Постанова № 24869025, 23.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 року 2а-1812/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вітава"доДержавної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вітава" (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідач) та з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012 року №0000072301, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 12509,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6254,00 грн.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" у складі ціни за надані послуги. На думку податкового органу, позивач не мав права формувати податковий кредит, оскільки отримані позивачем послуги від ТОВ "Епіцентр К" по організації просування товарів (торгової марки) не пов'язані з його господарською діяльністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському та податковому обліку та в податковій звітності, а також пов'язана з господарською діяльністю позивача, так як придбання послуг у ТОВ "Епіцентр К" спрямоване на отримання позивачем доходу. Позивач стверджував, що він правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, тому просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.

У письмових запереченнях, наданих до суду, Відповідач проти позову заперечує обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

23 травня 2012 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, але про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно з вимогами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У березні 2012 року посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено Акт перевірки №18/22/30239245 від 20.03.2012 року, згідно якого встановлено порушення позивачем п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2011 року в розмірі 12509,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №18/22/30239245 від 20.03.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2012 року №0000072301, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12509,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6254,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями податкового органу щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення, звернувшись з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з Актом перевірки, податковим органом встановлено, що на порушення п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем у листопаді 2011 року отримано послуги від ТОВ "Епіцентр К" по організації просування товарів (торгової марки), чим завищено суму податкового кредиту на 12509,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 12509,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у грудні 2011 року на 12509,00 грн.

Так, податковий орган в Акті перевірки зазначає, що порядок відображення Позивачем валових витрат порушує вимоги п.п.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Правова позиція Відповідача мотивована тим, що Позивачем неправомірно включено до складу валових витрат витрати в загальній сумі 12509,00 грн. по організації просування товарів (торгової марки), оскільки надані послуги не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача.

З висновками акту перевірки щодо порушення Позивачем вимог Податкового кодексу України щодо неправомірного віднесення до валових витрат затрат по організації просування товарів (торгової марки) суд не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ "Епіцентр К" було укладено договір № 1983/30/10 про надання послуг по організації просування товарів (торгової марки).

За умовами договору № 1983/30/10 ТОВ "Епіцентр К" надало позивачу консультаційні послуги по організації просування товарів (торгової марки), виробником яких є позивач. Згідно з вказаним договором метою надання вказаних послуг є збільшення обсягів реалізації товарів позивача.

Судом встановлено, що послуги по організації просування товарів (торгової марки) надавалися відносно товарів, які поставлялись позивачем ТОВ "Епіцентр К" за договором поставки № 1982/30/10 від 01.04.2010 року.

Факт здійснення господарських операцій за договором № 1983/30/10 від 01.04.2010 року підтверджений підписаним сторонами договором, актом виконання робіт (наданих послуг) № Ком/01-0009295 від 24.11.2011 року, податковою накладною № 80216/001 від 24.11.2011 року та випискою з банківського рахунку про оплату у безготівковій формі наданих послуг.

Таким чином, отримання позивачем послуг від ТОВ "Епіцентр К" за договором № 1983/30/10 від 01.04.2010 року були спрямовані на отримання позивачем доходу, а тому плату за отримані послуги позивач відображав у складі валових витрат.

Згідно з п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпункт 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України визначає, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Так, відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, витрати понесенні позивачем у зв'язку з придбанням послуг по організації просування товарів (торгової марки) є прямо пов'язаними із господарською діяльністю позивача і позивач згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України мав право на включення їх до складу валових витрат.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з суми податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна, яка наявна в матеріалах справи, містить усі дані стосовно змісту операції, вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, при отриманні податкової накладної від ТОВ "Епіцентр К", яка засвідчує факт отриманих послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ.

Як встановлено судом, податкова накладна є документом, що засвідчує факт отримання платником податків послуг, з дати отримання якої, згідно із приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, виходячи із змісту пункту 198.6 статті 198 цього ж Кодексу, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірності своїх дій, та, відповідно, прийнятого рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вітава" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби від 03 квітня 2012 року № 0000072301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вітава" судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.