Ухвала суду № 24882687, 14.06.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

14 червня 2012 року справа № 5020-1489/2011

За клопотанням ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт" -арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича про припинення обтяжень нерухомого майна банкрута,

у справі № 5020-1489/2011:

за заявою Приватного підприємства „Цеоліт",

ідентифікаційний код 30825495

(99002, м. Севастополь, Мекензеві гори, „Севастопольське РТП")

про банкрутство боржника, що ліквідується власником,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

банкрут (Приватне підприємство „Цеоліт") -явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

ліквідатор (Кирилін М.В.) -Кирилін М.В. -ліквідатор, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 04.05.2001;

кредитор (ПАТ „Київстар") -явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

кредитор (ПАТ „ВТБ Банк") -явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

кредитор (Міністерство оборони Російської Федерації) -ОСОБА_2 -представник, довіреності № 212/304 від 19.01.2012, № 212/851 від 31.01.2012.

ДП „Інформаційний центр" МЮУ (ДП „Інформаційний центр" МЮУ в особі Кримської філії) -ОСОБА_3 -начальник відділу по підтримці реєстрів, довіреність № 01-01/2208 від 22.05.2012.

ВСТАНОВИВ:

20.09.2011 Приватне підприємство „Цеоліт" звернулось до господарського суду міста Севастополя із заявою про порушення справи про банкрутство у порядку, передбаченому статтею 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою від 23.09.2011 суд прийняв заяву до розгляду, порушив провадження у справі, призначив підготовче засідання суду на 10.10.2011, ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів та зобов'язав заявника в порядку підготовки справи до розгляду надати суду необхідні документи.

Постановою від 20.10.2011 Приватне підприємство „Цеоліт" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кириліна М.В., підприємницьку діяльність банкрута завершено /том 1, арк. с. 122-125/.

23.02.2012 на адресу суду від ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт" -арбітражного керуючого Кириліна М.В. надійшло клопотання /том 2, арк. с. 134-135/ про припинення обтяжень (заборон відчуження) об'єктів нерухомого майна боржника-банкрута та грошових коштів, що знаходяться на його рахунках в установах банку; зобов'язання Кримської філії Державного підприємства „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України -вилучити з Єдиного державного реєстру обтяжень нерухомого майна записи від 29.03.2007 про обтяження нерухомого майна Приватного підприємства „Цеоліт" -земельних ділянок № 34, 36, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Качинський тупик, 34, 36 (з урахуванням заяви від 04.06.2012 вих. 65/42 /том 3, арк. с. 54/ та клопотання від 11.06.2012 /том 3, арк. с. 68/).

Аналогічне по суті клопотання надійшло також 19.03.2012 /том 3, арк. с. 3-5/.

Клопотання обґрунтовані тим, що не зважаючи на винесення господарським судом міста Севастополя постанови про визнання Приватного підприємства „Цеоліт" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, Кримською філією Державного підприємства „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України не знято заборону на відчуження належного банкруту майна, що перешкоджає ліквідатору виконувати покладені на нього Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язки, що призводить до необґрунтованого затягування строків ліквідаційної процедури.

Ухвалою суду від 14.05.2012 клопотання призначені до розгляду в судовому засіданні на 23.05.2012.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодекс України розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє -до 14.06.2012.

В судовому засіданні ліквідатор підтримав заявлені клопотання та просив їх задовольнити.

Адміністратор Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна -Державне підприємство „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Кримської філії надав пояснення по суті клопотання ліквідатора /том 5, арк. с. 65-66/ та просив врахувати їх при прийнятті відповідного судового рішення.

Представник кредитора (Міністерство оборони Російської Федерації) залишив вирішення клопотань на розсуд суду.

Обговоривши доводи клопотань, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність їх задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 41 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється на підставі норм господарського процесуального кодексу з урахуванням особливостей, передбачених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". За змістом вказаних нормативних актів господарський суд приймає судові рішення (ухвали, постанови) у межах провадження у справі про банкрутство у випадках та порядку, передбачених Законом.

Відповідно до положень статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідація -це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Статтею 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначені повноваження ліквідатора, до яких, зокрема, відносяться функції з управління і розпорядження майном банкрута, а також щодо реалізації майна банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи завдання та мету ліквідаційної процедури, одним із головних повноважень (функцій) ліквідатора є формування ліквідаційної маси банкрута.

Відповідно до вимог статті 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, зокрема гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які у разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Як убачається із матеріалів справи, 20.10.2011 Приватне підприємство „Цеоліт" визнано банкрутом, про що винесено відповідну постанову /том 1, арк. с. 122-125/.

Частиною першою статті 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню. Це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута. Тому для здійснення розрахунків з кредиторами активи боржника повинні бути вільними від будь-яких обмежень. При цьому, зняття заборон та арештів із майна боржника в порядку статті 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб та не потребує сплати ніяких коштів.

Зазначений висновок збігається із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 29.02.2012 у справі № 42/132-б.

Частиною другою статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" унормовано, що державна реєстрація обтяжень здійснюється, зокрема, на підставі рішень судів, що набрали законної сили, накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 31/5 від 09.06.1999 (у редакції наказу Міністерства юстиції України № 85/5 від 18.08.2004) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 за № 364/3657 (далі - Положення про Єдиний реєстр заборон), єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - реєстр заборон) -це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна, вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна адміністратором Реєстру заборон (далі -Адміністратор) є Державне підприємство „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, що має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон.

В силу пункту 1.5 зазначеного Положення реєстраторами Реєстру заборон (далі -Реєстратор) є:

- державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу;

- Державне підприємство „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії. Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також вносять до Реєстру заборон та вилучають з нього відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.

Отже, пункт 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон надає всім реєстраторам права, зокрема щодо вилучення записів з Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна.

Як убачається з матеріалів справи, 29.03.2007 реєстратором: приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі Договору іпотеки від 29.03.2007 № 310 зареєстроване обтяження -заборона на нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: м. Севастополь, вул. Качинський тупик, 34 (запис № 4723402), та земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: м. Севастополь, вул. Качинський тупик, 36 (запис № 4723538) /том 2, арк. с. 140-141/.

Статтею 43 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі рішення суду або відповідної заяви обтяжувала (в даному випадку -ПАТ „ВТБ Банк"), в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених Положенням; вносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також уносять та вилучають до (з) Реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.

Оскільки Державне підприємство „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Кримської філії також є реєстратором Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а боржник визнаний банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, то всі обтяження, накладені на майно боржника, підлягають припиненню шляхом вилучення Реєстратором відповідних записів із Реєстру.

Щодо вимоги ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт" -арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича про скасування арештів, які накладені на кошти боржника, що знаходяться на його рахунках у ПАТ „ВТБ Банк", суд зауважує на наступному.

Як зазначено вище, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається (абз. 6 ч. 1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Частинами другою та третьою статті 67 Закону України „Про виконавче провадження" унормовано, що у разі ліквідації боржника -юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України „Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, з моменту винесення постанови господарського суду міста Севастополя від 20.10.2011, яка набрала законної сили 20.10.2011, всі наявні виконавчі документи відносно банкрута повинні бути надіслані ліквідатору для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку, а виконавчі провадження -мають бути закінчені.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч. 2 ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження").

За інформацією Головного управління юстиції у м. Севастополі від 09.09.2011 № 3-31/39 юр /том 3, арк. с. 15/, від 17.02.2012 № 11-35/953 /том 3, арк. с. 16/ виконавчі провадження відносно Приватного підприємства „Цеоліт" на виконанні у відділах Державної виконавчої служби Балаклавського, Гагарінського, Ленінського та Нахімовського районних управлінь юстиції у м. Севастополі відсутні; ті виконавчі провадження, які були відкриті раніше, -закінчені, про що державними виконавцями винесені відповідні постанови; арешти, які були накладені на кошти боржника, що знаходяться на його рахунках у банківських установах, у тому числі у ПАТ „ВТБ Банк", -зняті.

Натомість, як зазначив ліквідатор, 12.01.2012 „ВТБ Банк" надав йому довідку за вих. № 19/201-2 про те, що на грошові кошти Приватного підприємства „Цеоліт", що перебувають на поточних рахунках № 26000013019034 у національній валюті (гривня), № 26000013019034 в іноземній валюті (євро), № 26000013019034 в іноземній валюті (рублі РФ), № 26000013019034 в іноземній валюті (долари США), № 26001023019034 у національній валюті (гривня), накладені арешти постановою Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі від 23.11.2010 /том 3, арк. с. 43/ на підставі наказу господарського суду міста Севастополя № 5020-12/085 від 01.06.2012 та постановою Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у місті Севастополі від 12.05.2010 на підставі виконавчих документів господарського суду міста Севастополя № 5020-12/049 від 24.12.2009 та № 5020-5/131 від 02.11.2009 /том 3, арк. с. 17/.

Таким чином, не зважаючи на те, що виконавчі провадження стосовно боржника-банкрута закінчені, арешти з його коштів на рахунках у банківських установах -в порушення наведених вимог закону -не зняті.

Частиною сьомою статті 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

За викладених обставин, суд вважає за можливе задовольнити клопотання ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт" -арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича щодо припинення обтяжень нерухомого майна та зняття арештів з коштів боржника-банкрута.

Керуючись статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, статтями 23, 24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ліквідатора Приватного підприємства „Цеоліт" -арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича про припинення обтяжень нерухомого майна банкрута та скасування арештів, накладених на рахунки боржника -задовольнити.

2. Припинити обтяження нерухомого майна Приватного підприємства „Цеоліт" (ідентифікаційний код 30825495; 99002, м. Севастополь, Мекензеві гори, „Севастопольське РТП") шляхом зняття заборон, застосованих щодо такого майна:

Тип обтяженняДата та номер реєстраціїРеєстраторПідставаОб'єкт обтяження, адресаВласник, адресаЗаборона на нерухоме майно29.03.2007 № 4723402Приватний нотаріус ОСОБА_4Договір іпотеки № 310 від 29.03.2007Земельна ділянка площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), м. Севастополь, вул. Качинський тупик, земельна ділянка 34Приватне підприємство „Цеоліт" (ідентифікаційний код 30825495; 99002, м. Севастополь, Мекензеві гори, „Севастопольське РТП")Заборона на нерухоме майно29.03.2007 № 4723538Приватний нотаріус ОСОБА_4Договір іпотеки № 314 від 29.03.2007Земельна ділянка площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), м. Севастополь, вул. Качинський тупик, земельна ділянка 36Приватне підприємство „Цеоліт" (ідентифікаційний код 30825495; 99002, м. Севастополь, Мекензеві гори, „Севастопольське РТП")3. Зобов'язати Державне підприємство „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, який є реєстратором Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, вилучити з Єдиного державного реєстру обтяжень нерухомого майна записи № 4723402 від 29.03.2007, № 4723538 від 29.03.2007 та № 10537079 від 26.11.2010 про обтяження (заборону/арешт) нерухомого майна Приватного підприємства „Цеоліт" (ідентифікаційний код 30825495; 99002, м. Севастополь, Мекензеві гори, „Севастопольське РТП") - земельних ділянок № 34, 36, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Качинський тупик, 34, 36.

4. Скасувати арешти, які накладені на кошти Приватного підприємства „Цеоліт" (ідентифікаційний код 30825495; 99002, м. Севастополь, Мекензеві гори, „Севастопольське РТП"), що знаходяться на наступних поточних рахунках у Публічному акціонерному товаристві „ВТБ Банк" (01601, м. Київ, вул. Воровського, 24):

- п/р 26000013019034 у національній валюті (гривня);

- п/р 26000013019034 в іноземній валюті (євро);

- п/р 26000013019034 в іноземній валюті (рублі РФ);

- п/р 26000013019034 в іноземній валюті (долари США);

- п/р 26001023019034 у національній валюті (гривня).

Суддя підпис В.О. Головко