Постанова № 24869080, 05.06.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2012 року 2а-1424/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренко В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1,

від відповідача -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ГКС Монтаж»

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «ГКС Монтаж»з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2011 № 0000692301 та від 21.10.2011 № 0000702301.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, в якому встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість у зв'язку з включенням до складу валових витрат і податкового кредиту сум витрат, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбаних послуг у ПП «БІГ Кепітал», ТОВ «Авант-К»і ТОВ «Елітсервіс-2008». За твердженнями посадових осіб податкового органу укладені між позивачем та даними контрагентами договори є нікчемними та не були спрямовані на настання правових наслідків, оскільки під час перевірки встановлено, що директор ТОВ «Авант-К»ОСОБА_2, директор ПП «БІГ Кепітал»ОСОБА_3 та директор ТОВ «Елітсервіс -2008»не мають відношення до господарської діяльності підприємств.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оприбуткування прибутку підприємств»і підпункту 7.3.1, пункту 7.3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», вважає рішення податкового органу незаконним, оскільки на думку позивача, висновки податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та ПП «БІГ Кепітал», ТОВ «Авант-К»і ТОВ «Елітсервіс-2008»договорів є безпідставними, так як правочини мали реальний характер -послуги надані контрагентами в повному обсязі і оплачені позивачем, а тому, валові витрати та податковий кредит сформовані позивачем вірно та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. У зв'язку з цим, позивач просив суд оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом з урахуванням вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ПП «ГКС Монтаж»є юридичною особою, що зареєстрована 12.12.2002 Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області та перебуває на обліку як платник податків.

Відповідно до Ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України Серії АВ № 516255 ПП «ГКС Монтаж»здійснює господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що між позивачем та ТОВ «Штрабаг»було укладено договір генерального підряду по виконанню будівельних робіт. Крім того, позивачем було також укладено договори підряду з замовником ТОВ «ЛАК».

У зв'язку з тим, що у позивача не вистачало власних трудових ресурсів для виконя взятих зобов'язань, підприємством для виконання будівельних робіт залучено субпідрядників, а саме ПП «БІГ Кепітал», ТОВ «Авант-К» і ТОВ «Елітсервіс-2008»

Як встановлено судом, у листопаді 2008 року між позивачем та ТОВ «Штрабаг»укладено договір від 28.11.2008 № 28-11/2008, предметом якого є виконання штукатурних робіт у будинку для приїжджих і Храмі по вул. Яблуневій, 1.

За результатами виконання даного договору між сторонами підписано Акт виконаних робіт від 13.03.2009 № 2 на суму 78522,00 грн.

У подальшому, у серпні 2010 року між позивачем і ПП «БІГ Кепітал»укладено договір на виконання робіт від 03.08.2010 № 3-08, предметом якого є виконання будівельних робіт з часткового демонтажу та бетонну підготовку під облицювання, сходової клітини та встановлення ламп освітлення до магазину «Санахант»по вул. Грушевського, 8/16 в м. Києві.

За результатами виконання даного договору між сторонами підписано Акти виконаних робіт від 30.08.2010 № 1 і від 30.08.2010 № 1. Крім того, ПП «БІГ Кепітал»виписано податкові накладні від 30,08.2010 № 30087від 11.08.2010 № 11082 та від 19.08.2010 № 19083, а також видаткові накладні від 11.08.2010 № ВН-1108, від 18.08.2010 № ВН-1808.

Також, у серпні 2010 року між позивачем та ТОВ «Авант-К»укладено договір від 03.08.2010 № 3-09, предметом якого є виконання будівельних робіт з часткового демонтажу та бетонну підготовку під облицювання, сходової клітини та встановлення ламп освітлення до магазину «Санахант»по вул. Грушевського, 8/16 в м. Києві, а також договір від 03.08.2010 № 3-09/1, предметом якого є виконання будівельних робіт з ремонту покрівлі по водовідливній системі по вул. Грушевського, 8/16 в м. Києві.

За результатами виконання даних договорів між сторонами підписано Акти виконаних робіт від 11.10.2010 № 3 і від 28.10.2010 № 3/1. Крім того, ТОВ «Авант-К»виписано податкові накладні від 13.10.2010 № 31310 і від 29.10.2010 № 212910.

09.08.2010 між позивачем та ТОВ «ЛАК»укладено договір на виконання робіт від 09.08.2010 № 8-1, предметом якого є виконання будівельних робіт з часткового демонтажу та бетонну підготовку під облицювання, сходової клітини та встановлення ламп освітлення до магазину «Санахант»по вул. Грушевського, 8/16 в м. Києві.

У цей же день, між позивачем та ТОВ «ЛАК»укладено договір на виконання робіт від 09.08.2010 № 8-2, предметом якого є виконання будівельних робіт з ремонту покрівлі по водовідливній системі по вул. Грушевського, 8/16 в м. Києві.

У вересні 2010 року між позивачем та ТОВ «ЛАК»укладено договір на виконання робіт від 09.08.2010 № 9-1, предметом якого є виконання будівельних робіт з тимчасового фарбування сходової клітини та встановлення декор елементів, підвіконників, стельових світильників в приміщеннях магазину «Санахант»по вул. Грушевського, 8/16 в м. Києві.

За результатами виконання вказаних договорів між сторонами підписано акти виконаних робіт від 31.08.2010 № 1 до договору від 09.08.2010 № 8-1, від 31.08.2010 № 1 до договору від 09.08.2010 № 8-2 та від 22.10.2010 № 1 до договору від 30.09.2010 № 9-1

У вересні 2011 року посадовими особами Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено виїзну позапланову перевірку ПП «ГКС Монтаж»з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «БІГ Кепітал», ТОВ «Авант-К», ТОВ «Елітсервіс -2008», ТОВ «Укрінженерія»і ТОВ «Укрінжпроект»за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, за результатами якої складено Акт від 07.10.2011 № 356/57/2301-32233858 (далі -Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, податковим органом встановлено, що суми податку на додану вартість сплачені позивачем у складі ціни придбаних робіт у ПП «БІГ Кепітал», ТОВ «Авант-К», ТОВ «Елітсервіс -2008»включено до складу податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, витрат на придбання вказаних робіт, позивачем включено до складу валових за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

При цьому, перевіряючи встановлено, що у кримінальній справі № 24-85 про умисне ухилення від сплати податків майором СВ Васильківського РВ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 допитано в якості свідка -директора ТОВ «Елітсервіс -2008»ОСОБА_5 згідно протоколу допиту від 07.02.2010, ОСОБА_6 повідомила про те, що фінансово-госпдарською діяльністю підприємства не займалась, договір і первинні документи, які стосуються підприємства не формувала, контрагенти не відомі, фінансово-господарську діяльність з ними не проводила та не мала на меті здійснювати діяльність, доходами від діяльності підприємства не розпоряджалась і їх не отримувала

Крім того, згідно постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Чернігівський області майора податкової міліції ОСОБА_7 від 14,02.2011 під час слідства встановлено, що впродовж 2008 -2010 років група осіб організувала незаконну схему діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, в тому числі ТОВ «Елітсервіс-2008», яке створено та зареєстровано на ОСОБА_6

Також перевіряючими встановлено, що для дачі показань у кримінальній справі 3 69-110 про умисне ухилення від сплати податків старшим оперуповноваженим з ОВС УПМ ДПА у м. Києві майором податкової міліції ОСОБА_8 допитано свідка -директора ПП «БІГ Кепітал»ОСОБА_9

Згідно протоколів допиту від 10.09.2010 та від 27.12.2010 ОСОБА_9 повідомив, що на початку 2001 року став директором ПП «БІГ Кепітал»за грошову винагороду та підписав усі необхідні документи у нотаріуса. У подальшому фінансово-господарських документів не підписував та нікого на це не уповноважував, де знаходиться офіс підприємства не відомо, звітність в контролюючі органи не подавав і нікого на це не уповноважував.

Крім того, під час перевірки, встановлено, що для подачі показань у кримінальній справі № 69-110 про умисне ухилення від сплати податків слідчим з ОВ С СУ ПМ ДПА в Чернігівській області ОСОБА_7 допитано свідка ОСОБА_2

Згідно з вказаним протоколом допиту від 26.11.2010 ОСОБА_2 вказано. Що вона особисто не реєструвала ТОВ «Авант-К», назва підприємства їй не відома, банківські рахунки не відкривала та ними не користувалася, на меті здійснювати підприємницьку діяльність не мала.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що укладені між позивачем та вказаними контрагентами договори є нікчемними та не спричиняють наслідків, передбачених даними право чинами.

На підставі матеріалів перевірки, податковий орган встановив порушення позивачем приписів пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оприбуткування прибутку підприємств», а саме підприємством занижено податок на прибуток підприємств у сумі 56126,00 грн. і підпункту 7.3.1, пункту 7.3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме -підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 44899,00 грн.

На підставі Акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2011 № 0000692301, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 70157,50 грн., з яких 56126,00 грн. -за основним платежем та 14031,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 21.10.2011 № 0000702301, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 56123,75 грн., з яких 44899,00 грн. -за основним платежем та 11224,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час судового розгляду відповідач не довів суду належними та достатніми доказами факту укладення між позивачем та ПП «БІГ Кепітал», ТОВ «Авант-К»і ТОВ «Елітсервіс-2008»нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як встановлено судом, факти надання позивачу послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

З приводу пояснень громадян ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_2. одержаних працівниками органів внутрішніх справ і податкової міліції, на які податковий орган посилається як на доказ нікчемності (недійсності) правочинів, укладених між позивачем і вказаним контрагентами, суд зазначає, що дані докази є недопустимими, тому судом до уваги не приймаються, оскільки згідно із статтею 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Таким чином, пояснення керівника підприємства, що зафіксовані в протоколі допиту свідка, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак вони не є єдиним та належним доказом, який встановлює відповідні юридичні факти, у тому числі й щодо нікчемності правочинів, оскільки таким доказом, може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили.

Крім того, відповідно до частини першої статті 217 Цивільного кодексу України рішення суду щодо недійсності правочину не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Водночас, суд також зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договорів, які позивач вважає нікчемними, виникли між юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які позивач вважає нікчемними, та на день судового розгляду справи сторони правочинів є правоздатними і перебувають в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем і ПП «БІГ Кепітал», ТОВ «Авант-К»і ТОВ «Елітсервіс-2008»мали реальний характер -роботи виконані, прийняті і оплачені покупцем, факт надання робіт та грошей сторонами і відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін.

Дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на договорах та інших первинних бухгалтерських документах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В силу частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо виконання контрагентами робіт.

Податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, суд звертає увагу, що генеральним підрядчиком будівельних робіт ТОВ «Штрабаг»надіслано лист ТОВ «ГКС Монтаж»від 01.06.2012, згідно з яким підприємство повідомило, що позивач у період з 28.12.2008 по 16.03.2009 дійсно виконував підрядні роботи за адресою вул. Яблунева, 1 (Храм). При цьому, зазначено, що ОТОВ «ГКС Монтаж»виконано увесь перелік підрядних робіт власним силами та силами залучених субпідрядників ТОВ «Елістсервіс-2008»та надало копію Акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2008 по 01.06.2010.

Також, ТОВ «Лак»надіслано позивачу лист від 01.06.2012 № 68, про те, що згідно укладених договорів від 09.08.2010 № 8-1, від 09.08.2010 № 8-2, від 30.09.2001 № 9-1 позивач дійсно виконував підрядні роботи за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 8/16, власними силами та силами субпідрядників.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та є платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платників податку на додану вартість ПП «БІГ Кепітал», ТОВ «Авант-К»і ТОВ «Елітсервіс-2008»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів щодо виконання робіт та поставки товару, укладених між позивачем та контрагентами ПП «БІГ Кепітал», ТОВ «Авант-К»і ТОВ «Елітсервіс-2008»недійсними у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «БІГ Кепітал», ТОВ «Авант-К»і ТОВ «Елітсервіс-2008».

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Враховуючи викладене, висновок Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про нікчемність укладених між позивачем та ПП «БІГ Кепітал», ТОВ «Авант-К»і ТОВ «Елітсервіс-2008»угод є безпідставним та необґрунтованим.

Як було зазначено судом підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є дані акта перевірки про завищення позивачем валових витрат у зв'язку з віднесенням до його складу сум валових витрат та сплаченого податку на додану вартість у складі придбаного у вказаних контрагентів послуг. З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" у відповідній редакції, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Як було зазначено суд під час судового розгляду представник позивача надав суду належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують здійснення підприємством витрат на придбання товару та їх подальшого використання в господарській діяльності

Суд звертає увагу, що відповідно до даних Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 247354, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: інші роботи з завершення будівництва, покриття та облицювання стін, будівництво будівель, інші монтажні роботи, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля фарбами та склом.

Таким чином, витрати позивача на виконання будівельних робіт на замовлення ТОВ «Штрабаг»і ТОВ «Лак»підвереджуються документально та є основним видом господарської діяльності ТОВ «ГКС Монтаж», а отже позивачем правомірно сформовано валові витрати на підставі виписаних ПП «БІГ Кепітал», ТОВ «Авант-К»і ТОВ «Елітсервіс-2008».

Відносно тверджень податкового органу про заниженням позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі придбаних робіт, суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку -покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів, які підтверджені видатковими і податковими накладними, придбані послуги сплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, жодних доказів щодо неправомірності формування ТОВ «ГКС Монтаж»податкового кредиту за перевіряємий період відповідачем суду не надано.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 21.10.2011 № 0000692301 та від 21.10.2011 № 0000702301, підлягають скасуванню як протиправні.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 21.10.2011 № 0000692301 та від 21.10.2011 № 0000702301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ГКС Монтаж» судовий збір у розмірі 1263 (одна тисяча двісті шістдесят три) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 червня 2012 р.