Рішення № 24881819, 21.06.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Іменем України

РІШЕННЯ

21.06.2012Справа №5002-11/1178-2012

за позовом: Малого підприємства «Каштак», Сакський район, с. Уютне;

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайзер», Сакський район, с.Уютне;

про стягнення 48 127,17 грн.

Суддя С. С. Потопальський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю №1 від 04.01.2012;

від відповідача - Жихарев О.В., директор ТОВ "Кайзер", наказ №01-09/12к від 14.05.2012;

Суть спору:

Мале підприємство «Каштак» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайзер». Позивач просить стягнути грошові кошти у розмірі 48 127,17 грн., з яких 33 706,17 грн. - сума інфляційних витрат, 14 421,00 грн. - 3% відсотки річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач не своєчасно та не в повному обсязі погашав отриману позику, в зв`язку з чим позивач звернувся із позовом до суду за стягненням нарахованих 3 % та інфляції у примусовому порядку.

Позивач 08.06.2012 р. надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача: 33 475,17 грн. суму інфляційних втрат, за період з 01.01.2010 р. по 29.02.2012 р. та 14 421,00 грн. 3% річних, за період з 01.01.2010 р. по 30.03.2012 р.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженої відповідальністю "Кайзер" звернулось до Малого підприємства "Каштак" із заявою №39 від 18.12.2008 про надання безвідсоткової позики у розмірі 260 000,00 грн.

Протоколом загальних зборів учасників Малого підприємства "Каштак"№8 від 19.12.2008 вирішено: дати згоду на надання безвідсоткової позики Товариству з обмеженою відповідальністю "Кайзер" в сумі 260 000,00 грн. шляхом укладання відповідного договору та дати згоду генеральному директору Малого підприємства "Каштак" Шутемову П.В. на підписання договору позики з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кайзер".

22.12.2008 між Малим підприємством "Каштак", (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кайзер" (Позичальник) укладено договір позики (безвідсоткової цільової), (далі -Договір, а.с.9), відповідно до пункту 1.1 якого, позикодавець в порядку та на умовах, визначеним даним договором, надає позичальнику безвідсоткову позику, а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений даним договором строк.

Пунктом 2.1 договору визначений строк надання позики до 31.12.2009 р.

Пунктом 4.2 договору зазначено, що по закінченні строку, вказаного в п.2.1 договору, позичальник зобов`язаний повернути отриману суму позики до 31.12.2009 р.

Відповідно до пункту 6.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та є дійсним до моменту його повного виконання.

Позивачем за період з 24.12.2008 по 30.12.2008 були перечисленні грошові кошти у розмірі 255 210,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.18-21):

- платіжне доручення №1403 від 24.12.2008 на суму 30 000,00 грн.;

- платіжне доручення №1424 від 29.12.2008 на суму 60 000,00 грн.;

- платіжне доручення №1425 від 29.12.2008 на суму 77 130,00 грн.;

- платіжне доручення №302 від 29.12.2008 на суму 50 000,00 грн.;

- платіжне доручення №334 від 30.12.2008 на суму 38 080,00 грн.

Листом №382 від 30.12.2008 позивач повідомив позивача про те, що у зв'язку з укладенням між ними договору позики, призначення платежу по платіжним дорученням №1403 від 24.12.2008 на суму 30 000,00 грн., №1424 від 29.12.2008 на суму 60 000,00 грн., №1425 від 29.12.2008 на суму 77 130,00 грн., №302 від 29.12.2008 на суму 50 000,00 грн., №334 від 30.12.2008 на суму 38 080,00 грн., а всього на 255 210,00 грн., вважати наданням позики по договору від 22.12.2008.

Відповідач заборгованість по договору позики від 22.12.2008 перед позивачем погасив частково, в сумі 24 345,76 грн., в період з 08.01.2009 р. по 31.08.2009 р., що підтверджується актами взаємозаліку зустрічних однорідних вимог та банківськими виписками (а.с.64-77).

Заборгованість за договором позики у розмірі 230 864,24 грн. стягнута рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2011 р. по справі № 5002-11/5245-2011. Зазначене рішення не оскаржене та вступило в законну чинність. По вказаній справі виданий наказ про примусове виконання рішення від 08.02.2011 р., який позивачем направлений для примусового стягнення до Відділу державної виконавчої служби Сакського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем не належним чином виконувались зобов`язання по договору позики від 22.12.2008 р., в зв`язку з чим позивач нарахував 33 475,17 грн. суму інфляційних втрат, за період з 01.01.2010 р. по 29.02.2012 р. та 14 421,00 грн. 3% річних, за період з 01.01.2010 р. по 30.03.2012 р.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

В силу ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичних обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В порушення ст.33 ГПК України, відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 ЦК України.

Позивач просить стягнути 3 % річних за період з 01.01.2010 р. по 30.03.2012 р., в сумі 14 421,00 грн. що складає 820 днів. Проте розрахунок позивачем здійснений не вірно, а саме: 3: 365 х 820 х 230 864,24 : 100 = 15559,61 грн.

Слід зазначити що суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог та збільшувати ціну позову.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Отже сума 3 % річних підлягає стягненню з відповідача в розмірі заявленої позивачем в сумі 14 421,00 грн.

Розрахунок інфляційних витрат здійснений позивачем за період з 01.01.2010 р. по 29.03.2012 р. вірно та підлягає стягненню в сумі 33475,17

За згодою представників сторін, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 21.06.2012 р.

Керуючись ст. ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайзер», (96555, Сакський район, с.Уютне, вул..Дружби, 45, ЄДРПОУ 354839054, п/р 2600019117001 в СФ АБ «Київська Русь», МФО 384793), на користь Малого підприємства «Каштак», (96555, Сакський район, с. Уютне, вул..Євпаторийська, 51-В, ЄДРПОУ 20732544, п/р 2600233786501 в ПАО «Банк Петрокомерц - Україна, МФО 300120), 33 475,17 грн. інфляційних витрат, 14 421,00 грн. 3% відсотки річних, 1609,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Потопальський С.С.