Постанова № 24891642, 12.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 р. справа №2а- 1192/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Бондаренко Ю.В.,

за участі сторін:

представника позивача - Галецького І.М.,

представника відповідача - Кального О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Приватпостачсервіс" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Приватпостачсервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати дії неправомірними Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ПП "Приватпостачсервіс" на підставі якої була складена довідка від 15.12.2011 року №3773/23-212/35246147. Посилаючись на факти викладені в позовній заяві, позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених в письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Приватпостачсервіс" (код ЄДРПОУ 35246147) є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на податковому обліку в Індустріальній МДПІ м. Харкова.

Судом встановлено, що головою комісії з проведення реорганізації ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова -начальником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова був виданий наказ №1493 від 15 грудня 2011 року "Про проведення документальної невиїзної перевірки ПП "Приватпостачсервіс".

Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена зустрічна звірка Приватного підприємства "Приватпостачсервіс" з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.09.11 року по 30.09.11 року по взаємовідносинах з ТОВ "Віп Союз" за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої була складена Довідка №3773/23-212/35246147 від

15.12.2011 року.

Суд, оцінюючи дії суб'єкта владних повноважень по проведенню зустрічної звірки ПП "Приватпостачсервіс з огляду на приписи ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Вимоги ПК України, а саме ст. 75, визначають види перевірок. Відповідно до вказаної статті, законодавцем передбачено виключний перелік видів перевірок які мають право проводити органи державної податкової служби який включає до себе камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень п. 75.1.2. ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати всіх передбачених дійсним Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, і яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, реєстрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів. Документальна позапланова перевірка не передбачається в плані роботи органу державної податкової служби і проводиться при наявності хоча б однієї з обставин, визначених дійсним Кодексом.

Відповідно до вимог п.78.4. ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, що оформлюється наказом.

Право проведення документальної позапланової перевірки платника податку надається лише у випадку, якщо йому до початку проведення вказаної перевірки вручено під підпис копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 79.1. ст. 79 ПК України: документальна невиїзна перевірка здійснюється у випадку прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст. ст. 77 та 78 цього кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі вказаних в п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 цього кодексу документів та даних, наданих платником податків та у визначених дійсним кодексом випадках чи отриманих іншим способом, передбаченим законом.

Відповідно до вимог п. 79.1. ст. 79 ПК України: документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови направлення платнику податків замовленим листом з повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під підпис копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки чи письмового повідомлення про дату початку і місце проведення такої перевірки.

Підстави для проведення документальної невиїзної позапланової перевірки передбачені п. 78.1. ст. 78 ПК України. Однак які саме обставини стали підставою для проведення перевірки ПП "Приватпостачсервіс", нам не відомо, оскільки підприємство не було ознайомлено належним чином з наказом про проведення перевірки.

Окрім того, в порушення зазначених вище норм ПК України, ПП "Приватпостачсервіс" належним чином не було сповіщено про проведення перевірки, у підприємства жодним чином не запитувались до надання будь-які первинні (бухгалтерські, фінансові, розрахункові) документи, що стосуються предмету перевірки, не вимагалось надання пояснень.

Наказ №1493 про проведення перевірки прийнято 15.12.11 року повідомлення про проведення перевірки №154 датовано 15.12.11 року, повідомлення №16365/10/23-220 про запрошення платника податків з питання ознайомлення та підписання акта перевірки датовано 15.12.11 року та саме довідка №3773/23-212/35246147 також датована 15.12.11 року.

Тобто, підприємство було позбавлено можливості надати будь-які документи в підтвердження здійснення своєї фінансово-господарської діяльності.

Суперечливій характер носять формулювання щодо перевірки, зазначені у перелічених документах, а саме: наказ №1493 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість; повідомлення №154 про проведення документальної невиїзної перевірки з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість; повідомлення №16365/10/23-220 про запрошення платника податків з питання ознайомлення та підписання акта перевірки з питання правомірності формування податкової декларації з податку на додану вартість; довідка №3773/23-212/35246147 про результати проведення зустрічної звірки з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість.

Відповідно до вимог п. 86.1. ст. 86 ПК України - результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У даному випадку результати перевірки були оформлені у формі довідки, але у тесті довідки встановлені порушення діючого законодавства (стор. 8, 9 довідки).

Порушення вимог ПК України, нібито встановлені у довідці, не можуть бути встановлені без з'ясування обставин, які регулюються іншим законодавчим актом, а саме ЦК України (ст. ст. 203, 215, 216, 228) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Приватпостачсервіс" з постачальниками та покупцями.

Відповідно до вимог п. 22.1. ст. 22 ПК України: об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до положень ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом.

Відповідно до п. 37.1. ст. 37 ПК України: підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим кодексом.

Стаття 185.1 ПК України визначає об'єкт оподаткування.

Відповідно до положень п. 187.1. ст. 187 ПК України: датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до положень ст. 198 ПК України: право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є

митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за

договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку, до податкового кредиту, відповідно до ст. 198.2. ПК України, вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З урахуванням вищеописаних положень ПК України, та аналогічних положень чинного у 2010 році Закону України "Про податок на додану вартість" у 2010 та січні 2011 року ПП "Приватпостачсервіс", здійснюючи господарську діяльність, що була пов'язана з виникненням об'єктів оподаткування, виконував податковий обов'язок щодо обчислення, декларування та сплати ПДВ.

Податкові зобов'язання та податковий кредит у звітних періодах позивач формував та декларував виходячи з сутності здійснюваних господарських операцій: операцій з придбання товарів, операцій з постачання товарів, операцій з надання/отримання послуг, операцій з імпорту товарів за зовнішньоекономічними контрактами.

Реєстри виданих/отриманих податкових накладних за звітні періоди долучались до податкових декларацій з ПДВ, податкові зобов'язання та податковий кредит в розрізі контрагентів відображався позивачем у відповідних додатках до податкових декларацій з ПДВ.

Відповідно до положень п. 83.1. ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Однак, викладені в Довідці про результати перевірки судження ДПС не ґрунтуються на жодному з вищеописаних джерел. Фахівці ДПС без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух товару, грошових коштів у безготівковій формі безпідставно зробили висновок про відсутність в діяльності позивача об'єктів оподаткування ПДВ, що є незаконним.

Окрім того, відповідно до п. 54.3. ПК України: контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема (п. 54.3.2.) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених в його податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Викладені в довідці перевірки порушення зроблені з перевищенням компетенції органів ДПС.

Відповідно до положень ПК України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" вбачається, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначався Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим Кодексом України.

З аналізу норм вказаних законодавчих актів можливо зробити висновок, що станом на дату складання у спірних правовідносинах довідки, податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визначення правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ст. 228 ЦК України: - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; - правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним; - у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його матеріальним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами -в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто інший стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в доход держави.

З вищевказаних приписів слідує, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства з кола нікчемних правочинів і виніс таки правочини до оспорюваних.

Відтак можна зробити висновок, що органи ДПС не наділені повноваженнями на встановлення законності правочинів, вчинених ПП «Приватпостачсервіс»за тими критеріями ознак, що містяться в складеної довідці.

Окрім того, слід зазначені, що відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Таким є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовій режим вилучення з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, поставлений у кримінальній справі, щодо знищення пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте слід зазначити, що фактична господарська діяльність ПП "Приватпостачсервіс" та вчинювані ним правочини не містять жодних проявів обставин, що перелічені у ч.1 ст.228 ЦК України.

Окрім того, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 215 ЦК України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків довідки про результати перевірки, правочини, вчинені ПП "Приватпостачсервіс", відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивними. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

На дату перевірки, судових рішень щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних, не винесено; відсутні й інші документи, що мали б доказову силу відповідно до вимог чинного законодавства (вирок суду) щодо фіктивності здійснюваної діяльності. Таким чином, ДПІ перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів, які у свою чергу є дійсними -такими що у повному обсязі відповідають вимогам цивільного, господарського законодавства.

За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш їх нікчемності, перевіряючими не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є документально та нормативно обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Приватпостачсервіс" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними - задовольнити.

Визнати дії неправомірними Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ПП "Приватпостачсервіс" (код 35246147) на підставі якої була складена довідка від 15.12.2011 року №3773/23-212/35246147.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Приватпостачсервіс" (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська б.1, код ЄДРПОУ 35246147) судовий збір у розмірі 36.19 грн. (тридцять шість гривень дев'ятнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 18 червня 2012 року.

Суддя Котеньов О.Г.