Постанова № 24869199, 19.06.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 року місто Київ № 2а-1607/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

до

Садівницького товариства «Дніпровець»

про

стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі в рахунок погашення заборгованості перед бюджетом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Бориспільська об’єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби, звернувся до суду з адміністративним позовом до Садівницького товариства «Дніпровець»про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі в рахунок погашення заборгованості перед бюджетом в сумі 41 638, 88 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявна заборгованість за порушенням відповідачем вимог податкового законодавства щодо порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій Садівницького товариства «Дніпровець».

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 року відкрито провадження у справі.

У зв’язку з тим, що від відповідача поверталися конверти з поштовими відправленнями з позначкою про те, що закінчився термін зберігання, судові засідання відкладалися на іншу дату.

В призначений день та час у судове засідання сторони не з’явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Від представника позивача до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач належно повідомлений про розгляд справи, але у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, клопотання представника позивача вважається обґрунтованим та такими, що підлягає задоволенню, з огляду на це, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник позивача в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечення на адміністративний позов, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав.

Всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач, Садівницьке товариство «Дніпровець»є юридичною особою, ідентифікаційний код: 20578735.

04.08.2011 року Бориспільською ОДПІ Київської області було проведено перевірку відповідача на підставі направлень № 434 та 435 від 03.08.2011 року. За результатами перевірки, працівниками податкового органу складено Акт фактичної перевірки № 0107/1004/23/20578735 від 04.08.2011 року.

В ході перевірки були виявлені наступні порушення:

- пункт 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637;

- пункти 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі Акту перевірки № 0107/1004/23/20578735 від 04.08.2011 року працівниками податкового органу було винесено податкове повідомлення-рішення Форми «С»№ 0009272340/0 від 16.08.2011 року на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1, 00 гривня та податкове повідомлення-рішення Форми «С» № 0009282340/0 від 16.08.2011 року на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 41 637, 88 гривень.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення направлялися відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримані останнім 02.09.2011 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд звертає увагу на те, що застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253, податковий орган направляє рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у формі «С».

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем під час вчинення правовідносин, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.

Під час проведення перевірки каси відповідача, розміщеної за адресою: 08344, Київська область, Бориспільський район, село Проців, встановлено факт внесення членами садівницького товариства плати за електроенергію до каси відповідача за відомостями. РРО, РК та КОРО у відповідача не зареєстровані. Перевіркою каси відповідача встановлено проведення розрахункових операцій (отримання плати за електроенергію) за готівку через касу відповідача з оформленням платіжних відомостей без застосування РРО, РК та КОРО та без видачі відповідних розрахункових документів за період з 23.07.2011 року по 30.07.2011 року на загальну суму 9 700, 40 гривень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;.

Статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95–ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:

вчинене вперше - 1 гривня;

вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

У зв’язку з тим, що відповідачем зазначене порушення вчинено вперше, то у відповідності до вимог вищевказаної статті до нього застосовано штрафна (фінансова) санкція в розмірі 1, 00 гривня.

Перевіркою було встановлено факт перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі на загальну суму 20 818, 94 гривень за період з 23.07.2011 року по 30.07.2011 року. На момент перевірки відповідача, ліміт залишку готівки в касі був відсутній.

Відповідно до пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Згідно з пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Таким чином, враховуючи вищевказані положення законодавства, до відповідача була застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 41 637, 88 гривень (20 818, 94 х 2 = 41 637, 88 гривень).

Отже, загальна сума штрафних (фінансових) санкцій за встановлені позивачем порушення, які підлягають сплаті до бюджету, становить 41 638, 88 гривень.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

В зазначений граничний строк суми штрафних (фінансових) санкцій відповідачем сплачені не були.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг –сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орган стягнення –державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідач неодноразово повідомлявся Бориспільською ОДПІ Київської області про виникнення у нього заборгованості, але належним чином не відреагував, тому позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом.

На день розгляду справи заборгованість відповідачем перед Державним бюджетом України не погашена та складає 41 638 (сорок одна тисяча шістсот тридцять вісім) гривень 88 копійок.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.

Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Садівницького товариства «Дніпровець» (місцезнаходження: 08344, Київська область, Бориспільський район, село Проців, ідентифікаційний код 20578735) штрафну (фінансову) санкцію в загальній сумі 41 638 (сорок одна тисяча шістсот тридцять вісім) гривень 88 копійок у рахунок погашення заборгованості перед бюджетом.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.