Постанова № 24839791, 11.06.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/8268/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстройторг»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення від 20.12.2010 року №0009762310/0, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем (далі ДПІ) в період з 19.10.2010 року по 02.12.2010 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 07.12.2010 року №16981/23-4/32432533, яким встановлено порушення ТОВ вимог п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР, що виразилося в заниженні податку на прибуток за 2 квартал 2010 року на загальну суму в розмірі 534972 грн.. На підставі цього акту перевірки, за порушення п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР та на підставі п.п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 24.12.2000 року №2181-ІІІ, ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.12.2010 року №0009762310/0, яким ТОВ була нарахована сума податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 641966 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 534972 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 106994 грн.. За наслідками оскарження цього рішення, скарги ТОВ залишені без задоволення, а спірне рішення без змін. Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки воно не ґрунтується на нормах права. Крім цього, позивач вважає, що вказана перевірка була проведена з грубим порушенням встановленого порядку та за відсутності у ДПІ повноважень на проведення такої перевірки. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010 року №0009762310/0.

Директор ТОВ надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника ТОВ (а.с.38, 41).

Представник відповідача в попередніх судових засіданнях заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позов (а.с 28-30). В останнє судове засідання представник не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно (а.с.110). Причини не явки суду не повідомив.

Суд, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, ухвалив про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, оглянувши справу Господарського суду Одеської області №7/128-10-1544 про банкрутство ТОВ «АТТИС», суд прийшов до висновку про необхідність залишення позову без задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що ТОВ зареєстровано РВК Приморського району м.Одеси 19.03.2003 року та перебуває на обліку в ДПІ, як платник податків.

28.08.2007 року між ТОВ та ТОВ «АТТИС»був укладений договір №07/08-28 про поставку будівельно-оздоблювальних матеріалів.

За цим договором ТОВ перерахувало ТОВ «АТТИС», але останній не здійснив поставки будівельно-оздоблювальних матеріалів, внаслідок чого у ТОВ виникла дебіторська заборгованість в розмірі 2567863 грн..

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 цього Закону безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Постановою Господарського суду Одеської області від 16.04.2010 року визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «АТТИС»(справа господарського суду №7/128-10-1544 а.с.41).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2010 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «АТТИС», ліквідовано, припинено та виключено зазначене підприємство з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і припинено повноваження ліквідатора (справа №7/128-10-1544 а.с.61).

Таким чином, у зв'язку з ліквідацією ТОВ «АТТИС», заборгованість перед ТОВ цим підприємством набула статус безповоротної фінансової допомоги та відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»повинна бути визнана, як фінансова допомога.

В період з 19.10.2010 року по 02.12.2010 року ДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року.

В ході перевірки перевіряючими було встановлено порушення ТОВ вимог п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР, що виразилося в заниженні податку на прибуток за 2 квартал 2010 року на загальну суму в розмірі 534972 грн..

Такі висновки були обґрунтовані тим, що у перевіряємому періоді ТОВ віднесено до складу валових витрат у третьому кварталі 2007 року витрати без подальшого використання у власній господарській діяльності будівельно-оздоблювальних матеріалів, які не були отримані від ТОВ «АТТИС», якого визнано банкрутом постановою Господарського суду Одеської області №7/128-10-1544 від 16.04.2010 року, на загальну суму в розмірі 2139886 грн., у тому числі ПДВ 427977,20 грн., у зв'язку з чим у ТОВ рахується дебіторська заборгованість за не отримані матеріали від ТОВ «АТТИС»в розмірі 2139886 грн., оскільки в процесі проведених заходів відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від посадових осіб ТОВ, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство не надходили до ТОВ «АТТИС»будь-які вимоги щодо стягнення з божника суми дебіторської заборгованості у сумі 2567863 грн., в тому числі ПДВ у сумі 427977,20 грн.. При цьому, ТОВ повинно було зменшити валові витрати у 2 кварталі 2010 року на суму в розмірі 2139886 грн., але останнім ці заходи не були здійснені і відповідно до п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ця сума не може вважатися валовими витратами, а є безповоротною фінансовою допомогою.

За результатами цієї перевірки був складений акт від 07.12.2010 року №16981/23-4/32432533 (а.с.71-95).

На підставі цього акту перевірки, за зазначене порушення ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.12.2010 року №0009762310/0, яким ТОВ була нарахована сума податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 641966 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 534972 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 106994 грн. (а.с.34).

Таким чином, викладені в спірному акті перевірки висновки ДПІ про порушення ТОВ вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо неправомірного включення позивачем до складу валових витрат не отриманих від ТОВ «АТТИС»матеріалів, ґрунтуються на нормах права.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи спірне рішення, відповідач діяв на підставі Конституції та законів України, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позов ТОВ про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 20.12.2010 року №0009762310/0 не підлягає задоволенню.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на порушення ДПІ порядку проведення спірної перевірки, оскільки в ході розгляду справи ці доводи не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи (а.с. 52-72, 95-97).

Також не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що у березні 2010 року борг ТОВ «АТТИС»було переведено на ПП «Медінфарм»(а.с. 14), оскільки наданий суду договір про переведення боргу від 11.03.2010 року не містить обов'язкових реквізитів (печаток підприємств, підпис ОСОБА_1 від імені ТОВ «АТТИС»значно відрізняється від підпису ОСОБА_1 у матеріалах справи про банкрутство цього підприємства, в тому числі в поданих до податкових органів звітних документах (справа №7/128-10-1544 а.с.6-8, 10, 12, 46)), у зв'язку з чим вказаний договір не є належним доказом обґрунтованості вказаних доводів позивача.

Крім цього, з акту перевірки вбачається, що на момент її проведення, тобто станом на 19.10.2010 року, у бухгалтерському обліку ТОВ рахувалася дебіторська заборгованість саме ТОВ «АТТИС», а не будь-якого іншого підприємства.

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів неправомірності прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення в ході розгляду справи позивачем надано не було.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР (із змінами та доповненнями) Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстройторг»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення від 20.12.2010 року №0009762310/0 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстройторг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення від 20.12.2010 року №0009762310/0 залишити без задоволення.

11 червня 2012 року

Суддя

.