Ухвала суду № 24875241, 12.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7907/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маяк" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2010 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маяк" звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення форми № 0000812306/3 від 21 квітня 2010 року, видане Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2011 року та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк»задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2011 року -без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Форіус Груп»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому, а саме порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Так, дане порушення сталося у зв'язку з тим, що позивачем було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, що були складені всупереч п.п.8.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що в свою чергу призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ та, відповідно, заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 027 235,0 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, в період з 20.07.2009 р. по 07.08.2009 р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Маяк»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., про що складено Акт № 494/23-6/30683443 від 03.09.2003 р.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Маяк»подало декларації з податку на додану вартість, в яких при формуванні податкового кредиту у 2008 р. включено податкові накладні виписані постачальниками у 2007 р.

Також, при формуванні податкового кредиту у перевіряємому періоді товариством було включено суму, яка була зазначена у податковій накладній в майбутніх періодах частинами, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про завищення задекларованих ТОВ «Торговий дім «Маяк»показників, які підлягають оподаткуванню, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ та відповідно заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1027235,0 грн.

Внаслідок викладених обставин податковий орган дійшов висновку, зокрема серед іншого, про порушення ТОВ «Торговий дім «Маяк»п.1.18 ст.1, п.4.1 ст.4 п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2, п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами перевірки ДПІ у Оболонському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000812306/0 від 10.09.2009 р., яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 027 235 грн. основного платежу та 513617,50 грн. штрафних санкцій.

Зазначене рішення оскаржувалось ТОВ "Торговий дім «Маяк»до ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

Рішенням ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 24477/10/25-008 від 20.11.2009 р. зазначене податкове повідомлення-рішення скасоване в частині 137088 грн. нарахування зобов'язання по податку на додану вартість та відповідно перераховано штрафну санкцію.

23.11.2009 р. за результатами розгляду скарги ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000812306/1, яким визначено ТОВ «Торговий дім «Маяк»890147 грн. зобов'язання по ПДВ та 445 073,50 грн. штрафних санкцій.

Зазначене податкове повідомлення рішення оскаржувалось ТОВ «Торговий дім «Маяк»до ДПА у м. Києві, яка рішенням № 523/10/25-114 від 27.01.2010р. залишила скаргу без задоволення.

За результатами розгляду скарги ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000812306/2 від 04.02.2010 р.

Зазначене рішення оскаржувалось ТОВ «Торговий дім «Маяк»до ДПА України, яка рішенням № 3356/6/25-0115 від 08.04.2010 р. залишила скаргу без задоволення.

21.04.2010 р. ДПІ у Оболонському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000812306/3, податкові зобов'язання залишились попередніми.

Щодо формування податкового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2007 року між ТОВ «Форіус Груп»(продавець) та ТОВ «Торговий дім «Маяк»(покупець) укладеного договір купівлі-продажу №1-10/0307, згідно якого продавець зобов'язався передати товар перелічений у додатку до договору у власність покупцеві, а останній зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Розрахунок за даним договором здійснювався простими векселями.

Також, перевіркою було встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Маяк» на підставі податкової накладної № 2905, виписаної ТОВ «Форіус Груп»29.05.2007 р., включило до податкового кредиту суму 157995, 98 грн. ПДВ у листопаді 2007 р. на підставі податкової накладної № 22051 від 22.05.2007 р. товариство включило до податкового кредиту суму 164034,10 грн. ПДВ у липні 2008 р., по податковій накладній № 2305 від 23.05.2007 р. суму 339612 грн. ПДВ в подальшому включило до складу податкового кредиту частинами по декількох періодах: у серпні 2008 р. 153000 грн., вересні 2008 р. 88000 грн., жовтні 2008 р. 92 5000 грн., листопаді 2008 р. 6112 грн., на підставі податкової накладної № 2205 від 22.05.2007 р. суму 393025 грн. Товариство включило до податкового кредиту у січні 2009 р.

В той же час, згідно реєстрів отриманих податкових накладних за вказаний період встановлено, що дата отримання даних податкових накладних, зазначена у реєстрах не співпадає з фактичною датою виписки цих накладних, а також не завжди з періодами віднесення їх до складу податкового кредиту підприємства.

Як свідчать реєстри отриманих податкових накладних підприємства за відповідний період, податкова накладна № 2305 від 23.05.2007 р. на загальну суму 2037 675 грн., в т.ч. ПДВ 339612 грн., отримана від ТОВ «Форіус Груп»29.08.2008 року та була включена товариством частинами в серпні 2008 р., вересні 2008 р., жовтні 2008 р., листопаді 2008 р.

Крім того, в ході проведення перевірки відповідачем до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва за місцем реєстрації ТОВ «Форіус Груп», були направлені запити № 8366/7/23-613 та № 8369/7/23-613 від 27.07.2009 року про підтвердження виявленої інформації, надання загальних відомостей про підприємство та показники податкової звітності.

Листами № 10522/7/23-1008 від 04.08.2009 року та №10592/7/23-1008 від 06.08.2009 року, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва підтвердила, що ТОВ «Форіус Груп»має стан 16 «Припинено (ліквідовано, закрито)», на підставі рішення (постанови) Господарського суду від 09.08.2007 р. по справі №23/250-б щодо визнання банкрутом, дата зняття з обліку -27.09.2007 р. , свідоцтво платника ПДВ анульоване 09.08.2007 р. , остання звітність з податку на додану вартість була подана за червень 2007 року.

Відповідно до Автоматизованої інформаційної системи обласного рівня встановлено, що ТОВ «Форіус Груп»визнано банкрутом на підставі рішення (постанови) Господарського суду від 09.08.2007 року по справі № 23/250-6 та знято з обліку в ДПІ 27.09.2007 року.

Враховуючи вищевказане, відповідачем було зроблено висновок, що враховуючи те, що на момент отримання позивачем податкових накладних від ТОВ «Форіус Груп», останнє вже було виключене з реєстру та анульоване свідоцтво платника ПДВ, тому підтвердити отримання від нього податкових накладних за вказані періоди, не виявляється можливим.

Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком та висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Окрім того, в силу приписів п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Згідно Листа ДПА України № 15316/7/15-2417 від 11.08.2004 року у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже зазначалося вище право на податковий кредит у позивача з'явилося на підставі виконання Договору, укладеного з ТОВ «Форіус Груп»12.04.2007 року.

Разом з тим, відповідні суми, включалися позивачем до складу податкового кредиту на підставі виписаних їм контрагентом податкових накладних від 29.05.2007 року, 22.05.2007 року 23.05.2007 року, в сумі 157 995,98 грн. у листопаді 2007 року, 164 034,10 грн. в сумі у липні 2008 року, в сумі 339 612 грн. частинами по декількох періодах: у серпні 2008 року -153 000 грн., вересні 2008 року -88 000 грн. в жовтні 2008 року - 92 500 грн., в листопаді 2008 року -6112 грн., 393 025 грн. у січні 2009 року.

Позивачем було зазначено, що суми ПДВ були включені ним до складу тих податкових періодів, в яких ним було отримано податкові накладні.

Разом з тим, судом першої інстанції правомірно було встановлено, що згідно реєстрів отриманих податкових накладних за вказаний період встановлено, що дата отримання даних податкових накладних, зазначена у реєстрах не співпадає з фактичною датою виписки цих накладних, а також не завжди з періодами віднесення їх до складу податкового кредиту підприємства.

Так, податкова накладна № 2305 від 23.05.2007 р. на загальну суму 2037 675 грн., в т.ч. ПДВ 339612 грн., отримана від ТОВ «Форіус Груп»29.08.2008 р. та була включена товариством частинами в серпні 2008 р., вересні 2008 р., жовтні 2008 р., листопаді 2008 р.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що на момент отримання вищевказаної податкової накладної, ТОВ «Форіус Груп»визнано банкрутом та ліквідовано 09.08.2007 року, знято з обліку -27.09.2007 року, свідоцтво платника ПДВ анульоване 09.08.2007 року, отже надіслати відповідну податкову накладну позивачу ТОВ «Форіус Груп»фактично не міг, адже підприємство було ліквідоване.

З метою забезпечення додержання вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та всебічного, об'єктивного розгляду адміністративної справи, з метою з'ясування обставин, що мають значення для вирішення адміністративної справи, колегією судів ухвалою від 22 травня 2012 року було зобов'язано позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк»надати до 12 червня 2012 року додаткові докази та письмові пояснення щодо правомірності формування податкового кредиту, в тому числі надати пояснення, яким чином позивач отримував від свого контрагента -ТОВ «Форіус Груп»податкові накладні в 2008 році, якщо останнього рішенням Господарського суду від 09.08.2007 року було ліквідоване та знято з обліку в ДПІ 27.09.2007 року; нормативне обґрунтування та письмові пояснення щодо віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній № 2305 від 12.05.2007 року частинами у серпні, вересні, жовтні та листопаді 2008 року.

Разом з тим, мотивованої відповіді до суду апеляційної інстанції не надходило.

Окрім того, судом першої інстанції було правомірно встановлено, що розрахунок по господарських відносинах із контрагентом був здійснений позивачем простими векселями без визначення строку їх погашення, та як було зазначено відповідачем і не заперечено позивачем, на момент віднесення до складу податкового кредиту у 2008-2009 р.р. сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних у 2007 р. позивачем не було погашено зазначених простих векселів на користь контрагента, що мало б підтверджувати належну сплату товарів (послуг) по господарських відносинах із контрагентом.

З платіжних доручень щодо сплати коштів за простими векселями, що були надані позивачем та долучені судом першої інстанції до матеріалів справи, вбачається, що вказані кошти були перераховані позивачем на рахунки іншої особи ТОВ «Укрпромінвесттрейд», що не може підтверджувати належну сплату товарів (послуг) по господарських відносинах із контрагентом ТОВ «Форіус Груп».

Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок щодо того, що позивачем не було надано суду допустимих доказів ні належної сплати товарів (послуг) по господарських відносинах із контрагентом ТОВ «Форіус Груп», розрахунок по яких здійснювався простими векселями, ні належності виписаних контрагентом податкових накладних, зважаючи на відсутність контрагента у єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб (визнання банкрутом та анулювання свідоцтва платника ПДВ) на момент виписки таких податкових накладних, ні також визначення контрагентом позивача податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, з метою належної сплати до державного бюджету податку на додану вартість, що був включений позивачем до складу податкового кредиту у 2008-2009 р.р. суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних в іншому податковому періоді, а саме в 2007 р.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2011 року -без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.