Ухвала суду № 24871730, 12.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 року м. Київ К-5137/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна комерційна фірма «ВІП- Термінал-К.А.В.»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року

у справі № 2а-22289/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна комерційна фірма «ВІП-Термінал-К.А.В.»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна комерційна фірма «ВІП-Термінал-К.А.В.»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000572310/0 від 16 квітня 2009 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року та прийняти нове рішення -про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську від 02 лютого 2009 року проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Багатопрофільна комерційна фірма «ВІП-Термінал-К.А.В.» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01 серпня 2008 року по 31 серпня 2008 року, за результатами якої складено акт № 301/23-35707039 від 13 квітня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000572310/0 від 16 квітня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 101 440,50 грн. (67 627,00 грн. -основний платіж, 33 813,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку із заниженням податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 167 131,00 грн., а також заниженням податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 99 504,00 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 31 серпня 2009 року, тобто після прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, направлено на адресу Ленінської МДПІ у м. Луганську уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в податкових деклараціях за червень, липень та серпень 2008 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Пунктом 17.2 статті 17 Закону № 2181-III передбачено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Отже, підставою для звільнення платника податків від застосування штрафних санкцій за заниження податкових зобов'язань є самостійне виправлення таким платником відповідного заниження до початку його перевірки працівниками державної податкової служби.

А тому, оскільки, в даному випадку позивачем подано уточнюючі розрахунки після проведення перевірки контролюючим органом, то таке виправлення допущених помилок не звільняє позивача від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна комерційна фірма «ВІП-Термінал-К.А.В.»відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.