Постанова № 24869225, 18.06.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2012 року місто Київ № 2а-2067/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (представник ОСОБА_1)доІнспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській областіпровизнання незаконними дій, скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1»(представник ОСОБА_1), з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області про визнання незаконними дій, скасування рішень.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 року позовну заяву було залишено без руху, визначено спосіб та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 17.05.2012 року.

14.05.2012 року до суду надійшло клопотання (вхідний № 3470), в якому позивач на виконання ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 року про залишення позовної заяви без руху надає оформлену позовну заяву у відповідності до вимог статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України з копією для відповідача та подання до суду оригіналу довіреності та документів, які уповноважують директора на підписання довіреностей з копіями для відповідача.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.06.2012 року.

05.06.2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 18.06.2012 року в зв'язку з отриманням додаткових доказів по справі.

У зв'язку з тим, що 05.06.2012 року представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився та не повідомив про причини неприбуття, суд із запитом (вихідний № 1941) звернувся до відповідача про надання додаткових доказів по справі.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представник позивача та представники відповідача.

На виконання вимоги суду відповідачем були надані витребувані документи разом із запереченнями на адміністративний позов, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 06.04.2012 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 000081.

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано порушення вимог законодавства, яке полягає у створенні перешкод службовим особам у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування шляхом не допуску до проведення позапланової перевірки, чим порушено пункт 8 частини першої статті 23 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»та статті 11 Закону України від 05.04.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Встановлено, що 20.02.2012 року до Інспекції звернулась громадянка ОСОБА_4 зі скаргою на мобільний телефон «Samsung» вартістю 7499, 00 гривень, придбаний у Кіровоградській філії ТОВ «Технополіс-1».

Інспекцією було зроблено запит на дозвіл до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі -Держспоживінспеція України) щодо проведення позапланової перевірки, та 13.03.2012 року отримано згоду на проведення позапланової перевірки № 1298-3-7/7, відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Наказом Інспекції від 04.04.2012 року № 45-од про проведення позапланової перевірки, визначено відповідальних осіб за проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю). Направлення № 48 на проведення перевірки від 06.04.2012 року, видано на підставі статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів».

В свою чергу, позивачем 06.04.2012 року було складено повідомлення про не допуск до позапланової перевірки згідно направлення № 48 на проведення перевірки від 06.04.2012 року. У повідомленні позивач посилався на те, що у направленні на проведення перевірки відсутнє посилання на згоду центрального органу виконавчої влади на його проведення, не пред'явлено та не надано згоду центрального органу виконавчої влади на його проведення, у зв'язку з чим відповідача не було допущено до проведення перевірки.

Перевіряючи відмовилися від підписання на повідомленні про не допуск до позапланової перевірки, у зв'язку з чим позивачем був складений відповідний Акт про відмову у наданні підпису від 06.04.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів № 000081 та винесений припис № 10 від 11.04.2012 року № 419/22 на ім'я директора ТОВ «Технополіс-1»ОСОБА_5 У вищевказаному приписі зазначено наступне:

- не створювати перешкоди службовим особам Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування;

- не допускати в реалізацію товари непродовольчої групи, на які відсутні супровідні документи (прибуткові накладні, товарно-транспортні накладні), документи, що згідно чинного законодавства засвідчують їх якість та безпеку (посвідчення про якість, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, декларації виробника), сертифікати/декларації відповідності, та які не відповідають вимогам нормативних документів в частині маркування та за результатами лабораторних випробувань, а також товари, що можуть спричинити заподіяння шкоди життю і здоров'ю споживачів, та не допускати порушень вимог статті 15 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»;

- надати до 20.04.2012 року (10 година 00 хвилин) інформацію про валовий дохід ТОВ «Технополіс-1»(код-32498133) за березень місяць 2012 року з документальним підтвердженням.

Позивач вважає вказану перевірку такою, що проведена з порушенням вимог чинного законодавства України без належних на то підстав, отже просить суд визнати дії посадових осіб відповідача, зокрема -завідуючого сектору ринкового нагляду ОСОБА_6, головного спеціаліста ОСОБА_7, ОСОБА_8 щодо проведення 06.04.2012 року позапланової перевірки магазину «Технополіс»ТОВ «Технополіс-1», що у місті Кіровограді, по вулиці Карла Маркса, будинок 48 та складення Акту перевірки № 999981; визнати незаконними дії виконуючого обов'язки начальника Інспекції ОСОБА_3 щодо винесення припису № 10 від 11.04.2012 року та скасувати акт перевірки і припис № 10 від 11.04.2012 року.

Відповідач проти позову заперечував у повному обсязі та зазначив, що на виконання вимог статті 7 Закону України від 05.04.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», було надано усі необхідні розпорядчі документи для здійснення позапланового заходу, що також було підтверджено під час судового розгляду справи, копії яких наявні в матеріалах справи.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюється Законом України «Про захист прав споживачів»від 12.05.1991 року № 1023-XII. (далі -Закону № 1023).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1023 «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 1023, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на захист своїх прав державою, на належну якість продукції та обслуговування, на звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав тощо.

Відповідно до статті 5 Закону № 1023, держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону № 1023, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регулюються Законом України від 05.04.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон № 877).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 877, державний нагляд (контроль) -діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з частиною п'ятою статті 7 Закону № 877, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Спеціалістами Інспекції вручено зазначені документи уповноваженій особі позивача -ОСОБА_9, який надав спеціалістам наказ № 1140-к від 03.08.2011 року про переведення на посаду директора Кіровоградської філії ТОВ «Технополіс-1».

Частиною восьмою статті 4 Закону № 877 встановлено, що органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо - та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Актом проведення фотозйомки (відеозйомки) фотоапаратом Nikon COOLPIX P7100 від 06.04.2012 року зафіксовано фотозйомкою ознайомлення ОСОБА_9 (підсобне приміщення магазину «Технополіс-1», 2-й поверх приміщення по вулиці Карла Маркса, будинок 48, що у місті Кіровограді) з наступними документами:

- направлення на проведення позапланового заходу від 06.04.2012 року № 48;

- наказ на проведення позапланової перевірки від 04.04.2012 року № 45-од;

- лист-згода Держспоживінспекції України від 13.03.2012 року № 1298-3-7/7;

- акт перевірки № 000081.

Представник позивача заперечував щодо визнання вказаного доказу як належного, оскільки не вбачається коли саме і де була здійснена фото зйомка, тим більше плановий захід не було розпочато, оскільки позивачем було надано повідомлення про не допуск до проведення перевірки.

Водночас, суд зазначає, що окрім доказів фото фіксації, твердження позивача спростовуються іншими наданими доказами та встановленими фактичними обставинами.

Так, судом встановлено, що в направленні на проведення перевірки № 48 зазначається, що підставою для проведення перевірки є звернення громадянки ОСОБА_4

Направляння на перевірку було пред'явлено посадовій особі позивача, про що свідчить його підпис на копії, наданій відповідачем.

Нормами статті 7 Закону № 877 чітко передбачено, що пред'являється направлення на проведення перевірки та службове посвідчення.

Вказаним Законом не передбачено обов'язок перевіряючи пред'являти на перевірку згоду Держспоживінспекції на проведення позапланового заходу.

Тим більше, судом встановлено, що така згода для проведення перевірки була надана Держспоживінспекцією.

Також, відповідно до акта про проведення фотозйомки зазначено, що згода на проведення перевірки надавалася для ознайомлення. Директор позивача ОСОБА_9 від підписання акта відмовився.

Отже, суд дійшов висновку, що спеціалісти Інспекції діяли в межах наданих їм повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, тобто з дотриманням вимог статті 19 Конституції України. Натомість позивачем не наведено жодних доказів з посиланням на нормативно-правові акти щодо незаконних дій Інспекції.

Щодо тверджень позивача про незаконний припис від 11.04.2012 року № 10 відносно позивача, слід зазначити, що дане твердження є хибним з наступних підстав.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Враховуючи, що посадовими особами здійснено вихід для проведення позапланового заходу, відповідач повинен був зафіксувати виявлені порушення, навіть враховуючи, що перевіряючих не було допущено до проведення перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з відмовою посадової особи позивача отримати копію акта перевірки, він був надісланий поштою, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

На підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис -це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснює перевірку (частина восьма статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»

Враховуючи, що позивачем було порушено вимоги законів № 1023 та 887, відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень.

Щодо тверджень позивача про відсутність у відповідача повноважень на проведення перевірок у зв'язку з відсутністю на момент проведення перевірки відповідного порядку, суд вважає такі твердження безпідставними та необґрунтованими.

Так, відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 року № 465/2011 Держспоживінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Першого віце-прем'єр-міністра України -Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

У позовні заяві позивач посилається на неправомірне застосування відповідачем Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.2006 року № 311.

З цього приводу суд відмічає, що в жодному документі відповідач не посилається на цей порядок, а повноваження відповідача на проведення такого роду перевірок і оформлення за їх результатами відповідних рішень чітко передбачені законами № 1023 та 887.

Щодо посилань позивача, на Акт про видачу грошових коштів у зв'язку з поверненням товару від 13.03.2012 року, відповідно до якого громадянці ОСОБА_4 було повернуто кошти у розмірі 7124 гривні 05 копійок, суд відмічає, що ані в матеріалах перевірки, ані в складених позивачем повідомленням та актах про не допуск посадових осіб відповідача, ані в позовній заяві на було посилання на вказаний Акт.

У зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати такий Акт як підставу для задоволення позовних вимог позивача, оскільки встановлені вище обставини підтверджують правомірність дій посадових осіб відповідача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що твердження позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, отже вимоги позивача в частині визнання незаконними дій посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області -завідуючого сектору ринкового нагляду ОСОБА_6, головного спеціаліста ОСОБА_7, ОСОБА_8 щодо проведення 06.04.2012 року позапланової перевірки магазину «Технополіс»ТОВ «Технополіс-1», що у місті Кіровоград по вулиці К. Маркса, 48 та складення акту перевірки № 000081, про визнання незаконними дії виконуючого обов'язки начальника Інспекції ОСОБА_3 щодо винесення припису № 10 від 11.04.2012 року та скасування припису № 10 від 11.04.2012 року задоволенню не підлягають.

В позовних вимогах позивач просив суд, зокрема, скасувати акт перевірки № 000081. З приводу вищевикладеного слід зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а, отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість розгляду позовних вимог в частині визнання акту перевірки № 000081, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а, отже, суд не повинен розглядати заявлені позовні вимоги в тому разі, якщо вони не випливають із певних правовідносин, а, отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Таким чином, якщо предметом спору є скасування акта перевірки суб'єкта владних повноважень, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі підлягає закриттю, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази, які спростовують твердження позивача, а відтак, довів правомірності своїх рішень.

Суд, заслухавши думку сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а частині позовних вимог про скасування акту перевірки, провадження у справі підлягає закриттю.

Згідно з частиною п'ятою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 157, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову про визнання незаконними дій посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області - завідуючого сектору ринкового нагляду ОСОБА_6, головного спеціаліста ОСОБА_7, ОСОБА_8 щодо проведення 06.04.2012 року позапланової перевірки магазину «Технополіс» ТОВ «Технополіс-1», що у місті Кіровоград по вулиці К. Маркса, 48 та складення акту перевірки № 000081, про визнання незаконними дії виконуючого обов'язки начальника Інспекції ОСОБА_3 щодо винесення припису № 10 від 11.04.2012 року та скасування припису № 10 від 11.04.2012 року - відмовити.

В частині позовних вимог про скасування акту перевірки № 000081 - провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 червня 2012 р.