Рішення № 24846879, 20.06.2012, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 1319/147/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2012 року Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Волоско І. Р.

при секретарях Калітовській А.Б., Соколовій О. О.,

за участю адвокатів ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

ПАТ «Універсал Банк»звернувся до суду із позовом, в якому враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 20.03.2012 року, (а. с. 64) просить ухвалити рішення, яким, стягнути із ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно заборгованість по кредитному договору №015-2008-930 від 27.03.2008 року в сумі 15853,39 швейцарських франків, що еквівалентно 138769,49 грн., з яких прострочена заборгованість по кредиту -15366,84 швейцарських франків, що еквівалентно 134510,56 грн.; відсотки - 220,51 швейцарських франків, що еквівалентно 1930,20 грн.; підвищені відсотки -266,04 швейцарських франків, що еквівалентно 2328,72 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.03.2008 року між Позивачем та Відповідачем -ОСОБА_3, укладено Кредитний договір №015-2008-930 на загальну суму 73500 швейцарських франків з терміном повернення кредиту до 13.08.2009 року. На підставі та в межах вищевказаного Кредитного договору, Банк надав ОСОБА_3 кредит, що підтверджується заявою на видачу готівки №015В5010808700006 від 27.03.2008 року (а. с. 32). Для забезпечення належного виконання Кредитного договору 27.03.2008 року були укладені договір поруки №015-2008-930-Р із ОСОБА_4, та договір поруки №015-2008-930-Р/1 із ОСОБА_5 . Згідно із вищевказаними договорами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 взяли на себе обов'язок відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх її зобов'язань перед Кредитором, що виникли з Кредитного договору №015-2008-930 від 27.03.2008 року. Однак, ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором не виконує. Станом на 20.03.2012 року сума заборгованості за Кредитним договором становить 15853,36 швейцарських франків, що еквівалентно 138 769,49 грн. (прострочена заборгованість за кредитом, відсотки та підвищені відсотки). Крім того, поручитель ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є співвідповідачами по даній цивільній справі, взяті на себе зобов'язання по забезпеченню виконання зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором, також не виконують. У зв»язку із вищенаведеним, вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог. Крім того, вказали, що Банк процентної ставки за кредитом не збільшував, а тому вважають договори поруки такими, що не припинились. Зазначилии, що розмір заборгованості за Кредитним договором Банком було зменшено внаслідок описки, яка мала місце у позовній заяві та розрахунку доданої до неї. Просять позов задоволити у повному обсязі та стягнути солідарно із відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 15853,39 швейцарських франків, що еквівалентно 138769,49 грн. та сплачені Банком судові витрати, у розмірі 3 219,00 грн.

Відповідач ОСОБА_3 проти заявленого позову заперечила, просить суд відмовити у задоволенні позову Банку про стягнення заборгованості за Кредитним договором, оскільки, вважає, що Банк не повинен був видавати їй кредит взагалі, так як була неплатоспроможною на дату видачі кредиту, а після підняття Банком в односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитом, тим більше не в стані виконувати кредитні зобов'язання. Крім того, вважає, що Позивач мав можливість повністю погасити заборгованість за Кредитним договором за рахунок коштів, отриманих від продажу квартири АДРЕСА_1, що у м. Львові, під час виконання виконавчого напису 27.05.2009 року. Натомість, на її думку, Банк зумисне знизив ціну продажу квартири, у зв'язку з чим залишилась заборгованість за Кредитним договором. Крім того, вказала, що сплачувала щомісячні платежі із врахуванням збільшеної процентної ставки, у підтвердження чого подала заявки про переказ готівки. Вважає, що розмір заборгованості за Кредитним договором є завищеною, оскільки за рахунок коштів, отриманих Банком від продажу предмета іпотеки -квартири АДРЕСА_1, що у м. Львові, під час виконання виконавчого напису 27.05.2009 року, Банк повинен був закрити борг по даному договору.

Відповідач ОСОБА_4 проти заявленого позову заперечив, просить суд відмовити у задоволенні позову про стягнення з нього солідарно із ОСОБА_3 заборгованості за Кредитним договором, зважаючи на те, що Банк змінив істотні умови Кредитного договору, зокрема проценти за користування кредитними коштами, про що всупереч положенням Договору поруки не отримав його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Відповідач ОСОБА_5проти заявленого позову заперечив, просить суд відмовити у задоволенні позову про стягнення з нього солідарно із ОСОБА_3 заборгованості за Кредитним договором. Вважає, що його порука за Кредитним договором припинилась, внаслідок збільшення Банком процентної ставки за кредитом без його, поручителя, на те згоди. Крім того, зважаючи на те, що Банк вважає строком виконання кредитних зобов'язань 13.08.2009 року, то порука припинилась, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив до нього, - поручителя, відповідні вимоги, так як позов було подано Банком по спливу понад двох років, а саме: 05.01.2012 року.

Заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду або такої ж якості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується сплатити кредит та повернути проценти.

В судовому засіданні встановлено, що 27 березня 2008 року, Банк уклав із відповідачем ОСОБА_3 кредитний договір №015-2008-930, відповідно до якого Банк зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти в сумі 73500 швейцарських франків, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 11,45 % річних (а. с. 10-20). Строк кредитування за цим договором встановлено до 10 березня 2028 року (п. 1.2.; п. 2.6. Кредитного договору).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_4 , 27 березня 2008 року було укладено договір поруки №015-2008-930-Р/1 (а. с. 24-26), згідно з яким останній поручився перед Банком за виконання усіх зобов'язань Позичальника у їх повному обсязі як солідарний із Позичальником боржник. (п. 1.1. Договору поруки).

Крім того, для забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_5 , 27 березня 2008 року було укладено договір поруки №015-2008-930-Р (а. с. 21-23), згідно з яким останній поручився перед Банком за виконання усіх зобов'язань Позичальника у їх повному обсязі як солідарний із Позичальником боржник. (п. 1.1. Договору поруки).

Крім того, як вбачається з п. 3.2. Кредитного договору, виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором, забезпечувались договором іпотеки нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.(а. с. 11).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 629, 525 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов забороняються.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язань або не виконав його у строк. Встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору від 27 березня 2008 року погашення основної суми кредиту та процентів здійснюється шляхом сплати Позичальником щомісячних платежів, які складаються з частини погашення основної суми кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитом. При цьому, Позичальник зобов'язується щомісячно в дату погашення щомісячних платежів здійснювати погашення щомісячних платежів, шляхом зарахування до такої дати відповідної суми коштів на поточний рахунок НОМЕР_1 (НОМЕР_2), відкритий у Банку.

Судом встановлено, що Банк свій обов'язок, передбачений Кредитним договором від 27 березня 2008 року, в частині видачі ОСОБА_3 кредитних коштів на суму 73500 швейцарських франків - виконав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 допустила прострочення виконання зобов'язань за Кредитним договором від 27 березня 2008 року, шляхом порушення порядку та строків повернення кредиту та сплати процентів за його користування, обумовлений Графіком, який є додатком до Договору.

Відповідач ОСОБА_3 не заперечила у судовому засіданні проти того, що вона дійсно допустила порушення виконання умов кредитного договору в частині вчасності та повноти повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим Банком було вчинено виконавчий напис та звернено стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

При цьому, Відповідач ОСОБА_3 ствердила, що коштів, отриманих від продажу предмета іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_3, повинно було вистачити для погашення заборгованості за Кредитним договором.

Ст. 11 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Судом встановлено, що Позивачем 27 травня 2009 року вчинено виконавчий напис на квартиру АДРЕСА_1, що у м. Львові, для погашення заборгованості за Кредитним договором від 27.03.2008 року №015-2008-930, яка на дату вчинення виконавчого напису становила: 79164,92 швейцарських франки, що еквівалентно 526634,66 гривням. Позивачем представлено докази виконання виконавчого напису, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та відповідне часткове погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором.

Зважаючи на це, суд вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за Кредитним договором у розмірі 15587,35 швейцарських франків, що еквівалентно 136440,77 грн., з яких прострочена заборгованість по кредиту -15366,84 швейцарських франків, що еквівалентно 134510,56 грн.; відсотки - 220,51 швейцарських франків, що еквівалентно 1930,20 грн. слід задоволити.

Згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК України, проценти є платою за користування кредитними коштами. При цьому, зважаючи на строковість та платність кредитних зобов'язань, проценти нараховуються впродовж встановленого договором строку користування кредитом.

Пунктом 1.1.1 Кредитного договору встановлено, що за користування коштами понад встановлений строк нараховується підвищена процента ставка.

Ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, користування кредитом понад встановлений договором строк (термін), вважається порушенням виконання зобов'язань, тому суд розцінює обумовлену п. 1.1.1 Кредитного договору плату у формі підвищених процентів -мірою відповідальності за порушення зобов'язання, а не платою за користування кредитом.

З огляду на це, суд вважає, що у вимогах Позивача щодо стягнення із ОСОБА_3 підвищених відсотків у розмірі 266,04 швейцарських франків, що еквівалентно 2328,72 грн. слід відмовити.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Суд не бере до уваги аргументи поручителів, відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про неплатоспроможність ОСОБА_3 на дату отримання кредиту в Банку, оскільки законодавство України не передбачає обов'язку банку чи іншої фінансової установи (кредитора) інформувати поручителя перед укладенням договору поруки про фінансовий та/або інший стан позичальника. Згідно ч. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, а порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі (право вибору), то незадовільний майновий стан позичальника не є підставою для ухилення від виконання зобов'язань за договором поруки.

Судом встановлено, що Банк 15 липня 2008 року в односторонньому порядку збільшив процентну ставку за користування кредитом з 11,45% річних до 13,45% річних. Факт підняття Банком процентної ставки за кредитом підтверджується листами з Банку, які надсилались ОСОБА_3, та виписками з рахунку, зокрема: лист від 16 липня 2008 року №2290ГО-2/1257 (а. с. 67), лист від 30 серпня 2008 року №С-119, а також виписками з рахунку від 11 вересня 2008 року та від 11 грудня 2008 року (а. с. 69, 70), вимогою від 24.11.2008 року №015/199 (а. с. 72), вимогою від 24.11.2008 року №015/198 (а. с. 73), вимогою від 02.02.2009 року №015/28 (а. с. 74).

З огляду на це, аргументи Позивача у заяві про зменшення позовних вимог, а також пояснення представника Позивача дані у судовому засіданні про те, що процентна ставка за користування кредитом фактично піднята не була, оскільки при розрахунках мала місце описка, суд до уваги не бере, оскільки такі не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно з частиною першою ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому, обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до пункту 2.1. Договорів поруки, що були укладені Банком із відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 21 -26), кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови Основного договору із Боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя. При цьому під «згодою Поручителя»Сторони розуміють візування Поручителем змін до Основного договору та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та\або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення Поручителем додаткової угоди до цього Договору щодо внесення відповідних змін.

Отже, суд прийшов до висновку, що у позовних вимогах Позивача про стягнення солідарно із поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором від 27 березня 2008 року слід відмовити, оскільки укладені Банком договори поруки із вищевказаними особами з дати збільшення процентної ставки за кредитом, згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України - припинились.

На підставі ст. 47 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 551, 554, 559, 611, 612, 629, 551, 1046, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 15, 58, 59, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»задоволити частково.

Стягнути на користь ПАТ «Універсал Банк»з ОСОБА_3 заборгованості за Кредитним договором № 015-2008-930 від 27 березня 2008 року у розмірі 15587,35 швейцарських франків, що еквівалентно 136440,77 грн., з яких прострочена заборгованість по кредиту -15366,84 швейцарських франків, що еквівалентно 134510,56 грн.; відсотки - 220,51 швейцарських франків, що еквівалентно 1930,20 грн..

У решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча

Рішення є оригіналом і зберігається у цив. справі № 1319/147/2012.