Постанова № 24890858, 10.04.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/12378/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іваненко Т.В. ,

при секретарі - Духновській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі,

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29.08.2011 р. № 0000882304 та № 0000892304,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі. Просить: визнати недійсними податкові повідомлення - рішення № 0000882304 від 29.08.2011р. та № 0000892304 від 29.08.2011р., відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Житомирі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Обербетон Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за травень 2011р., які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в періодах: за січень 2010р., березень 2010р., травень 2010р., січень 2011р., березень 2011р., квітень 2011р. Під час перевірки виявлено порушення п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, та порушення п. 200.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», - пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 200.4, 200.6, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, .198.2 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України. За результатами вказаної перевірки складено акт від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242. На основі даного акту Першим заступником начальника ДПІ у м. Житомирі винесено податкові повідомлення - рішення від 29.07.2011р. № 000892304, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 229388, грн. та № 0000892304, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 2842 749 грн.

ТОВ «Обербетон Україна» не погодившись з рішенням податкового органу просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000882304 від 29.08.2011 р. та № 0000892304 від 29.08.2011 р. Зазначає, зокрема, що позивачем не допущено завищення податкового кредиту через включення до його складу сум ПДВ за податковими накладними, що виписані в податкових періодах, відмінних від звітного, адже податкове законодавство визначає право платника податків на формування податкового кредиту при отриманні податкової накладної, також позивачем правильно розраховані суми бюджетного відшкодування за березень та квітень 2011 року, в зв`язку з чим залишок від`ємного значення податку на додану вартість в податковій декларації за травень 2011 року задекларований вірно. Крім того, позивач зазначає, що при складанні декларації за травень 2011 року ним обґрунтовано не враховані результати планової виїзної документальної перевірки згідно акта від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110, адже висновки за даним актом про завищення податкового кредиту за господарськими операціями з оренди нерухомого майна і обладнання є безпідставними і не відповідають приписам податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Прокурор заперечував щодо задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та прокурора, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Житомирі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ " Обербетон Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за травень 2011р., які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в періодах : за січень 2010р., березень 2010р., травень 2010р., січень 2011р., березень 2011р., квітень 2011р.

Під час перевірки виявлено порушення:

- п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями) за актом планової документальної виїзної перевірки від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110, а саме позивачем до податкового кредиту віднесено ПДВ з витрат, що не були використані в оподатковуваних операціях, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 3475404 грн., в тому числі: листопад 2009 р. -758999 грн., грудень 2009 р. -498472 грн., січень 2010 р. -340796 грн., лютий 2010 р. -778660 грн., березень 2010 р. -1098477 грн., що вплинуло на завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування в травні 2011 р., розрахованої з залишку від`ємного значення, яке виникло у періодах: січень 2010 р. в сумі 18444 грн. та березень 2010 р. в сумі 129489 грн., та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яке виникло у періодах: лютий 2010 р. в сумі 573789 грн., березень 2010 р. в сумі 277739 грн.;

- п.п. 200.4, 200.6, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України за актом позапланової виїзної перевірки від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 в частині невірного розрахунку позивачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2011 р., яке заявлене з залишку від`ємного значення, яке виникло в періодах: вересень 2010 р., лютий та березень 2011 року, в зв`язку з чим відповідачем встановлено заниження суми бюджетного відшкодування квітня 2011 р. через заниження позивачем оплаченої частини залишку від`ємного значення за вересень 2010 р. в сумі 121953 грн. та березень 2011 р. в сумі 27802 грн., та завищення бюджетного відшкодування квітня 2011 р. через завищення оплаченої частини залишку від`ємного значення в сумі 535499 грн. за лютий 2011 р., що призвело до заниження залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в податковій декларації за травень 2011 р. в загальній сумі 385744 грн.;

- п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України за актом позапланової виїзної перевірки від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 в частині заниження позивачем суми бюджетного відшкодування за березень 2011 р., що призвело до завищення бюджетного відшкодування за травень 2011 р., заявленого із оплаченого залишку від`ємного значення січня 2010 р. в сумі 63847 грн., травня 2011 р. в сумі 17607 грн., та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яке виникло в періодах: січень 2010 р. в сумі 1026937 грн., лютий 2010 р. в сумі 116953 грн., березень 2010 р. в сумі 74481 грн., травень 2010 р. в сумі 448534 грн., липень 2010 р. в сумі 157465 грн., серпень 2010 р. в сумі 59775 грн., січень 2011 р. в сумі 103136 грн., лютий 2011 р. в сумі 16203 грн. та задекларованого в податковій декларації за травень 2011 р.;

- пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України за актами позапланових виїзних перевірок від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242, від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 в частині завищення позивачем податкового кредиту травня 2010 р. в сумі 30570 грн., липня 2010 р. в сумі 31032 грн., серпня 2010 р. в сумі 34239 грн., вересня 2010 р. в сумі 109177 грн., січня 2011 р. в сумі 32530 грн., лютого 2011 р. в сумі 39922 грн., березня 2011 р. в сумі 62619 грн., квітня 2011 р. в сумі 16846 грн., травня 2011 р. в сумі 14961 грн. в зв`язку із включенням до його складу податкових накладних постачальників не відповідних податкових періодів, що вплинуло на завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, задекларованого в податковій декларації за травень 2011 р. в загальній сумі 371896 грн.;

- п.198.2 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України за актом позапланової виїзної перевірки від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 через включення до складу податкового кредиту січня 2011 р. податку на додану вартість в сумі 1584 грн., який постачальником позивача не задекларований у складі податкових зобов`язань, що вплинуло на завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, задекларованого в податковій декларації за травень 2011 р. в сумі 1854 грн.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 ( том І а.с. 12а-23).

На основі даного акту було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000882304 від 29.08.2011 р., відповідно до якого позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 229387 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн. (том І а.с. 10), та податкове повідомлення-рішення № 0000892304 від 29.08.2011 р., відповідно до якого позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2842749 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн. (том І а.с. 11).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

В акті від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 зазначено, що актом планової виїзної перевірки від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110 встановлено порушення п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: підприємством до податкового кредиту віднесено ПДВ з витрат, що не були використані в оподатковуваних операціях, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 3475404 грн., в тому числі: листопад 2009 р. - 758999 грн., грудень 2009 р. - 498472 грн., січень 2010 р. - 340796 грн., лютий 2010 р. - 778660 грн., березень 2010 р. - 1098477 грн. В результаті чого завищено залишок від`ємного значення ПДВ (ряд.26 декларації по ПДВ) в тому числі: січень 2010 р. в сумі 82291 грн., березень 2010 р. в сумі 129480 грн.

В розділі 3.2.2 «Податковий кредит» акта від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110 зазначено, що в розділі 3.1.2 даного акту перевірки доведено, що включення до складу валових витрат , пов`язаних із реалізацією певних товарів (робіт, послуг) за ціною, нижчою за ціну фактичної собівартості є неправомірним та не відповідає чинному законодавству, оскільки зазначена діяльність не спрямована на отримання прибутку. Таким чином, здійснюючи операції з реалізації продукції власного виробництва за ціною нижчою за собівартість (фактично понесені витрати), суб`єкт господарювання зазнає збитків. Продаж зі свідомо значимим від`ємним фінансовим результатом впливає на прибутковість господарської діяльності підприємства, яке недоотримує доходу та інших економічних вигод у своїй господарській діяльності. В зв`язку з викладеним суб`єкт господарювання повинен одночасно здійснити перерахунок податкового кредиту з ПДВ прямо пропорційно до витрат, які повинні бути виключені з валових витрат як такі, що не будуть використані в оподатковуваних операціях, згідно з п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В розділі 3.1.2 «Валові витрати» акта від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110 відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» через включення до складу валових витрат сум орендних платежів за оренду обладнання та цілісного майнового комплексу, нарахованих (сплачених) орендодавцю - товариству з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест», яке є пов`язаною особою з позивачем, на тій підставі, що зазначені витрати не в повному обсязі приймали участь у господарській діяльності, в результаті чого, на думку відповідача, було завищено валові витрати за 4 квартал 2009 р. на суму 6287357 грн. та за 1 квартал 2010 р. на суму 11089666 грн. Відповідач також зазначив, що здійснені позивачем операції з продажу продукції за цінами, нижчими від цін її виробництва, в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого здійснювалися ці витрати, не відповідають вимогам, що пред`являються до господарської діяльності у значенні п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також зазначив, що при складанні декларації з податку на прибуток суб`єкт господарювання повинен виключити із складу валових витрат частину витрат, понесених на виготовлення продукції, яка не принесла платнику прибутку, тобто не прийняла участь у збільшенні власного капіталу підприємства. Витрати, які були сформовані ТОВ «Обербетон-Інвест» в зв`язку з орендою цілісного майнового комплексу згідно договору № 39-07 від 02.11.2009 р. та орендою обладнання згідно договору № 53-07 від 02.11.2009 р., спричинили збиткову діяльність позивача.

Згідно додатка № 8 до акта від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110 відповідач виконав розрахунок податкового кредиту, який, на його думку, сформований позивачем незаконно, обчисливши його суму шляхом множення двадцятивідсоткової ставки податку на додану вартість на суму витрат по орендних платежах, які виключені відповідачем зі складу валових витрат. Обчисливши в зазначений спосіб суми завищення податкового кредиту відповідач сформував висновок про його незаконність всього на загальну суму 3475404 грн. за податкові періоди з листопада 2009 р. по березень 2010 р.

Порушення за актом від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110 (том І а.с. 31-61) в частині завищення податкового кредиту за податкові періоди листопад 2009 р. - березень 2010 р. мало наслідком встановлення відповідачем за актом від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування в травні 2011 р., розрахованої з залишку від`ємного значення, яке виникло в податкових періодах: січень 2010 р. в сумі 18444 грн. та березень 2010 р. в сумі 129489 грн., а також завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яке виникло у періодах: лютий 2010 р. в сумі 573789 грн., березень 2010 р. в сумі 277739 грн. та задеклароване в рядку 26 податкової декларації за травень 2011 р.

На думку суду, при формулюванні висновків стосовно завищення валових витрат і податкового кредиту за актом планової перевірки від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110 відповідачем неправильно застосовані норми п.5.1 ст.5, п.1.32 ст.1, ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується таким.

Судом встановлено, що між позивачем і ТОВ «Обербетон-Інвест» 2 листопада 2009 р. був укладений договір № 39-07 оренди нерухомого майна (том ІІ а.с. 2-9) та договір № 53-07 оренди обладнання (том І а.с. 193 - 196). Згідно договору № 39-07 ТОВ «Обербетон-Інвест» (орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає у строкове платне користування для здійснення господарської діяльності майновий комплекс будівель та споруд заводу залізобетонних виробів за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Баранова, буд. 69. Згідно п.2.4.1 договору № 39-07 щомісячна орендна плата становить 933500,00 грн., ПДВ в сумі 186700,00 грн., разом 1120200,00 грн. Згідно договору № 53-07 ТОВ «Обербетон-Інвест» (орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає у строкове платне користування для здійснення господарської діяльності обладнання згідно специфікації (додатку № 1 до договору). Згідно п.4.2 договору № 53-07 щомісячна орендна плата становить 3684000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 614000,00 грн. Орендні платежі та суми ПДВ по них нараховані в бухгалтерському обліку позивача і включені відповідно до валових витрат і податкового кредиту.

Згідно поданих відповідачеві уточнюючих розрахунків з податку на прибуток підприємств у зв`язку із самостійним виявленням помилок за 2009 рік позивачем задеклароване від`ємне значення об`єкта оподаткування в розмірі 6287357 грн. та за 1 квартал 2010 р. позивачем задеклароване від`ємне значення об`єкта оподаткування в розмірі 17377023 грн., з якого 11089666 грн. - валові витрати 1 кварталу 2010 р. та 6287357 грн. - від`ємне значення об`єкта оподаткування 2009 року, включене до складу валових витрат 1 кварталу 2010 року на підставі п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно акта від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110 відповідачем виключено зі складу валових витрат позивача витрати в сумі 6287357 грн. за 2009 рік та витрати в сумі 11089666 грн. за 1 квартал 2010 року. Наведені в даному акті висновки податкового органу стосовно завищення валових витрат по суті зведені до того, що відповідачем заперечується право позивача на валові витрати від орендних платежів в розмірі задекларованих позивачем збитків.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону валовий дохід включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Отже, суд зазначає, що за приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат платника податку включаються витрати, які пов`язані з одержанням доходу, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону. Таким чином, на думку суду, необґрунтованими є висновки відповідача, що при складанні декларації з податку на прибуток суб`єкт господарювання повинен виключити із складу валових витрат частину витрат, понесених на виготовлення продукції, яка не принесла платнику прибутку, адже такі висновки податкового органу суперечать нормам п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, згідно яких до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов`язані з одержанням доходу, а не прибутку.

З розділу 3.1.1 акта від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110 вбачається, що позивач отримував валові доходи від здійснення операцій з реалізації бетонних виробів та товарного бетону власного виробництва на території України. Відповідач не встановив конкретного переліку орендованих об`єктів нерухомості або обладнання, які, на його думку, не використовувались позивачем у власній господарській діяльності. Відтак, витрати по оренді промислового обладнання та цілісного майнового комплексу, які задіяні в господарській діяльності позивача шляхом виготовлення готової продукції та отримання доходу від її продажу, відповідають визначенню валових витрат згідно п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Оскільки Закон не містить винятків щодо цього правила, суд дійшов до висновку, що дії позивача по декларуванню від`ємного значення об'єкта оподаткування від господарської діяльності відповідають нормам ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і самі по собі не є порушенням, тому не можуть створювати негативних податкових наслідків, як-от зменшення валових витрат у розмірі задекларованого від`ємного значення об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону витрати платника податку, понесені по сплаті процентів по депозитах, орендних платежах, цивільно-правових договорах пов'язаним з платником податку особам, визначаються виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит).

При цьому згідно пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Докази перевищення розміру орендних платежів, визначених в договорах оренди № 39-07 та № 53-07, укладених між позивачем і товариством «Обербетон - Інвест», над звичайними цінами відповідачем не надані і судом не встановлені.

Безпідставними, на думку суду, є також твердження відповідача про реалізацію позивачем власної продукції нижче ціни її фактичної собівартості, адже, враховуючи приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" сам по собі факт декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування не є належним доказом для такого висновку, а інших доказів акт планової перевірки не містить, в судовому засіданні представниками відповідача не надано і судом не встановлено.

Враховуючи все вищевикладене, позивач правомірно включив до складу валових витрат договірні розміри орендних платежів на підставі п.5.1 ст.5, пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому висновки податкового органу в акті від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110 про завищення валових витрат з придбання товарів (робіт, послуг) на суми витрат по орендних платежах судом не підтверджуються.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Приписами пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. При цьому переліки операцій, що не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування, наведені відповідно в статтях 3 та 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач не встановив в акті перевірки конкретного переліку орендованих об`єктів, які, на його думку, використовувались позивачем в операціях, що не є об`єктом оподаткування згідно зі ст.3 або звільнені від оподаткування згідно ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість». Не надано таких доказів і в ході судового розгляду справи.

Відповідачем не заперечується, що під час планової перевірки спірний податковий кредит позивача був підтверджений належним чином складеними податковими накладними, які видані позивачеві платником податку на додану вартість - товариством «Обербетон - Інвест», і останнім включені до складу своїх податкових зобов`язань з ПДВ.

Таким чином, враховуючи необґрунтованість висновків відповідача щодо завищення позивачем валових витрат на суми орендних платежів, відповідачем за актом планової перевірки від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110 неправомірно зменшено податковий кредит по операціях з оренди нерухомого майна згідно договору № 39-07 від 02.11.2009 р. та оренди обладнання згідно договору № 53-07 від 02.11.2009 р. всього в сумі 3475404 грн. З огляду на зазначене, відповідачем необґрунтовано зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 147933 грн. за оскарженим податковим повідомленням-рішенням № 0000882304 від 29.08.2011 р. та необґрунтовано зменшено залишок від`ємного значення податку на додану вартість в розмірі 851528 грн. за оскарженим податковим повідомленням-рішенням № 0000892304 від 29.08.2011 р.

Суд не погоджується з висновками відповідача в акті від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 про порушення позивачем п.200.4, п.200.14, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України.

В даному акті відповідачем зазначено, що за лютий 2011 р. позивач заявив оплату частини залишку від`ємного значення в розмірі 581862 грн., а за даними перевірки оплата становить 46363 грн. Також зазначено, що позивач занизив суму ПДВ, яку мав заявити до відшкодування з бюджету за квітень 2011 року в сумі 149755 грн. за податкові періоди виникнення залишку від`ємного значення: вересень 2010 р. в сумі 121953 грн., березень 2011 р. в сумі 27802 грн. В свою чергу зазначене правопорушення вплинуло на збільшення залишку від`ємного значення податку на додану вартість травня 2011 р. згідно акта від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 в загальній сумі 385744 грн., у тому числі за періоди його виникнення: за вересень 2010 р. зменшено на суму 121953 грн., за березень 2011 р. зменшено на суму 27802 грн., за лютий 2011 р. збільшено на суму 535499 грн.

Судом встановлено, що згідно з поданою позивачем до ДПІ в м. Житомирі податковою декларацією з ПДВ за квітень 2011 року (вх. № 9003642734 від 20.05.2011 р.) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, складає 3364680 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначений в ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно п. п. 200.1 - 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.6 розділу І «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України12 січня 2011 р. за N 34/18772) (далі - Порядок № 984)факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. п. 5.2, 5.3 розділу ІІ Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Судом встановлено, що в порушення вищенаведених вимог Порядку № 984, акти від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 (том ІІ 202 - 222), від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242, окрім загальних формулювань про завищення та заниження оплаченої частини залишку від`ємного значення, не містять доказів з посиланням на відповідні первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, які б свідчили про неправильність розрахунку суми бюджетного відшкодування позивача, наведеного в податковій декларації за квітень 2011 р. Не надані такі докази представниками відповідача і в ході судового розгляду справи.

Разом з тим, представником позивача був наданий розрахунок суми бюджетного відшкодування за квітень 2011 р. та первинні банківські документи, що його підтверджують, які відповідачем під час судового розгляду справи не спростовані.

Судом також враховано, що на момент прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000892304 від 29.08.2011 р., податкові повідомлення-рішення № 0000752304 від 18.07.2011 р. та № 0000762304 від 18.07.2011 р., прийняті на підставі акта перевірки від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242, були оскаржені позивачем в адміністративному та судовому порядку, отже в силу статті 56 Податкового кодексу України грошові зобов`язання по них не були узгодженими. На думку суду, через зазначені обставини врахування відповідачем результатів перевірки від 25.06.2011 р. при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0000892304 від 29.08.2011 р. є передчасним.

З урахуванням вищевикладеного, оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000892304 від 29.08.2011 р. в частині збільшення залишку від`ємного значення на суму 385844 грн. прийняте відповідачем необґрунтовано.

Суд не погоджується з висновками відповідача за актом від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 про порушення п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України в частині заниження бюджетного відшкодування в податковій декларації за березень 2011 року в загальній сумі 1711655 грн., що мало наслідком зменшення частини залишку від`ємного значення на 2269979 грн., задекларованого позивачем в рядку 24 податкової декларації за березень 2011 р., що виникло в податкових періодах за: січень 2010 р. в сумі 1090784 грн., лютий 2010 р. в сумі 116953 грн., березень 2010 р. в сумі 74481 грн., травень 2010 р. в сумі 466141 грн., липень 2010 р. в сумі 157465 грн., серпень 2010 р. в сумі 59775 грн., жовтень 2010 р. в сумі 39934 грн., листопад 2010 р. в сумі 145107 грн., січень 2011 р. в сумі 103136 грн., лютий 2011 р. в сумі 16203 грн.

Дане порушення враховане актом від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 і вплинуло на розрахунок суми зменшення бюджетного відшкодування, заявленого позивачем в податковій декларації за травень 2011 р., за оскарженим податковим повідомленням-рішенням № 0000882304 від 29.08.2011 р. в розмірі 81454 грн., у тому числі за податкові періоди виникнення залишку від`ємного значення: січень 2010 р. в сумі 63847 грн., травень 2010 р. в сумі 17607 грн., а також на зменшення залишку від`ємного значення за податковим повідомленням-рішенням № 0000892304 від 29.08.2011 р., яке виникло за податкові періоди: січень 2010 р. в сумі 1026937 грн., лютий 2010 р. в сумі 116953 грн., березень 2010 р. в сумі 74481 грн., травень 2010 р. в сумі 448534 грн., липень 2010 р. в сумі 157465 грн., серпень 2010 р. в сумі 59775 грн., січень 2011 р. в сумі 103136 грн., лютий 2011 р. в сумі 16203 грн.

Судом встановлено, що згідно з поданою позивачем до ДПІ в м. Житомирі податковою декларацією з ПДВ за березень 2011 року (вх. № 9002432583 від 20.04.2011 р.) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, складає 4209321 грн. Згідно акта від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за березень та квітень 2011 року, які виникли за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах з грудня 2009 р. по березень 2011 р., відповідачем встановлено заниження позивачем бюджетного відшкодування за березень 2011 р. в загальному розмірі 1711655 грн. По даному правопорушенню в акті зазначено, що перевіркою встановлено сплату позивачем залишку від`ємного значення за січень 2010 р. в сумі 1090784 грн., лютий 2010 р. в сумі 116953 грн., березень 2010 р. в сумі 74481 грн., травень 2010 р. в сумі 466141 грн., липень 2010 р. в сумі 157465 грн., серпень 2010 р. в сумі 59775 грн., жовтень 2010 р. в сумі 39934 грн., листопад 2010 р. в сумі 145107 грн., січень 2011 р. в сумі 103136 грн., лютий 2011 р. в сумі 16203 грн., які позивач мав право заявити до відшкодування в березні 2011 р., але своїм правом не скористався. Внаслідок вищевказаного порушення відповідачем зменшено залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду) податкової декларації за травень 2011 р. та встановлено в зв`язку з цим завищення заявленої в податковій декларації за травень 2011 р. суми бюджетного відшкодування в загальному розмірі 81454 грн. та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації за травень 2011 р.) в загальній сумі 2003484 грн.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. «а» пп.200.14 ст.200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно п.2.2 розділу 2 «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків» (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України22.12.2010 N 985 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України30 грудня 2010 р. за N 1440/18735) у випадках, що зазначені у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення, зокрема, за формою згідно з додатком 6 про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма "В2").

Відповідно до пп.14.1.157 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Судом встановлено, що відповідач податкове повідомлення-рішення за формою "В2" про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 р. не склав і позивачеві не надав. За таких обставин, на думку суду, результати перевірки в частині заниження бюджетного відшкодування за березень 2011 р. згідно акта від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 безпідставно враховані відповідачем у висновках за актом від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 про завищення бюджетного відшкодування та залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в податковій декларації за травень 2011 р.

Суд також погоджується з думкою позивача, що твердження відповідача в описовій частині акта від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 про заниження позивачем бюджетного відшкодування за березень 2011 р. не ґрунтується на відповідних доказах, якими в спірному випадку є розрахунок бюджетного відшкодування, відповідні первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, що є порушенням п.п. 5.2, 5.3 розділу ІІ «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства». Разом з тим, в судовому засіданні представником позивача був наданий розрахунок суми бюджетного відшкодування за березень 2011 р. та первинні банківські документи, що його підтверджують, які відповідачем під час судового розгляду справи не спростовані.

З огляду на зазначене, висновки відповідача за актом перевірки від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 в частині завищення заявленої в декларації за травень 2011 р. суми бюджетного відшкодування в загальному розмірі 81454 грн. та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації за травень 2011 р.), в загальній сумі 2003484 грн. є необґрунтованими. Отже, в цій частині оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Суд не підтверджує встановлені відповідачем порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України з огляду на таке.

В акті від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 з урахуванням доповнення до акту від 27.09.2011 р. № 4297/23-2/36072242 відповідачем вказано, що в ході перевірки встановлено, що позивач в квітні 2010 р. - листопаді 2010 р. включив до податкового кредиту суму в розмірі 395221,01 грн. по податкових накладних не відповідних періодів, а саме в квітні 2010 р. в сумі 59619 грн., травні 2010 р. в сумі 30570,01 грн., червні 2010 р. в сумі 57401 грн., липні 2010 р. в сумі 31032 грн., серпні 2010 р. в сумі 34239 грн., вересні 2010 р. в сумі 109177 грн., жовтні 2010 р. в сумі 45284 грн., листопаді 2010 р. в сумі 27905 грн. Також в січні - травні 2011 р. включено до податкового кредиту суму в розмірі 151917 грн. по податкових накладних не відповідних періодів, а саме в січні 2011 р. в сумі 32530 грн., лютому 2011 р. в сумі 39922 грн., березні 2011 р. в сумі 62619 грн., квітні 2011 р. в сумі 16846 грн. В акті від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 зазначено, що до складу податкового кредиту травня 2011 р. позивачем включено податкові накладні інших звітних періодів, які на момент перевірки не мають документального підтвердження такого запізнення, всього в загальній сумі 14961 грн.

На думку відповідача скористатись правом на податковий кредит по таких податкових накладних позивач міг шляхом подання заяви зі скаргою на постачальників у відповідності до вимог пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» або шляхом виправлення помилки через подання уточнюючого розрахунку чи в поточній декларації за податкові періоди, в яких податкові накладні були виписані постачальниками. Також зазначив про відсутність документального підтвердження надходження податкових накладних позивачеві із запізненням. Внаслідок вищевказаних порушень за актом перевірки від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 відповідачем зменшено залишок від`ємного значення суми податку на додану вартість, податкової декларації за травень 2011 р. в загальному розмірі 371896 грн.

Згідно пп.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.2.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Згідно «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних» (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 р. № 244, із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державної податкової адміністрації України від 26 січня 2007 року N 30,від 26 жовтня 2009 року N 582) реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість (п.7); у розділі I реєстру відображаються отримані податкові накладні (п.8); у графі 2 вказується дата отримання податкової накладної чи іншого документа, указаного в підпункті 9.1 цього пункту (п.9.2).

Надані в судовому засіданні реєстри отриманих податкових накладних позивача, зведені підсумки по яких задекларовані в податкових деклараціях, свідчать про те, що дати отримання спірних податкових накладних припадають на податкові періоди з квітня по листопад 2010 року (том ІІ а.с. 229250, том ІІІ а.с.1 -38). Таким чином, з урахуванням вищенаведених вимог Закону, позивач правомірно скористався податковим кредитом по спірних податкових накладних в податкових періодах їх отримання. При цьому Закон не містить жодної вимоги щодо необхідності платнику податків документально підтверджувати факти отримання податкових накладних в періодах, відмінних від періодів їх виписки.

Таку ж позицію по формуванню податкового кредиту наведено в довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 р. «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цього Кодексу або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Отже, платник ПДВ має право включити до складу податкового кредиту звітного періоду отримані податкові накладні, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів, а для платників, які застосовують касовий метод, - 60 календарних днів з дати оплати отриманих товарів незалежно від дати їх отримання від постачальника товарів/послуг.

Аналогічна позиція висвітлена в наказі Державної податкової служби України від 16 лютого 2012 року № 127 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту».

Перевіркою не встановлено віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту в періодах отримання товарів (результатів робіт, послуг). Податковий кредит формувався виключно в періодах отримання податкових накладних. Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що розбіжностей з контрагентами щодо декларування податкових зобов`язань з податку на додану вартість не встановлено.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено безпідставність висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту, сформованого позивачем в періодах отримання податкових накладних, в зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000892304 від 29.08.2011 р. в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 371896 грн. підлягає скасуванню.

Суд не погоджується з позицією відповідача згідно акта від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 про порушення п.198.2 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України через включення позивачем в січні 2011 р. до складу податкового кредиту 1584 грн. податку на додану вартість по податковій накладній постачальника ПП Широкопояс І.В., яким зазначену суму податку не включено до складу податкових зобов`язань.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ст.200 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п.201.4 ст.201 Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п.201.6 ст.201 Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.8 - 201.10 ст.201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За результатами перевірки відповідачем встановлено, що спірні податкові накладні позивачеві видані приватним підприємцем Широкопояс І.В. (том ІІІ а.с. 86-87), який на момент вчинення господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість. Наявність на момент перевірки спірних податкових накладних не оспорюється відповідачем. Судом не встановлено фактів не проведення господарських операцій за спірними податковими накладними. Господарські операції підтверджені в повній мірі первинними бухгалтерськими документами, що відповідачем не заперечується.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми Податкового кодексу України, саме постачальник, а не позивач несе відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов`язань за січень 2011 р. в спірній сумі. Така ж позиція наведена Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення № 0000892304 від 29.08.2011 р. в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 1584 грн. підлягає скасуванню.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000882304 від 29.08.2011 р., відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 229387 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000892304 від 29.08.2011 р., відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2842749 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн., винесені необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Слід також зазначити, що згідно з п.п. 1, 9 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, наявні всі підстави в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними, винесені Державною податковою інспекцією у м. Житомирі податкові повідомлення-рішення від 29.08.2011 р. № 0000882304 та № 0000892304.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" судові витрати в сумі 56,46 грн., шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Державної податкової інспекції у м. Житомирі.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: Т.В. Іваненко

Повний текст постанови виготовлено: 17 квітня 2012 р.