Рішення № 24880238, 22.06.2012, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді - Оніпко О.В.,

суддів Собіни І.М., Рожина Ю.М.

секретар Приходько Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Острозького районного суду від 25 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментах, неустойки (пені) за несплату аліментів , зміну способу виконання рішень суду та встановлення порядку користування квартирою.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2011 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1, що перебуває у спільній частковій власності сторін .

1.11.2011 р. представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки ( пені) за несплату аліментів та зміну способу виконання рішень суду, просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 заборгованість по аліментах, неустойки ( пені), що виникла станом на 1.11.2011 р. у сумі 77 827 грн. 20 коп. ; змінити спосіб і порядок виконання ухвали Острозького районного суду від 18.06.2008 р. та рішення, яке буде ухвалено по даній справі про стягнення заборгованості по аліментах в сумі 105 165 грн. 40 коп. - на переведення на ОСОБА_3 права власності , належної ОСОБА_1 ј частки квартири , що є у спільній частковій власності сторін , зменшивши належну йому частку з 3/ 4 до Ѕ, а її частку, відповідно, збільшити з ј до Ѕ. ; визначити порядок користування квартирою, виділивши ОСОБА_3 та двом неповнолітнім дітям у користування кімнати під № 2, площею 8, 5 кв.м та під № 3, площею 18,1 кв.м, ОСОБА_1, виділити у користування кімнату під № 5, площею 12, 4 кв.м, а кухню, туалет, ванну кімнату, коридор -залишити у спільному користуванні сторін ( а.с. 29).

22.03.2012 р. представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позвички суму заборгованості , що виникла станом на 21.03.2012 р. в сумі 49 677 грн. 50 коп. , яка разом із сумою заборгованості по аліментах ( 23 758, 5 грн.) складає вартість Ѕ частки спірної квартири: змінити спосіб та порядок виконання ухвали Острозького районного суду від 18.06.2008р. та рішення, яке буде ухвалено по даній справі про стягнення заборгованості по аліментах та суми неустойки ( пені) - на переведення на ОСОБА_3 права власності ОСОБА_1 на частку у квартирі, зменшивши належну йому частку з ѕ до ј, а належну їй ј частку збільшити до 3/ 4 часток. Визначити порядок користування квартирою у відповідності до вимог, зазначених у позовній заяві від 1.11.2011 р.

09.04.2012 р. ОСОБА_1 подав до суду заяву про відмову від позову про встановлення порядку користування квартирою та просив закрити провадження у справі і вказана відмова відповідно до ухвали від 11.04.2012 р. була прийнята судом ( а.с. 109,110).

11.04.2012 р. представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 подав до суду заяву про зміну розміру позовних вимог та просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по аліментах та неустойку ( пеню) у загальному розмірі 147 137, 54 грн., визначену станом на 11.04.2012 р.; змінити спосіб та порядок виконання ухвал Острозького районного суду від 18.06.2008 р. та від

17.09.2009 р. , а також рішення, яке буде ухвалено по даній справі про стягнення заборгованості

________ __________

Справа № 2-1713/579/11 Головуючий у 1 інстанції: Венгерчук А.О.

Провадження № 22-ц1790/1029/2012р. Доповідач : Оніпко О.В.

по аліментах шляхом переводу права власності на ОСОБА_3 належної ОСОБА_1 Ѕ частки квартири; визначити порядок користування квартирою, у відповідності із порядком, зазначеним у попередніх позовних заявах, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі ( а.с. 112-114).

Рішенням Острозького районного суду від 25.04.2012 р. позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 неустойку за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 54 165 грн. 31 коп.

Визначено порядок користування квартирою та надано у користування ОСОБА_3 та двом неповнолітнім дітям жилу кімнату -2, площею 8,5 кв.м. , жилу кімнату - 3 , площею 18,1 кв.м., лоджію -л , площею 1.3 кв.м. ; надано у користування ОСОБА_1 жилу кімнату - 5, площею 12,4 кв.м., кладову - 4 ,площею 1,7 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 ; решту приміщень : кухню 6 , площею 8,5 кв.м., туалет 8 -площею 0,5 кв.м., ванну кімнату -7 площею 2,6 кв.м., коридор -1 площею 10 кв.м., кладову -9 площею 0,5 кв.м., балкон -б площею 0,8 кв.м. залишено у спільному користуванні сторін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати пов'язані з проведенням будівельно-технічної експертизи в сумі 737,3 грн. та судовий збір в доход держави в сумі 541 грн. 65 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказує, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом не правильно розраховано заборгованість по сплаті неустойки (пені) за несплату аліментів, оскільки виконавчий лист № 2-309 був відкликаний судом 22.12.2012 р., а 17.01.2012 р. був пред'явлений до виконання новий виконавчий лист № 2-314 від 26.12.2012 р., відповідно до якого аліментні зобов'язання виникають з 17.09.2012, та відповідно заборгованість станом на 31.03.2012 становить 7670,05 грн. Крім того, ОСОБА_1 слід звільнити від сплати неустойки (пені) за несплату аліментів відповідно до ст. 197 СК України, оскільки він є інвалідом ІІІ групи, ніде не працює і живе на пенсію у розмірі 784 грн.

Також, встановлюючи порядок користування квартирою суд, не врахував, що спільною часковою власністю подружжя є Ѕ частина квартири, а інша Ѕ частина належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності, оскільки була успадкована.

Неправомірно покладено судом на відповідача витрати на проведення судово-будівельної експертизи , оскільки ухвалою суду від 27.01.2011 р. зобов'язано позивачку сплатити вартість експертизи, як клопотанням якої вона була призначена. Також при проведенні судово-будівельної експертизи не вирішено питання про ринкову оцінку майна, яка істотно відрізняється від інвентаризаційної. Судом не враховано положень ст. 2 ЗУ „Про судовий збір" та неправомірно покладено сплату судового збору за зустрічний позов ОСОБА_3 на ОСОБА_1 Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 25.10.2007 р. (а.с.32) було розірвано. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2

Ухвалою Острозького районного суду від 18.06.2008 року (а.с. 31) визнано мирову угоду, укладену сторонами, за якою ОСОБА_1 зобов'язувався сплачувати аліменти на користь відповідачки на утримання двох дітей в розмірі Ѕ прожиткового мінімуму для особи відповідного віку на кожну дитину щомісяця і до досягнення нею повноліття.

На виконання вказаної ухвали суду 24.06.2008 р. було видано виконавчий лист № 2-309 (а.с. 33) та відразу пред'явлено його до виконання.

Згодом ухвалою Острозького районного суду від 17.09.2009 р. визнано мирову угоду, укладену між сторонами, за якою ОСОБА_1 зобов'язувався сплачувати аліменти на користь відповідачки на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини від отримуваних ним від всіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого законодавством на кожну дитину щомісячно і до досягнення нею повноліття.

У зв'язку із зміною розміру стягуваних з ОСОБА_1 аліментів, виконавчий лист № 2-309 від 24.06.2008 р. було відкликано (а.с. 118).

На виконання ухвали суду від 17.09.2009 р., 22.09.2009 р. було видано виконавчий лист № 2-314 (а.с.117) , який ОСОБА_3 пред'явила до виконання лише 17.01.2012 р., в той же день, державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.123).

Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, вказані судові рішення про стягнення аліментів відповідачем не виконуються.

З наданих відділом державної виконавчої служби Острозького районного управління юстиції довідок та розрахунків (а.с. 34-37, 100, 115) вбачається, що ОСОБА_1 аліментні зобов'язання виконував періодично та не в повному обсязі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов"язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки ( пені ) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 аліментів вчасно та у належному розмірі, станом на 17.09.2009 р. ( на час постановлення судом ухвали від 17.09.2009 р. про визнання мирової угоди укладеної сторонами про зміну ( зменшення) розміру аліментів) згідно з довідкою - розрахунком від 10.11.2011р. № 4921/01 -28/3 , заборгованість за виконавчим листом № 2-309 становить 7 717 грн. 96 коп. = (11 371 грн. 36 коп. ( нараховано за період з травня 2008 року по 17 вересня 2009 року)-1818 грн.( сплачено за 2009 рік) -1835 грн. 40 коп.(сплачено за 2010 р.).

Загальна сума боргу по виконанню виконавчого листа № 2-314 обрахована згідно з довідкою відділу ДВС від 22.03.2012 р. за № 1156/10-01-28/3 (а.с.115-116) і станом на 11.04.2012 р. становить 1872 грн. 45 коп. (за січень 2012 р. з 17.01. -301,31 грн., за лютий 2012 р. - 667 грн., за березень 2012 р. - 667, за квітень по 11.04. - 236,74 грн.).

Оскільки відповідно до ч.3 ст. 197 СК України суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти, і виконавчий лист № 2-314 був пред'явлений позивачкою до виконання лише 17.01.2012 р., у державного виконавця були відсутні підстави для нарахування боргу ОСОБА_1 за період з 17.09.2009 р. р. по 17.01.2012 р.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що загальна сума заборгованості по сплаті аліментів у відповідача станом на 11.04.2012 р. за обома виконавчими листами складає 9 590 грн. 41 коп., яка підлягає до стягнення з нього на користь ОСОБА_3, а тому рішення суду в частині відмови останній у позові у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Також, у зв"язку з наявністю заборгованості по аліментах, є обґрунтованими вимоги позивачки про стягнення неустойки ( пені) з ОСОБА_1 за період з 01.07.2008 р. по 17.09.2009 р. за виконавчим листом № 2-309 та з 01.02.2012 р. по 11.04.2012 р. за виконавчим листом № 2-314, однак, оскільки місцевим судом при вирішенні сказаного спору було невірно проведено розрахунки розміру неустойки ( пені), рішення в цій частині також підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Виходячи з положень ст. 196 СК України, аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, неустойка за прострочення їх сплати нараховується не на всю суму заборгованості в арифметичній прогресії, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за кожен день прострочення без її накопичення в прогресії. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи із того, скільки днів прострочено до сплати повної суми заборгованості.

Крім того, згідно з роз"ясненнями п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 „ Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена вказаної нормою закону відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв"язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 не надано суду відповідних розрахунків та доказів на підтвердження його посилань на те, що сума заборгованості по аліментах становить 7670,05 грн. та на спростування доводів ОСОБА_3 щодо наявності підстав для стягнення з нього неустойки (пені), а також не доведено відсутність його вини у виникненні такої заборгованості .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд повинен був врахувати вимоги ст. 197 СК України, якою передбачено звільнення платника повністю або частково від сплати неустойки (пені) у разі наявності об"єктивних обставин, зокрема, в даному випадку такими причинами є встановлення відповідачу Ш-ї групи інвалідності та незначний розмір отримуваної ним пенсії , не заслуговують на увагу і спростовуються наступним.

Як зазначено вище, розмір належних до сплати відповідачем на користь позивачки аліментів на утримання дітей був встановлений за погодженням сторін -позивачки та відповідача шляхом укладання мирової угоди, визнаної ухвалами суду у 2008 р. та у 2009 р. і протягом вказаного періоду, за який виникла заборгованість по аліментах, ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 в порядку зазначеної норми закону з відповідним позовом не звертався.

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, аліменти за червень 2008 року (з 24.06.2008 р. ) ОСОБА_1 зобов'язаний був сплатити у тому ж місяці в сумі 135 грн. 60 коп. і з 1.07.2008 р. на вказану суму підлягає нарахованню пеня по 1.02.2009 р., оскільки аліменти за червень 2008 р. відповідач сплатив лише у лютому 2009 р.

Таким чином, неустойка( пеня) з 01 липня 2008 року по 01 лютого 2009 року за 215 днів становить 291 грн. 54 коп. ( 135,6* 1% * 215 днів) .

За липень 2008 р. ОСОБА_1 нараховано до сплати аліменти в сумі 680 грн., і лише у лютому 2009 р. він частково сплатив 164 грн.40 коп., тому підлягає нарахуванню пеня на вказану суму за 185 днів , в період з липня 2008 р. по 1.02.2009 р. (680 грн. *1% * 185 днів); з 01.02.2009 р. ОСОБА_1 не сплачено аліменти в сумі 515 грн. 60 коп., підлягає нарахуванню пеня за 181 день ( по 1.08.2009 р. ), оскільки у серпні 2009 р. боржником частково погашено борг в сумі 150 грн.

З 1.08.2009 р. на нараховану до сплати суму - 365 грн. 60 коп. , яку боржник сплатив у жовтні 2009 р. , підлягає нарахуванню пеня за 61 день .

Таким чином за липень 2008 р. загальна сума пені за липень 2008 р. становить 2424 грн. 24 коп. (680 грн. *1% * 185 днів + 515,6 грн. *1%*181 день + 365,6 грн. *1%*61 день) .

За серпень 2008 р. відповідачу до сплати нараховано 680 грн., і ним у жовтні 2009 р. погашено з цієї суми 12 грн. 40 коп., тому підлягає нарахуванню пеня за 365 днів ( по 1.10.2009р.).

З 01.10.2009 р. ОСОБА_1 належало сплатити 667 грн. 60 коп., вказана сума частково погашена ним у листопаді 2009 р. ,у розмірі 444 грн., до нарахування підлягає пеня за 31 день ( по 01.11.2009р.).

З 01.11.2009 р. належало до сплати 223 грн. 60 коп., тому підлягає до нарахування пеня за 30 днів - по грудень 2009 р., в якому відбулося повне погашення суми .

Таким чином, загальна сума неустойки ( пені) за серпень 2009 р. складає 2756 грн. 30 коп. (680 грн. *1% * 365 днів + 667,6 грн. *1%*31 день + 223,6 грн. *1%*30 день) .

За вересень 2008 р. нараховано до сплати 680 грн. , в грудні 2009 р. -відбулося часткове погашення в сумі 222 грн. 40 коп., підлягає до нарахування пеня за 395 днів (по 01.12.2009 р.).

З 01.12.2009 р. нараховано 457 грн. 60 коп. В січні 2010 р. відбулося часткове погашення в сумі 446 грн., тому підлягає до нарахування пеня за 31 день по 01.01.2010р.

З 01.01.2009 р. до сплати - 11 грн. 60 коп. У лютому 2010 р. відбулося повне погашення суми , тому підлягає нарахуванню пеня за 31 день ( по лютий 2010 р.)

Загальна сума неустойки ( пені) за вересень 2009 р. складає 2831 грн. 44 коп. (680 грн. *1% * 395 днів + 457,6 грн. *1%*31 день + 11,6 грн. *1%*31 день).

За жовтень 2008 р.: борг в сумі 701 грн., часткове погашено у лютому 2010 р. - в сумі 432 грн. 40 коп., тому підлягає до нарахування пеня за 455 днів (по 01.02.2010 р.).

З 01.02.2010 р. борг в сумі 268 грн. 60 коп. , підлягає до нарахування пеня за 28 днів - по березень 2010р. , в якому відбулося повне погашення суми .

Загальна сума пені за жовтень 2009 р. складає 3082 грн. 49 коп. (701 грн. *1% * 429 днів + 268,6 грн. *1%*28 днів).

За листопад 2008 р.: із суми 701 грн. , часткове погашення якої відбулося у березні 2010 р. в сумі 175 грн. 40 коп., підлягає нарахуванню пеня за 455 днів - по 01.03.2010 р.

З 01.03.2010 р. із суми 525 грн. 60 коп. , яка була погашена частково у червні 2010 р. в сумі 501 грн. , підлягає нарахуванню пеня за 92 дня - по 01.06.2010р.

З 01.06.2010 р. із суми 24 грн. 60 коп. по 11.04.2012 р. підлягає нарахуванню пеня за 681 день . Загальна сума пені за листопад 2008 р. складає 3840 грн. 62 коп. (701 грн. *1% * 455 днів + 525,6 грн. *1%*92 день + 24,6 грн. *1%*681 день) .

За грудень 2008 р. - сума пені становить (701 грн. *1%*1197 днів) = 8390 грн. 97 коп.; за січень 2009 р. - (701 грн. *1%*1166 днів) = 8173 грн. 66 коп.; за лютий 2009 р. - (701 грн. *1%*1138 днів) = 7977 грн. 38 коп.; за березень 2009 р. - (701 грн. *1%*1107 днів) = 7760 грн. 07 коп.; за квітень 2009 р. - (701 грн. *1%*1077 днів) = 7549 грн. 77 коп.; за травень 2009 р. - (701 грн. *1%*1046 днів) = 7332 грн. 46 коп.; за червень 2009 р. - (701 грн. *1%*1016 днів) = 7122 грн. 16 коп.; за липень 2009 р. - (701 грн. *1%*985 днів) = 6904 грн. 85 коп.; за серпень 2009 р. - (701 грн. *1%*954днів) = 6687 грн. 64 коп.; по 16 вересня 2009 року -(373,86*1%*938) = 3506 грн. 80 коп.

Всього по виконавчому листу № 2-309 з 24.06.2008 р. по 16.09.2009 р. -сума неустойки (пені) складає 86 632 грн. 02 коп.

Підлягає до стягнення з відповідача на користь позивачки і неустойка (пеня) , що виникла у зв'язку з невиконанням виконавчого листа № 2-314 від 22.09.2009 р. з 17.01.2012 р. станом на 11.04.2012 р., згідно наступного розрахунку.

За січень 2012 р. -(301,31 грн.*1%*71 день) = 213 грн. 93 коп. За лютий 2012 р. -(667,2 грн. * 1%* 42 дні) = 280 грн. 22 коп. За березень 2012 р. - (667,2 грн. * 1%* 11 днів) = 73грн. 39 коп. Всього за 2012 рік -сума неустойки складає 567 грн. 54 коп.

У зв"язку з наведеним та оскільки загальна сума неустойки ( пені ) за виконавчими листами станом на 11.04.2012 р. становить 87 199 грн. 56 коп. , рішення місцевого суду у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі по стягнення з відповідача на користь позивачки вказаної суми .

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду в частині встановлення порядку користування спірною квартирою та неврахування судом тієї обставини, що йому належить на праві власності ѕ частини спірної квартири, а ОСОБА_3, лише 1/ 4, і колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду та визначеним ним порядком користування сторонами спірною квартирою, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 належить Ѕ частка квартири АДРЕСА_1 (а.с.12), на праві власності, що виникло після прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_8

Інша Ѕ частина вказаної квартири належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ( по 1/ 4 частині кожному) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Острозької міської ради 03.01.1994р. , тобто, частка у праві власності на квартиру ОСОБА_1 становить ѕ , а ОСОБА_3 -1/4.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спірним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Судом встановлено, що спірна квартира, площею 65,5 кв.м., жилою площею 39,0 кв.м. , складається з трьох відокремлених кімнат жилою площею 8,5 кв.м., 18,1 кв.м. та 12,4 кв.м. та є неподільною. З позовом про стягнення компенсації за належну йому у спільному майні частку, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 не звертався.

Згідно з роз"ясненнями п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності" , квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Виходячи з наведеного, незважаючи на розмір належних сторонам часток у спільному майні, вони мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном , і як позивачці так і відповідачу законом забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Разом з тим, згідно з наданими ОСОБА_1 апеляційному суду поясненнями, він з 2007 р. у спірній квартирі не проживає через неможливість проживання в одному помешканні з бувшою дружиною і таке проживання не є можливим в подальшому, оскільки він має іншу сім"ю та дитину.

Також, як зазначено вище, ОСОБА_1 відмовився від свого позову до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування вказаним житлом у зв"язку із тим, що „позовні вимоги для нього стали неактуальними та втратили свій юридичний зміст".

Колегія суддів враховує і ті обставини, що після розірвання шлюбу неповнолітніх дітей, які постійно проживають у спірному житлі, залишено проживати з матір"ю, і згідно з ч. 3, 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років та фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

За наведених обставин місцевий суд прийшов до правильного висновку виділивши у користування позивачці та двом неповнолітнім дітям сторін житлові кімнати площею 8, 5 кв.м та 18, 1 кв.м, а відповідачу -житлову кімнату площею 12, 4 кв.м, решту приміщень залишивши у спільному користуванні сторін.

Крім того, встановлення такого порядку користування житлом будь-яким чином не порушує права власності ОСОБА_1 на належні йому ѕ частки спірної квартири.

Є безпідставним посилання представника відповідача на неправильне вирішення судом питання про розподіл судових витрат, оскільки судом 1-ї інстанції позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах і пені задоволено, і у відповідності до вимог закону, вона звільнена від сплати судового збору при зверненні з таким позовом, а тому суд на підставі ч. 1 , 3 ст. 88 ЦПК України та п. 3 ч. 2 ст.3 ; п. 1 ч. 3 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір.

Однак, у зв"язку з тим, що колегія суддів прийшла до висновку про необгрунтованість рішення місцевого суду в частині відмови ОСОБА_3 в позові про стягнення з відповідача заборгованості по аліментах та в частині визначення судом розміру неустойки ( пені), що підлягає нарахуванню на вказану суму , і апеляційним судом визначено іншу суму, що підлягає до стягнення з відповідача, також підлягає зміні і розмір стягуваного з останнього судового збору - в сумі 967 грн. 90 коп.

Не заслуговують на увагу і посилання апеляційної скарги на безпідставність стягнення з відповідача на користь позивачки витрат, понесених нею на оплату експертизи.

У зв"язку з вимогами ст. 79 ЦПК України витрати, пов'язані із проведення експертизи належать до судових витрат, розподіл яких суд здійснює відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 86 ЦПК України кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну.

Оскільки позов ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою задоволено у повному обсязі, витрати, понесені нею на проведення експертизи підлягають до стягнення з відповідача.

У зв"язку з наведеним , керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313- 314, 316 ЦПК України, ст. 196 СК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Острозького районного суду від 25 квітня 2012 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки ( пені) у розмірі 54 165 грн. 31 коп. , в частині відмови ОСОБА_3 в позові про стягнення заборгованості по аліментах та в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в доход держави в сумі 541 грн. 65 коп. -скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментах та стягнення неустойки ( пені) -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість по аліментах в сумі 9 590 грн. 41 коп. та неустойку ( пеню) в сумі 87 199 грн. 56 коп., а всього 96 789 грн. 97 коп. ( дев"яносто шість тисяч сімсот вісімдесят дев"ять ) грн. 97 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 967 грн. 90 коп. до спеціального фонду державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 «Судовий збір»: № 31215206780002 . Одержувач: УДКСУ у м. Рівне, Банк одержувача: ГУ ДКСУ у Рівненській області, ЄДРПОУ: 38012714, МФО 833017. У призначенні платежу платник судового збору повинен вказати ''Судовий збір, апеляційний суд Рівненської області, код ЄДРПОУ 02893096''.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Судді