Постанова № 24839647, 06.06.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/6469/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.

при секретарі - Пальоной І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Потенціал»до Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсними рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 30.06.2011 року по 20.07.2011 року співробітниками Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції (далі ДПІ) було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія Потенціал»(далі ТОВ) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 27.07.2011 року №2085/2310/33267851, в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток на загальну суму в розмірі 226028 грн. (в тому числі - за 2 квартал 2010 року на суму 163528 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 62500 грн.); п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість, що належить сплаті до бюджету, на загальну суму в розмірі 180822 грн. (в тому числі за квітень 2010 року на суму 45250 грн., за травень 2010 року на суму 54667 грн., за вересень 2010 року на суму 80905 грн.). На підставі цього акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення від 05 серпня 2011 року №0000532301 про збільшення ТОВ грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем у розмірі 180822 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 45206 грн., та від 05 серпня 2011 року №0000542301 про збільшення ТОВ грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 226028 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 56507 грн.. Позивач вважає безпідставними викладені в акті цієї перевірки вказані висновки ДПІ щодо наявності порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати недійсними вказані податкові повідомлення - рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (т.1 а.с. 3-6, т.3 а.с. 40-42).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (т.1 а.с. 92-106).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ зареєстровано 21.12.2004 року виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ.

В період з 30.06.2011 року по 20.07.2011 року співробітниками ДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.

За наслідками цієї перевірки був складений акт від 27.07.2011 року №2085/2310/33267851, в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток на загальну суму в розмірі 226028 грн. (в тому числі - за 2 квартал 2010 року на суму 163528 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 62500 грн.); п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість, що належить сплаті до бюджету, на загальну суму в розмірі 180822 грн. (в тому числі за квітень 2010 року на суму 45250 грн., за травень 2010 року на суму 54667 грн., за вересень 2010 року на суму 80905 грн.) (т.1 а.с. 7-80).

На підставі цього акту перевірки ДПІ прийняті рішення від 05 серпня 2011 року №0000532301 про збільшення ТОВ грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем у розмірі 180822 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 45206 грн., та від 05 серпня 2011 року №0000542301 про збільшення ТОВ грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 226028 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 56507 грн. (т.1 а.с.81, 82).

Суд вважає вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства ТОВ необґрунтованими в частині, в якій вони оскаржуються позивачем, з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що між ТОВ та ПП «Професіонали будівництва РВС»був укладений договір підряду на виконання загально-будівельних робіт №31/08-10 від 31.08.2010 року, з ТОВ «Вектор –Престиж»договір на виконання монтажу покрівлі з керамічної черепиці від 10.03.2010 року та додаткова угода від 30.05.2010 року, з ПП «Юг-Стандарт»договір про надання транспортних послуг від 22.03.2010 року, а також з ПП «Командор Люкс» договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 10.03.2010 року (т.1 а.с.181-183, 187-188, 225-227, 247-248).

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами надавалися позивачу послуги загально-будівельних робіт, монтажу покрівлі з керамічної черепиці, транспортні послуги, а також транспортно-експедиторські послуги, а ТОВ здійснило оплату за ці послуги, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, що сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5 цього Закону.

На підставі зазначених норм вказані витрати були включені ТОВ до складу валових витрат у перевіряємому періоді, що підтвердив представник позивача та не оспорювалося представником відповідача.

Крім цього, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали на адресу ТОВ податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у перевіряємому періоді.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 цього Закону, податковим періодом є один календарний місяць.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту отримання ТОВ зазначених податкових накладних від ПП «Професіонали будівництва РВС», ТОВ «Вектор –Престиж», ПП «Юг-Стандарт», ПП «Командор Люкс»у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

При цьому факт виконання вказаними контрагентами позивача передбачених укладеними договорами робіт підтверджується наданими суду первинними документами, а саме: формами КБ3, актами виконаних робіт, видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними, банківськими виписками, договорами підряду та купівлі-продажу будівельних матеріалів та інш. (т.1 а.с. 148-250, т.2 а.с.1-7, 22-35, 37-38, 43-249, т.3 а.с.1-20, 31-32, 43-47).

З урахуванням викладеного, суд вважає висновки ДПІ, викладені в акті від 27.07.2011 року №2085/2310/33267851, в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивач правомірно відніс до складу валових витрати по господарським правовідносинам з вказаними контрагентами та до податкового кредиту ПДВ по цим операціям.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи податкові повідомлення-рішення про нарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток в розмірі 226028 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 56507 грн., та податкових зобов’язань з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 180822 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 45206 грн., відповідач діяв не на підставі Конституції та законів України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення вказаних дій та прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги ТОВ, з урахуванням положень ч.2 ст.11 КАС України, підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, оскільки саме у такий спосіб можуть бути поновлені права позивача в повному обсязі.

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів правомірності прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Відповідно до пп.5.3.9. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом вказана норма Закону передбачає єдину підставу для не включення витрат підприємства до складу валових відповідних звітних періодів - повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.

В ході розгляду справи позивачем були надані суду первинні документи на підтвердження здійснення як цих господарських операцій, так і інших господарських операцій, які відносяться до основної діяльності ТОВ та на організацію яких вказані послуги отримувалися.

Таким чином, на підставі викладеного суд приходить до висновку про правомірність віднесення зазначених витрат позивача до валових та безпідставність зазначених доводів відповідача.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України „Про податок на додану вартість", Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Потенціал»задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення –рішення Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції від 05 серпня 2011 року №0000532301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Потенціал»суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем у розмірі 180822 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 45206 грн., та податкове повідомлення рішення Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції від 05 серпня 2011 року №0000542301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Потенціал»суми грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 226028 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 56507 грн..

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

Скасувати податкове повідомлення – рішення Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції від 05 серпня 2011 року №0000532301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Потенціал» суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем у розмірі 180822 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 45206 грн., та податкове повідомлення рішення Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції від 05 серпня 2011 року №0000542301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Потенціал» суми грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 226028 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 56507 грн..

06 червня 2012 року

Суддя

.