Ухвала суду № 24875438, 12.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-177/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційної скарги Броварської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптова Аптека "Алтея" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2011 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю " Оптова Аптека "Алтея" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 року № 0001562301/0 Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптова аптека «Алтея»в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року -без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, при формуванні валових витрат за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року діяв на підставі та в порядку, передбаченому Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», що підтверджується наявними матеріалами справи, натомість відповідачем, всупереч ч. 2 ст.71 КАС України даний факт не спростований.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, у період з 28.10.2010 року по 08.12.2010 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі направлень на перевірку від 28.10.2010 року № 2145/232, від 24.11.2010 року № 2330/231 було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складений акт від 15.12.2010 року № 870/231/33927544 (надалі Акт перевірки), у якому зафіксовані порушення позивачем положень підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР, що призвело до завищення ним валових витрат на загальну суму 565657,00 грн., в тому числі: у ІV кварталі 2007 року у розмірі 38411,00 грн., у І кварталі 2008 року у розмірі 37370,00 грн., у ІІ кварталі 2008 року у розмірі 41363,00 грн., у ІІІ кварталі 2008 року у розмірі 39974,00 грн., у ІV кварталі 2008 року у розмірі 45540,00 грн., у І кварталі 2009 року у розмірі 39200,00 грн., у ІІ кварталі 2009 року у розмірі 74901,00 грн., у ІІІ кварталі 2009 року у розмірі 45310,00 грн., у ІV кварталі 2009 року у розмірі 63240,00 грн., у І кварталі 2010 року у розмірі 71710,00 грн., у ІІ кварталі 2010 року у розмірі 68638,00 грн. та положення пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 8,9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», підпункту 3.1 пункту 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 № 271/7592, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 11374,00 грн., зокрема, у І кварталі 2008 року у розмірі 4641,00 грн., у ІІ кварталі 2008 року у розмірі 529,00 грн., у ІІІ кварталі 2008 року у розмірі 520,00 грн., у І кварталі 2009 року у розмірі 17,00 грн., у ІІ кварталі 2009 року у розмірі 846,00 грн., у ІІІ кварталі 2009 року у розмірі 3189,00 грн., у ІV кварталі 2009 року, у І кварталі 2010 року у розмірі 910,00 грн., у ІІ кварталі 2010 року у розмірі 1922,00 грн. та не виключено зі складу валових витрат у ІV кварталі 2008 року грошові кошти у розмірі 562,00 грн., а у ІV кварталі 2009 року 640,00 грн.

На підставі Акта перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 року №0001562301/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 235915,00 грн., в тому числі за основним платежем 144559,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 91356,00 грн.

Висновок податкового органу щодо порушення норм законодавства при віднесення грошових сум до складу валових витрат ґрунтується на тому, що позивач у серпні 2007 року відніс до складу валових витрат витрати по податковій накладній, що видана Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів в Київській області від 06.08.2007 № 693 у розмірі 2268,00 грн., яка не містить індивідуального податкового номеру постачальника, номеру свідоцтва платника податку на додану вартість та у даній податковій накладній відсутня адреса суб'єкта господарювання.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості оплачених послуг (робіт) є факт реального надання послуг (робіт) та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг (робіт) з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних послуг (робіт) або ж призначення останніх для такого використання.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наявної в матеріалах справи копії податкової накладної № 693 від 06.08.2007 року, виданої Держінспекцією з контролю якості лікарських засобів в Київській області (ІПН 256609326123), вбачається, що останнім було виконано робіт (послуг) на загальну суму 2721,60 грн., в тому числі й ПДВ 453,60 грн.

Виходячи зі змісту наданих послуг, а саме -виконання аналізів, дані роботи використовуються позивачем у власній господарській діяльності, що, власне, відповідачем не заперечується.

Окрім того, факт оплати даних робіт підтверджується рахунком № 314 від 01.08.2007 року, що міститься в матеріалах справи.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів зазначає, що факт відсутності належним чином заповненої податкової накладної, в силу приписів підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та встановлення факту оплати вказаних послуг та використання останніх у власній господарській діяльності не позбавляє платника податків формувати валові витрати на підставі реальних господарських операцій.

Щодо неправомірного віднесення позивачем у періоді, що перевірявся, до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням візитних карток на загальну суму 26452,00 грн., зокрема у ОСОБА_2 у розмірі 833,00 грн., у СПД ОСОБА_3 у розмірі 3660,00 грн., у СПД ОСОБА_4 у розмірі 20749, 00 грн., у ПП «001 АССА»у розмірі 1210,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205, акт перевірки -це службовий документ, який підтверджує факт проведення невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до п. 1.7 вищевказаного Порядку факти виявлених порушень викладаються в акті чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В силу приписи абзацу 3, 4 підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень. Зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків, операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Натомість судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що відповідачем ні в Акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не зазначено, які саме норми законодавства були порушені позивачем в даному випадку, а тому висновок контролюючого органу є неправомірним.

Щодо висновку відповідача про неправомірне віднесення позивачем у періоді з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року до складу валових витрат витрати по придбанню рекламних послуг (розповсюдження рекламно-інформаційних листівок, флаєрів, прайс листів та буклетів) на загальну суму 573315,00 грн., а саме у ТОВ «Сервісний центр»у розмірі 4450,00 грн., у СПД ОСОБА_5 у розмірі 563740, 00 грн., у СПД ОСОБА_4 у розмірі 2186,00 грн., у Броварської редакції міськрайонного радіомовлення у розмірі 1600,00 грн., у ПМП «Юкат»- у розмірі 201,00 грн. (реклама у телефонному довіднику), у СПД ОСОБА_6 у розмірі 1138,00 грн. (трансляція відеоролика), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товару. При цьому, реклама повинна бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи засобів розповсюдження, а споживачами реклами є невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама.

Витрати, що пов'язані з рекламними заходами, відповідно до положень підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 цього Закону передбачено особливий порядок обліку.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про рекламу»розповсюджувачі реклами не можуть поширювати рекламу, якщо відповідно до законодавства види діяльності або товари, що рекламуються, підлягають обов'язковій сертифікації або їх виробництво чи реалізація вимагає наявності відповідних дозволу, ліцензії, а рекламодавець не надав розповсюджувачу реклами копії таких сертифіката, дозволу, ліцензії, засвідчених у встановленому порядку.

Окрім того, з системного аналізу норм п. 5.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що до валових витрат суб'єкта господарювання включаються ті витрати на рекламні послуги, які мають безпосередній зв'язок із господарською діяльністю такого платника податку та за виконанням останнім вимог ст.. 8 Закону України «Про рекламу».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Сервісний центр», СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_4, ПМП «Юкат», СПД ОСОБА_6 виготовляли та розповсюджували серед працівників медичних закладів та населення рекламно-інформаційні листівки, прайс листи, флаєри, буклети, які містять інформацію про місцезнаходження аптечних закладів позивача та наявні медпрепарати, а отже дані послуги використовувалися позивачем у власній господарській діяльності.

Окрім того, матеріали справи містять письмові пояснення усіх контрагентів позивача, в яких зазначено, що ТОВ «Оптова Аптека «Алтея»за вимогою контрагентів у встановленому законодавством порядку надавала копію Ліцензії на роздрібну торгівлю лікарськими засобами.

Копія Ліцензії на роздрібну торгівлю лікарськими засобами позивачем також надано до суду апеляційної інстанції, а тому колегія суддів не вбачає порушень позивачем вимог п.п.5.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат на оплату послуг по виконанню вантажно-розвантажувальних робіт, які придбавались у СПД ОСОБА_7 на підставі укладених договорів за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року у розмірі 11374,00 грн., суд зазначає наступне.

Як було встановлено в суді першої інстанції, зі змісту Акта перевірки вбачається, що у ході здійснення господарської діяльності позивач для виконання вантажно-розвантажувальних робіт на підставі укладених договорів використовував послуги СПД ОСОБА_7

Вказані транспортно-заготівельні витрати позивач відображав на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»та відносив їх до складу валових витрат у тих податкових періодах, в яких були складені відповідні акти виконаних робіт.

На думку податкового органу, з огляду на приписи пунктів 8,9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»транспортно заготівельні витрати (надалі - ТЗВ) повинні включатись до собівартості придбаних запасів або загальною сумою відображатись на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. Сума ТЗВ, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно (поквартально) повинна розподілятись між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані, тощо) за звітний період.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318.

Пунктом 19 вказаного Положення встановлено, що витрати на збут включають, зокрема, такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Водночас, методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначаються Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246.

До запасів згідно цього положення відносяться активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що системний аналіз Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" та 9 "Запаси" у взаємозв'язку із змістом правовідносин, що виникли між позивачем та СПД ОСОБА_7 дозволяє дійти висновку, що витрати, пов'язані з оплатою транспортування та експедиції сторонньою особою готової продукції позивача, у даному випадку, належать до збутових витрат, та не повинні відноситись на початкову вартість (собівартість) такої продукції.

Окрім зазначеного, положеннями пункту п'ятого статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-XIV, встановлено, що підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Так, матеріали справи містять копію Положення про облікову політику ТОВ «Оптова Аптека «Алтея», затвердженого наказом позивача № ОД-1 від 04.01.2010 року, яким обумовлено відображення інформації про понесені підприємством ТЗВ в бухгалтерському обліку згідно норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318.

Також, під час апеляційного розгляду справи позивачем було надано Наказ № 2- ОД від 03.01.2008 року «Про торгівельну націнку»відповідно до якого при визначенні торгової націнки (дохід, який підприємство отримає від реалізації товарів) слід враховувати наступні витрати, які є постійними і не належать до собівартості товарів, в тому числі -витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства.

Враховуючи вищезазначене, відображення позивачем ТЗВ у складі витрат на збут з наступним їх включенням до складу валових витрат у повному обсязі на підставі підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»у даному випадку є правомірним.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року -без змін.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області на Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.