Постанова № 24836473, 29.05.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/2543/12

категорія 8.2.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.,

при секретарі - Карасюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вамо" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 року № 0000082301,-

встановив:

У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вамо" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 13 січня 2012 року № 0000082301. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення, прийняте Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією з порушенням вимог Податкового кодексу України, а висновки викладені в Акті перевірки є необґрунтованими та незаконними. Таким чином, прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином. Про причини неявки до суду не повідомив. На попередньому судовому засіданні надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вамо" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Бердичівської міської ради 10.02.2006 року та як платник податків перебуває на податковому обліку в Бердичівській ОДПІ.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість являється платником податку на додану вартість (№ 09536790 від 03.04.2006 року).

Судом встановлено, що в період з 20.12.2011 року по 26.12.2011 року на підставі направлень від 19.12.2011 року №№ 694, 695 та відповідно до вимог ст.ст. 20, 75, 200 Податкового кодексу України працівниками податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Вамо" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 30.12.2011 року за № 6224/2301/34126070.

Перевіркою товариства встановлено порушення:

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень 2011 року на 18665 грн. 00 коп., за жовтень 2011 року на 4039 грн. 00 коп. та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24) декларації за жовтень 2011 року на суму ПДВ 183 грн. 00 коп.;

- п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 року на 18722 грн. 00 коп.

За результатами проведеної перевірки Бердичівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2012 року за № 0000082301, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 18722 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4681 грн. 00 коп.

Суд погоджується з висновками викладеними в Акті перевірки та з прийнятим податковим повідомленням-рішенням з огляду на наступне.

Як встановлено судом 01 січня 2010 року між ТОВ "Вамо" та СП ТОВ "Ріф-1" було укладено договір № 5, відповідно до якого СП ТОВ "Ріф-1" було поставлено ТОВ "Вамо" взуття, заготовки верху взуття з текстилю, обладнання, сировину (надалі товар) та виписано податкові накладні від 02.09.2011 року № 69 на загальну суму з ПДВ 19727 грн. 16 коп., від 19.09.2011 року № 391 на загальну суму з ПДВ 959 грн. 04 коп., від 22.09.2011 року № 3638 на загальну суму з ПДВ 991 грн. 20 коп., № 22807 на загальну суму з ПДВ 450 грн. 00 коп., від 23.09.2011 року № 1 на загальну суму з ПДВ 59546 грн. 72 коп., від 26.09.2011 року № 616 на загальну суму з ПДВ 26396 грн. 29 коп., № 621 на загальну суму з ПДВ 1387 грн. 75 коп., від 27.09.2011 року № 2 на загальну суму з ПДВ 3976 грн. 56 коп., від 30.09.2011 року № 578 на загальну суму з ПДВ 100 грн. 00 коп.

У подальшому придбаний у СП ТОВ "Ріф-1" товар було реалізовано ТОВ "Вамо" на експорт, що підтверджується митними деклараціями.

Перевіркою правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2011 року встановлено, що на порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ "Вамо" віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ з вартості ТМЦ, отриманих від СП ТОВ "Ріф-1" за вересень 2011 року на суму 18665 грн. 00 коп., за жовтень 2011 року на суму 4222 грн. 00 коп., придбання яких неможливо пов'язати з господарською діяльністю в зв'язку з тим, що підприємство реалізовувало товари на експорт, придбані на території України, за ціною нижчою від ціни придбання з урахуванням податку на додану вартість.

У результаті вказаного порушення товариству зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 18665 грн. 00 коп., за жовтень 2011 року в сумі 4222 грн. 00 коп. та зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 18722 грн. 00 коп.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно із пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи із змісту пункту 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Таким чином, правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

У судовому засіданні позивачем не представлено доказів того, що господарські відносини між ТОВ "Вамо" та постачальником товару позитивно вплинули на умови чи економічні результати його діяльності.

Поряд з тим відповідачем доведено збитковість господарських операцій позивача щодо реалізації взуття закупленого у СП ТОВ "Ріф". Правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарі з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Таким чином, судом встановлено, що експортні операції по реалізації взуття придбаного на підставі договору купівлі-продажу № 5 від 01.01.2010 року є збитковими, а відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про прибуток підприємств", ст.42 Господарського кодексу України дані експортні операції не є господарською діяльністю і дана операція не є разовою, а має постійний характер, то з підстав зазначених у ст. ст. 198, 200 Податкового кодексу України ТОВ "Вамо" завищено суму податкового кредиту за вересень, жовтень 2011 року.

За таких обставин суд приходить до переконання, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 13.01.2011 року прийняте суб"єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, з використанням повноваження, з метою, з якою це повноваження надано.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що позивач не надав суду доказів того, що діями відповідача порушені його права, не довів суду правомірність позовних вимог, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 158-163, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 06 червня 2012 р.