Рішення № 24882297, 15.06.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2012 р. Справа № 5010/386/2012-2/26 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" лтд", вул. Машинобудівна, 42, м. Київ-67, 03067

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Івано - Франківський локомотиворемонтний завод" вул. Залізнична, 22, м. Івано - Франківськ, 76000

про стягнення заборгованості у сумі 55 656,68 грн.

за участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1 - начальник юридичної служби, (довіреність №01-12/ЮС від 03.01.2012р.)

від позивача: представники не з"явилися.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" лтд" (далі Позивач) звернулося до суду з вимогою до Приватного акціонерного товариства "Івано - Франківський локомотиворемонтний завод" (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 55 656,68 грн., з яких 54 494,68 грн. - основний борг, 338,48 грн. - інфляційні, 823,52 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 31.05.12 продовжено строк вирішення спору на 15 днів (по 17.06.12).

Представник позивача в судове засідання не з"явився. Явка його визнавалась судом на власний розсуд. Під час розгляду справи позивач направляв заяву про зменшення розміру позовних вимог вих.№52/20-04 від 20.04.2012р. (вх.№2792/2012-с вх від 24.04.2012р.) та заяву про зменшення розміру позовних вимог вих.№65/16-05 від 16.05.2012р. (3418/2012-с вх від 22.05.2012р.), згідно яких просив стягнути 20 000,00 грн.- основного боргу, оскільки відповідачем частково погашено основну суму заборгованості, що підтверджується банківськими виписками по рахунку, 338,48 грн. - інфляційних та 823,52 грн. - 3% річних.

Представник відповідача позов не визнав та суду пояснив, що не вся поставлена позивачем продукція є предметом Договору про закупівлю товарів за державні кошти №217/11 від 01.09.11, а отже, термін виникнення зобов"язання по оплаті не настав.

Позивач на вимогу ухвали суду направив пояснення за Вх.№4020/12 свх від 13.06.12, в якому зазначив, що вся поставлена відповідачу продукція є предметом договору про закупівлю товарів за державні кошти №217/11 від 01.09.11, оскільки всі розрахункові документи містять посилання на зазначений договір та підписані представниками обох сторін без жодних зауважень. Заборгованість за поставлений товар в сумі 54494,68 грн. (станом на день звернення до суду) визнана відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків від 05.03.12.

Окрім того, щодо розбіжностей у найменуванні продукції у специфікації №1 зазначає наступне: у специфікації №1 до договору про закупівлю товарів за державні кошти №217/11 від 01.09.11 під позицією №6 вказано найменування продукції Олива "ТМЗ-18 К", а у рахунку-фактурі №КРС-017084 від 27.10.11 та видатковій накладній №КРС-010119 від 27.10.11 вказано масло "ТАП-15". Однак Олива "ТМЗ-18 К" та масло "ТАП-15" є поняттями тотожними, оскільки до введення ГОСТ 17479.2-85 на класифікацію і систему позначень трансмісійних масел маркування масел в нормативно-технічній документації була іншою. В підтвердження того, що ваказані олива та масло є поняття тотожними додав Довідник під редакцією В.М. Школьникова "Топлива Смазочные материалы Технические жидкости ассортимент и применнение" (а.с.193 в довіднику).

Вищенаведене спростовує твердження відповідача. що не вся продукція була договірною.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

01.09.11 між сторонами по справі було укладено Договір Про закупівлю товарів за державні кошти №217/11, відповідно до умов якого Учасник (далі - позивач) зобов"язується у 2011 році поставити Замовникові (далі - відповідач) товари, зазначені в специфікації, а Замовник - прийняти та оплатити такі товари (п.1.1 Договору). У п. 1.2 договору сторони визначили, що найменування, номенклатура (асортимент) товару: матеріали мастильні спеціальні та засоби для автомобілів (мастильні матеріали для машин і двигунів). Кількість товарів за договором: згідно Специфікації №1.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 100494,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи та видатковими накладними №КРС-008954 від 03.10.11, №КРС-010119 від 27.10.11, №КРС-011227 від 18.11.11 (а.с.19,22,25) та довіреностями на отримання товару (а.с.20,23,26). Вказані накладні підписані представниками обох сторін без жодних зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов"язань по поставці товарів.

Слід також зазначити, що у всіх видаткових накладних міститься посилка на договір №217/11 від 01.09.11, тобто, поставка здійснювалась на підставі вказаного договору.

У відповідності до п.4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником поставленої кожної прийнятої партії не пізніше 3 банківських днів з дати поставки.

Враховуючи часткову оплату відповідачем вартості отриманого товару в сумі 46000 грн., позивач в позовній заяві просив стягнути 54494,68 грн., яка підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 05.03.12 (а.с.30).

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що відповідачем після звернення позивача до суду було сплачено 34494,68 грн. основного боргу (копії банківських виписок містяться в матеріалах справи), провадження в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, з віднесенням на відповідача в цій частині судових витрат, що довів спір до суду.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. На час розгляду справи в суді відповідач належних заперечень проти позову чи доказів повного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 20000 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Слід визнати обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 338,48 грн. - інфляційних та 823,52 грн. - 3% річних, оскільки ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні та річні нараховані з врахуванням часткових проплат відповідачем.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням вищенаведеного слід стягнути з відповідача 20000 грн. основного боргу, 338,48 грн. - інфляційних та 823,52 грн. - 3% річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1797,35 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193,230-232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 614, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.33, 34,43, 49,75, п.1-1 ст.80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" лтд" до Приватного акціонерного товариства "Івано - Франківський локомотиворемонтний завод" про стягнення 55656,68 грн. заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Івано - Франківський локомотиворемонтний завод" (вул. Залізнична, 22, м. Івано - Франківськ, 76000, код 13655435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" лтд" (вул. Машинобудівна, 42, м. Київ-67, 03067, код 35572113) -20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 338 (триста тридцять вісім) грн. 48 коп. - інфляційних, 823 (вісімсот двадцять три) 52 коп. - 3% річних та 1609 (одну тисячу шістсот дев"ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 34494,68 грн. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 19.06.12

Суддя Круглова О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_____помічник судді Шунтов О.М. 19.06.12