Постанова № 24868950, 15.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2012 року місто Київ № 2а-1745/12/1070

11.32

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача:- ОСОБА_1, відповідача:- ОСОБА_2,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фроніус Україна» доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фроніус Україна»з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2011 року № 0000642301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним, винесеним з порушенням норм чинного законодавства України, отже, підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 року позовну заяву було залишено без руху, визначено спосіб та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 20.04.2012 року.

23.04.2012 року до суду надійшло клопотання (вхідний № 2575), в якому позивач на виконання ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 року про залишення позовної заяви без руху надає оригінал документу про сплату судового збору.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 15.05.2012 року.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фроніус Україна»є юридичною особою, ідентифікаційний номер: 33565713.

З матеріалів справи встановлено, що 11.11.2011 року відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт № 1741/232/33565713 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Фроніус Україна»(код за ЄДРПОУ 33565713) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року».

Перевіркою, окрім інших порушень встановлено порушення пункту 5.1 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункт 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму за ІІ півріччя 2010 року всього у сумі 61 490, 00 гривень.

На підставі Акту перевірки від 11.11.2011 року № 1741/232/33565713, за результатами розгляду заперечень на Акт перевірки, Броварською ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 25.11.2011 року № 0000642301 на суму грошового зобов'язання за основним платежем -57 830, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями -14 458, 00 гривень.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його шляхом подання скарги до Броварської ОДПІ Київської області.

Рішенням ДПА в Київській області від 16.12.2011 року № 3333/10/25-017/446-448/1700 продовжено строк розгляду первинної скарги.

Рішенням ДПС у Київській області від 10.02.2012 року № 81/10/10-206/446, 447, 448-57 про результати розгляду первинних скарг податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області від 25.11.2011 року № 0000652301, № 0000672301 та № 0000642301 залишено без змін, а скаргу позивача -без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням ДПС у Київській області від 10.02.2012 року № 81/10/10-206/446, 447, 448-57, звернувся з повторною скаргою на податкове повідомлення-рішення від 25.11.2011 року № 0000642301.

Рішенням ДПС України від 12.03.2012 року № 4427/6/10-2115 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області від 25.11.2011 року № 0000652301, № 0000672301 та № 0000642301 залишено без змін, а скаргу позивача -без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням ДПС України від 12.03.2012 року № 4427/6/10-2115 та податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2011 року № 0000642301, звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та, відповідно, скасування, що і є предметом даного спору.

Отже, позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, тому воно підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Приватним підприємством «Юридичне бюро «Юрікон»08.01.2008 року був укладений договір № 02/2008 про надання інформаційно-консультаційних послуг.

Вищевказаним договором передбачені обов'язки юридичного бюро, зокрема, останній бере на себе виконання наступної правової роботи:

- перевіряє відповідність вимогам законодавства внутрішніх документів Замовника, надає допомогу Замовнику з підготовки та правильного оформлення зазначених документів;

- бере участь у підготовці та укладенні договорів, що укладаються Замовником з іншими підприємствами та громадянами, надає допомогу з організації контролю за виконанням цих договорів;

- надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають в процесі господарської діяльності Замовника;

- розробляє економічно-правові схеми господарської діяльності Замовника;

- інформує Замовника про зміни в законодавстві;

- виконує іншу правову роботу, необхідну для досягнення цілей Замовника в господарській діяльності.

Згідно Актів № 25 (від 30.07.2010 року), № 30 (від 31.08.2010 року), № 34 (від 30.09.2010 року), № 36 (від 30.07.2010 року), № 39 (від 29.10.2010 року), № 45 (від 30.11.2010 року), № 46 (від 30.11.2010 року), № 47 (від 30.11.2010 року) про надання інформаційно-консультаційних послуг, виконавець в повному об'ємі та належним чином надав інформаційно-консультаційні послуги у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2010 року до договору № 02/2008 від 08.01.2008 року, сума наданих послуг складає 800, 00 гривень без ПДВ та в повному об'ємі та належним чином надав інформаційно-консультаційні послуги по рахунку-фактурі № 130 від 09.09.2010 року, сума вказаних послуг складала 3700, 00 гривень без ПДВ; по рахунку-фактурі № 159 від 28.10.2010 року, сума вказаних послуг складала 1100, 00 гривень без ПДВ та по рахунку-фактурі № 155 від 29.10.2010 року, сума вказаних послуг складала 2400, 00 гривень без ПДВ.

15.04.2010 року між підприємцем ОСОБА_4 (в подальшому комерційний агент) та ТОВ «Фроніус Україна»(в подальшому суб'єкт) був укладений агентський договір № 15/04/2010-АД, за яким суб'єкт поручає, а комерційний агент приймає на себе обов'язок по представництву інтересів суб'єкта по взаємовідносинах зі споживачами (далі покупцями) з метою реалізації продукції суб'єкта.

На підтвердження наданих послуг згідно агентського договору № 15/04/2010-АД, позивачем були надані акти виконаних робіт, копії рахунків-фактур із переліком товарів, копії звітів агента про виконану роботу, видаткові накладні, довіреності, що підтверджують факт реалізації товарів тощо, копії яких наявні в матеріалах справи.

02.08.2010 року між позивачем (далі замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі виконавець) був укладений договір про надання послуг № 4/10, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на власний ризик та за рахунок власних засобів за плату організувати роботи по наданню послуг і надати послуги щодо організації перевезень вантажів та консультування з питань комерційної діяльності й управління у відповідності до умов даного договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх результати.

Отримані послуги за вищевказаним договором оформлені актами виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи. Послуги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача і використовуються в процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

02.04.2010 року між позивачем (далі замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (далі виконавець) був укладений договір про надання рекламних послуг, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати послуги згідно з комерційною пропозицією. Реклама має бути розміщена у салонах транспортних засобів, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах, визначених даним договором.

Взаємовідносини між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 оформлені вищевказаним договором та актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.09.2010 року.

Також, між позивачем (далі замовник) та ТОВ «Лернінг Сістемс Юкрейн»(далі виконавець) 15.12.2009 року був укладений договір № 4001/2740 про надання інформаційно-консультаційних послуг.

До послуг, передбачених даним договором, зокрема, відносяться:

- усні та письмові консультації замовника з питань підготовки ділових листів та різноманітних господарських документів (контрактів, заяв тощо), що стосуються господарської діяльності замовника з іноземними контрагентами чи іншої зовнішньоекономічної діяльності замовника;

- переклад англійською мовою документів, підготовлених замовником, та їх коригування відповідно до звичаїв та правил ділового листування англійською мовою;

- усні та письмові консультації замовника з питань проведення переговорів англійською мовою з іноземними контрагентами замовника, за потреби -участь в таких переговорах та зустрічах, синхронний переклад;

- замовнику передаються інформаційні матеріали, вартість яких включена до вартості консультаційних послуг;

- інші послуги, що стосуються предмету даного договору.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Лернінг Сістемс Юкрейн»оформлені вищевказаним договором та актами здачі-приймання робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено використання інформаційно-консультаційних, рекламних, маркетенгових послуг, отриманих від вищевказаних контрагентів у господарській діяльності, а з наданих первинних документів неможливо встановити які саме послуги і у якому розмірі були надані.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивачем на підтвердження провадження господарської діяльності були надані всі необхідні документи, на підставі яки суд дійшов висновку про правомірність ведення господарської діяльності ТОВ «Фроніус Україна», отже, висновки податкового органу про неправомірно віднесені позивачем до складу валових витрат вартість наданих послуг (інформаційно-консультаційних, маркетингових та рекламних послуг) за ІІІ квартал 2010 року на суму 57 869, 00 гривень та ІV квартал 2010 року на суму 173 449, 00 гривень є безпідставними та необґрунтованими, отже, винесене податкове повідомлення-рішення, відповідно, є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що винесено з порушення норм чинного законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Положеннями частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під валовими витратами виробництва та обігу слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-яких витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, визначальною ознакою валових витрат є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Таким документом в даному випадку є акти здачі-прийому виконаних робіт за спірний період, які містять всі необхідні реквізити, зокрема містять зміст господарської операції, а саме: надання послуг. Вказані акти підписано особами, що брали участь при їх складанні і дають змогу їх ідентифікувати.

Тим більше, відповідно до укладених договорів з контрагентами вбачається які саме послуги вони дають позивачу, їх перелік, договори укладені на певні періоди часу.

Як вбачається з наведеного, інформація, викладена в цих договорах та актах виконаних робіт за змістом пов'язана з господарською діяльністю позивача, а акти здачі приймання виконаних робіт (послуг) як первинні документи бухгалтерського обліку фіксують факти здійснення передачі вказаних робіт (послуг), тобто надані за даними договорами послуги за своїм змістом направлені на здійснення позивачем господарської діяльності та отримання прибутку.

Що стосується твердження перевіряючих щодо того, що підприємством витрати по вказаних інформаційно-консультаційних, рекламних, агентських та інших послугах віднесені до складу валових без наявності всіх підтверджуючих документів, то суд не приймає до уваги вказані твердження, оскільки вони спростовуються первинними документами, що підтверджують надання та сплату вказаних послуг та які наявні в матеріалах справи. Крім того, жоден нормативно-правовий акт не накладає на підприємство обов'язок підтверджувати право на віднесення витрат на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових, якимось іншими документами, ніж ті, які наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що під час укладання договорів про надання інформаційно-консультаційних, рекламних, агентських послуг, сторонами були складені всі необхідні первинні документи, які фіксують здійснення господарських операцій.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на момент включення позивачем сум до складу валових витрат), встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Слід зазначити, що відповідачем не доведено, що у цих документах повинні міститися більш детальний зміст та обсяг господарської операції. А також не надано доказів, які підтверджують та встановлюють спеціальні вимоги по обов'язковому складанню та наявності вказаних вище документів.

Як вже встановлено судом, в матеріалах справи наявні акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг), в яких визначено послуги, що надавались позивачу.

У фінансово-господарській діяльності суб'єктів господарювання акти виконаних робіт (послуг) є документами, що фіксують та засвідчують саме факт виконання робіт, надання послуг по укладеним угодам між такими суб'єктами господарювання. Отже, інформація щодо зв'язку будь-яких видів робіт або послуг з діяльністю підприємства має міститися у договорах, контрактах, що укладаються таким підприємством та відповідати статутним документам підприємств.

Тобто, відповідач, зазначаючи про необхідність надання інших документів, в акті перевірки, встановлює додаткові обмеження для позивача, що суперечить нормам чинного податкового законодавства. Висновки відповідача про те, що надані позивачу послуги мають бути підтверджені іншими документами, окрім розрахункових та платіжних документів, що надавались під час перевірки, не відповідають вимогам підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а отже товариство правомірно, з урахуванням вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону, віднесло вказані видатки до валових витрат.

Отже, в даному випадку, факт отримання позивачем інформаційно-консультаційних послуг від його контрагента підтверджується відповідними договорами, які містять усі встановлені діючим цивільним законодавством України істотні умови, актами приймання-передачі таких виконаних робіт (наданих послуг), що містять усі передбаченні статтею 9 Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні»обов'язкові реквізити, тобто є первинними документами у розумінні статті 9 зазначеного Закону, та є належними й достатніми доказами правомірності віднесення цих витрат по таким послугам до валових витрат позивача.

Враховуючи, що визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку, суд вважає, що позивачем доведено, що отримання таких послуг здійснювалось в межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, дослідивши надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог, слід відмітити, що останній на законних підставах включив до складу валових витрат суми, сплачені за інформаційно-консультаційні та інші послуги, так як це право передбачено пунктом 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, згідно якого до складу інших витрат включаються винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач не надав суду обґрунтованих доказів та підстав, якими керувався під час винесення спірного рішення.

Суд, заслухавши думку сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 25.11.2011 року № 0000642301.

3. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фроніус Україна» судові витрати з Державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 722 (сімсот двадцять дві) гривні 88 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 травня 2012 р.