Постанова № 24891308, 07.06.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/20/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іваненко Т.В. ,

при секретарі - Духновській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Авторитет"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002252301 від 15.12.2011 р.,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Коростенської ОДПІ від 15.12.2011 р. № 0002252301, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17009,00 грн., та застосована 1 грн. фінансових санкцій. Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт порушення підприємством вимог п. 198.1, 198.2 та 198.3 ст. 198 ПК України та ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, встановлені перевіркою. Позивач зазначає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про зменшення податкового кредиту за операціями із отримання продукції від ТОВ "Авитек Груп ЛТД" через відсутність товарно-транспортних накладних та не проведення розрахунків з постачальником, що свідчить, на думку відповідача, про те, що укладені правочини не мають на меті настання реальних наслідків. Позов мотивує тим, що господарські операції з ТОВ "Авитек Груп ЛТД" підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Розрахунки проводилися на користь ТОВ "Діанік Груп", якому контрагент уступив право вимоги. Крім того зазначає, що право на податковий кредит покупця діючим законодавством не поставлено в залежність від результатів діяльності контрагентів та сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Просив задовольнити на підставі наявних матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення обґрунтовував тим, що перевіркою встановлено, що підприємством сформовано податковий кредит, підтвердити правомірність якого неможливо. ПП "Авторитетом" не доведено фактичне отримання та використання товару від постачальника ТОВ "Авитек Груп ЛТД". Також зазначає, що відсутні товарно-транспортні накладні та будь-які інші перевізні документи, не проведені розрахунки з постачальником. Податкові зобов'язання контрагентом не задекларовані. Крім того, Печерським ГУ МВС в м. Києві розслідується справа по фіктивному підприємництву щодо посадових осіб ТОВ "Авитек Груп ЛТД". Це все свідчить про те, що господарський договір має ознаки нікчемності, а тому податковий кредит сформовано безпідставно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що працівниками Коростенської ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ПП "Авторитет" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Авитек Груп ЛТД" за березень, квітень 2011 року, про що складено акт № 1762/23-01/30549840 від 30.11.2011 р. (а.с. 9-13).

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту в декларації за березень 2011 року на 8001 грн., в декларації за квітень 2011 року на 9008 грн. та порушення ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

15.12.2011 р. Коростенською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0002252301 (а.с. 8), яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17010 грн., в тому числі за основним платежем 17009 грн. та застосована 1 грн. фінансових санкцій.

Суд вважає, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між ПП "Авторитет" (покупець) та ТОВ "Авитек Груп ЛТД" (продавець) укладено договір № 0102011 від 01.02.2011 р. (а.с. 76), згідно якого продавець постачає, а покупець купує товар згідно накладних.

На виконання, укладеного договору позивачем був отриманий товар, що підтверджується видатковими накладними № АГ- 0000696 від 30.03.2011 р., № АГ-0000695 від 21.03.2011 р., № АГ-0000694 від 15.03.2011 р., № АГ-0000692 від 02.03.2011 р., № АГ-0000693 від 10.03.2011 р., № АГ-0001558 від 07.04.2011 р., АГ-0001562 від 13.04.2011 р., № АГ-0001567 від 18.04.2011 р., № АГ-0001569 від 25.04.2011 р., № АГ-0001568 від 22.04.2011 р., № АГ-0001572 від 28.04.2011 р.

Позивач отримав від ТОВ "Авитек Груп ЛТД" податкові накладні: № 710 від 30.03.2011 р. на суму ПДВ 1280,00 грн., №708 від 21.03.2011 р. на суму ПДВ 1708,40 грн., №707 від 15.03.2011 р. на суму ПДВ 1566,40 грн., №705 від 02.03.2011 р. на суму ПДВ 1966,00 грн., №706 від 10.03.2011 р. на суму ПДВ 1480,00 грн., №964 від 07.04.2011 р. на суму ПДВ 1466,40 грн., №971 від 13.04.2011 р. на суму ПДВ 1570,00 грн., №972 від 18.04.2011 р. на суму ПДВ 1684,00 грн., №975 від 25.04.2011 р. на суму ПДВ 1280,00 грн., №974 від 22.04.2011 р. на суму ПДВ 1404,07 грн., №977 від 28.04.2011 р. на суму ПДВ 1604,00 грн.

Стосовно розрахунків, то судом встановлено, що ТОВ "Авитек Груп ЛТД" (цедент) уклало договір з ТОВ "Діанік Груп" (цесіонарій) про відступлення права вимоги від 07.07.2011 року. (а.с. 77). Частково розрахунки проводяться, про що свідчить виписка з банківського рахунку від 26.03.2012 р. (а.с. 155).

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару в березні, квітні 2011 року, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкова накладна оформлена належним чином та відповідає встановленим вимогам.

Суд вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угода, укладена між ПП "Авторитет" та ТОВ "Авитек Груп ЛТД" спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагенти виконують повністю взяті на себе зобов'язання по продажу товарів.

Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання товару від контрагентів підтверджені первинними документами позивача, у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно реєстраційних посвідчень на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам ПП "Авторитету" належать нежитлові приміщення загальною площею 754,50 м-2., які використовуються як склади. Отримані від позивача товари були проведені через складський облік.

Перевезення товару здійснювалось автомобільним транспортом ПП ОСОБА_2, про що було укладено договір № 5 від 11.01.2011 р. Копії товарно-транспортних накладних містяться в матеріалах справи (а.с. 121-131).

Частину придбаної продукції позивач використав для власних потреб, про що свідчить Наказ №4 від 21.03.2011 р. про введення в експлуатацію пірамід для склопакетів (а.с. 115) та акт № 1 введення в експлуатацію основних засобів від 21.03.2011 р. Інша частина товару була реалізована для ВАТ "Коростенський щебзавод", ПП "Он Лайн", ПП "Фармацевтична фабрика "НФО "Ельфа", ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз", ВП ПЗЗ станція Коростень, ТОВ "Базальт", що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями (а.с. 19-49, 52-68).

Крім того, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а не підтвердженням факту придбання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів та сумнівності податкового кредиту є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Стосовно твердження про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Авитек Груп ЛТД" 09.11.2011 р., то згідно п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку. Податкові накладні виписані у березні - квітні 2011 р., тобто до дати анулювання свідоцтва, в зв'язку з чим позивач мав право включати суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Слід також відмітити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва шляхом використання реквізитів ТОВ "Авитек Груп ЛТД" також ще не свідчить про нікчемність договору між вказаним товариством та позивачем, так як належним доказом в даному випадку може бути лише вирок суду. Крім того постановою оперуповноваженого ВПНВ ПДВ ДПМ Коростенської ОДПІ Житомирської області від 23.12.2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ПП "Авторитет" в зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 212,191 КК України, на підставі п.2 ст.6 КПК України (а.с.147-148).

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Суд вважає, що ПП "Авторитет" обґрунтовано відобразило податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за березень, квітень 2011 року, а висновки Коростенської ОДПІ, викладені в акті перевірки, є невмотивованими, що є підставою для задоволення позову і визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2011 р. №0002252301.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 15.12.2011 р. №0002252301.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: Т.В. Іваненко

Повний текст постанови виготовлено: 12 червня 2012 р.