Постанова № 24892085, 07.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2012 року 14:37 № 2а-4139/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Шейченка О.С., Ільїної Н.Л., Пилипенка А.О.,

від відповідача: Котляра А.С.,

від прокуратури: Семенка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест» до за участю Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби Прокуратури Святошинського району м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0026261501 від 22 листопада 2011 року,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»(далі -позивач, ТОВ «Обербетон-Інвест») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0026261501 від 22 листопада 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2012 року було відкрито провадження у даній справі.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі -ДПІ у Святошинському районі м. Києва -зі спірних правовідносин, судом на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника -ДПІ у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

08 червня 2012 року в судовому засіданні до участі у справі залучено Прокуратуру Святошинського району м. Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що внаслідок проведеної камеральної перевірки позивача ДПІ у Святошинському районі м. Києва складено акт від 03.11.2011 р. за № 15-121/107, на підставі якого відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 84 923 301,00 грн. Позивач вважає помилковими покладені в основу оскаржуваного рішення висновки акту перевірки відносно того, що позивач не мав права під час формування податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року включати до рядку 06.6. -«від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду»загальну суму від'ємного значення І кварталу 2011 року у розмірі 84 923 301,00 грн., а зобов'язано було включити лише витрати, що виникли безпосередньо у І кварталі 2011 р. (за результатами господарських операцій).

Позивач вважає, що зазначені висновки та оскаржуване рішення не відповідають положенням ст. 3, п. 5.1., ст. 6, п. 22.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон про прибуток), а також ст. 150, п. 3 підрозділу 4 розділу XX ПК України, виходячи з положень яких у разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року, сума такого від'ємного значення підлягає безумовному врахуванню у складі витрат ІІ кварталу 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник податкового органу проти адміністративного позову заперечував, вказуючи на пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України, яким встановлено, що пункт 150.1 ст.150 Податкового кодексу України застосовується у 2011 році з урахуванням, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Таким чином, контролюючий орган зауважує, що для включення до складу валових витрат коштів, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, враховується лише від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане у І кварталі 2011 року, без урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування будь яких інших звітних податкових періодів.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Прокурор проти позовної заяви заперечував, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав, викладених податковим органом.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач -ТОВ «Обербетон-Інвест»(код ЄДРПОУ 35223245) зареєстроване як юридична особа 26.06.2007 року та є платником податку на прибуток підприємств.

ТОВ «Обербетон-Інвест»було подано до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкову декларацію позивача з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року (за формою в редакції наказу ДПА України від 29.03.2003 № 143), у рядку 06 якої «скориговані валові витрати»зазначені витрати визначені у розмірі 98 902 084,00 грн., яка складається в тому числі з відомостей за рядками: 04.9. «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»- 84 923 301,00 грн. (том І, а.с. 39-41).

Вподальшому, позивачем було подано до ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року (за формою в редакції наказу ДПА України від 28.02.2011 № 114).

У рядку 06.6. цієї декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року)», визначено від'ємне значення у розмірі 89 985 175, 00 грн., у рядку 07 «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01-рядок 04) (+,-)»визначено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 88 109 078,00 грн.

03 листопада 2011 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Обербетон-Інвест».

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 15-121/107 від 03.11.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт), яким встановлено порушення ТОВ «Обербетон-Інвест»вимог пункту З підрозділу 4 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 84 923 301,00 грн.

22 листопада 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0026261501, яким позивачу у зв'язку із порушенням підпункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 84 923 301,00 грн.

Відповідно до матеріалів проведеної перевірки при аналізі податкової декларації з податку на прибуток ТОВ «Обербетон-Інвест»за II квартал 2011 року було виявлено декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування звітного (податкового) періоду на загальну суму 88 109 078,00 грн., з якої 84 923 301,00 грн. - від'ємне значення, отримане за попередні періоди до 01.01.11 року. За таких обставин відповідачем зроблено висновок про порушення підприємством вимог пункту 150.1 статті 150 з урахуванням вимог пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2756-VI із змінами та доповненнями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно зменшено йому суму від'ємного значення об'єкта оподаткування платником податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, оскільки ним у повній мірі було сформоване від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, а також за ІІ квартал 2011 року на підставі п. 150.1 ст. 150 та п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 37.1 статті 37 Податкового кодексу України визначено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств визначено розділом ІІІ Податкового кодексу України.

В той же час, відповідно до п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, розділ ІІІ застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

У І кварталі 2011 року діяв Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до ст. 3 якого об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було визначено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абз. 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Статтею 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів.

Так, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів, починаючи з 01 квітня 2011 року визначено ст. 150 Податкового кодексу України.

Згідно з пункту 150.1. статті 150 Розділу ІІІ Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

В той же час, суд звертає увагу на те, що п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено особливості застосування п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Системний аналіз змісту абз. 2 п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України свідчить про те, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року, без врахування будь-яких інших звітних періодів.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.99 р. N 1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з наведеного суд вважає, що у зв'язку із набранням 01 квітня 2011 року чинності розділу ІІІ ПК України, та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року у відповідності до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Отже, виходячи з норм чинного законодавства в позивача були відсутні правові підстави керуватись Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»з 01 квітня 2011 року, оскільки питання оподаткування, декларування податку на прибуток з ІІ кварталу 2011 року регулюються лише Податковим Кодексом із врахуванням Перехідних положень.

З врахуванням наведеного, у позивача відсутні визначені законом підстави для включення до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за другий квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року.

Як встановлено судом, у податковій декларації за другий квартал 2011 року у рядку 06.6 «Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду»задекларована сума у розмірі 89 985 175,00 грн. У рядку 07 декларації «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності»вказано суму «-88 109 078,00 грн.».

При цьому від'ємне значення об'єкта оподаткування, відображене у рядку 06.6 декларації за ІІ квартал 2011 року, включає в себе від'ємне значення об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року, яке сформоване позивачем з урахуванням від'ємного значення попереднього податкового року (2010 року), задекларованого у рядку 04.9. податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, у розмірі 84 923 301,00 грн.

Із зазначено слідує, що до показників рядків 06.6, 07 податкової декларації за ІІ квартал 2011 року увійшло від'ємне значенням минулого 2010 року, що не відповідає наведеним вище нормам Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми Кодексу, підприємством у декларації з податку на прибуток за результатами ІІ-го кварталу 2011р. завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 84 923 301,00 грн., чим порушено п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ.

А, отже правомірність рішення суб'єкта владних повноважень доведено відповідачем.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0026261501 від 22 листопада 2011 року винесено податковим органом правомірно, а тому підстави для його скасування відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивача не підлягає.

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 14 червня 2012 року.