Рішення № 24882495, 19.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-23/6983-2012 19.06.12

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Європласт»доприватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»простягнення 23 151, 40 грн.Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача:не з'явилисьвідповідача:не з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європласт»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»23 151, 40 грн., (у тому числі: 15 381, 42 грн. -пеня, 2 818, 14 грн. - 3 % річних та 4 951, 84 грн. -інфляційні втрати).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування Kit № 012064 від 30.09.2009 року та не здійснив виплату страхового відшкодування. Факт неналежного виконання зобов'язань Відповідачем було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 22/310-30/308 від 16.02.2012 року, відповідно до якого з Відповідача було стягнуто на користь Позивача 44 451 грн. 11 коп. -страхового відшкодування, 2 123 грн. 31 коп. -пені, 310 грн. 90 коп. -3 % річних, 1 580 грн. 63 коп. -інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року порушено провадження у справі № 5011-23/6983-2012 та призначено її розгляд на 19.06.2012 року.

Представник Позивача у судове засідання 19.06.2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Відповідача у судове засідання 19.06.2012 року не з'явився, однак 18.06.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаною з нею справи № 22/310-30/308, що перебуває у провадженні Вищого Господарського суду України.

Враховуючи, що рішення у справі № 22/310-30/308 набрало законної сили та Відповідачем не надано доказів відкриття касаційного провадження по зазначеній справі, суд відмовив у задоволенні поданого клопотання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.06.2012 року оголошено рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року по справі № 22/310-30/308 позов задоволено, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 44 451 грн. 11 коп. -страхового відшкодування, 2 123 грн. 31 коп. -пені, 310 грн. 90 коп. -3 % річних, 1 580 грн. 63 коп. -інфляційні втрати.

Під час розгляду справи № 22/310-30/308 Господарським судом міста Києва встановлено, що Відповідач не виконав свого обов'язку за договором Kit № 012064 від 30.09.2009 року та не здійснив виплату страхового відшкодування.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 9.4.6 договору добровільного страхування Kit № 012064 від 30.09.2009 року передбачено, що Відповідач несе майнову відповідальність за несвоєчасну сплату страхового відшкодування шляхом сплати Позивачу пені за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент прострочення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача пені за період з 19.03.2010 року по 30.04.2012 року у розмірі 15 381, 42 грн.

Оскільки у справі № 22/310-30/308 Позивач заявляв вимогу про стягнення пені за страховим випадком від 04.11.2009 року за період з 17.12.2009 року по 18.03.2010 року, тому з урахуванням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України у даному випадку правомірним буде нарахування пені за період з 19.03.2010 року по 16.06.2010 року, за страховим випадком від 14.01.2010 року, (заявлялась вимога за період з 24.02.2010 року по 18.03.2010 року), тому правомірним буде нарахування за період з 19.03.2010 року по 23.08.2010 року.

Враховуючи вищенаведене, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 369, 82 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Законодавство не обмежує можливість Позивача захистити своє право на грошову компенсацію в окремому судовому провадженні після винесення судового рішення про стягнення основної суми боргу.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок трьох процентів річних та встановив його обґрунтованість та доведеність.

При розгляді справи № 22/310-30/308 Позивач заявляв вимогу про стягнення інфляційних втрат за період з січня по лютий 2010 року, тому правомірним буде нарахування інфляційних втрат за період з 01.03.2010 року по 30.04.2012 року, таким чином, до стягнення підлягають інфляційні втрати у розмірі 4 756, 27 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені товариством з обмеженою відповідальністю "Європласт" вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 9 944, 23 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м. Київ, вул. Артема, 40, ідентифікаційний код 20782312) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Європласт" (83017, м. Донецьк, Калінінський р-н, вул. Краснодонська, 58А, кв. 56, ідентифікаційний код 31133085) 4 756 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 27 коп. - інфляційні втрати, 2 818 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 14 коп. -3 % річних, 2 369 (дві тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 82 коп. -пеня, 691 (шістсот дев'яносто одна) грн. 33 коп. -витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено 19.06.2012 року

Суддя Кирилюк Т.Ю.