Постанова № 24839263, 06.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2012 р. № 2а-2222/12/1370

м. Львів

11 год. 10 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Гнилиця Р.І.

з участю:

від позивача Гладков М.В., Жовнерович О.В.

представника відповідача Павлова А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-К»про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова.

Обставини справи.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Експресс-К», звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом у якому містяться вимоги:

- визнати протиправними (неправомірними) дії ДПІ у Залізничному районі м. Львова щодо проведення позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-К»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з приватним підприємством «Ардея-Тех»(ідентифікаційний код 37156768) за період з 01.12.2010 року по 30.04.2011 року;

- скасувати податкові повідомлення - рішення про нарахування ТзОВ «Експресс-К»грошового зобов'язання з податку на додану вартість від 05.03.2012 року №0000632302/7376 на суму 3 667,00 грн. (три тисячі шістсот шістдесят сім грн. 00 коп.) за основним платежем та 1,0 грн. (одна грн. 00 коп.) штрафними санкціями та податку на прибуток від 05.03.2012 року №0000622302/7374 на суму 4 217,05 грн. (чотири тисячі двісті сімнадцять грн. 05 коп.) за основним платежем.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова з 08.02.2012р. по 14.02.2012р. проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-К" (Позивач), з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ПП «Ардея-Тех»(ЄДРПОУ-37156768) за період з 01.12.2010 -30.04.2011 року, про що 21.02.2012 року складено акт №361/23-2/13814980.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 05.03.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000622302/7374 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 4217,05 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000632302/7376 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3667 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 грн.

Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є викладені у акті перевірки висновки відповідача про порушення позивачем:

- п.138.4 ст. 138, пп.139.1.9. ст.. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VT із змінами і доповненнями, ТзОВ «Експресс-К»завищено витрати у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати на придбання товарів (робіт послуг)»Декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року по безтоварних операціях з ПП «Ардея-Тех»на загальну суму 18335 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього на 4217,05 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 4217,05 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.4,п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI ТзОВ «Експресс-К»занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року по взаєморозрахунках проведених з ПП «Ардея-Тех»на суму 3667,00 грн.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено фактичності господарських операцій з контрагентом - ПП «Ардея-Тех», у якого згідно акта Алчевської ОДПІ, складеного за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки, відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом з матеріалів справи встановлено підписання позивачем (покупець) з ПП «Ардея-Тех»(постачальник) договору №00038 від 01.12.2010р., за яким постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, поставляти (передавати у власність Покупця) згідно замовлення та накладних продукцію, а Покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати названу продукцію та оплачувати її.

У квітні місяці ПП «Ардея-Тех»оформило позивачеві видаткову накладну №050402 від 05.04.2011р., податкову накладну №22 від 05.04.2011 року, видаткову накладну №110404 від 11.04.2011р., податкову накладну №57 від 11.04.2011р., видаткову накладну №200403 від 20 квітня 2011р., податкову накладну №58 від 20.04.2011р. Факт перерахування позивачем коштів у безготівковому порядку ПП «Ардея-Тех»у акті перевірки відповідачем під сумнів не ставиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання»від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

При цьому законодавцем безумовно визначено презумпцію реальності оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Право платника податку на включення сум до валових витрат та сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами тощо.

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між позивачем та ПП «Ардея-Тех».

З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питань формування валових витрат та щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Позивач доводить господарські операції з ПП «Ардея-Тех»договором №00038 від 01.12.2010р. видатковими накладними, податковими накладними, сплатою ПП «Ардея-Тех»коштів та наявністю документів про продаж придбаного у ПП «Ардея-Тех»товару іншим покупцям.

Проте на переконання Суду складені позивачем з ПП «Ардея-Тех»документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Так п. 1.2 договору №00038 від 01.12.2010р. передбачено, що покупець складає замовлення Постачальнику на підставі прас-листа, погодженого Сторонами, в якому вказано асортимент і ціну товару, що поставляється за цим Договором і є невід'ємною частиною цього Договору.

Проте в матеріалах справи відсутній такий прайс-лист погоджений сторонами, та відсутні складені на підставі такого прайс-листа замовлення.

Відповідно до п.2.3. договору №00038 від 01.12.2010р., замовлення надається Постачальнику у письмовій формі, по факсу, електронній пошті або у інший спосіб, прийнятий для Покупця, з обов'язковим направленням Постачальнику оригіналу замовлення поштою (підтвердження замовлення), за 2 (два) дні до дня поставки товару. У замовленні має бути визначена, дата здійснення поставки. Постачальник, в свою чергу, зобов'язаний підтвердити отримання замовлення, а також вчасно поставити продукцію, протягом робочого дня у відповідній кількості та належної якості.

Однак позивачем не надано доказів направлення ПП «Ардея-Тех»у відповідності до вказаного пункту жодних замовлень (по факсу, електронній пошті) з вказаними датами поставки, а тим більше доказів направлення оригіналів замовлення поштою.

Згідно п. 2.4 договору №00038 від 01.12.2010р., передача (приймання-здача) товару і приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Сторонами в пункті відвантаження і в порядку, що визначається чинним законодавством.

Проте у матеріалах справи відсутні докази направлення (перебування) уповноваженого представника позивача у пункті відвантаження, знаходження якого з матеріалів справи встановити неможливо. Доказів відрядження працівників позивача у м. Алчевськ у матеріалах справи немає.

Також позивачем не надано суду жодних доказів перевезення чи пересилання товару визначеного у виданих ПП «Ардея-Тех»видаткових накладних та доказів приймання такого товару за кількістю та якістю.

Водночас згідно акта перевірки від 14.11.2011р. №1813/236-37156768 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.04.2011 по 30.09.2011р.»складеного Алчевською ОДПІ, перевіркою встановлено відсутність у ПП «Ардея-Тех»необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Ардея-Тех»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Господарські операції між ПП «Ардея-Тех»та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

Встановлені судом вищенаведені фактичні обставини справи свідчать про те, що документи (в т.ч. договір, видаткові та податкові накладні) ПП «Ардея-Тех»підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорі, і лише з метою документального оформлення купівлі товару, придбаного у інших осіб.

Встановлення справжнього продавця, у якого позивач купляв товар, зазначений у видаткових накладних ПП «Ардея-Тех», виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті.

Таким чином, господарські операції позивача з ПП «Ардея-Тех»є фіктивними в частині особи, яка їх виконувала, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій виключно для отримання податкової вигоди, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами у розумінні бухгалтерського і тим більше податкового обліку.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих ПП «Ардея-Тех»видаткових та податкових накладних, сама по собі не є підставою для їх включення до складу валових витрат та податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між позивачем та ПП «Ардея-Тех»сама по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, встановлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про порушення позивачем п.138.4 ст. 138, пп.139.1.9. ст.. 139 та п.198.2, п.198.3, п.198.4,п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є обґрунтованим.

Стосовно вимоги позивача визнати протиправними (неправомірними) дії ДПІ у Залізничному районі м. Львова щодо проведення позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-К»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з приватним підприємством «Ардея-Тех»(ідентифікаційний код 37156768) за період з 01.12.2010 року по 30.04.2011 року суд зазначає, що згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Судом встановлено видання відповідачем 08 лютого 2012 року наказу №299 на проведення позапланової виїзної перевірки позивача, а не невиїзної як зазначено у позивачем у позовних вимог. Та обставина, що відповідачем проведена виїзна перевірка відображено також у акті №361/23-2/13814980 від 21.02.2012р.

В силу ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК України, однією з обставин, що обумовлює проведення документальної позапланової перевірки є та, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.78.4. ст.. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено видання відповідачем 08.02.2012 року наказу №299 про проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Експресс-К»та вручення 08.02.2012 року копії наказу та направлення на перевірку керівнику ТзОВ «Експресс-К».

Наказ на проведення перевірки позивачем не оскаржувався і до проведення перевірки позивач працівників відповідача допустив, визнавши проведення перевірки правомірним. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні. Встановлені відповідачем під час перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства матеріалами справи не спростовано.

Оцінюючи, з урахуванням викладеного, дії відповідача по проведенню перевірки та прийняті відповідачем за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони вчинені та прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що порушення відповідачем прав позивача є надуманим, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 11.06.2012р. о 10:00 год.

Суддя Коморний О.І.