Рішення № 24881917, 18.06.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "18" червня 2012 р. по справі № 5004/420/12

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Ковельської міської ради

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Ковельська районна державна адміністрація,

ОСОБА_3

про стягнення 76 876,68 грн.

Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець

від відповідача: ОСОБА_4- дов. №4 від 03.01.2012р.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Ковельської районної державної адміністрації: ОСОБА_5-дов. №0952/24/2-12 від 07.05.2012р.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 : н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки згідно зі ст.ст. 22, 27 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ковельської міської ради про стягнення 76 876,68 грн. збитків, завданих внаслідок сплати в грудні 2007р. коштів за придбану у власність 39/100 частки будівлі по АДРЕСА_1 по договору купівлі-продажу від 13.12.2007р. згідно рішення Ковельскої міської ради №23/3 від 29.08.2007р.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що договір купівлі-продажу від 13.12.2007р., укладений між підприємцем ОСОБА_1 та Ковельською міською радою визнано недійсним згідно рішення господарського суду Волинської області від 05.08.2009р. по справі №5/32-92, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2009р., яка в свою чергу залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2010р.

Відповідач у поясненнях №80 від 04.05.2012р. позов заперечив, мотивуючи тим, що згідно рішення господарського суду Волинської області від 05.08.2009р. договір купівлі-продажу від 13.12.2007р. було визнано судом недійсним в частині продажу ОСОБА_1 59,3 м.кв приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1. В свою чергу, ОСОБА_1 на підставі вказаного договору придбав у Ковельської міської ради дане приміщення в сукупності площею 96,8 м.кв. Тобто, частина приміщення площею 37,5 м.кв залишилась у власності позивача.

Натомість, не зважаючи на вказану обставину, загальний розмір збитків з врахуванням індексу інфляції позивач визначає виходячи із суми 51 873,60грн. - загальної суми сплаченої ним за все приміщення площею 96, 8 м.кв.

Повідомляє, що згідно відповіді від КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» станом на 10.11.2008 року право власності на 39/100 частини будівлі по АДРЕСА_1 перейшло на підставі договору купівлі-продажу від підприємця ОСОБА_1 до іншої особи, а саме ОСОБА_3.

Розгляд спору було продовжено та відкладено згідно ст.ст. 69,77 ГПК України у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 07.05.2012р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Ковельську районну державну адміністрацію, громадянина ОСОБА_3.

В порядку п.4 ст. 65 ГПК України витребувано від Ковельської філії Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної адміністрації" для огляду в судовому засіданні інвентаризаційну справу на будівлю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

21.05.2012р. позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, мотивуючи тим, що оскільки судом визнано недійсним договір купівлі-продажу в частині 59,3 м.кв., то сума до повернення складає 31 777,68грн., а з врахуванням індексу інфляції-47 094,52 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Представник Ковельської районної державної адміністрації у поясненнях від 05.06.2012р. повідомляє, що рішенням Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2010р. у справі №5/67-75 визнано за територіальними громадами сіл, селищ Ковельського району право власності на частину будівлі по АДРЕСА_1 площею 107 кв.м. та зобов'язано виконавчий комітет Ковельської міської ради видати свідоцтво про право власності територіальних громад сіл, селищ Ковельського району в особі Ковельської районної ради на це приміщення.

Вказує, що рішеннями господарських судів у справах №№2/54-11А, 2/55-11А, 5/32-92, які набрали законної сили, встановлено правомірність включення спірного приміщення до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ Ковельського району, який затверджений рішенням сесії Ковельської районної ради №7/10 від 11.04.2003р., а також визнано незаконними дії Ковельської міської ради та виконавчого комітету Ковельської міської ради щодо оформлення права власності на це приміщення за Ковельською міською радою та продажу приватному підприємцю ОСОБА_1 59,3 кв.м. приміщення по АДРЕСА_1.

Зазначає, що на підставі рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 09.06.2011р. №270 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.06.2011р., згідно якого частину будівлі площею 110,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 визнано за територіальною громадою сіл, селищ Ковельського району в особі Ковельської районної ради.

Долучає до матеріалів справи копії технічного паспорту на частину будівлі по АДРЕСА_1 витягу про державну реєстрацію прав від 27.07.2011р. №30762446, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.06.2011р.

Громадянин ОСОБА_3 у поясненнях від 29.05.2012р. вказав, що Ковельський міськрайонний суд 27.10.2010р. у справі №28-865/10 постановив рішення, яким визнав недійсним договір купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_1 в частині 59,3 кв.м. та витребував це приміщення у ОСОБА_3

Зазначає, що підприємець ОСОБА_1 сплатив йому готівкою кошти за 59,3 кв.м. даного приміщення і у нього жодних претензій до ПП ОСОБА_1 не має.

Вважає правомірними вимоги підприємця ОСОБА_1

Долучив до матеріалів справи копії рішення господарського суду від 05.08.2009р. по справі №5/32-92, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2010р. по справі №5/67-75, рішення Ковельського міськрайонного суду від 27.10.2010р., ухвали від 13.09.2010р. по справі №5/67-75.

На вимогу суду КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" з супровідним листом №4765 від 16.05.2012р. надало для огляду в судовому засіданні інвентаризаційну справу на будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно якої 110,9 кв.м. будівлі належить територіальній громаді сіл, селищ Ковельського району в особі Ковельської районної ради.

В судовому засіданні 14.06.2012р. оголошено перерву згідно зі ст. 77 ГПК України до 18.06.2012р. до 11 год. 00хв.

В судовому засіданні 18.06.2012р. позивач подав доповнення до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.05.2012р., в якій вказав, що у розрахунку ним допущена помилка, тому просить стягнути кошти в сумі 31 777,94 грн. (основна проплата) та інфляційні втрати в сумі 15 317,23 грн. за 2008-2011р. включно. Загальна сума становить 47095,17 грн.

Суд заяву про зменшення розміру позовних вимог прийняв, керуючись ст. 22 ГПК України. Спір слухається щодо зменшеного розміру позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши долучені до справи матеріали, господарський суд, -

встановив:

13.12.2007р. Ковельська міська рада Волинської області (продавець) на підставі рішення №42/29 від 23.10.2008р. по договору купівлі-продажу продала покупцю ОСОБА_1 (покупець) 39/100 частки будівлі, а саме: 1-4 читальний зал пл. 9,4 кв.м., 1-5 абонементний зал пл. 41,8 кв.м., 1-6 кладова пл. 8,1 кв.м., 2-8 зал засідань пл. 37,5 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1. Загальна площа будівлі, 39/100 частки якої відчужується, становить 247,4 кв.м.

У п.1.2. договору зазначено, що відчужуване майно належить Ковельській міській раді на праві комунальної власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №238012, виданого виконавчим комітетом Ковельської міської ради 05.10.2007р. на підставі рішення виконкому Ковельської міської ради Волинської області №132 від 156.04.2003р. та зареєстрованого в КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16194005 від 08.10.2007р. (номер запису 256 в книзі 2). Згідно витягу з реєстру прав власності, вказаного в п.1.1. цього договору, реєстраційний номер предмету договору-12765466.

Оплата за придбане приміщення в сумі 51 873,60грн. стверджується платіжним дорученням №296 від 25.12.2007р. (а.с. 21).

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.05.2010р. №5/67-75 за позовом Ковельської районної державної адміністрації до Ковельської міської ради, виконавчого комітету Ковельської міської ради, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: відділ культури та туризму Ковельської районної державної адміністрації, відділ освіти Ковельської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділ по управлінню майном комунальної власності виконкому Ковельської міської ради про визнання та оформлення права власності на нежитлові приміщення та стягнення 1 440 грн. вартості експертної оцінки визнано за Ковельською районною державною адміністрацією право власності, зокрема, на частину будівлі в м. Ковелі по АДРЕСА_1, площею 107 кв.м.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2010р. рішення у справі №5/67-75 змінено. Визнано за територіальними громадами сіл, селищ Ковельського району право власності на частину будівлі по АДРЕСА_1, площею 107 кв.м. Зобов'язано виконавчий комітет Ковельської міської ради видати свідоцтва про право власності територіальних громадами сіл, селищ Ковельського району в особі Ковельської районної ради на частину будівлі по АДРЕСА_1, в м. Ковелі площею 107 кв.м.

Рішенням господарського суду Волинської області по справі №5/32-92 за позовом Ковельської районної державної адміністрації до підприємця ОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: відділу культури та туризму Ковельської районної державної адміністрації; на стороні відповідача: Ковельської міської ради про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 13.12.2007р., залишеним в цій частині без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2009р., визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13.12.2007р., укладений між Ковельською міською радою та підприємцем ОСОБА_1 в частині продажу останньому 59,3 м.кв. приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; зобов'язано підприємця ОСОБА_1 звільнити приміщення площею 59,3 м.кв. в строк до 01.09.2009р.

29.10.2009р. був укладений договір купівлі-продажу між підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в частині продажу останньому 59,3 кв.м. приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.10.2010р. по справі №2-865/10 за позовом Ковельської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння визнано незаконним договір купівлі-продажу від 29.10.2009р. та витребувано у ОСОБА_3 на користь територіальної громади сіл, селищ Ковельського району Волинської області в особі Ковельської районної ради частину нежитлового приміщення площею 59,3 кв.м. по АДРЕСА_1

На підставі рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 09.06.2011р. №270 24.06.2011р. видано свідоцтво про право власності, згідно з яким частина будівлі площею 110,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 належить територіальній громаді

сіл, селищ Ковельського району в особі Ковельської районної ради (а.с. 72).

Право власності зареєстроване в Державному реєстрі за №33985794, про що свідчить витяг КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" про державну реєстрацію прав. (а.с. 71).

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Зі змісту ст. 216 ЦК України вбачається, що вчинення дій за правочином, визнаним судом недійсним, не має під собою правової підстави, а відтак набуває ознак неправомірності. Тому вказана стаття містить положення про те, що за недійсним правочином кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину. Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину.

Позивач звернувся з позовом про застосування наслідків недійсного правочину у відповідності до ч. 5 ст. 216 ЦК України.

Факт недійсності договору купівлі-продажу встановлений постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2009р. по справі №5/32-92, що має для суду преюдиціальне значення в силу ст. 35 ГПК України.

В силу ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Факт повернення приміщення належному власнику стверджується долученими до матеріалів справи рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради №270 від 24.06.2011р. та свідоцтвом про право власності серії САЕ №146803 від 24.06.2011р.

Зважаючи на те, що на виконання умови договору купівлі-продажу від 13.12.2007р. підприємцем ОСОБА_1 25.12.2007р. платіжним дорученням №296 було перераховано відповідачу-Ковельській міській раді 51 873,60 грн. плати по договору за частину приміщень площею 96,8 кв.м. і 59,3 кв.м. повернуто належному власнику у зв'язку з визнанням договору недійсним в цій частині, до повернення підлягає сума 31 777,94 грн. із розрахунку 51 873,60:96,8кв.м. (площа проданого приміщення)*59,3кв.м. (площа повернутого приміщення).

При цьому суд не приймає заперечення відповідача щодо визначення вартості відчужуваного майна виходячи із висновку експерта - 43 228грн., зазначену у п.1.3 договору, оскільки це суперечить змісту ч.1 ст. 216 ЦК України щодо повернення сторін у попередній стан.

По договору позивачем сплачена сума 51 873,60грн., а не сума вартісної оцінки майна - 43 228грн., а тому, виходячи із суми оплати і повинна бути визначена сума відшкодування.

Крім того, позивач просить повернути сплачені кошти з врахуванням інфляційних втрат за період з 01.01.2008 по 31.12.2011 р.р. в сумі 15 317,23грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 5 вказаної статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України, тобто будь-яке зобов'язання зі сплатою коштів.

В даному випадку, з набранням чинності рішення по справі №5/75-92, залишеним в цій частині без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2009р., у відповідача виникло зобов'язання по поверненню коштів, отриманих по правочину, визнаному недійсним.

Верховним Судом України у постанові від 14.11.2011р., що підлягає до застосування судами в силу ст. 11128 ГПК України, зазначено, що ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І книги 5 ЦК України" Загальні положення про зобов'язання", а відтак поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Враховуючи те, що рішення, на підставі якого у відповідача виникло зобов'язання по поверненню коштів, набрало чинності 20.10.2009р., вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань за період з 01.01.2008р. по 31.12.2011р. підставні за період з 20.10.2009р. по 31.12.2011р. в сумі 4992,29грн.

Решта сум інфляційних нарахувань задоволенню не підлягає, оскільки витребування частини будівлі відбулось за судовим рішенням, що набрало чинності 20.10.2009р.

З зазначених вище підстав суд не приймає заперечень відповідача щодо відсутності грошових зобов'язань.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 256,66 грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на нього відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 216, 509, 625, 1212 ЦК України, ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Ковельської міської ради, м.Ковель, вул. Незалежності, 73, код ЄДРПОУ 23254967

на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1

31 777,94 грн. в повернення коштів, 4 992,29грн. інфляційних втрат, 1 256,66грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 38 026,89грн.

3. У стягненні 10 324,94 грн. інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

21.06.2012р

Суддя Філатова С. Т.