Постанова № 24841353, 06.06.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року Справа № 2а/2370/1038/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Гаращенка В.В.,

при секретарі -Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю,

представника відповідача: ОСОБА_2 -за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ВАТ по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 29 лютого 2012 року за № 0000882301.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення, по суті позову пояснив, що зроблені податковою інспекцією висновки про безоплатність отриманого природного газу базується лише на припущеннях, що, у свою чергу, не є достатньою підставою для донарахування податку на прибуток підприємств та застосування штрафних санкцій за імовірне порушення. Також в обґрунтування позиції позивача представник зазначив, що за нерозподілений газ у підприємства дійсно числиться кредиторська заборгованість, а вимоги про оплату вказаного газу від жодного постачальника не надходили. Однак даний факт ніяким чином не вказує на безоплатність отриманого природного газу, оскільки Порядком забезпечення споживачів природним газом визначене конкретне коло суб'єктів, за рахунок ресурсів яких задовольняється потреба в природному газі споживачів, що вказує на відсутність в газотранспортній системі України газу, який нікому не належить. Договори про дарування природного газу чи його безоплатну передачу позивачем не укладалися, а тому висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства шляхом не включення до скоригованого валового доходу 3 419 500 грн. вартості газу -безпідставні.

Крім того, представник позивача зауважив, що у разі не висунення власником газу в межах строку позовної давності претензії про оплату його вартості в отриманих обсягах, дана кредиторська заборгованість буде віднесена до складу валових доходів, на підставі чого і буде сплачений податок на прибуток підприємств.

В судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов представник відповідача просив відмовити в його задоволенні повністю, зазначивши при цьому, що проведена позивачем господарська операція належно не оформлена первинними бухгалтерськими документами із зазначенням у них кількісних та вартісних показників -відсутні видаткові накладні, акти прийому-передачі, які б засвідчили постачальника (власника) газу, перехід власності на газ та підстави для погашення заборгованості. Таким чином, отриманий позивачем газ є безоплатно отриманим.

Законодавством передбачено, що при отриманні безоплатних товарів (робіт, послуг) відображається валовий дохід. Відповідач визначив, що в порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач занизив скоригований валовий дохід на суму 3 419 500 грн., не включивши вказані кошти до декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року до складу інших доходів. Дане порушення стало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення з визначенням податкового зобов'язання по зазначеному податку та штрафних санкціях.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази та надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до наступного.

Згідно статуту відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті та газу від 11.03.1994 року №102 шляхом перетворення державного підприємства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»у відкрите акціонерне товариство і являється юридичною особою.

Державною податковою інспекцією за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ВАТ «Черкасигаз»з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт перевірки від 21.02.2012 року №141/23-2/03361402.

За висновками вказаного акту ВАТ «Черкасигаз»в порушення норм п. 1.21, п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 № 334/94-ВР не включило до декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року до складу інших доходів 3 419 500 грн., чим занизило скоригований валовий дохід на вказану суму.

Згідно ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 року № 334/94-ВР (далі по тексту -Закону № 334), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Так, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (далі по тексту -Кодекс) встановлено, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

На основі вказаних положень 29 лютого 2012 року згідно вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за №0000882301, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 854 876 грн. (в розмірі 25% від зазначеної вище суми не задекларованого доходу) та нараховано штрафні санкції в сумі 158 995 грн.

В ході дослідження доказів по справі судом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки висновки про безоплатне отримання природного газу на суму 3 419 500 грн., оскільки у позивача відсутні належні первинні бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської операції з її висвітленням на всіх етапах виконання.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і, відповідно, винесеного на їх підставі спірного рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Обов'язковою умовою здійснення діяльності із постачання природного газу за регульованим тарифом є наявність у ліцензіата договорів купівлі-продажу природного газу (контрактів) із власниками природного газу, як це передбачено п. 2.1.2 Ліцензійних умов, затверджених Постановою НКРЕ від 25 серпня 2005 року № 693.

Так, позивачем в ролі покупця укладені договори про поставку природного газу, зокрема, №Т-200/2009 від 26.03.2009 року з постачальником ТОВ «Метіда»та №30/07-1 від 30.07.2009 року з постачальником ТОВ «Компанія Промресурс ЛТД», за якими постачальник зобов'язується поставити покупцю природний газ для потреб промислових споживачів, а покупець -прийняти та оплатити його.

Розділ 3 укладених договорів визначає порядок та умови поставки, приймання й обліку газу та передбачено, що постачальник передає покупцю газ в загальному потоці газу на газорозподільних станціях ДК «Укртрансгаз». Обсяги газу, що передаються визначаються згідно з наказом Мінпалива та енергетики України від 27.12.2005 року №618 «Про затвердження правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання».

Також пунктом 3.3 вказаного розділу договору визначено, що кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються сторонами. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Отже суд звертає увагу, що конкретні визначені обсяги газу, які мають бути поставлені, договорами закріплені не були, а визначалися по факту здійснення операції.

В матеріалах справи наявні акти приймання -передачі природного газу з указаними вище постачальниками за березень -серпень та жовтень 2009 року, за якими проведені відповідні розрахунки.

У свою чергу, наявність вказаних актів свідчить про платність здійснюваних операцій, оскільки позивач проводив розрахунки за постачений газ, та вказує на безпідставність тверджень податкової інспекції про його безоплатну передачу.

З метою надійного забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, підвищення відповідальності за своєчасне проведення розрахунків Постановою Кабінету Міністрів України №1729 від 27 грудня 2001 року затверджено Порядок забезпечення споживачів природним газом.

Підпунктом 5 пункту 2 вказаного Порядку встановлено, що потреба в природному газі споживачів - суб'єктів господарювання задовольняється з ресурсів газу:

Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу;

суб'єктів господарювання, що здійснюють видобуток природного газу, крім обсягів газу, які згідно з абзацами першим і третім підпункту 1 пункту 2 цієї постанови підлягають продажу Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України»;

отриманого з Марківського газоконденсатного родовища за зовнішньоекономічними контрактами (угодами);

суб'єктів господарювання - підприємств - виробників азотних мінеральних добрив, перелік яких затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 року №880, отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу.

З викладеного випливає, що в газотранспортній системі України є лише газ, власником якого є НАК «Нафтогаз України», газовидобувне підприємство, або ж особа яка придбала газ згідно договору.

Судом не встановлено, що жоден з визначених вище суб'єктів позивачу газ безоплатно не передавав визначеними законом способами.

Згідно п. 1.31 ст.1 Закону № 334 продаж товарів -це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону № 334 безоплатно наданими вважаються, зокрема, товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

В силу п. 4.1. ст.4 Закону № 334 валовий дохід -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

З аналізу вказаного вбачається, що відповідачем невірно кваліфіковано вид операції, за якою до позивача надійшов товар -природний газ. Водночас, дохід, отриманий як за договорами, які передбачають оплату товару або його компенсацію, так і за договорами безоплатного надання товарів, підлягає декларуванню у встановленому законом порядку.

Тому визначена контролюючим органом сума податкового зобов'язання по податку на прибуток підлягає сплаті незалежно від настання чи ненастання певної події (в даному випадку -проведення розрахунку за отриманий газ), так як в наступному подальший продаж природного газу споживачам відбувся. Дана обставина свідчить про фактичне отримання газу позивачем, що не залежить від можливості встановити постачальника (власника) даного газу.

У своїх доводах відповідач вважає правомірним застосування штрафних санкцій разом з визначенням основного податкового зобов'язання, визначивши період їх нарахування з моменту не включення в декларацію з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року отриманого доходу за поставлений газ в сумі 3 419 500 грн.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, позивач не є товариством яке має можливість зберігати природний газ. Основним предметом діяльності позивача є постачання природного газу, його транспортування розподільними трубопроводами, забезпечення контролю та функціонування газопроводів. Таким чином, дата надходження природного газу є датою його направлення споживачам.

З цього приводу суд звертає увагу на те, що вказана сума вартості отриманого газу числиться у позивача як кредиторська заборгованість з 31.12.2009 року, з моменту його надходження, у зв'язку з чим не зрозуміло, з яких міркувань виходив відповідач, встановлюючи порушення податкового законодавства та визначаючи дату нарахування зобов'язання по податку на прибуток і штрафних санкціях саме з 3 кварталу 2010 року.

У відповідності із ст. 14 Податкового кодексу України поняття штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) вживається в такому значенні - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункту 14.1.265 пункту 14.1).

Разом з тим, суд зазначає, що ст. 50 Кодексу передбачає право платника податків на внесення змін до податкової звітності, зокрема, пунктом 50.1 вказаної статті Кодексу передбачено, що у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, до моменту спливу терміну позовної давності на пред'явлення вимоги про оплату поставленого природного газу його вартість включена до кредиторської заборгованості позивача. Після закінчення терміну на пред'явлення претензій щодо розрахунків за отриманий газ, позивач має віднести вартість газу в розмірі 3 419 500 грн. до сукупного валового доходу шляхом подачі уточненого розрахунку до декларації по даному податку.

Пунктом 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки операція по розрахунку за нерозподілений газ не була проведена в силу відсутності постачальника, з яким необхідно було провести даний розрахунок, відповідні розрахункові бухгалтерські документи оформлені не були. Дана обставина зумовила необхідність віднесення вартості отриманого газу до кредиторської заборгованості для надання постачальнику можливості звернутися за його відшкодуванням.

Відтак, ТОВ «Черкасигаз»не задекларовано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств по операціях з поставки газу та не сформовано по них податкові зобов'язання, оскільки на валові витрати не можна віднести доходи, які не підтверджені належними бухгалтерськими документами.

Дана обставина спростовує висновок ДПІ у м. Черкаси про наявність порушення позивача стосовно заниження валового доходу шляхом не включення його частини до податкової декларації та те, що природній газ позивачем отримано безоплатно. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав та доказів в розумінні ст.ст. 69, 70 КАС України для застосування до позивача штрафних санкцій.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що суб'єкт владних повноважень не довів у повній мірі обґрунтованості висновку, складеного за результатами перевірки, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 29 лютого 2012 року № НОМЕР_1 в частині застосування відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»штрафних (фінансових) санкцій в сумі 158995 грн. -скасувати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»336 (триста тридцять шість) грн. 49 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 червня 2012 року.

Суддя В.В. Гаращенко