Постанова № 24824402, 15.06.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2012 р. Справа № 5004/1171/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Василишин А.Р.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" на рішення господарського суду Волинської області від "17" серпня 2011 р. у справі № 5004/1171/11

за позовом фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17

до приватної фірми "Скорпіон-Сервіс"

про визнання недійсними угод про оренду торгових площ за 2002, 2003, 2004 роки, включаючи додатки до угод на оренду торгових площ від 30.03.2004 р. та угод про надання в користування торгових площ за 2005, 2006, 2007, 2008 роки

за участю:

позивачів - не з'явились,

представників позивачів - ОСОБА_18, ОСОБА_19,

представників відповідача - Мамченка І.О., Тарашевського С.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.08.2011 року (суддя Гончар М.М.) позов фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 до приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" про визнання недійсними угод про оренду торгових площ за 2002, 2003, 2004 роки та угод про надання в користування торгових площ за 2005, 2006, 2007, 2008 роки - задоволено повністю.

Своє рішення, суд першої інстанції нормативно обґрунтував положеннями ст. 184, ч. 1 ст. 760, ст. 761 ЦК України, вказавши, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, а доказів належності відповідачу на праві власності торгових площ останнім суду не надано. Окрім того, суд прийняв до уваги те, що предметом договору найму може бути лише річ, яка визначена індивідуальними ознаками, а торгове місце (торгова площа), як предмет спірних договорів такими ознаками не наділене. Задовольняючи позовні вимоги з посиланням на положення ч.2, ч.4 ст. 35 ГПК України суд прийняв до уваги також рішення господарського суду Волинської області від 05.04.2011 року у справі № 5004/358/11, залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.20011 року, яким позов приватного підприємця до ПФ "Скорпіон - сервіс" про визнання недійсними аналогічних спірним у даній справі правочинів задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ПФ "Скорпіон-сервіс" подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 17.08.2011 року та відмовити в позовах підприємців. Апелянт зокрема вказує, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено в клопотанні про припинення провадження у справі за позовами підприємців ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення господарських судів, які в межах своєї компетенції вирішили спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Крім того, вважає, що відмова суду у відкладенні розгляду справи призвела до неповного з'ясування обставин справи через неможливість відповідача подати обґрунтовані заперечення та докази на їх підтвердження. Крім того, зазначає про порушення судом норм матеріального права, не встановлення правовідносин сторін за спірними угодами, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідачем подано до апеляційного суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких ПФ "Скорпіон-сервіс" посилаючись на постанови ВГС від 17.09.2009 року у справі № 04/20-92 та від 06.10.2011 року у справі № 5004/358/11, постанови ВСУ від 24.10.2011 року у справі № 3-113гс11/3/14 просить відмовити у задоволенні позовів.

Позивачі правом подати відзиви на апеляційну скаргу не скористались.

Фізичні особи-підприємці ОСОБА_1, ОСОБА_15, ОСОБА_11 не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, участь уповноважених представників не забезпечили, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні представники апелянта підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили скасувати рішення господарського суду Волинської області від 17.08.2011 року та в позовах підприємців відмовити.

Представники позивачів ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17 просили рішення господарського суду Волинської області від 17.08.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до наступного висновку.

Як слідує із змісту ст. 84 ГПК України, рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Судом першої інстанції при винесенні вказаного рішення указаних вимог дотримано не було.

Апеляційним господарським судом встановлено, що всі позивачі, як станом на день укладення спірних договорів, так і станом на день розгляду справи в суді на підставі розпоряджень Луцької міської Ради є зареєстрованими, як суб'єкти підприємницької діяльності розпорядженнями Луцької міської ради.

17.08.2000 року Луцькою міською радою було прийнято рішення №394 "Про дозвіл на благоустрій частини вул. Кравчука та на встановлення торгових кіосків", яким дозволено приватній фірмі "Скорпіон-сервіс" виконати благоустрій частини вул. Кравчука та встановити торгові кіоски.

Виконавчим комітетом Луцької міської ради 28.09.2000 р. прийнято рішення №487, яким дозволено ПФ "Скорпіон-сервіс" розробити проект на влаштування торгових кіосків на вул. Кравчука у м. Луцьку.

Розпорядженням Луцького міського голови від 16.11.2000р. №383 "Про надання статусу ринку", затвердженим рішенням Луцької міської ради від 18.01.2001р. №16/9, торговим рядам на території, прилеглій до ринку "Завокзальний" і відведеній ПФ "Скорпіон-сервіс" з 01.12.2000 року надано статус ринку.

У подальшому рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.03.2001 року №185 ПФ "Скорпіон-сервіс" в тимчасове користування на умовах до 3 років надано земельну ділянку на вул. Кравчука у м. Луцьку загальною площею 0,076 га для обслуговування торгових кіосків. На підставі вказаного рішення, 19.04.2001 року між Луцькою міською радою та ПФ "Скорпіон-сервіс" було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого ПФ "Скорпіон-сервіс" надано в користування земельну ділянку площею 0,076 га для обслуговування торгових кіосків.

Рішенням Луцької міської ради від 29.03.2002 року №20/8 ПФ "Скорпіон-сервіс" надано на умовах оренди на 25 років земельну ділянку по вул. Кравчука загальною площею 0,1422 га для будівництва та обслуговування торгово - пішохідної зони. Договір оренди такої земельної ділянки було укладено Луцькою міською радою та ПФ "Скорпіон-сервіс" 22.04.2002 року.

Рішенням Луцької міської ради від 10.06.2004р. №17/17 ПФ "Скорпіон-сервіс" договір оренди земельної ділянки по вул. Кравчука загальною площею 0,076 га для обслуговування торгових кіосків продовжено на 5 років. Відповідний договір оренди земельної ділянки було укладено Луцькою міською радою та ПФ "Скорпіон-сервіс" 12.08.2004 року.

Зазначені обставини, а також те, що вказані вище земельні ділянки надавались ПФ "Скорпіон-сервіс" для розміщення ринку встановлені постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2009 року (справа №04/20-92).

Предметом даного судового спору є визнання недійними угод про оренду торгових площ за 2002, 2003, 2004 роки, включаючи додатки до угод на оренду торгових площ від 30.03.2004р. та угод про надання в користування торгових площ за 2005, 2006, 2007, 2008 роки.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року було зобов'язано сторони до 17.04.2012 року надати суду оригінали та для долучення до матеріалів справи належним чином завірені копії спірних договорів (угод про оренду торгових площ за 2002,2003,2004 роки та угод про надання в користування торгових площ за 2005,2006,2007,2008 роки).

У виконання вимог зазначеної ухвали завірені копії частини спірних договорів було надано лише відповідачем. Жоден з позивачів вимог ухвали про витребування доказів не виконав й при поданні позову до суду копій всіх зазначених у позовних заявах спірних договорів не надав, як не надав їх також і господарському суду першої інстанції, хоча останній в порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України оцінюючи докази без дослідження наявності спірних договорів прийшов до висновку про визнання їх недійсними.

Відповідно до вимог статей 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок в порядку статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України довести, що його права та інтереси порушено.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

З врахуванням того, що позивачами в порушення норм статті 33 ГПК України та всупереч вимогам ухвали апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року, не була надана для дослідження суду частина спірних договорів, будь-яких доказів у підтвердження причин поважності неможливості їх подання позивачі суду також не надали, а без дослідження змісту договору суд позбавлений можливості зробити висновок про його дійсність, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, відповідна частина позовів підлягають залишенню без розгляду.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадку та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод, укладених до 1 січня 2004 року були встановлені статтею 48 Цивільного кодексу України, 1963 року, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Розглядаючи спір про визнання договору недійсним, суд перевіряє відповідність умов цього договору законодавству, що діяло станом на час його укладення, й повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Сторонами подано до матеріалів справи копії угод, орендодавцем в яких є ПФ "Скорпіон-сервіс", ("адміністрація"), яка надає торгові місця в Торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку між вулицями Кравчука та Карпенка-Карого у м. Луцьку, а орендарями виступали:

Предметом даного спору є вимоги позивачів про визнання недійсними угод про оренду торгових площ за 2002, 2003, 2004 роки та угод про надання в користування торгових площ за 2005, 2006, 2007, 2008 роки.

Ухвалою від 02.04.2012 року Рівненський апеляційний господарський суд зобов'язував сторін надати належним чином завірені копії спірних угод.

На виконання ухвали суду ПФ "Скорпіон-сервіс" надано суду належним чином завірені копії договорів, укладених між відповідачем та ФОП ОСОБА_1 від 30.12.2002 року, ФОП ОСОБА_2 від 30.12.2002 року, 23.12.2005 року, 30.06.2007 року, ФОП ОСОБА_3 від 30.12.2002 року, 17.12.2005 року, 01.06.2008 року, ФОП ОСОБА_4 від 30.12.2002 року, 23.01.2006 року, 29.05.2007 року, ФОП ОСОБА_5 від 14.12.2005 року, 30.05.2007 року, ФОП ОСОБА_6 від 30.12.2002 року, 17.12.2005 року, 24.06.2007 року, ФОП ОСОБА_7 від 01.02.2003 року, 30.04.2004 року, 22.12.2005 року, 06.06.2007 року, ФОП ОСОБА_8 від 31.03.2003 року, 15.12.2005 року, 20.06.2007 року, ФОП ОСОБА_9 від 30.12.2002 року, 22.12.2005 року, ФОП ОСОБА_10 від 30.12.2002 року, 30.11.2007 року, ФОП ОСОБА_11 від 30.12.2002 року, ФОП ОСОБА_12 від 30.12.2002 року, ФОП ОСОБА_13 від 30.12.2002 року, 21.12.2005 року, 30.05.2007 року, ФОП ОСОБА_15 від 30.12.2002 року, ФОП ОСОБА_16 від 30.12.2002 року, 22.12.2005 року, 31.05.2007 року, ФОП ОСОБА_17 від 01.03.2003 року, 18.12.2005 року, 30.05.2007 року, ФОП ОСОБА_14 від 30.12.2002 року.

Колегією суддів встановлено, що 30.12.2002 року між ПФ "Скорпіон-сервіс" та з кожним із ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 укладено угоди про оренду торгових площ.

За змістом п. 1.1 угод ПФ "Скорпіон-сервіс" (орендодавець) передає, а орендатор (підприємець) приймає в орендне користування торгову площу, що знаходиться за адресою м. Луцьк, торговий ряд пішохідно-торгова зона між вул. Кравчука та ОСОБА_22 для використання під торгівлю промисловими товарами. При цьому, вказаним пунктом угод сторони погодили номер магазину та його торгову площу.

Також, угоди від 30.12.2002 року містять положення про права та обов'язки сторін (розділ 2), їх відповідальність (розділ 3), а також умови щодо вирішення спірних питань та термін дії договору (розділ 4).

Аналогічні за змістом угоди на оренду торгових площ між відповідачем та ФОП ОСОБА_7 укладено 01.02.2003 року, з ФОП ОСОБА_8 - 31.03.2003 року, з ФОП ОСОБА_17 - 01.03.2003 року, з ФОП ОСОБА_5 - 29.01.2004 року, з ФОП ОСОБА_7 - 30.04.2004 року.

У подальшому, ПФ "Скорпіон-сервіс" укладено угоди надання в користування торгових площ від 14.12.2005 року, 30.05.2007 року з ФОП ОСОБА_5, від 23.01.2006 року, 29.05.2007 року з ФОП ОСОБА_4, від 17.12.2005 року, 06.06.2007 року, 01.06.2008 року з ФОП ОСОБА_3, від 21.12.2005 року, 30.05.2007 року, 30.05.2008 року з ФОП ОСОБА_13, від 14.12.2005 року з ФОП ОСОБА_12, від 27.12.2005 року з ФОП ОСОБА_14, від 25.02.2006 року з ФОП ОСОБА_15, від 22.12.2005 року з ФОП ОСОБА_11, від 22.12.2005 року, 01.06.2008 року з ФОП ОСОБА_9, від 18.12.2005 року, 30.05.2007 року, 01.06.2008 року з ФОП ОСОБА_17, від 22.12.2005 року, 31.05.2007 року, 31.05.2008 року з ФОП ОСОБА_16, від 30.11.2007 року з ФОП ОСОБА_10, від 23.12.2005 року, 30.06.2007 року із ФОП ОСОБА_2, від 24.06.2007 року, 24.06.2008 року з ФОП ОСОБА_6, від 06.06.2007 року, 31.05.2008 року з ФОП ОСОБА_7, від 15.12.2005 року, 20.06.2007 року, 30.05.2008 року з ФОП ОСОБА_8

Відповідно до п. 1.1 угод, відповідач надає, а підприємці приймають в платне строкове користування торгову площу на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ "Скорпіон-сервіс" між вул. Кравчука та вул. Карпенка Карого для встановлення тимчасової споруди і здійснення торговельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового товару.

Указаними сторонами погоджено також порядковий номер місця, його торгову площу, предмет та мету угод (розділ 1), порядок розрахунків (розділ 2), права та обов'язки підприємця (розділ 3), права та обов'язки адміністрації (розділ 4), відповідальність сторін (розділ 5), термін дії, порядок внесення змін, доповнень, продовження та розірвання угод (розділ 6).

Предметом даних правочинів (угод) є торгові площі у визначених розмірах, які знаходяться у місті Луцьку по вул. Кравчука на торговому ряду пішохідно - торгової зони ринку ПФ "Скорпіон-сервіс" між вул. Кравчука та вул. Карпенка - Карого для використання під торгівлю товарами промислової групи з кіоску (магазину), кожен з яких має індивідуальний номер, згідно схеми розташування торгівельних місць (площ) на ринку ПФ "Скорпіон-сервіс"

За умовами зазначених угод, сторони визначили всі обов'язкові для даного виду договорів умови, а саме: предмет оренди, права та обов'язки, порядок здійснення оплати, відповідальність сторін, строки дії угод та інші умови.

Судом встановлено, що спірні договори за своєю правовою природою є договорами найму (оренди).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, 1963 року, що діяв на час укладення частини спірних договорів за 2002-2003 роки, за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічну норму містить і ст.283 ГК України.

Статтею 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права та особа, уповноважена на укладення договору найму.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст.762 ЦК України).

Також суд враховує, що відповідно до ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Нормами ст.184 ЦК України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Відповідно до п.13 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології України 26.02.2002 №57/188/84-10 (далі в постанові Правила), торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (ваг, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

Пунктом 2 Правил визначено, що ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням органу територіальної громади і зареєстрований у встановленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі торгівлі продажу товарів.

Згідно з ч.4 п.16 Правил у разі використання торгівельного місця на умовах оренди в продавця повинна бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду. Умови угоди про надання продавцям торгівельних місць на визначений термін, передбачені п.20 Правил, серед яких, зокрема, є розташування торгівельного місця.

Отже, торговим місцем є площа, відведена для розміщення торгівельного інвентарю. Користування продавцями торгівельною площею може здійснюватися і у спосіб укладення договору оренди. У такому випадку торгівельна площа є предметом договору оренди як істотної його умови. Правила торгівлі на ринках не виключають використання продавцями власного торгівельного інвентарю. Розміщення на торгівельній площі кіоску, що належить продавцю на праві власності, не змінює природи оренди торгівельного місця. Наділення торгівельного місця як предмету оренди індивідуальними ознаками, може бути, зокрема, схема розташування торгівельних місць, запропонована ринком. Чинне законодавство не передбачає особливого порядку, визначення розташування торгівельних місць. Підписані сторонами, угоди про оренду торгівельних місць, умовою серед яких є розміщення на ньому кіоску і подальше виконання сторонами цих угод, є підтвердженням погодження сторонами предмету оренди - торгівельного місця.

Відповідно до пунктів 1.1 оспорюваних угод, адміністрація надає, а підприємець приймає у платне користування торгову площу (із зазначенням розміру) у торгівельному ряду пішохідно - торгової зони ринку ПФ «Скорпіон - сервіс" між вул. Кравчука, вул. Карпенка - Карого, із зазначенням номера місця для встановлення тимчасової споруди і здійснення торговельної діяльності з метою зберігання та продажу промислових товарів. Підсумовуючи зазначене, колегія суддів вважає, що індивідуальні ознаки торгової площі, зокрема її номер - визначені в п.1.1 оспорюваних угод.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази, які б стверджували випадки неможливості позивачів визначити розташування своїх кіосків (магазинів).

Крім цього, договірне оформлення користування торгівельними місцями на ринку передбачається листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 19.08.2004р. №5674, згідно якого - користування торгівельними місцями на ринку здійснюється на підставі договору оренди з адміністрацією ринку.

Разом з тим, Правила торгівлі передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, саме договорів, що за своєю природою є договорами оренди (найму) торгових площ. Таким чином, торгова площа, яка надавалась в користування підприємцям для організації торгівлі може бути предметом договору оренди на території ринку. Отже, ПФ "Скорпіон-сервіс" була вправі укладати угоди (договори), оскільки у встановленому законом порядку має статус ринку.

За таких обставин, суд першої інстанції на підставі ст. 761 ЦК України, вказавши, що відповідач не надав суду доказів належності йому торгових площ на праві власності, у зв'язку з чим не мав права передавати відповідачу торгову площу у найм (оренду), дійшов помилкового висновку про визнання недійсними спірних договорів.

Окрім того, висновок господарського суду Волинської області про те, що торгівельна площа ринку не наділена індивідуальними ознакам відносить торгівельну площу ринку до речей, наділених родовими ознаками. Однак, річ визначена родовими ознаками вимірюється числом, вагою, мірою. Торгівельна площа таких характеристик немає.

Якщо сторони, укладаючи договір оренди торгівельного місця, не визначили його місце розташування, то за аналізом правової природи погодження істотних умов договору, можна дійти висновку про непогодження сторонами предмету оренди, наслідком чого є підстави оцінювати такий договір як неукладений. Однак, виконання сторонами умов договору виключає посилання на не укладення договору. Така правова позиція сформована в постанові ВГСУ від 06.10.2011 року (справа №5004/358/11).

Позивачі зазначають, що всі оспорювані ними правочини, вчинені ПФ "Скорпіон-сервіс" із чисельними порушеннями публічного порядку їх укладення, під впливом обману, без відповідного дозволу Луцької міської ради, шляхом насильства, під впливом тяжких для позивачів обставин і на вкрай невигідних для них умовах, фіктивно, удавано, а тому такі правочини є недійсними з моменту їх укладення.

В роз'ясненні Вищого арбітражного суду від 12.03.1999р. № 02-5/111 (з рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року N 04-5/1429 та від 10 грудня 2004 року N 04-5/3248) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" у вирішенні спорів про визнання угод недійсними на підставі ст.ст. 227, 228, 230, 231, 233, 234, 235 Цивільного кодексу України зазначено, що суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди.

Поряд з тим, вірним є висновок суду про недоведеність підстав позовів щодо укладення підприємцями оспорюваних угод під впливом обману відповідача, шляхом насильства, під впливом тяжких для позивачів обставин і на вкрай невигідних для них умовах.

При цьому, колегія суддів вважає, що факти, встановлені господарськими судами у справах №04/20-92, №9/25-92 та №5004/358/11, в силу положень ст.35 ГПК України, не потребують доказування під час вирішення даного спору, а тому твердження позивачів щодо нікчемності оспорюваних угод через порушення публічного порядку їх укладення, відсутність тлумачення вживаних в угодах словосполучень "торгова площа", "торгівельна площа", відсутність індивідуальних ознак і відсутність у відповідача під час укладення угод необхідного обсягу цивільної дієздатності - на думку колегії суддів, є безпідставними.

Колегія суддів не може прийняти до уваги, як підставу для скасування рішення суду першої інстанції вказівку в апеляційній скарзі на порушення судом вимог п. 2 ст. 80 ГПК України в частині відмови в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі за позовами приватних підприємців ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_1, оскільки вказані позивачі звертались до суду про визнання договору недійсним, обґрунтовуючи позов рішенням господарського суду Волинської області у справі №04/20-92 від10.04.2009 року, яким договір оренди землі від 12.08.2004 року визнавався недійсним, тобто з інших, а ніж у даній справі підстав.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що визнавши недійсними спірні договори без їх фактичного дослідження, суд першої інстанції порушив норми процесуального права та окрім того під час вирішення даного спору неправильно застосував норми матеріального права, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування прийнятого у справі рішення та винесення нового рішення про залишення частини позовних вимог без розгляду та відмову в задоволенні позовів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 99, ст.101, п.1 ст.103, ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" задоволити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від "17" серпня 2011 р. у справі № 5004/1171/11 скасувати і прийняти нове рішення.

Позов ФОП ОСОБА_1 в частині визнання недійсними угод за 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роки - залишити без розгляду. У решті в позові ФОП ОСОБА_1 - відмовити.

Позов ФОП ОСОБА_6 в частині визнання недійсними угод за 2003, 2004, 2006 роки - залишити без розгляду. У решті в позові ФОП ОСОБА_6 - відмовити.

Позов ФОП ОСОБА_7 в частині визнання недійсними угод за 2002, 2006 роки - залишити без розгляду. У решті в позові ФОП ОСОБА_7 - відмовити.

Позов ФОП ОСОБА_8 в частині визнання недійсними угод за 2002, 2004, 2006 роки - залишити без розгляду. У решті в позові ФОП ОСОБА_8 -відмовити.

Позов ФОП ОСОБА_13 в частині визнання недійсними угод за 2003, 2004, 2006 - залишити без розгляду. У решті в позові ФОП ОСОБА_13 - відмовити.

Позов ФОП ОСОБА_12 в частині визнання недійсними угод за 2003, 2004, 2006, 2007, 2008 роки - залишити без розгляду. У решті в позові ФОП ОСОБА_12 - відмовити.

Позов ФОП ОСОБА_14 в частині визнання недійсними угод за 2003, 2004, 2006, 2007, 2008 роки - залишити без розгляду. У решті в позові ФОП ОСОБА_14 - відмовити.

Позов ФОП ОСОБА_15 в частині визнання недійсними угод за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки - залишити без розгляду. У решті в позові ФОП ОСОБА_15 - відмовити.

Позов ФОП ОСОБА_11 в частині визнання недійсними угод за 2003, 2004, 2006, 2007, 2008 роки - залишити без розгляду. У решті в позові ФОП ОСОБА_11 - відмовити.

Позов ФОП ОСОБА_9 в частині визнання недійсними угод за 2003, 2004, 2006, 2007 роки - залишити без розгляду. У решті в позові ФОП ОСОБА_9 - відмовити.

Позов ФОП ОСОБА_17 в частині визнання недійсними угод за 2002, 2004, 2006 роки - залишити без розгляду. У решті в позові ФОП ОСОБА_17 - відмовити.

Позов ФОП ОСОБА_16 в частині визнання недійсними угод за 2003, 2004, 2006 роки - залишити без розгляду. У решті в позові ФОП ОСОБА_16 - відмовити.

Позов ФОП ОСОБА_10 в частині визнання недійсними угод за 2003, 2004, 2005, 2006, 2008 роки - залишити без розгляду. У решті в позові ФОП ОСОБА_10 - відмовити.

Позов ФОП ОСОБА_2 в частині визнання недійсними угод за 2003, 2004, 2006, 2008 роки - залишити без розгляду. У решті в позові ФОП ОСОБА_2 - відмовити.

Позов ФОП ОСОБА_5 в частині визнання недійсними угод за 2003, 2006, 2008 роки - залишити без розгляду. У решті в позові ФОП ОСОБА_5 -відмовити.

Позов ФОП ОСОБА_4 в частині визнання недійсними угод за 2003, 2004, 2005, 2008 роки - залишити без розгляду. У решті в позові ФОП ОСОБА_4 -відмовити.

Позов ФОП ОСОБА_3 в частині визнання недійсними угод за 2003, 2004, 2006 роки - залишити без розгляду. У решті в позові ФОП ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1, ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2, АДРЕСА_2), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 АДРЕСА_3), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4 АДРЕСА_4), ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_5 АДРЕСА_5), ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_6 АДРЕСА_6), ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_7 АДРЕСА_7), ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_8 АДРЕСА_8), ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_9 АДРЕСА_9), ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_17, АДРЕСА_10), ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_10 АДРЕСА_11), ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_11, АДРЕСА_12), ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_12 АДРЕСА_13), ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_13, АДРЕСА_14), ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_14, АДРЕСА_15), ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_15 АДРЕСА_16), ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_16 АДРЕСА_17), на користь приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" (м. Луцьк, вул. Шевченка, 35, ІПН 305844703185) з кожного по 42,50 грн. витрат по оплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Волинської області видати відповідні судові накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.