Постанова № 24890891, 22.05.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №0670/695/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О.Г.,

при секретарі Недашківській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Хіммашнафтогаз" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО Хіммашнафтогаз" звернулось до суду з позовом, у якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції №0000072301 від 06.01.2012 року. В позові вказує, що на підставі акту перевірки №1880/23-01/32758049 від 19.12.2011 року Коростенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000072301 від 06.01.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 91640,00 грн., в тому числі за основним платежем - 73312,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 18328,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товариством правомірно сформовано податковий кредит на підставі первинних документів по господарським операціям з контрагентом ПП "Полімертех К". Правочин, укладений з вказаним контрагентом не має ознак нікчемності та є укладеним відповідно до норм чинного законодавства. Господарські операції підтверджуються належними первинними документами.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзна перевірку ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ПП "Полімертех К" за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт №1880/23-01/32758049 від 19.12.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що товариством в порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по товарах (обладнанню) придбаних у ПП "Полімертех К" на суму 73311,67 грн., в результаті чого платником занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за вересень 2011 року на 73312,00 грн.

На підставі вказаного акту Коростенською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №0000072301 від 06.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 91640,00 грн., в тому числі за основним платежем - 73312,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 18328,00 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Підставою для висновку податковим органом про заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 73311,67 грн. стало невизнання податкового кредиту за операціями ПП "Полімертех К" у вересні 2011 року. В акті зазначено, що укладений із ПП "Полімертех К" договір поставки №1/0109 від 01.09.2011 року є правочином, який порушує публічний порядок та відповідно до ст.203, 215 ЦК України є нікчемним, так як ПП "Полімертех К" (контрагент позивача) немає складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах; кількість працюючих на даному підприємстві у березні 2011 року складала 2 особи; не надано для перевірки товарно-транспортну накладну із підписом водія про прийняття вантажу до перевезення, що свідчить про її відсутність; ні в договорі на здійснення транспортного перевезення, ні в акті прийому передачі не зазначено який саме товар перевозився та в якій кількості, отже, операції з придбання товару не мали реального характеру, товар не надходив. Тому, на думку податкового органу, податкові накладні виписані ПП "Полімертех К" не є дійсними, що свідчить про те, що правочин між позивачем та ПП "Полімертех К" здійснений без мети настання реальних наслідків.

Судом встановлено, що між приватним підприємством "Полімертех К" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "НВО Хіммашнафтогаз" (покупець) укладено договір поставки №1/0109 від 01.09.2011 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору (а.с.21-23).

Відповідно до п.1.2 вказаного договору товар передається продавцем покупцю в місці за домовленістю сторін. У додаткових умовах за домовленістю сторін може бути передбачено, що покупець компенсує транспортні витрати продавця.

Згідно п.2.4 цього ж договору перехід права власності на товар відбувається у момент передачі товару покупцю, що оформляється накладною.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача, приватне підприємство "Полімертех К", був зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебував в Єдиному Державному Реєстрі юридичних осіб.

Згідно накладної №9 від 02.09.2011 року, податкової накладної №9 від 02.09.2011 року, рахунку - фактури №9 від 02.09.2011 року приватне підприємство "Полімертех К" поставило позивачеві товари на суму 439870,00 грн., в т.ч. ПДВ 73311,67 грн. (а.с.27-29).

Зазначені накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Відповідно до платіжних доручень позивач повністю розрахувався за отриманий товар з контрагентом ПП "Полімертех К" (а.с.35-38).

01.09.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "НВО Хіммашнафтогаз" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) укладений договір №0109-11 від 01.09.2011 року на здійснення транспортного перевезення, відповідно до якого перевізник зобов'язується надати замовнику послуги по транспортуванню обладнання (а.с.25).

Між товариством з обмеженою відповідальністю "НВО Хіммашнафтогаз" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) складений акт приймання-передачі виконаних робіт по разовому договору №0109-11 від 01.09.2011 року про те, що виконавцем були проведено згідно рахунку №1092011 від 01.09.2011 року транспортне обслуговування автомобілем, а саме: перевезення обладнання (а.с.26).

На запит суду ФОП ОСОБА_1 підтвердив факту перевезення ТМЦ у вересні 2011 року згідно договору №0109/11 від 01.09.2011 року та надав документи, а саме: рахунок - фактури №1092011 від 01.09.2011 року, акт прийому-передачі виконаних робіт по разовому договору №0109-11 від 02.09.2011 року, товарно-транспортну накладну №505874 від 02.09.2011 року (а.с.63-66).

В товарно-транспортній накладній зазначено пункт розвантаження вул.Сосновського, 65, м.Коростень, Житомирська область.

Згідно договорів оренди нежитлового приміщення позивач орендував нежитлові приміщення за адресою: вул.Сосновського, 65, м.Коростень, Житомирська область (а.с.67-75).

Отриманий від ПП "Полімертех К" товар був проданий кінцевому споживачу, що підтверджується договорами поставки (а.с.76-105).

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Відповідно до пп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Здійснення господарських операцій з контрагентом ПП "Полімертех К" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Щодо визнання податковим органом договору між позивачем і ПП "Полімертех К" нікчемним, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем і ПП "Полімертех К" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Коростенською ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Здійснення господарських операцій з контрагентом ПП "Полімертех К" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача, так як основним видом діяльності позивача являється роздрібна торгівля пальним.

Реальне настання правових наслідків за визначеним Коростенською ОДПІ правочином підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов'язання по поставці товару, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за його придбання. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору поставки №1/0109/ від 01.09.2011 року не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цього договору.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту поставки товару від ПП "Полімертех К" позивачу відповідачем не надані.

Щодо зазначеного в акті перевірки, що у контрагента позивача ПП "Полімертех К" немає складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, то такі висновки податкового органу не ґрунтуються на вимогах закону, так як у контрагента позивача не проводилась жодна перевірка з метою з'ясування зазначених обставин.

Щодо відсутності у ПП "Полімертех К" необхідної кількості працюючих на підприємстві, то представник податкового органу в судовому засіданні не зміг пояснити, яка кількість осіб мала б працювати на даному підприємстві для виконання робіт згідно умов договору, при цьому, в акті перевірки зазначено, що у товариства працює 2 особи.

Згідно ст.61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.

За таких обставин добросовісний покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, якщо він виконав усі передбачені законодавством умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано .

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 73312 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов товариства в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Коростенської обєданої державної податкової інспекції №0000072301 від 06.01.2012 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 23 травня 2012 р.