КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2012 року 2а-2279/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал"доДержавної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2012 року № 0000312300 та № 0000302300.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, договори, укладені з ТОВ "Компанія Квік Дан", не можуть вважатися нікчемними, так як контрагент зареєстрований як юридична особа; укладені угоди мали реальний характер - товари поставлені, роботи виконані цим контрагентом у повному обсязі та оплачені позивачем, ці факти підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Таким чином, позивач вважає, що він правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, тому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення.
У письмових запереченнях, наданих до суду, Відповідач проти позову заперечує та просить суд в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентом є нікчемними, оскільки контрагент позивача не здійснював поставку товарів та не надавав будь-які послуги, а договори укладені без реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
20 червня 2012 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, але про причини своєї неявки суд не повідомив.
Згідно з вимогами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал" є юридичною особою, що зареєстрована Бородянською районною державною адміністрацією Київської області 24.02.2011 року, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Бородянському районі Київської області з 25.02.2011 року за № 14624.
Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля відходами та брухтом; оптова торгівля паливом; купівля та продаж власного нерухомого майна; ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів і трансформаторів; надання інших комерційних послуг; оброблення металевих відходів та брухту.
Як вбачається з матеріалів справи, в квітні 2012 року посадовою особою ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал" з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Компанія Квік Дан", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено Акт від 24.04.2012 року № 162/23-37256969 (надалі - Акт перевірки).
За результатами перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем вимог:
- п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VІ, в результаті чого ТОВ "Енергокапітал" занижено податок на прибуток на загальну суму 79243 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 79243 грн.;
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VІ, в результаті чого ТОВ "Енергокапітал" занижено податок на додану вартість на загальну суму 68907 грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 37640 грн., за вересень 2011 року в сумі 31267 грн.;
- ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Енергокапітал" з постачальниками та покупцями.
Як вбачається з Акту перевірки, перелічені порушення пов'язуються з придбанням позивачем у ТОВ "Компанія Квік Дан" оливи трансформаторної, трансформаторів в період з серпня 2011 року по вересень 2011 року на загальну суму 413443 грн.
За податковими накладними, отриманими від контрагента позивачем віднесено до складу податкового кредиту за період з серпня 2011 року по вересень 2011 року суму сплаченого податку на додану вартість (68907 грн.) у складі ціни придбаних послуг та товару.
Проте, податковий орган дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за вказаним контрагентом.
Даного висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.
На думку посадової особи відповідача ТОВ "Компанія Квік Дан" як постачальник позивача має ознаки фіктивності, оскільки згідно проведеним слідством в рамках кримінальної справи №41/11/8074/3 по обвинуваченню директора ТОВ "Компанія Квік Дан" ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, було встановлено, що у вересні 2010 року ОСОБА_3 зареєстрував юридичну особу ТОВ "Компанія Квік Дан" з метою прикриття незаконної діяльності, а саме завищення податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 196575292 грн. та завищення суми податкового кредиту на 182241875 грн., для мінімізації податкових зобов'язань суб'єктами підприємницької діяльності, які є покупцями товарів, робіт, послуг у вищевказаної юридичної особи, які фактично не здійснювалися.
Так, перевіркою було встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Компанія Квік Дан" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій по купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а також порушення ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недотримання вимог зазначених статей у момент здійснення дій, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків при здійсненні угод ТОВ "Компанія Квік Дан" з постачальниками та покупцями.
Таким чином, на думку посадової особи податкового органу, ТОВ "Компанія Квік Дан" здійснювало господарську діяльність, отримуючи товари та послуги від підприємств, що мають ознаки "фіктивності" та постачало "псевдо" товари та послуги ТОВ "Енергокапітал", а тому постачальник позивача створене та здійснює фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, створюючи незаконний податковий кредит своїм контрагентам та створює умови для недоотримання коштів державним бюджетом України.
Виходячи з тверджень про нікчемність правочинів, укладених з ТОВ "Компанія Квік Дан", посадова особа податкового органу також дійшла висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 68907 грн.
На підставі встановлених в Акті перевірки обставин та висновку про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "Енергокапітал" та ТОВ "Компанія Квік Дан", ДПІ у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0000302300 від 03.05.2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 86133,75 грн., яких: 68907 грн. - за основним платежем; 17226,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
- № 0000312300 від 03.05.2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 99053,75 грн., з яких: 79243 грн. - за основним платежем; 19810,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
Не погоджуючись із висновками відповідача щодо визнання нікчемними правочини між ТОВ "Енергокапітал" та ТОВ "Компанія Квік Дан", а також податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.
Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.
Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Це означає, що висновок суду стосовно недійсності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Компанія Квік Дан", судом досліджено дане питання та встановлено наступне.
Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії податкових та видаткових накладних, отриманих від ТОВ "Компанія Квік Дан", а також належним чином засвідчені копії рахунків-фактур, платіжні доручення, що підтверджують факт перерахування коштів за отриманий товар.
Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі-продажу послуг та товарно-матеріальних цінностей. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в запереченнях не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.
Крім того, відповідачем не заперечувався той факт, що основним видом діяльності ТОВ "Енергокапітал" є, зокрема, ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів і трансформаторів.
Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі-продажу послуг та товарно-матеріальних цінностей з урахуванням його виду економічної діяльності.
Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та був платником податку на додану вартість.
Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Компанія Квік Дан" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.
Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів щодо надання послуг та поставки продукції, укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ "Компанія Квік Дан", недійсними у судовому порядку.
Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Компанія Квік Дан", а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та вказаним підприємством недійсними.
Посилання відповідача на відсутність мети у ТОВ "Компанія Квік Дан" щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків при придбанні та продажу товару не приймається судом до уваги, з таких підстав.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду даної справи, відносно посадових осіб ТОВ "Компанія Квік Дан" не прийнято вироку суду з питань ухилення контрагента від сплати податків.
Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Компанія Квік Дан", є безпідставними та не підтверджені документально.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.
Згідно з п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Так, відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Таким чином, витрати понесенні позивачем у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей - оливи трансформаторної та трансформаторів є прямо пов'язаними із господарською діяльністю позивача і позивач згідно п.п.14.1.27 п. 14.1 ст.14, ст. 138 Податкового кодексу України мав право на включення їх до складу валових витрат.
Як встановлено під час розгляду справи, кошти сплачені позивачем ТОВ "Компанія Квік Дан" в оплату за поставлені товари пов'язані з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.
Це означає, що податкове повідомлення-рішення № 0000312300 від 03.05.2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 99053,75 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом, Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "Компанія Квік Дан" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за серпень-вересень 2011 року в розмірі 68907 грн.
Згідно пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
При цьому, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.
Податкові накладні, які наявні в матеріалах справи, містять усі дані стосовно змісту операції з виконання робіт (надання послуг), вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Компанія Квік Дан" не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ "Компанія Квік Дан", які засвідчують отримання товарно-матеріальних цінностей - оливи трансформаторної та трансформаторів, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в сумі 68907 грн. за серпень-вересень 2011 року.
Як встановлено судом, податкова накладна є документом, що засвідчує факт отримання платником податків послуг, з дати отримання якої, згідно із приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, виходячи із змісту пункту 198.6 статті 198 цього ж Кодексу, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Проте, податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу поставки продукції та надання послуг є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагентів - ТОВ "Компанія Квік Дан", оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал" - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби від 03.05.2012 року № 0000312300 та № 0000302300.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал" сплачений судовий збір у розмірі 1855 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.
Судове рішення № 24869313, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 20.06.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-2279/12/1070. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: