Постанова № 24868690, 30.03.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2012 року 2а-1331/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., при секретарі судового засідання - Мостовому О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЄВТ"доВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Вдовенка Вадима Володимировичапровизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВТ" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач 1), головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Вдовенка Вадима Володимировича (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дій відповідачів щодо визнання правочинів ТОВ "ЄВТ" по придбанню товарів у ТОВ "Укртрансзапчастина" та реалізації ПАТ "Нова Лінія", ТОВ "Збори Сам Україна", ТОВ "Ріал Істейт Ф.К.Ф.У.", ТОВ "Леруа Мерлен Україна" товарів такими, які не відповідають вимогам чинного законодавства, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами та не підтверджують об'єкт оподаткування з податку на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.04.2011 року по 31.08.2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України, що оформлено Актом від 06.02.2012 року № 182/23-112/35282232, встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень по визнанню в Акті від 06.02.2012 року № 182/23-112/35282232 правочинів такими, які не відповідають вимогам чинного законодавства та зобов'язання Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області утриматись від вчинення певних дій, а саме: розповсюджувати будь-яким чином та викристовувати в будь-який інший спосіб у своїй роботі висновки, викладені в Акті від 06.02.2012 року № 182/23-112/35282232, та здійснювати коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат ТОВ "ЄВТ" чи його контрагентів на підставі висновків, викладених в Акті від 06.02.2012 року № 182/23-112/35282232.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, Податковий орган діяв всупереч вимогам чинного законодавства. Зокрема, позивач зазначає, що сформований в акті перевірки висновок про нікчемність правочинів є протиправним і нормативно необґрунтованим, оскільки податковий орган не має повноважень щодо визнання договорів нечинними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, в задоволенні позову просив суд відмовити, оскільки дії відповідача були правомірні, акт перевірки, зокрема, висновки складено з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та законних інтересів позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що в період з 17.01.2012 року по 30.01.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Вдовенком Вадимом Володимировичем на підставі п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Васильківської ОДПІ Київської області від 16.01.2012 року № 19-ІІ проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Укртрансзапчастина" за період з 01.04.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 06.02.2012 року № 182/23-112/35280032 (далі - Акт).

У висновках даного Акту, зокрема, зазначено, що згідно ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами, здійснених ТОВ "ЄВТ" при придбанні та продажу товарів (послуг) з ТОВ "Укртрансзапчастина", ПАТ "Нова Лінія", ТОВ "Збори Сам Україна", ТОВ "Ріал Істейт Ф.К.Ф.У.", ТОВ "Леруа Мерлен Україна" за перевіряємий період.

Вважаючи дії відповідачів щодо складання висновку про нікчемність договорів протиправними, позивач звернувся до суду.

На підтвердження реальності укладених між ТОВ "ЄВТ" та ТОВ "Укртрансзапчастина", ПАТ "Нова Лінія", ТОВ "Збори Сам Україна", ТОВ "Ріал Істейт Ф.К.Ф.У.", ТОВ "Леруа Мерлен Україна" договорів позивачем надано суду завірені копії первинних документів, серед яких договори поставки, договір комісії, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, виписки з банківських рахунків.

Зважаючи на викладене та виходячи з меж позовних вимог, суд дійшов висновку, що предметом доказування в даній справі є саме правомірність дій відповідача щодо відображення у висновку акту позиції про нікчемність договорів. В той час, як власне реальність здійснення господарських операцій та дійсність правочинів між ТОВ "ЄВТ" та ТОВ "Укртрансзапчастина", ПАТ "Нова Лінія", ТОВ "Збори Сам Україна", ТОВ "Ріал Істейт Ф.К.Ф.У.", ТОВ "Леруа Мерлен Україна" не є предметом доказування у даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Згідно з підпунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд звертає увагу на те, що, визнання дій відповідача щодо визнання та визначення в Акті нікчемними правочинів протиправними, означає встановити протиправність складання розділу 4 "Висновку" та Акту загалом, яка в результаті призведе до скасування документа (Акта) вцілому.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права, і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, акт перевірки - джерело інформації для прийняття рішення податковим органом за результатами проведеної ним перевірки.

Отже, вказаний Акт загалом і його висновки не породжують жодних правових наслідків для позивача, не тягне за собою санкцій у разі їх невиконання, в зв'язку з чим права позивача не порушуються.

Оскільки Акт не можна визначити як документ, який містить норми права загальної або індивідуальної дії, він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство, отже Акт не набуває статусу рішення в розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства, а оскарження дії щодо його складання чи висновків у ньому є неналежним способом захисту порушених, на думку позивача, прав.

У судовому засіданні судом встановлено та не заперечується позивачем, що за результатами проведеної перевірки і на підставі Акту відповідачем жодних рішень податковим органом щодо визначення грошового зобов'язання Товариству не приймалось, тобто його права жодним чином не порушені.

Враховуючи викладене та положення частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що визнання дій відповідачів щодо визнання та визначення в Акті нікчемними правочинів протиправними не є належним способом захисту прав та законних інтересів Товариства, оскільки вони жодним чином не порушені, а Акт і його висновки є лише службовим документом Податкового органу, носієм інформації, який не породжує цивільних прав та обов'язків для позивача. Отже вказана позовна вимога позивача задоволенню не підлягає.

Щодо інших позовних вимог позивача, то вони є похідними від вимоги щодо визнання дій відповідачів щодо визнання та визначення в Акті нікчемними правочинів протиправними, а тому відмова у задоволенні первинної позовної вимоги є підставою для відмови у задоволенні й похідних від неї вимог.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що вимога про визнання дій Податкового органу щодо визначення нікчемності правочинів не є належним способом захисту прав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВТ", - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 квітня 2012 р.