Постанова № 24839926, 14.05.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/973/2012

14 травня 2012 року 14год. 45хв. м.Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Баглика В.С., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представники позивача: Кутинець Н.Ф., Шимчук С.В.,

представник відповідача: Комар С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія ПоліссяБудМонтаж" до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія ПоліссяБудМонтаж» (далі - ТОВ "БК ПоліссяБудМонтаж") звернулося з адміністративним позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Кузнецовська ОДПІ). З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 17.05.2012 року (а.с.213) позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.2012р. №0000152350 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 44350,00грн. (35480,00грн. - за основним платежем, 8870,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав повністю та пояснив суду, що валові витрати за господарськими операціями з ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс» було сформовано позивачем з дотриманням вимог пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Операції позивача з ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» є реальними. Факт вчинення господарських операцій підтверджується первинними документами, як це передбачено нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Отримані товари (продукція) від ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс» використані у господарській діяльності позивача у період з грудня 2010 року по лютий 2011 року. Висновок акта перевірки від 22.02.2012р. №17/23/36090392 про нікчемність правочину є необґрунтованим, помилковим та неправомірним, оскільки не наведено жодної підстави та не надано належних доказів такої нікчемності. Крім того, недоречними, помилковими та неправомірними (такими, що порушують норми чинного законодавства) є висновки відповідача, про нікчемність правочинів, та посилання на ст.ст. 203, 215, 216, 228, 655, 656 та 662 ЦК України, оскільки вони зроблені без огляду на фактичні обставини, існуючі документи і норми діючого законодавства. Відтак, податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає до скасування. Просили позов задовольнити повністю.

Кузнецовська ОДПІ позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, тотожні письмовим запереченням, а зокрема, зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат витрати по взаєморозрахунках з ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» за договорами, які були складені без мети настання правових наслідків, та не підтверджені відповідними документами на поставку, на загальну суму 159591,72грн., а саме в грудні 2010 року на суму 141921,00грн., що відображено в декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, та в лютому 2011 року на суму 17671,72грн., що відображено в декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року. Такі висновки відповідача ґрунтуються на поясненнях засновника ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» громадянина ОСОБА_5, згідно з якими він у вересні 2010 року поїхав на лікування до АР Крим. На здійснення фінансово-господарської діяльності нікого не уповноважував, ОСОБА_6 на посаду директора не призначав. Крім того, у ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» відсутні основні виробничі фонди, кількість працюючих на підприємстві у 2006 році складала 1 особу, з 2006 року довідки форми №1ДФ до податкового органу не подавалися. В ході перевірки не встановлено факту передачі товарів у зв'язку з ненаданням до перевірки договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Враховуючи те, що у ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, місцезнаходження не встановлено та у зв'язку з тим, що діяльність проводилася не уповноваженою особою, правочини позивача з ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» мають ознаки нікчемності. Крім того, рішенням Господарського суду м.Києва від 14.07.2011р. №52/238 встановлено, що загальні збори учасників ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» 15.12.2010р. (на яких директором ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» призначено ОСОБА_6) не проводилися. Поряд з обумовленим, представник відповідача вказує, що отримання і реалізація цінностей зі складу при використанні автоперевезень повинні підтверджуватися відповідними накладними на відпускання цінностей, та товарно-транспортними накладними, які для перевірки не надано. У зв'язку з включенням позивачем до складу валових витрат за період з 01.12.2010р. по 28.02.2011р. витрат по взаєморозрахунках із ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» за договорами, які були складені без мети настання правих наслідків, та не підтверджені відповідними документами на поставку, встановлено заниження позивачем податку на прибуток у грудні 2010 року на суму 35480,25грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за лютий 2011 року в сумі 17670,72грн. Відтак, оспорюване податкове повідомлення-рішення є правомірним. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Кузнецовською ОДПІ проведено виїзну документальну перевірку ТзОВ «БК ПоліссяБудМонтаж» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» (код ЄДРПОУ 33229114) за період з 01.12.2010р. по 28.02.2011р., за наслідками якої складено акт від 22.02.2012р. №71/23/36090392 (а.а.с.7-18).

У вказаному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами і доповненнями), в результаті чого у перевіреному періоді позивачем занижено податок на прибуток за IV квартал 2010 року на загальну суму 35480,25грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на загальну суму 17670,72грн.

На підставі вказаного акта перевірки Кузнецовською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2012р. №0000152350 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 44350,00грн. (35480,00грн. - за основним платежем, 8870,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.6).

Як вбачається з вказаного акта перевірки, податковим органом було встановлено, що ТОВ «БК ПоліссяБудМонтаж» безпідставно включено до валових витрат суми за господарськими операціями із контрагентом ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» (код ЄДРПОУ 33229114), оскільки засновник та директор ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» ОСОБА_5 громадянина ОСОБА_6 на посаду директора вказаного підприємства не призначав, здійснювати фінансово-господарську діяльність не уповноважував, а відтак, усі документи підписані не уповноваженою на те особою. Основні виробничі фонди у ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» відсутні, кількість працюючих - 1 особа. Рішенням Господарського суду м.Києва від 14.07.2011р. №52/238 встановлено, що загальні збори учасників ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» 15.12.2010р. не проводилися. Товарно-транспортні накладні до перевірки не надано. Саме з наведених підстав відповідачем виключено зі складу валових витрат позивача витрати за господарськими операціями з ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс».

У ході судового розгляду встановлено, що ТОВ «БК ПоліссяБудМонтаж» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кузнецовської міської ради 28.11.2008р., взяте на облік в органах державної податкової служби 01.12.2008р. за №2363.

У перевіреному періоді ТОВ "БК ПоліссяБудМонтаж" здійснювало господарські операції з ТОВ "Будсервіс - Інвест плюс".

Так, між позивачем та ТОВ "Будсервіс - Інвест плюс" було укладено договори поставки від 22.12.2010р. №24-22/12/10 (а.с.39) та від 04.02.2011р. №32-04/02/11 (а.с.41).

Пунктами 1.1 і 2.2 договору поставки від 22.12.2010р. №24-22/12/10 та пунктами 1.1, 2.2 договору поставки від 04.02.2011р. №32-04/02/11 передбачено, що постачальник зобов'язується згідно заявок покупця власним транспортом та за власний рахунок поставити і передати у власність покупця товар, а оплата за товар проводилася в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 днів з моменту отримання товару.

ТОВ "БК ПоліссяБудМонтаж", отримавши товар (продукцію) та маючи у своєму розпорядженні відповідні розрахункові, платіжні документами, включило до валових витрат у IV кварталі 2010 року (грудень) витрати в сумі 141921,00грн., та до валових витрат у І кварталі 2011 року (лютий) витрати в сумі 17670,72грн.

Отримані товари (продукція) від ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс" за номенклатурою, зазначеною в договорах поставки від 22.12.2010р. №24-22/12/10, від 04.02.2011р. №32-04/02/11, рахунках-фактурах №46 від 24.12.2010р., №47 від 30.12.2010р., №11 від 07.02.2011р., видаткових накладних №46 від 24.12.2010р., №47 від 30.12.2010р., №11 від 07.02.2011р., податкових в накладних №46 від 24.12.2010 р., №47 від 30.12.2010р., №11 від 07.02.2011р., (а.а.с.39-50), дорученнях №132 від 24.12.2010р., №148 від 30.12.2010р, №9 від 28.02.2011р. зареєстрованих в книзі обліку доручень ТОВ "БК ПоліссяБудМонтаж" (а.а.с.56-58) були повністю оплачені позивачем (що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.а.с.51-55) та використані в господарській діяльності позивача у період з грудня 2010 року по лютий 2011 року, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за грудень 2010 року, підписаних та оплачених замовниками, звітами про витрати основних матеріалів у будівництві у співставленні з виробничими нормами за формою №М-29 (а.а.с.59-109), договорами підряду на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт (а.а.с.174-202), а також видатковою накладною на реалізацію товарно-матеріальних цінностей від 15.02.2011р. №БК-0000002, дорученням №33 від 15.02.2011р. виданим ДП ЗУМУ ВАТ ПТЕМ через Ратнюк Ф.М., податковою накладною №3 від 15.02.2011р., банківською випискою від 18.02.2011р. (а.а.с.110-113). Видана податкова накладна включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.а.с.118-119). Зазначені вище первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Таким чином, факт передачі зазначених у накладних товарів підтверджується належними та допустимими доказами.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. N334/94-ВР, чинного на час існування спірних правовідносин (далі - Закон N334/94-ВР) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону N334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону N334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, визначальними факторами для віднесення витрат до складу валових, є зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів. Такі обставини позивачем в ході судового розгляду справи доведені.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства на відсутність у ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс" необхідних умов для здійснення господарської діяльності суд вважає необґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагента ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс".

Судом встановлено, що ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс" на час здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, знаходилось на податковому обліку, мало свідоцтво платника податку на додану вартість (а.а.с.214-215, 229-231).

Жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Крім того, згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону, в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

На момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс" до Єдиного державного реєстру були внесені відомості про директора такого підприємства - ОСОБА_6 Наявність рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2011р. у справі №52/238 не може бути підставою для визнання укладених позивачем договорів з ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс" нікчемними, оскільки на дату укладення договорів позивач користувався відомостями з Єдиного державного реєстру, які вважаються достовірними.

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, так і використання придбаних у що ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс" товарів у господарській діяльності позивача, і отримання від такого використання прибутку.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. (далі - Закон №996-XIV). Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати сформовані позивачем за господарськими операціями, вчиненими з ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс", підтверджуються первинними документами (рахунками, накладними, податковими накладними, договорами, платіжними дорученнями), що містять усі обов'язкові реквізити, підтвердженням чого є пояснення сторін. Вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону №996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, розкривають їх зміст.

Доводи та висновки відповідача, викладені у вищевказаному акті перевірки, щодо непідтвердження господарських операцій позивача та ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс" первинними документами, є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку, оскільки позивачем в судовому засіданні належними доказами (первинними документами) підтверджено факти здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом та використання придбаних субпідрядних робіт позивачем у власній господарській діяльності.

Відсутність у ТОВ "БК ПоліссяБудМонтаж" товарно-транспортних накладних, на що посилається відповідач, при наявності інших, передбачених Законом №334/94-ВР, документів, які повністю підтверджують отримання позивачем товару, не спростовує факту здійснення господарських операцій з ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс".

Відповідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 (далі - Правила №363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тобто, основне призначення даного документа - забезпечення документального підтвердження факту надання транспортних та експедиційних послуг. З визначення товарно-транспортної накладної не вбачається обов'язковість її застосування для цілей податкового обліку, у тому числі і для визначення величини податку на прибуток.

Крім того, в Законі №334/94-ВР та в інших нормативно-правових актах, якими врегульовано порядок оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, відсутнє посилання на товарно-транспортну накладну, як на документ, на підставі якого визначається правомірність віднесення витрат платника податку до складу валових витрат.

Законодавчі акти України не дають права органам державної податкової інспекції визнавати ті чи інші документи недійсними та/або обов'язковими до застосування у межах господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо у законодавстві не передбачена безпосередня їх обов'язковість.

Відтак, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не дає підстав стверджувати про відсутність господарських операцій щодо придбання товарів вцілому.

Доводи викладені в акті перевірки, а саме, що позивачем порушено ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг, при цьому відповідач в акті посилається на статтю 228 Цивільного кодексу України щодо нікчемності правочинів, суд також вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статі 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсним правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За таких підстав, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, правочин між позивачем та ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс" не створює юридичних наслідків, оскільки відповідно до ч.3 ст. 215, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України недійсність правочину повинна встановлюватись судом. Однак, рішення суду про недійсність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом відповідачем надано не було. Згідно зі ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Перелічені у зазначених частинах ст.203 ЦК України загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, потребують підтвердження порушень цих вимог саме судовим рішенням.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку, що Кузнецовською ОДПІ не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення рішення від 05.03.2012р. №00000152350, а відтак адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції від 05.03.2012р. №0000152350 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 44350,00грн. (35480,00грн. - за основним платежем, 8870,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія ПоліссяБудМонтаж" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 443,50грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.