Рішення № 24850273, 18.06.2012, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 1510/914/12

Провадження № 2/1510/1889/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2012 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді Баннікової Н.В.

при секретарі -Івановій Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області, старшого слідчого Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області ОСОБА_2, Державної Казначейської Служби України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги, Генеральна Прокуратура України, про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язання утримуватись у вчиненні певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у лютому 2012 р. звернулась до суду із позовом до Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області, старшого слідчого Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області ОСОБА_2 та Державної Казначейської Служби України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги, Генеральна Прокуратура України, про відшкодування в солідарному порядку моральної шкоди, зобов'язання відповідачів письмово у засобі масової інформації - газеті "Курьер недели" принести свої вибачення за поширення недостовірної інформації, зобов'язання ніколи не принижати честь, гідність і ділову репутацію позивача та ніколи не поширювати щодо позивача неправдиві відомості.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.02.2012 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Вимоги вказаного судового рішення позивачем виконано не було, однак, вивчивши позовну заяву із доданими до неї матеріалами, суд прийшов до висновку щодо можливості відкриття провадження у справі, усунувши недоліки у попередньому судовому засіданні. Відповідні недоліки позовної заяви усунуто лише частково у попередньому судовому засіданні та у судових засіданнях.

В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що 19.07.2010 р. у диско барі «Гелаксі», у м. Ізмаїл Одеської області її та її чоловіка жорстоко побили, чим спричинили їй тілесні ушкодження і заволоділи її майном на значну суму.

В ході проведення перевірки заяви ОСОБА_1 по даному факту старший слідчий Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) порушив чинне законодавство, а тому - і її права на правосуддя і справедливий суд, чим спричинив моральну шкоду. Так, відповідач ОСОБА_2: опитуючи осіб, незаконно змушував цих осіб розписуватись в протоколах опитування за те, що вони, нібито, несуть відповідальність за ст. ст. 383, 384 КК України; не повідомив її своєчасно про результати розгляду заяви, чим порушив вимоги ст. 97 КПК України; 26.08.2010 р. безпідставно прийняв постанову про порушення кримінальної справи відносно неї за ч.3 ст. 296 КК України, яка постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2010 р. була скасована, як незаконна, тобто, намагався притягнути її, завідомо невинну до кримінальної відповідальності; порушив термін, передбачений ст. 97 КПК України, прийнявши рішення по заяві тільки через 16 днів; у тексті постанови про порушення кримінальної справи від 26.08.2010 р. завідомо вказав неправду, зазначивши, що позивач на момент вказаної події працювала в органах внутрішніх справ та перебувала в стані алкогольного сп'яніння, в той час, як вона перебувала у відпустці і згідно довідці від 09.09.2010 р. в стані алкогольного сп'яніння не перебувала; після порушення кримінальної справи за допомогою обвинувачувального ухилу, з метою незаконного звільнення її з займаної посади, маючи прямий намір на розголошення тайни досудового слідства, зробивши копії з матеріалів перевірки, незаконно направив їх до Ізмаїльського МВ УМВС України в Одеській області, тобто скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 387 КК України (розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність); з метою заволокічування розслідування для покриття винних осіб витребував історію її хвороби № 3950 лише через 5 місяців після отримання клопотання про витребування вказаної історії хвороби, порушив строки розгляду зазначеної заяви, оскільки отримав її 03.09.2010 р., а надав відповідь - 15.09.2010 р., чим порушив норм ст. 129 КПК України (розгляд клопотань слідчим), крім того, не ознайомив її із постановою про призначення медичної експертизи; без проведення перевірок і тому безпідставно прийняв постанову про від 06.09.2010 р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ст. 185 ч.1 - 5, 186 ч.1-5, 187 ч.1-4, 296 КК України, яка 11.11.2010 р. була скасована постановою Ізмаїльського міжрайонного прокурора Кобка С.Л., порушивши вимоги ст. 97 КПК України, оскільки, надав відповідь на її заяву від 19.07.2010 р. приблизно через 2 місяці; 21.11.2011 р. - прийняв незаконну постанову, яка 21.10.2011 р. була скасована постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, оскільки фактично по суті порушив її відносно неї, слідство по постанові проводив з 21.22.2010 р. по 08.02.2011 р. без продовження строків слідства; незаконно утримував її золоті прикраси, що були вкрадені у неї, і на її заяву від 02.12.2010 р. повернув їх лише тільки через 6 місяців; у січні, лютому 2011 р. незаконно, щоб скомпрометувати її в очах інших людей і сусідів неодноразово приймав постанови про її примусовий привід до прокуратури, в той час, як до прокуратури її ніколи не викликав, і дані постанови про привід взагалі не реєстрував в Ізмаїльському МВ УМВС України.

Крім того, до теперішнього часу, у порушення норм ст. 97 КПК України, Ізмаїльська міжрайонна прокуратура Одеської області не прийняла ніякого рішення по заяві її чоловіка - ОСОБА_6 від 20.07.2010 р. по факту його і її побиття і притягнення до відповідальності винних осіб.

Всі вищевказані дії відповідача ОСОБА_2 і відповідача - Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області спричинили їй дуже тяжкі наслідки, а саме: її незаконно звільнили з роботи, вона залишилася без улюбленої роботи в міліції, залишилася без засобів існування, без пенсії, її незаконно намагалися притягти до кримінальної відповідальності, незаконно і безпідставно обілгали в засобах масової інформації, тобто дії вищевказаних відповідачів спричинили їй дуже велику моральну шкоду, що привело до того, що в теперішній час, в результаті вищевказаних дій відповідачів, вона постійно відчуває дуже сильні душевні страждання, яки з'явились у зв'язку з протиправними вищевказаними діями вищевказаних відповідачів щодо неї і членів моєї сім'ї, внаслідок чого в неї пропав апетит і сон, дуже сильно погіршився стан мого здоров'я, який після її побиття і так був дуже сильно пошкоджений, в неї постійно болить серце і голова. Також з причини вищезазначених дій вказаних відповідачів в неї порушилися нормальні зв'язки з людьми, знизився її авторитет у знайомих.

У попередньому судовому засіданні та судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Додатково суду пояснила, що діями та бездіяльністю відповідачів ОСОБА_2 та Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області їй завдано моральну шкоду, яка полягає в її моральних стражданнях внаслідок необхідності доводити тривалий час свою невинність і в органах прокуратури і в судах, порушенням стосунків із оточуючими особами, люди по іншому стали ставитись до неї, гірше ставляться до неї, обговорюють за її спиною.

Відповідач ОСОБА_2 обставини справи визнав частково. Вважає, що вимоги позивача не підлягають розгляду у цивільному судочинстві, у задоволенні позовних вимог просив відмовити (а.с.116-118, 157-159).

Представник Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області у судовому засіданні обставини справи визнав частково, вважає, що підстав для задоволення позовних вимог не має.

Представник Державної Казначейської Служби України вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Державна казначейська служба України ніяких законних прав та інтересів позивача не порушувала (а.с.160-162).

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги, - Генеральна Прокуратура України зазначила, що не є учасником даних цивільних правовідносин, майбутнє судове рішення на права та обов'язки Генеральної Прокуратури України не впливає, а тому безпідставно притягнута до участі в якості третьої особи. Просила розглядати справу без участі представника Генеральної прокуратури України (а.с. 142).

Заслухавши позивача, відповідача ОСОБА_2 та його представника, представників Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області і Державної Казначейської Служби України, свідка ОСОБА_7, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково, виходячи з наступного.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, коли встановлена відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Стаття 1176 ЦК України встановлює особливий режим відшкодування, завданої фізичній особі незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відшкодування шкоди, завданої органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, передбачено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відповідно до положень якого така шкода відшкодовується у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 2) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті; закриття справи про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Згідно п. 5 ст. 4 Закону моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ст. 13 Закону питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розяснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

З огляду на положення ст. 23 ЦК України, ст. 13 Закону за наявності заподіяння

громадянинові моральної шкоди її розмір визначається судом з урахуванням обставин

справи в межах, встановлених Законом із урахуванням вимоги розумності та

справедливості.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбачено в частинах 1-5 цієї статті, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до ч. 1 яких шкода, завдана фізичній або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідальність за шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків згідно зі ст. 1172 ЦК України покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває у трудових правовідносинах.

В судовому засіданні судом встановлено, що постановою старшого слідчого Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області ОСОБА_2 від 26.08.2010 р. порушено відносно позивача ОСОБА_1 кримінальну справу за ознаками порушення, передбаченого ч.3 ст. 296 УК України (а.с.187-188).

Постановою Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області від 21.09.2010 р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.10.2010 р., вказана постанова про порушення кримінальної справи скасована (а.с. 189-193).

Враховуючи вищезазначене, недоказовості факту звільнення позивача з роботи саме з порушення прав та інтересів позивача відповідачами, суд приходить до висновку, що дані правовідносини мають регулюватись саме Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», і розмір у відшкодування завданої моральної шкоди суд визначає в сумі 4 000 грн.

Інші відносини з порушення прав та інтересів позивача за даним позовом, слід застосовувати норми ч.6 ст. 1176 ЦК України.

Так, доказів, які б підтвердили факт алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 19.07.2012 р. , на що посилався у постановах старший слідчий Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області ОСОБА_2 судом не встановлено.

Доказів у підтвердження скоєння відповідачем ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 387 КК України (вироку, що набрав законної сили) позивачем суду не надано.

Згідно Постанові Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» позовна заява (заява) має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача (заявника), яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами), із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право.

Так, позивач звернулась до суду із позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, проте, всупереч вищевказаним вимогам у позовній заяві не зазначено яка інформація підлягає спростуванню і ким з відповідачів. Не усунуто на пропозицію суду з цих вимог вказані недоліки і в судовому засіданні.

Крім того, відповідачу і в цій частині було роз'яснено його право уточнити відповідача, підстави позову тощо.

Недостовірною інформацією, при цьому, вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво

Враховуючи вищевикладене, судом у судовому засіданні не встановлено фактів поширення відповідачами по справі в засобах масової інформації недостовірної інформації, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Статтями 1,3,15 ЦПК України визначено, що судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право, тобто, право, яке вже є порушеним, невизнаним або оспорюваним на момент звернення особи до суду, а не право, яке виникне в подальшому, в майбутньому.

Тому вимоги щодо зобов'язання ніколи не принижати честь, гідність і ділову репутацію позивача та ніколи не поширювати щодо позивача неправдиві відомості захисту не підлягають і задоволені бути не можуть.

На підставі ст. 10 ЦПК України:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін;

- сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають

рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення

перед судом їх переконливості;

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім

випадків, встановлених цим Кодексом;

- суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин

справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та

обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення

процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках,

встановлених цим Кодексом.

Змінити предмет або підставу позову позивач має право до початку розгляду справи по суті шляхом подання письмової заяви (ч.2 ст. 31 ЦПК України).

Так, при розгляді цивільної справи за даним позовом судом неодноразово роз'снювалисть позивачу ОСОБА_1 її права та обов'язки щодо заявлення клопотань про витребування доказів та наслідки не вчинення відповідних процесуальних дій. Відповідні клопотання позивачем до суду заявлено не було.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та

безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України. Докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд не може прийняти до уваги та вважати доведеними посилання відповідача на ті обставини

Згідно з Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1232 Державне казначейство України є юридичною особою.

Відповідно до ст. 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави.

Згідно до Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах. Бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України».

Отже, стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, провадиться з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Керуючись ст. ст. 56 Конституції України, ст. ст. 16, 23, 176, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.ст.10,11, 16,57-60,209,212-215,218 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області, старшого слідчого Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області ОСОБА_2, Державної Казначейської Служби України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги, Генеральна Прокуратура України, про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язання утримуватись у вчиненні певних дій - задовольнити частково.

Стягнути з Державної Казначейської Служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 4 000 (чотири тисячі) грн.

Стягнути з Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1 200 (одну тисячу двісті) грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно СуддяН. В. Баннікова