Ухвала суду № 24849375, 21.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 р.Справа № 2а-9897/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011р. по справі № 2а-9897/11/2070

за позовом Акціонерного товариства "СКБ Укрелектромаш"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "СКБ Укрелектромаш" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі - відповідач), в якому просив суд, скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.03.2011 року № 0000202302/0 ; № 0000212302/0 від 09.03.2011 року; № 0000032200 від 09.03.2011 року; № 0000202302/2 від 31.05.2011 року; № 000021230 від 31.05.2011 року; № 00000202302/3 від 25.07.2011 року; № 0000212302 від 25.07.2011 року; № 0000032200 від 25.07.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року позов було задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.03.2011 року № 0000202302/0 ; № 0000212302/0 від 09.03.2011 року; № 0000032200 від 09.03.2011 року; № 0000202302/2 від 31.05.2011 року; № 000021230 від 31.05.2011 року; № 00000202302/3 від 25.07.2011 року; № 0000212302 від 25.07.2011 року; № 0000032200 від 25.07.2011 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 22 грудня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що

позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, валютного і іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, про що складено акт №21423/23752688, про що був складений акт від 02.02.2011 року №214/23/23752688.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.1.32 ст.1, п.5.1 п.5.2ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". а саме занижено податок на прибуток у розмірі 301 904 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 149 460,00 грн. та зменшено від'ємне значення на загальну суму 144 679 грн.; п.1 ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України " Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення № 0000032200 від 09.03.2011 року, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЄД, невиконання зобов'язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1 447,27 грн.;

№ 0000202302/0 від 09.03.2011 року, яким позивачу збільшено розмір 301 940,00 грн. та визначені штрафні санкції у розмірі 75 485,00 грн.;

№ 00002123302/0 від 09.03.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 149 460,00 грн. та визначені штрафні санкції у сумі 37 365,00 грн.

За результатами розгляду скарг в порядку адміністративного оскарження були ухвалені відповідні повідомлення-рішення від 31.05.2011 року №№ 0000202302/2, 0000212302/2, 0000102200 та від 25.07.2011 року №№0000202302/3, 0000212302/3, 0000172200.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що

податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

На підставі п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) такими платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 ст.5 вказаного вище Закону визначено, що до складу валових витрат включаючи, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв»язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з приданням електричної енергії (включаючи реактивну), у урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.2.1п.5.2ст.5 зазначеного вище закону до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст.5 даного закону зазначено, що, зокрема, не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами.

Податковим органом ставиться під сумнів завищення валових витрат на загальну суму 1 041 075,00 грн. , оскільки було здійснено реалізація продукції власного виготовлення за цінами нижче собівартості, та неправильно сформований податковий кредит за результатами господарської операції з ЗАТ "Страхова компанія "Соцстрах", ВАТ "ГСКБД".

Матеріали справи свідчать про те, що в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ЗАТ "Страхова компанія "Соцстрах", яка була ліквідована - 18.11.2009 року; та ВАТ "ГСКБД", яке знято з обліку 01.12.2009 року суму кредиторської заборгованості у розмірі 209 950,00 грн. була віднесена до "інші доходи" у декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року №9004955645 від 09.11.2010 року.

Колегія суддів не погоджується з доводами податкового органу про те, що при включенні суми кредиторської заборгованості платника податку перед іншої юридичною особою чи фізичною особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, вона на підставі п.4.1.6п.4.1ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включається до складу валових доходів, при цьому такий платник податку повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесені витрати відповідно до п.5.1ст.5 цього Закону.

Виходячи із аналізу наведених вище норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинним законодавством не передбачений наведений вище порядок коригування валових витрат.

Податковим органом не спростовується фактичне виконання угоди між позивачем та ВАТ "ГСЛБД", ЗАТ "Страхова компанія "Соцстрах".

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем правильно було не зроблено коригування валових витрат за господарською операцією з ЗАТ "Страхова компанія "Соцстрах", та ВАТ "ГСЛБД", а тому коригування податкового кредиту за результатами названих господарських операцій.

Стосовно позовних вимог про нарахування податковим органом пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1 447,27 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" зазначено, що торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами змінюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України.

Податковим органом ставиться до вини позивачу придбання позивачем 5500 руб. РФ за межами міжбанківського валютного ринку України.

В своїй господарській діяльності позивачем було підряджено інженера-конструктора підприємства до м. Москва РФ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що працівниками відповідача не встановлено факту здійснення позивачем операцій, які потребують індивідуальних ліцензій та не було проведено розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

Апеляційна скарга містить перелік норм наведених вище Законів та не спростовує висновків суду.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011р. по справі № 2а-9897/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 25.05.2012 р.