.08.2011 року ( том І, а.с. 73).

Суми податку на додану вартість зазначені у податкових накладних, виданих ТОВ «Снайпер Медіа»включено позивачем до податкового кредиту та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

Враховуючи надання до перевірки вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, для формування податкового кредиту, в зв'язку з чим ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост»має право на відображення у податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Снайпер Медіа».

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача з огляду на нижченаведене.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Крім того, пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, обов'язковою умовою включення податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості товарів (робіт, послуг), є придбання таких товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання у господарській діяльності платника податку.

Вказане підтверджується також правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в Інформаційному від 02.06.11р. № 742/11/13-11, де вказано, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, враховуючи те, що для підтвердження даних податкового обліку беруться до увагу лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, досліджуючи реальність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа»та товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Група Рост»суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту актів виконаних робіт, складених між позивачем та ТОВ «Снайпер Медіа» на виконання Договору № 05-05/805 травня 2011 року, їх предметом було надання послуг по заміні персоналу.

В той же час, з наданої на запит суду інформації ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС вбачається, що відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Ф-1ДФ) поданих ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост»до ДПІ, у позивача в ІІ кварталі 2011 працювало у штаті -939 чоловік, у ІІІ кварталі 2011 року -764 чол., у ІV кварталі 2011 року -605 чол. (том ІІ, а.с. 1).

Представником позивача на вимогу суду були надані також податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІ та ІV квартал 2011 року, показники яких відповідають наданій податковим органом інформації.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що кількість працівників у ТОВ «Консалтингова компанія «Група РОСТ»за період з ІІ по ІV кварталі 2011 року постійно зменшувалась. Зокрема, кількість працівників за ІІІ кв. 2011 року, коли надавались послуги, порівняно з другим кварталом 2011 року, зменшилась на 175 працівників. В наступному податковому періоді після надання послуг кількість працівників позивача зменшилась на 159 працівників.

Доказів заміни персоналу у ТОВ «Консалтингова компанія «Група РОСТ»позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд вважає документально непідтвердженими витрати позивача з придбання таких послуг для фактичного їх використання у господарській діяльності позивача, тобто зв'язку наданих послуг з власною господарською діяльністю позивача.

Крім того, суд зазначає, що згідно податкового розрахунку ТОВ «Консалтингова компанія «Група РОСТ»стосовно сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІІ квартал 2011 року, загальний розмір витрат позивача на оплату праці за цей період становив 1 869 671,00 грн. (том І, а.с. 179-189), що в середньому за місяць становить 623 223,66 грн., в той час як загальна вартість послуг, наданих ТОВ «Снайпер Медіа»у серпні 2011 року по заміні персоналу становить 1 606 000,00 грн.

Тобто витрати позивача, понесені у серпні місяці 2011 року у зв'язку з придбанням послуг по заміні персоналу, більше ніж 2 рази перевищують розмір середньомісячних витрат позивача на оплату праці персоналу за вказаний період, що ставить під сумнів економічну доцільність вказаної господарської операції.

Досягнення економічних і соціальних результатів, а також мети одержання прибутку, визначених частиною 2 ст.3 Господарського кодексу України визначальними характеристиками підприємництва, передбачає розсудливість у визначенні розміру витрат при здійсненні господарської операції у їх співвідношенні з очікуваним доходом, на чому наголошено також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2008 року у справі № К-12656/06.

На думку суду, в випадку, що є предметом судового розгляду, дослідженні фактичні дані вказують на недоведеність позивачем економічної доцільності витрат на послуги, змістом яких була заміна персоналу, та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIY.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт, складених на виконання Договору № 05-05/805 травня 2011 року по підбору персоналу та Договору 08-08/1 від 08.08.2011 року про наданню рекламних послуг, виконавцем були надані обумовлені договорами послуги на загальну суму 1 606 000,00 грн. та 33 900,00 грн., відповідно.

Дослідивши вказані акти, суд встановив, що зазначені акти наданих послуг не містять достатньої інформації про обсяг господарських операцій, а лише відображають найменування робіт, посилання на договір та вартість послуг.

При цьому вказані акти не містять будь-якого розрахунку щодо змісту і обсягу щодо кожної окремо взятої господарської операції (як передбачено ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») не вказано, які конкретно надані послуги (яка кількість працівників була підібрана/замінена, які конкретно рекламні заходи були здійснені), хто їх надавав, в який період часу, загальна кількість годин, витрачених виконавцем, і т. д., тому надані акти не можуть бути належним підтвердженням одержання послуг.

Крім того, з наданих позивачем актів надання послуг не вбачається, які саме критерії використовувались сторонами для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку, а не зловживання по формуванню податкового кредиту) і правомірність формування податкового кредиту.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем в порушення вимог законодавства не надано належних первинних документів, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік», на підтвердження реальності здійснення господарських операцій по наданню послуг.

Акти виконаних робіт, долучені позивачем до матеріалів справи, не ідентифікують витрати з придбання послуг з метою їх використання у господарській діяльності саме позивача.

Таким чином, суд вважає документально непідтвердженими витрати з придбання таких послуг для фактичного їх використання у господарській діяльності ТОВ «Консалтингова компанія «Група РОСТ», оскільки фактично підприємством не представлено до перевірки докази про те, що у господарській та фінансовій діяльності підприємства використано дані послуги, а отже позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по вказаним операціям.

Окрім того, наявні у справі докази свідчать про неможливість виконання ТОВ «Снайпер Медіа»своїх зобов'язань за договорами в силу відсутності у підприємства основних засобів, необхідного устаткування й обладнання а також кваліфікованої робочої сили.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Відповідно до наданих позивачем податкових декларацій ТОВ «Снайпер Медіа»з податку на прибуток за ІІ, ІІ-ІІІ, та ІІ-ІV квартал 2011 року, у Додатках СВ до рядка 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, прямі витрати на оплату праці задекларовані контрагентом позивача з нульовими показниками, що свідчить про відсутність у підприємства найманих працівників (том ІІ, а.с. 63-82).

Крім того, в Додатках СВ до рядка 05.1 декларацій з податку на прибуток ТОВ «Снайпер Медіа»в рядку 05.1.3 «амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг»та в рядку 05.1.4 «амортизація нематеіальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг»відсутні будь-які нарахування.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Снайпер Медіа»адміністративно-господарських можливостей (кваліфікованого персоналу, виробничих потужностей, тощо), необхідних на виконання господарських зобов'язань.

В той же час, відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Спірні договори позивача з ТОВ «Снайпер Медіа»не передбачають права виконавця залучати до надання послуг інших осіб. Тобто такі послуги повинні були надаватись безпосередньо ТОВ «Снайпер Медіа», що вимагало від нього наявності адміністративно-господарських ресурсів, необхідних для виконання взятих на себе зобов'язань.

З огляду на вказане, приймаючи до уваги, що ТОВ «Снайпер Медіа» людських та матеріальних ресурсів для виконання договорів не мало, суд у сукупності з іншими вищезазначеними обставинами приходить до висновку, що відповідачем доведено відсутність реального виконання Договору № 05-05/805 травня 2011 року та Договору 08-08/1 від 08.08.2011 року, укладених з ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост».

За таких обставин суд приходить до висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Група Рост», незважаючи на наявність формально оформлених первинних документів, відсутнє право на відображення у податковому обліку господарської операції з придбання послуг у ТОВ «Снайпер Медіа», оскільки реальність цих господарських операцій спростована матеріалами справи.

Дослідженими судом доказами по справі в їх сукупності спростовуються доводи позивача стосовно реального виконання договорів між ним та зазначеним контрагентом.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів між позивачем та ТОВ «Снайпер Медіа»сама по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеним суб'єктом господарювання, а укладення договорів не є доказом їх виконання.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Жодних доказів на підтвердження факту реальності (фактичності) господарських операцій між ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост»та ТОВ «Снайпер Медіа»представником позивача надано не було, зокрема, не було надано доказів здійснення контрагентом позивача реальної фінансово-господарської діяльності та доказів використання результатів послуг у власній господарській діяльності позивача.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, надання послуг оформлене лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та віднесення сум витрат до валових витрат підприємства.

Враховуючи те, що судом встановлено правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2012 року № 0000042306, суд приходить до висновку про достатність підстав у податкового органу для прийняття спірного повідомлення-рішення, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість за розглядуваними господарськими операціями, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання вказаного рішення протиправним та його скасування.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 22 червня 2012 року.