Постанова № 24824454, 19.06.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р. Справа № 5019/711/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Василишин А.Р. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 03.01.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Трейдінг Компані", м.Рівне

на рішення господарського суду Рівненської області

від 22.05.12 р. у справі № 5019/711/12 (суддя Павлюк І.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Трейдінг Компані", м.Рівне

до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м.Рівне

про визнання недійсним кредитного договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.05.2012р. у справі №5019/711/12 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Трейдінг Компані" до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсним кредитного договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- відповідно до положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Положення ч.2 даної статті зазначають, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не випливає із суті кредитного договору;

- істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до чинного законодавства, є умови про предмет, ціну та строки його дії. Згідно п. 9.5 договору від 14.03.2007р. №11128054000 - строк дії даного договору встановлюється з дати його укладання і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування;

- із п. 9.5 кредитного договору від 14.03.2007р. №11128054000 випливає, що сторонами оспорюваного договору під час його підписання не було досягнуто згоди щодо такої істотної умови кредитного договору як строк його дії, оскільки, в контексті чинного законодавства України строк дії договору не може визначатися гіпотетичним виконанням взятих на себе зобов'язань, а має бути чітко визначений умовами самого кредитного договору.

Відповідач у письмовому відзиві №763/2012 від 18.06.2012р. (вх.№6882/12, Д-2 від 19.06.2012р.) заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вказавши, що рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2012р. у справі №5019/711/12 є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

18.06.2012р. до суду від представника ТОВ "Атланта Трейдінг Компані" Штогрін В.С. надійшло клопотання (вх.№6852/12, Д-1) про відкладення розгляду апеляційної скарги, у зв"язку з перебуванням її у судовому засіданні в Рівненському міському суді.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, надають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, право на представництво юридичної особи не пов'язане з конкретною фізичною особою.

В судовому засіданні 19.06.2012р. колегія суддів, враховуючи приписи ч.3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, що представниками юридичної особи можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю, виданою її керівником, з огляду на те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, а заперечення на оскаржене рішення позивачем викладене в апеляційній скарзі, відхилила клопотання скаржника про відкладення розгляду його апеляційної скарги.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.03.2007р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атланта Трейдінг Компані" було укладено кредитний договір №11128054000 (далі - договір) (а.с. 8-10).

Відповідно до п 1.1 договору, банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 300000,00грн. у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.1.2.1 договору, надання кредиту здійснюється у наступний термін: 14.03.2007р. по 12.03.2018р..

Пунктом 1.2.2 договору встановлено, що позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 12.03.2018р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 договору.

Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок №3739011128054 в АКІБ "УкрСиббанк". Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок банку.

Пунктом 1.3.1 договору передбачено, що за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 17,5% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.

У пункті 1.3.2 договору зазначено, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 26,25% річних.

Строк дії договору встановлено п. 9.5 договору - з дати його укладання і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору №11128054000 від 14.03.2007р., вважаючи, що при його укладенні сторонами не було досягнуто згоди щодо такої істотної умови кредитного договору як строк його дії, а тому, даний договір суперечить нормам чинного законодавства України та відповідно до положень ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним (а.с. 2-4).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Рівненської області від 22.05.2012р. у задоволені позову відмовлено (а.с. 29-33).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Приписами ст. 11 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтями 626-629 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В силу ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається із змісту кредитного договору від 14.03.2007р. №11128054000, сторонами досягнуто згоди стосовно предмету договору, порядку сплати відсотків за користування кредитом, цільового призначення кредиту, порядку видачі, отримання та повернення кредиту, відповідальності сторін за невиконання своїх зобов'язань, строку дії договору тощо.

Судова колегія вважає безпідставними доводи позивача, що кредитний договір не містить конкретного строку дії договору, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В силу ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 9.5 кредитного договору від 14.03.2007р. №11128054000 сторонами врегулювано строк його дії, тобто, з дати його укладання і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування.

Таким чином, вказаний пункт кредитного договору і зазначені вище норми законодавства передбачають як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати, а саме: закінченням строку дії кредитного договору є день повного виконання позичальником зобов'язань за цим договором, зокрема, повернення кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування.

Також, у п.п. 1.2.1, 1.2.2 кредитного договору сторонами чітко визначено календарну дату 12.03.2018р., до якої позичальник зобов'язаний в повному обсязі виконати зобов'язання за кредитним договором, а саме - повернути кредит.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сторонами не порушено вимоги Закону щодо погодження строку дії кредитного договору від 14.03.2007р. №11128054000, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атланта Трейдінг Компані".

Отже, за наведених обставин судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.

Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, змістом договору та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2012р. у справі №5019/711/12 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, в додатках наявна квитанція №0010034 від 31.05.2012р., якою скаржником сплачено судовий збір у розмірі 1073,00грн. (а.с. 50).

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір"" визначено наступне: "Згідно з підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону: за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми; ставки судового збору з касаційної скарги на рішення суду становлять відповідно 70 і 50 відсотків. Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли - до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку."

Отже, за подання апеляційної скарги на рішення суду зі спору немайнового характеру - ставка судового збору складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви (1 розмір мінімальної заробітної плати, тобто - 50% від суми 1073,00грн.)

Зважаючи на викладене, розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку становить 536,50грн..

Згідно п.1 ч.1. ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

А тому, зайво сплачений судовий збір Товариством з обмеженою відповідальністю "Атланта Трейдінг Компані" за подання апеляційної скарги підлягає поверненню в сумі 536,50грн..

Керуючись ст.ст.101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2012р. у справі №5019/711/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Трейдінг Компані", м.Рівне - без задоволення.

2. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Атланта Трейдінг Компані" (м.Рівне, вул. Курчатова, 18-в, код ЄДРПОУ 23307209) 536 грн. 50 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги згідно квитанції №0010034 від 31.05.2012р. у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Квитанцію №0010034 від 31.05.2012р. залишити в матеріалах справи.

3. Справу №5019/711/12 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 4 прим.:

1 -до справи,

2,3 -сторонам,

4 -в наряд.