Рішення № 24866626, 22.06.2012, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/2937/2012

Номер провадження 2/2025/871/2012

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2012 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням- судді Жмуд Н.М., секретаря судових засідань - Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 "про стягнення аліментів на неповнолітню дитину",-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, посилаючись на те, що 12 вересня 1998 року Краснопавлівською селищною радою Лозівського району Харківської області між сторонами зареєстровано шлюб. Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син - ОСОБА_5, який проживає з позивачем. З відповідачем позивач не проживає майже чотири роки проживають окремо. Відповідач матеріальної допомоги на утримання спільної дитини не надає, а тому позивач вимушена звернутися до суду та просить стягнути з останнього аліменти в розмірі 1000 гривень щомісяця.

У судовому засіданні позивач наполягала на задоволенні своїх позовних вимог, пояснивши при цьому, що дитина - ОСОБА_5 знаходиться на «Д»обліку у лікаря-психіатра з діагнозом ураження УМС, в зв»язку з чим потребує проходження періодичних оглядів та лікування, на що позивачем витрачається чимало коштів.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що посилання позивача на те, що відповідачем не надається ніяка матеріальна допомога сину, не відповідає дійсності. На протязі 2008-2009 років ним постійно виділялися кошти для матеріального забезпечення сина, у тому числі на повноцінне харчування, придбання дитячих речей та витрати на лікування. На підставі ч. 1 ст. 187 Сімейного кодексу України відповідач звернувся з заявою до керівництва КП «Водоканал», де він офіційно працює на посаді зливщіка - розливщіка ХПС, на утримання з його заробітної плати аліментів на дитину на користь дружини, починаючи з 01.12.2009 року, про що надав письмове заперечення.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом з»ясовано, що 12 вересня 1998 року позивач та відповідач між собою уклали шлюб, про що Краснопавлівською селищною радою Лозівського району Харківської області зроблено актовий запис № 36, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про шлюб (а.с. 8).

В даному шлюбі в них народився син -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про народження (а.с.№ 9), в якому в графі батько зазначено: ОСОБА_4, а в графі мати: ОСОБА_3.

Судом була оглянута довідка КВ «Дніпро», яка видана ОСОБА_4 в тому, що на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти в розмірі ? частини заробітку.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: " Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення". В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: "Держави-учасники зобов"язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов"язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи". Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що "Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею №11 цього ж Закону вказано, що "Сім"я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім"ї разом з батьками або в сім"ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов"язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини." Згідно статті №12 цього закону вказано, що " Виховання в сім"ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці".

Судом було з»ясовано матеріальне становище сторін, де встановлено, що відповідач працює в КВ «Дніпро»на посаді зливщіка-розливщіка. Позивач являється приватним підприємцем.

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 Постанови Верховного суду України «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне положення дитини, стан здоров"я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що позивач працює, але її доходу, недостатньо для належного забезпечення дитини. Суд також враховує той факт, що відповідач працює, має задовільний стан здоров»я, на утриманні інших осіб не має.

З урахуванням вище викладеного, суд вважає можливим позов позивача, задовольнити частково і стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дитини в розмірі в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Приймаючи дане рішення суд виходив з того, що положення до ч. 1 ст. 184 Сімейного Кодексу України, застосовується в тих випадках коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, і тоді суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Як було з»ясовано, відповідач працює на і має постійний заробіток. З приводу повідомлення суду позивачем її побоювань, що відповідач взагалі перестане надавати допомогу, або надавати, але в меншому розмірі ніж вона визначила розмір, або навіть взагалі, залишить роботу, суд знаходить необхідним зазначити, наступне. Згідно до діючого законодавства України, нерегулярним доходом вважається дохід, що надходить із різною періодичністю, перервами, тобто тоді коли оплата праці відбувається по завершенню її виконання в частині або повністю (при застосуванні роботодавцем відрядної системи оплати праці, створення на замовлення товару), а також якщо виплата заробітної плати проводиться із затримкою на порушення норм трудового законодавства. Мінливим дохід вважається в тому випадку, якщо його розмір коливається. При цьому дохід може бути регулярним. Такою властивістю нерідко відрізняються доходи учасників господарських товариств, а також осіб, які ведуть індивідуальну підприємницьку діяльність. Що стосується одержання заробітку в натурі, то це отримання заробітку тією продукцією, що випускає підприємство на якому працює платник аліментів. Відносно інших обставин, про які йдеться в даній ст.184 СК України, то це може бути одержання заробітку (доходу) платника повністю або частково в іноземній валюті; або ж він працює ж нелегально чи одержує доходи з різних джерел, в зв»язку з чим не можливо встановити розмір прибутку (доходу) який платник отримує і тому подібне. В даному, конкретному випадку, за заявленими позивачем позовними вимогами, вказаних обставин, визначених ст.184 СК України, судом не встановлено, а позивачем інше не доведено. Виходячи з вище викладеного, судом і було застосовано положення ст.184 СК України про стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання дитини в розмірі в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідної вікової категорії щомісяця. Одночасно суд знаходить необхідним звернути увагу позивача на те, що відповідно до ст.185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той із батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов»язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору, визначається за рішенням суду, з урахуванням особливостей, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фіксуватися наперед або проводитися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Що стосується стягнення аліментів у відсотковому відношенні до заробітної плати, то дане питання вирішується згідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільненні від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує на користь держави з відповідача судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп..

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 57, 60, 77, 79, 81, 88, 174, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, ч.1 ст.367 ЦПК України; ст.ст.180, 181, 183, 191 Сімейного кодексу України; Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року; ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402; ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про стягнення аліментів на неповнолітню дитину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Первомайський, Харківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 працюючого в КВ «Дніпро»на посаді зливщіка-розливщіка ХПС (адреса розташування: вул. Степна, 1, смт. Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області), ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 - аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання доньки -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 - в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду - 10 травня 2012 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок, перерахувавши: (Одержувач коштів: Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області, Код ЄДРПОУ 38053090, Банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31219206700015, код бюджетної класифікації 22030001).

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд