Ухвала суду № 24851605, 19.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 р.Справа № 2а-14618/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Янковської О.І.,

за участю: представників сторін,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2012р. по справі № 2а-14618/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Золота Нива 1"

до Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Золота нива 1»звернулось до суду з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000161520 від 23.08.2011р., яким платнику податків визначено (донараховано) суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8800001,00 грн., у тому числі 8800000,00 грн. -за основним платежем, 1,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2012р. позовні вимоги були задоволені, податкове повідомлення - рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби № 0000161520 від 23.08.2011р. скасоване.

Відповідач, не погодившись зі вказаним рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 р. у справі № 2а-14618/11/2070 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі без належної оцінки доводів відповідача.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам законності й обґрунтованості судового рішення та зазначає про відсутність підстав для її скасування.

У судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали, посилаючись на те, що у порушення ст.185, п.188.1 ст.188, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України позивачем допущено методологічну помилку, яка вплинула на розрахунки з бюджетом, а саме - необґрунтовано здійснене коригування податкових зобов'язань з ПДВ у бік їх зменшення, оскільки сума ПДВ з попередньої оплати, отриманої позивачем як сільськогосподарським товаровиробником під час перебування на пільговому режиму оподаткування ПДВ, відображена у деклараціях з ПДВ скорочених, у зв'язку з чим не сплачувалась до бюджету, а була перерахована на спеціальний рахунок підприємства та залишилась у розпорядженні платника податків. За таких обставин коригування (зменшення) податкових зобов'язань внаслідок повернення у подальшому попередньої оплати проведене позивачем у декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом (загальній), неправомірно, оскільки податкові зобов'язання загальної декларації не підлягають зменшенню, якщо раніше вони не були визначені у попередніх періодах такої декларації та не брали участі у розрахунках з бюджетом. При цьому позивач міг обрати спеціальний режим оподаткування, але від реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства відмовився.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на те, що платник податків, перебуваючи на пільговому режимі оподаткування ПДВ згідно з п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», отримав попередню оплату за сільськогосподарську продукцію та відобразив податкові зобов'язання звітних періодів за першою подією (зарахуванням коштів на рахунок) у податкових деклараціях з ПДВ скорочених. На виконання вимог Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою КМУ № 271 від 26.02.1999р., вказані кошти були перераховані позивачем на окремий (спеціальний) рахунок підприємства. Подальше повернення передоплати, внаслідок якого відбулося зменшення суми компенсації вартості товарів на користь позивача, є підставою для коригування ним власних податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагента відповідно до ст.192 Податкового кодексу України. Результат перерахунку відображений позивачем у податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом (загальній), за податковий період, протягом якого передоплату було повернуто, оскільки на час повернення передоплати та подання даної звітності позивач вже не зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування та є платником ПДВ на загальних підставах.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 20.07.2011р. фахівцем Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за звітний (податковий) період травень 2011р., за результатами якої складено акт № 1047/1520/33897138 від 20.07.2011р., згідно з висновками якого платником податків у порушенням п.п.200.1, п.п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, п.3.9 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011р., занижено обсяги поставок на суму 43999999,00 грн. та податкових зобов'язань з ПДВ на суму 8800000,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000161520 від 23.08.2011р., яким платнику податків донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 8800001,00 грн., у тому числі 8800000,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За підсумками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишене податковим органом вищого рівня без змін.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку судом встановлено, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість та протягом 2008 року перебував на обліку в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції у Харківській області, користуючись пільговим режимом оподаткування, встановленим п.п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

У червні, липні, серпні 2008р. на рахунок позивача від ПП «Торгівельний Будинок Аркада»надійшла попередня оплата за сільськогосподарську продукцію, що підлягала поставці за договором № 09/06-1 від 09.06.2008р., укладеним між ПП «Золота нива 1»і ПП «Торгівельний Будинок Аркада».

Відповідно до п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг).

Згідно з податковими деклараціями з ПДВ (скороченими) вх. № 12625, 12632 від 17.07.2008р., вх. № 15316, 15322 від 20.08.2008р., вх. № 16252, 16256 від 22.09.2008р. позивачем за першою подією (зарахуванням попередньої оплати на рахунок) нараховані податкові зобов'язання з ПДВ за звітні податкові періоди: червень 2008р. - на суму ПДВ 4 557 854,00 гривень; липень 2008р. - на суму ПДВ 26 109 461,00 гривень; серпень 2008р. - на суму ПДВ 4 182 856,00 гривень та відображені у деклараціях з ПДВ (скорочених) відповідно до п.п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції Закону від 03.06.2008р.) до 01.01.2009р. було зупинено дію п.п.7.7 ст.7, п.п.10.1, п.п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом міністрів України.

Згідно з п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою КМУ № 271 від 26.02.1999р., залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Згідно з п.1.2 Розділу І Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р., платники податку, у яких згідно з чинним законодавством суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання вказаних норм самостійно визначені суми податкових зобов'язань з ПДВ були відображені позивачем у податкових деклараціях (скорочених) вх. № 12625, 12632 від 17.07.2008р., вх. № 15316, 15322 від 20.08.2008р., вх. № 16252, 16256 від 22.09.2008р. та перераховані на окремий (спеціальний) рахунок підприємства.

Таким чином, перебуваючи на пільговому режимі оподаткування ПДВ, свій податковий обов'язок виконаний позивачем у спосіб та згідно з правилами оподаткування, чинними на час виникнення податкових зобов'язань та надання податкової звітності.

Судом також встановлено, що на підстави заяви позивача про виключення з Реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, починаючи з 25.02.2009р. ПП «Золота нива 1» не є суб'єктом спеціального режиму оподаткування і є платником податку на додану вартість на загальних підставах.

Згідно з п.16.1.3. ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.13 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011р., декларація подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Декларація (скорочена) / (спеціальна) / (переробного підприємства) подається платником, який застосовує спеціальні режими оподаткування (стаття 209 розділу V Кодексу / пункт 209.18 статті 209 розділу V Кодексу / пункт 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу), за звітний (податковий) період незалежно від того, чи провадив такий платник податку таку діяльність у звітному періоді.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач, починаючи з 25.02.2009р., подає до податкового органу податкові декларації з ПДВ, за якими здійснюються розрахунки з бюджетом (загальні), оскільки зі вказаного часу не має пільгового статусу та не застосовує спеціальні режими оподаткування ПДВ.

В ході судового розгляду встановлено, що у травні 2011р. одержана позивачем передоплата була повернута ним контрагенту, що підтверджено наявними у матеріалах справи виписками обслуговуючих банків № 26007035575502, № 2600911659 за 30.05.2011р., 31.05.2011р.

Відповідно до п.192.1, п.192.3 ст.192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку. Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

Згідно з п.1 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011р., подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено пунктом 46.1 статті 46 розділу II "Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)" та статтею 203 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України.

Згідно з п.13, п.14.1 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011р., у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки, у тому числі розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) (додаток 1).

Виходячи з п.3.9 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011р., коригування податкових зобов'язань відображається у рядку 8. У рядку 8.1 відображається збільшення або зменшення обсягів постачання та відповідно податкових зобов'язань, що здійснюється відповідно до статті 192 розділу V Кодексу.

Згідно з податковою декларацією з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, (загальною) вх. № 9004321870 від 20.06.2011р. за звітний (податковий) період - травень 2011р. коригування податкових зобов'язань на підставі ст.192 Податкового кодексу України у зв'язку з поверненням суми попередньої оплати відображене позивачем у додатку 1 (Д1) у складі наданої податкової звітності шляхом коригування показників у рядках 8.1 поточної декларації за період, протягом якого відбулося повернення коштів (травень 2011р.).

Суд зазначає, що статтею 192 Податкового кодексу України та п.3.9 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011р., не визначено будь-яких особливостей коригування податкових зобов'язань постачальника при поверненні попередньої оплати покупцю у разі застосування постачальником у попередніх податкових періодах спеціального пільгового режиму оподаткування ПДВ. Норми Податкового кодексу України також не обмежують можливість платника податку -постачальника, який раніше застосовував спеціальний пільговий режим оподаткування ПДВ (у тому числі передбачений п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість») на коригування у 2011 році податкових зобов'язань у разі необрання таким платником спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства. Обмеження можливості коригування передбачене п.192.2 ст.192 Податкового кодексу України у випадку, якщо постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому проведений такий перерахунок (абз.1 .192.1 ст.192 Податкового кодексу України), але в ході судового розгляду фактів позбавлення сторін правочину статусів платників ПДВ не встановлено. При цьому з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що при здійсненні перевірки порушень норм ст.192 Податкового кодексу України податковим органом виявлено не було.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про правомірність коригування податкових зобов'язань з ПДВ, здійсненого позивачем у травні 2011 року, оскільки податкові наслідки у разі повернення постачальником суми попередньої оплати прямо врегульовані ст.192 Податкового кодексу України, яка передбачає, що при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Отже, враховуючи імперативний характер податкових норм, у разі повернення передоплати постачальник зобов'язаний здійснити коригування власних податкових зобов'язань та, відповідно, внаслідок зменшення суми компенсації вартості товарів зменшити суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого передоплата була повернута, надіславши отримувачу розрахунок коригування.

Одночасно згідно з п.49.2. ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Беручи до уваги обов'язок платника податків надавати податкову звітність за кожен податковий період та обов'язок платника податків здійснити коригування податкових зобов'язань у разі повернення передоплати, а також враховуючи, що на час подання податкової декларації з ПДВ за травень 2011 року позивач був платником податку на загальних підставах і не користувався пільговим режимом оподаткування ПДВ, розрахунок коригування податкових зобов'язань мав надаватися ним до податкового органу у складі декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом (загальної), оскільки не будучи суб'єктом спеціального режиму оподаткування, позивач не мав інших встановлених законом способів відобразити проведений перерахунок, як і не мав підстав для подання податкової декларації (скороченої). Невиконання ж обов'язків зі здійснення коригування та надання відповідної податкової звітності призвело б до порушення податкової дисципліни у діяльності позивача.

Щодо зауважень відповідача про відмову платника податків від обрання й у подальшому спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, суд зазначає, що п.209.1 ст.209 Податкового кодексу України передбачене право, а не обов'язок резидента, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, обрати спеціальний режим оподаткування. Зазначене право здійснюється суб'єктом на власний розсуд, оскільки чинним законодавством не встановлено обов'язку платника податків застосовувати чи то загальний, чи то спеціальний режим оподаткування як єдино можливий.

З наведених вище міркувань колегія суддів не приймає твердження відповідача про неправомірність здійсненого платником податків коригування податкових зобов'язань з ПДВ та про порушення ним норм податкового законодавства, і вважає, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються нормами ст.ст.49,192,209 Податкового кодексу України, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою КМУ № 271 від 26.02.1999р., п.1.2 Розділу І Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р., п.13, п.14.1 розділу ІІІ, п.3.9 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011р., у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови та задоволення вимог апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2012р. по справі № 2а-14618/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Рєзнікова С.С. Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 21.06.2012 р.