Рішення № 24882195, 18.06.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "18" червня 2012 р. Справа № 18/5007/48/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деанте-Україна" (м.Хмельницький)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Новоград-Волинскьий)

про стягнення 6674,36 грн.

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 6674,36грн. заборгованості, з яких: 5000,00грн. - основного боргу, 1402,85грн. пені, 271,51грн. - 3% річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. В адресованій господарському суду факсограмі позивач просить здійснювати розгляд справи без участі його повноважного представника, також зазначає, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та повідомляє, що на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не змінилась.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить розписка відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.54).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості Товариство з обмеженою відповідальністю "Деанте -Україна" (позивач) передало ФОП ОСОБА_1 (відповідач) товар на загальну суму 24810,96грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №Ж-00896 від 03.08.2011р. (а.с.13), оригінал якої оглянуто в судовому засіданні 29.05.2012р.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, перерахувавши позивачу 19810,96грн. (що підтверджується платіжними дорученнями, а.с.25-30), в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 5000,00грн. (24810,96грн. - 19810,96грн.), яка на час розгляду справи не змінилась.

У зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повної та своєчасної сплати позивачу вартості отриманого товару, позивач направляв на адресу відповідача лист від 27.04.2012р. за №51 про погашення заборгованості у сумі 5000,00грн., однак, вказані вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.32).

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений згідно видаткової накладної товар.

Розглянувши вимоги позивача, суд задовольняє їх з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Слід зазначити, що сторони видатковою накладною №Ж-00896 від 03.08.2011р. погодили строк виконання відповідачем зобов'язань по оплаті товару, до 02.09.2011р.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.ст.525, 527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за отриманий товар в повному обсязі не провів.

Крім того, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 19810,96грн. зафіксовано сторонами в акті звірки розрахунків за період з 01.08.2011р. по 17.11.2011р., підписаним та скріпленим печатками обох сторін (а.с.49).

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 5000,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач за неналежне виконання відповідачем зобов'язань нарахував пеню у розмірі 1402,85грн.

Однак, господарський суд вважає, що сума пені нарахована необґрунтовано виходячи з наступного.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Оскільки чинним законодавством, що регулює правовідносини між сторонами, не передбачено відповідальності покупця за невиконання договірних зобов'язань у вигляді пені, та, враховуючи відсутність між сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчиненого у письмовій формі, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1402,85грн. пені є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання за період з 02.09.2011р. по 04.05.2012р. 271,51грн.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.16-19), суд вважає його обґрунтованим, оскільки 3% річних у розмірі 271,51грн. нараховані відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 5271,51грн., з яких: 5000,00рн. основного боргу, 271,51грн. 3% річних.

В частині стягнення 1402,85грн. пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

Судовий збір покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (11700, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деанте-Україна" (29018, м.Хмельницький, вул. Тернопільська, 15/1, код 31412631)

- 5000,00рн. основного боргу;

- 271,51грн. 3% річних;

- 1271,21грн. судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 1402,85грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)