Постанова № 24891769, 15.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 червня 2012 р. № 2а- 14778/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Чалого І.С.,

суддів Зінченко А.В., Шевченко О.В.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю представників сторін:

позивача - Шумейко О.О.,

1-го відповідача - Онищенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш" до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові; 2. Держаної казначейської служби України в особі управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області; 3-ті, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - Приватне підприємство "Техпромекспо", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач -Державне підприємство завод «Електроважмаш», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000660840 від 10.06.2011р., №0000650840 від 10.06.2011р., №0000640840 від 10.06.2011р., №0001140840 від 29.08.2011р., №0001150840 від 29.08.2011 р. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" бюджетну заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3617 грн. Стягнути з Державного бюджету судовий збір.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що в акті перевірки №1522/40-028/00213121 від 17.02.2011, на підставі якого були винесенні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податковий орган посилається на акти перевірок контрагентів позивача, що були складені податковими органами за місцем їх реєстрації. В своїх актах податкові органи робили висновки про нікчемність правочинів, вчинених ТОВ Сонар", ПП "Техпромекспо", ФОП ОСОБА_3, АТ "Хармед", ТОВ "ПБК "Вертикаль", ТОВ "Донойл-груп" з їх контрагентами, вказуючи, що операції були вчинені без мети настання реальних наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, посилаючись на те, що вказані правочини суперечать інтересам держави та суспільства. Позивач вважає, що податковим органом було безпідставно винесено податкові повідомлення - рішення № 0000660840 від 10.06.2011 р., № 0000650840 від 10.06.2011 р., № 0000640840 від 10.06.2011 р., № 0001140840 від 29.08.2011 р., № 0001150840 від 29.08.2011 р., які підлягають скасуванню, а сума 3 617 грн., на яку було зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ податковими повідомленнями-рішеннями №0001140840 від 29.08.2011 і яка залишилась невідшкодована позивачу на момент перевірки підлягає стягненню з Державного бюджету України на рахунок ДП завод "Електроважмаш" на підставі п. 200.15 ст. 200 ПК України. Позивач посилається на те, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги, надала аналогічні обставинам справи пояснення та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник 1-го відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що у відповідності до чинного законодавства позивачу було визначено відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень- рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" надало відзив на позовну заяву, в якому виклало свій погляд на обставини справи, підтримало вимоги позивача та просить суд задовольнити позов та розглядати його за відсутністю представника 3-ї особи.

Приватне підприємство "Техпромекспо" надало клопотання, в якому зазначило, що підтримує вимоги Державного підприємства завод "Електроважмаш" про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню, а висновки податкового органу в аті перевірки , щодо порушень позивача є неправомірними.

Приватне підприємство "Техпромекспо" та управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області своїх представників в судове засідання не направили, про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином судовими повістками. Заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи за йїх відсутністю суду не надавали.

Згідно із ст. 35 КАС України 2-й відповідач та третя особа є належно повідомленими про дату, час та місце судового засідання, 2-й відповідач та третя особа правом участі в судовому засіданні не скористалися.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає, що не з'явлення представника 2-го та 3-го відповідачів у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника 1-го відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

ДП завод "Електроважмаш" є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Харківської міської ради 03.12.1991 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №315745.

ДП завод "Електроважмаш" є платником податків з 07.06.1993 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 11.06.2009р. № 96 та є платником податку на додану вартість, що зазначено в акті перевірки та не заперечується сторонами по справі.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведена позапланова невиїзна перевірка ДП завод "Електроважмаш" з питання дотримання податкового законодавства з ПДВ за період березень-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року, січень-березень 2011 року по контрагентах, суми ПДВ по яких привели до виникнення розбіжностей та по правовідносинам по наступним контрагентам: ТОВ Сонар", ТОВ "Ітер", ПП "Техпромекспо", ФОП ОСОБА_3, АТ "Хармед", ТОВ "ПБК "Вертикаль", ТОВ "Донойл-груп"

В ході перевірки були виявлені порушення порушення п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4, п.п 7.7.1, п.п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р., із змінами та доповненнями, п. 198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-УІ, а саме:

- завищення суми податкового кредиту за березень - грудень 2008 р., січень - грудень 2009 р., січень - грудень 2010 р., січень - березень 2011 р. на суму 602524,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за березень - листопад 2008 р., січень - серпень, жовтень - грудень 2009 р., січень - червень, серпень - гру день 2010 р., січень - березень 2011 р. на 542 112,0 грн.;

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податко вого кредиту з ПДВ за грудень 2008 р., вересень 2009 р., липень 2010 р. на суму 60412,0 грн.,

- завищення задекларованих до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за квітень - грудень 2008 р., березень - вересень, листопад - грудень 2009 р., січень - липень, вересень - жо втень 2010 р., січень - березень 2011 р. на суру 588563,00 грн;

- сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (подат кового) періоду з урахуванням залишку від"ємного значення попереднього звітного періоду за січень 2009 р. на суму 14492,00 грн.

За результатами якої було складено Акт №1522/40-028/00213121 від 17.02.2011.

На підставі даного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення №0000660840 від 10.06.2011, №0000650840 від 10.06.2011, №0000640840 від 10.06.2011.

ДП завод "Електроважмаш" оскаржило вказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Харківській області.

Рішенням ДПА у Харківській області №3680/10/25-103 від 17.08.2011 було скасовано податкове повідомлення-рішення №0000660840 від 10.06.2011 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 164,00 грн. (за квітень 2008) та збільшено штрафні (фінансові) санкції, що визначені податковими повідомленнями-рішеннями №0000650840 від 10.06.2011 на суму 6246,00 грн. та №0000660840 від 10.06.2011 - на суму 273317,75 грн., в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

За результатами рішення ДПА у Харківській області №3680/10/25-103 від 17.08.2011 СДПІ ВПП у м. Харкові винесла податкові повідомлення-рішення №0001140840 від 29.08.2011, №0001150840 від 29.08.2011 з урахуванням сум на які було скасовано податкові повідомлення-рішення №0000650840 від 10.06.2011 та №0000660840 від 10.06.2011.

За наслідками оскарження зазначених повідомлень-рішень до Державної податкової служби, вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга Позивача -без задоволення.

Судом встановлено, що підставою для винесення акту перевірки №1522/40-028/00213121 від 17.02.2011 стали висновки податкових органів на підставі обставин, встановлених відносно постачальників позивача та, в свою чергу, відносно їх контрагентів у зв'язку з незначною кількість трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, тощо.

Разом з тим суд зазначає, що якщо контрагент допустив порушення податкового чи іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таким чином, суд не приймає зазначене як доказ законності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо підстав визнання права позивача на бюджетне відшкодування ПДВ суд зазначає наступне.

Згідно п.п 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997, що діяв на момент виникнення спірних відносин (далі Закон) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7. ст.1 Закону податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пункт 7.2.6. Закону встановлює: "Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту".

Відповідно до п. 7.4.5.Закону "Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)"

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перелік випадків, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків і заповнена останнім усупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, міститься в абзаці п'ятому підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

До них, зокрема, належить:

- відсутність обов'язкових реквізитів;

- звітність не підписано відповідними посадовими особами платника податків;

- не скріплено печаткою платника податків.

При цьому жодною нормою чинного законодавства України не передбачено відповідальності платника податків за порушення податкового чи іншого законодавства його контрагентами.

Згідно п. 10.4 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язки з контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону покладаються на податковий орган, а не платника податку, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення останнього права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту вказаної норми, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

До матеріалів справи позивачем були додані докази реального виконання господарських операцій ДП завод "Електроважмаш" та його контрагентами: ТОВ Сонар", ТОВ "Ітер", ПП "Техпромекспо", ФОП ОСОБА_3, АТ "Хармед", ТОВ "ПБК "Вертикаль", ТОВ "Донойл-груп".

Так, з пояснень Позивача вбачається, що передумовою для здійснення господарських операцій між Позивачем та вказаними контрагентами була необхідність продукції у виробництві ДП завод "Електроважмаш".

З цією метою було укладено наступні договори, які позивачем надано до матеріалів справи: по ТОВ "Сонар" - №238/07-117-Т від 07.05.10, №238/07-127-Т від 22.06.10; по ПП "Техпромекспо" - №238/16-21-Т від 16.10.08, №238/16-32-Т від 22.03.10; по ФОП ОСОБА_3 - №238-10/382 від 02.04.08; по АТ "Хармед" - №8 від 02.04.08; по ТОВ "ПБК "Вертикаль" - №27 від 29.09.08; по ТОВ "Ітер" - №238/15-07 від 04.09.08, №238/15-16 від 20.01.09, №238/15-36 від 20.08.09, №238/15-120 від 12.05.10, №238-15/135 від 27.07.10, №238/07-133-Т від 14.07.10, № 238/15-155-Т від 26.11.10, договірні листи №238-15/108 від 18.01.10, №238-15/926 від 25.03.10, №238-15/1075 від 14.04.10, №238-15/2072 від 09.07.10, №238-15/2142 від 13.07.10, №238-15/2544 від 05.08.10, №238-15/2406 від 29.07.10, №238-15/2644 від 18.08.10, №238-15/2964 від 10.09.10

Реальність виконання вище вказаних господарських операцій підтверджується наступними документами, долученими до справи Позивачем:

- податковими накладними: №02/10-1, 08/10, 21/10-1, 21/10, 23/10, 23/10-1, 24/10-23, 28/10-3, 28/10-1, 28/10, 28/10-2, 03/11, 04/11, 04/11-1, 05/11-1, 05/11-2, 05/11, 07/11, 11/11-2, 11/11-4, 11/11, 11/11-3, 11/11-1, 09/12, 18/11, 10/12-1, 19/12-1, 26/12, 26/12-1, 13/01, 01/04, 01/04-1 -по контрагенту АТ "Хармед"; №9120601, 9150602, 130103,130101, 130102, 280101, 50205, 9260201, 9030302, 9130302, 9180301, 9240401, 9180501, 9220501, 9090402, 9170701, 9170702, 9170704, 9120801, 9310801, 9230901, 9261005, 9261004, 9261003, 9231101, 9101202, 9071201, 9041202, 9101203, 9281204, 9281203, 9281205, 9281206, 10250101, 10020203, 10020202, 10020401, 10190401, 10280503, 10140701, 10210701, 10040801, 10090801, 10110802, 10110803, 10120802, 10120801, 10120805, 10120806, 10300801, 10140901, 10160903, 10160901, 10160902, 10240902, 10201003, 10201001, 10221001 -по контрагенту ТОВ "Ітер"; №255 -по контрагенту ФОП ОСОБА_3; №6078, 5687, 6085 -по контрагенту ТОВ "Сонар"; №11011, 11013, 11849, 11632 -по контрагенту ТОВ "ПБК "Вертикаль";

- видатковими накладними №02/10-1, 08/10, 21/10-1, 21/10, 23/10, 23/10-1, 19/12, 28/10-3, 28/10-1, 28/10, 28/10-2, 03/11, 04/11, 04/11-1, 05/11-1, 05/11-2, 05/11, 07/11, 11/11-2, 11/11-4, 11/11, 11/11-3, 11/11-1, 09/12, 18/11, 10/12-1, 19/12-2, 26/12, 26/12-1, 13/01, 01/04, 01/04-1 - АТ "Хармед"; №315, 318, 4, 2, 3, 20, 40, 105, 113, 143, 149, 230, 262, 275, 199, 378, 379, 383, 414, 446, 491, 534, 533, 532, 583, 623, 614, 613, 624, 645, 644, 646, 647, 13, 21, 20, 94, 108, 147, 231, 243, 258, 267, 276, 277, 282, 281, 287, 288, 307, 350, 359, 357, 358, 376, 425, 422, 435 - ТОВ "Ітер"; №02.02-01 - ФОП ОСОБА_3; №РН-0006078, №РН-0005687, №РН-0006085 - ТОВ "Сонар";

- фіскальним чеком від 09.07.2008р. на заправку пального по контрагенту ТОВ "Донойл-груп";

- довідкою про вартість підрядних робіт та актом приймання виконаних робіт за листопад 2008р. (до накладної №11011); довідкою про вартість підрядних робіт та актом приймання виконаних робіт за листопад 2008р. (до накладної №11013); довідкою про вартість підрядних робіт та актом приймання виконаних робіт за листопад 2008р. (до накладної №11849); довідкою про вартість підрядних робіт та актом приймання виконаних робіт за листопад 2008р. (до накладної №11632) по контрагенту ТОВ "ПБК "Вертикаль".

Надходження продукції на склад Позивача підтверджується також прибутковими ордерами. Використання продукції у власній господарській діяльності Позивача підтверджується копіями лімітно-забірних карт.

Будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження в судовому засіданні, не встановлено, що не заперечувалося представником відповідача під час судового розгляду справи.

Суд зазначає, що вказані документи також не мають дефектів форми, змісту, або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 24.05.1995 №88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Сплата позивачем коштів за поставлену контрагентами продукцію, виконані роботи підтверджується наданими суду копіями платіжних доручень.

Фактичне отримання товару підтверджується також даними журналів обліку продукції, яка ввозиться на ДП завод «Електроважмаш», з яких вбачається, що товари по спірним операціям були фактично ввезені на територію підприємства, вказані відомості про найменування продукції, марку та реєстраційний номер авто, П.І.Б. водія, дату ввезення товару, номер видаткової накладної.

Зазначені докази суд вважає належними та допустимими, оскільки облік товарів при ввезенні на територію підприємства здійснюється на підставі договору про охорону від 02.04.2008 року з ТОВ «Інекс», умовами якого передбачено надання послуг по здійсненню пропускного режиму та охорони матеріальних цінностей на території заводу «Електроважмаш»та зобов'язання ведення та збереження журналу в'їзду-виїзду автотранспорту та ввозу-вивозу матеріальних цінностей.

Виписка з електронної бази реєстрації ввізних документів за дні в'їзду на територію ДП завод "Електроважмаш" транспорту контрагентів Позивача, також підтверджує перетинання прохідної ДП завод "Електроважмаш" транспортом вищевказаних контрагентів за спірний період.

Щодо визнання правочинів, укладених ДП завод "Електроважмаш" з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, нікчемними, слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності реального виконання робіт, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2. п.п.7.4.1 п.7.4. п.п.7.7.1 п.п7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України" є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України при справлянні ПДВ.

На підставі вищенаведених обставин справи та приписів закону, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті без врахування всіх обставин та з порушенням норм чинного законодавства України, а отже вони є такими, що підлягають скасуванню.

Щодо вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" бюджетної заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3617 грн. то суд зазначає, що на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи судом дана сума не була підтверджена податковим органом в порядку, передбаченому ст. 200 Податкового кодексу України.

Так, оскільки відповідно до п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України обов'язок надання висновків органу державного казначейства виникає у податкового органу після закінчення перевірки платника податку за умови підтвердження суми бюджетного відшкодування, позовні вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є передчасними.

Дане положення кореспондується з п. 14.1.18 ст. 14 Податкового кодексу України, яким передбачено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У зв'язку з цим, у задоволенні вимог про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 3617 грн. слід відмовити.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача частково правомірними та такими, що частково ґрунтуються на положеннях діючого законодавства та частково підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу згідно ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства завод "Електроважмаш" до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові; 2. Держаної казначейської служби України в особі управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області; 3-ті, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - Приватне підприємство "Техпромекспо", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення суми - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000660840 від 10.06.2011 р., №0000650840 від 10.06.2011 р., №0000640840 від 10.06.2011 р., №0001140840 від 29.08.2011 р., №0001150840 від 29.08.2011 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00219121, п/р 26002200400001 у ПАТ "ВіЕйБі Банк" МФО 380537) судовий збір в розмірі 28,23 (двадцять вісім гривень 23 коп.).

В іншій частині позову відмовити.Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений 20 червня 2012 року.

Головуючий суддя І.С.Чалий

Судді А.В. Зінченко

О.В. Шевченко