Постанова № 24824350, 14.06.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2012 р.Справа № 5024/451/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Мацюри П.Ф.,

Суддів: Андрєєвої Е.І. та Ліпчанської Н.В.,

При секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

За участі представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю;

Представники Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Приватного підприємства "Інтерзнак" в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення господарського суду Херсонської області від 20 квітня 2012 р.

у справі №5024/451/2012

за позовом Приватного підприємства "Комплектавтодор"

до 1) Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

2) Приватного підприємства "Інтерзнак"

про стягнення 48505,23 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Комплектавтодор" (надалі- позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - відповідач-1) 48505,23 грн., з яких основний борг в сумі 41746,17 грн., пеня в сумі 2550,52 грн., 3% річних в сумі 494,09 грн., збитки від інфляції в сумі 292,22 грн., та штраф у сумі 2922,23 грн., та з Приватного підприємства "Інтерзнак" (надалі -відповідач-2) 500 грн. боргу

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20 квітня 2012 року у справі №5024/451/2012 (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги задоволено частково у сумі 42516,32 грн., в решті позовних вимог відмовлено, стягнуто з ПП "Інтерзнак" на користь ПП "Комплектавтодор" 500 грн боргу, та 193,14 грн в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, стягнуто з Дочірнього підприємстві "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ПП "Комплектавтодор" суму основного боргу 41746,17 грн., пені в розмірі 174,08 грн, 3% річних в розмірі 96,07 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1416,36 грн.

Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" суми основного боргу у розмірі 41746,17 грн., оскільки свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином, поставивши товар на умовах договору і в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а відповідач -1 за поставлений товар не розрахувався, чим порушив умови договору. Щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 інфляційних витрат, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем період за який стягуються інфляційні витрати був визначений коли його право на отримання грошових коштів ще не виникло. Частково задовольняючи вимоги позивача про стягнення 3% річних та пені, господарський суд першої інстанції виходив з того, що період, за який стягується 3% річних та пеня, відповідачем -1 визначений не вірно і починається з 29.02.2012 р. по 27.03.2012 р., оскільки позивачем погоджено термін виконання зобов'язань за гарантійним листом відповідача-1, в якому останній запропонував змінити терміни розрахунків за усіма 11 договорами, оскільки не можливо визначити із двох запропонованих термінів у гарантійному листі, який із них стосується суми заборгованості, яка склалася за договором №41, то суд першої інстанції прийняв до уваги найпізніший термін-28.02.2012 р. Щодо задоволення вимог в частині стягнення з ПП "Інтерзнак" 500грн. боргу за договором поруки, то суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем визнані дані позовні вимоги.

Відповідач-1 (ДП "Рівненський облавтодор"ват "ДАК "Автомобільні дороги України") із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати і постановити нове рішення, яким у позові відмовити. При цьому відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки судом не враховано, що договір за яким стягується борг вчинений в порушення ст. 203, 241 Цивільного кодексу України з перевищенням повноважень. За твердженнями скаржника господарським судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог, не взято до уваги, що оплата за договором №41 від 03.10.2011 р. може стягуватися лише за поставлену згідно умов договору продукцію, та не досліджено наявність, або відсутність належного виконання саме позивачем обов'язку із поставки виключно згідно умов договору.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення згідно з якими, з апеляційною скаргою відповідача-1 не згодний та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення -без змін.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання господарського суду апеляційної інстанції не з'явились, хоча були належним чином повідомленні про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача-1, з огляду на наступне:

Як правильно встановлено судом першої інстанції між приватним підприємством "Комплектавтодор" та філією "Острозький райавтодор" дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 3 жовтня 2011 року був укладений договір поставки №41 (а.с. 10-14). Договір був узгоджений та підписаний начальником філії "Острозький райавтодор" ОСОБА_2 на підставі положення про філію та доручення №12-11 від 04.01.2011 р. від імені дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

З метою забезпечення виконання зобов'язань по укладеному договору між ПП "Комплектавтодор" (кредитор) та ПП "Інтерзнак" (поручитель) був укладений договір поруки № 5 від 04 жовтня 2011 року (а.с. 15), відповідно якого поручитель зобов'язався частково відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання зобов'язань боржника (відповідача-1). Відповідно до п. 1.2 договору обсяг відповідальності поручителя (відповідача-2) в разі невиконання боржником взятих на себе зобов'язань становить 500 грн.

За умовами договору, продавець зобов'язується виготовити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар згідно Специфікації до договору (п.1.1 договору).

Пунктом 2 договору передбачено, що загальна вартість товару за цим договором складає 40402,93 грн., вартість тари, упаковки, маркування за цим договором включається у загальну ціну товару. Ціна за одиницю виміру товару може змінюватись у разі змінення ринкових цін на матеріали для виробництва, змін вартості ПММ або інших ціноутворюючих факторів.

Відповідно до п. 3.6 договору продавець надає покупцю при передачі товару наступні документи: видаткову накладну; податкову накладну; рахунок; товаротранспортну накладну та акт виконаних робіт у разі транспортування товару. Документи передаються на момент отримання товару.

Згідно п. 6.1 договору продавець виставляє покупцю рахунок на кожну партію товару та на підставі підписаного між сторонами акту наданих транспортних послуг ( у разі транспортування товару транспортом продавця) рахунок на виконані транспортні послуги.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що покупець оплачує рахунки шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця: попередня оплата за товар у обсязі 30 % від суми фактичної заявки на кожну партію товару; остаточний розрахунок за отриманий товар та плата наданих транспортних послуг (якщо транспортування товару здійснювалось транспортом продавця) покупець проводить на протязі 30 днів з дати отримання товару.

Також судом першої інстанції встановлений факт поставки відповідачу-1 товару на умовах договору, товар позивачем був доставлений його транспортом відповідачу-1 в повному обсязі на загальну суму 40 402 грн. 93 коп., що підтверджено видатковою накладною № 462 від 03.10.2011р., довіреністю №128 від 03.10.2011р. Позивачем доведено, що згідно п. 3.6 договору відповідачу-1 були надані всі супроводжувальні документи, в тому числі рахунок №569 від 03.10.2011р. на оплату отриманого товару, рахунок № 570 від 03.10.2011р. на оплату транспортних послуг, податкові накладні № 9, № 21 від 03.10.2011р. У зв'язку з чим, згідно п. 6.2 договору, оплата основного боргу відповідачем-1 мала бути здійснена на протязі 30-ти календарних днів з дати поставки.

Вартість транспортних послуг складає 1 843 грн. 24 коп., що підтверджено додатком № 1 до договору, актом виконаних робіт №141 від 03.10.2011р. Таким чином, сума основного боргу складає 42 246 грн. 17 коп.

Поставлений позивачем товар відповідач-1 не оплатив

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином встановлені обставини справи свідчать, що суд першої інстанції обґрунтовано і правомірно задовольнив позовні вимоги ПП "Комплектавтодор" в частині стягнення з відповідача-1 основного боргу.

Крім того господарський суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції про задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача -2 (ПП "Інтерзнак") боргу за договором поруки №5 від 04.10.2011 року, оскільки відповідачем -2 позовні вимоги в цій частині визнанні і не заперечуються.

Щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних, пені, 7% штрафу та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

У матеріалах справи наявний лист №9/1850 від 23.11.11 р. відповідача-1, згідно якого останній гарантує погашення заборгованості по оплаті за надані дорожні знаки наступним чином 432500 грн. до 30.12.11 р. та 432600 грн. - до 28.02.12 р.

Згідно наданого гарантійного листа відповідач-1 запропонував нові терміни погашення заборгованості за усіма договорами, у тому числі і договором № 41, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги, а саме 1/2 частини боргу за усіма договорами у сумі 432500 грн. зобов'язався сплатити 30.12.11 р., решту - 432500 грн. - до 28.02.12 р.

Позивач надав мовчазну згоду таким змінам, оскільки до матеріалів справи не надано сторонами доказів непогодження позивача на запропоновані зміни строків розрахунків.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що надані докази свідчать про домовленість сторін про зміну термінів та порядку розрахунків за усіма згаданими договорами, у тому числі у за договором № 41.

Відповідач-1 не надав доказів виконання змінених умов договору, а саме сплати вартості отриманого товару за договором № 41 станом на 29.02.12 або на день розгляду справи.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Одеський апеляційний господарський суд погоджується з господарським судом першої інстанції про невірне визначення позивачем дати з якої має нараховуватися інфляційні втратити, пеня, 3% річних, та 7% штрафу, оскільки як вже зазначалося раніше гарантійним листом №9/1850 від 23.11.2011 р. було змінено строк виконання зобов'язань і продовжено його до 28.02.12 р., то право на нарахування інфляційних витрат у позивача виникає з березня 2012 року.

Апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом щодо рішення в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 96,07 грн. за період з 29.02.12 р. по 27.03.12 р.

Окрім того підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення пені, але слід зазначити, що господарським судом першої інстанції правомірно зменшений розмір пені до 174,08 грн, за період з 29.02.12 р. по 27.03.12 р.

Крім того, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу заявлені позивачем передчасно, оскільки, як зазначалось вище, останній день сплати боргу 28.02.12, позивач звернувся до суду 28.03.12, тобто на 29 день, право на нарахування штрафу у позивача виникає з 30.03.12, в зв'язку з чим суд в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовляє.

Водночас апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що у нього відсутні грошові зобов'язань перед позивачем.

Дійсно у матеріалах справи відсутні докази передачі позивачем відповідачу-1 супровідних документів, передбачених п. 3.6 договору № 41, однак, за умовами договору не передбачено, що така передача має бути оформлена у письмовій формі.

Крім того, факт передачі супровідних документів ніяким чином не впливає на виникнення у відповідача-1 грошових зобов'язань, оскільки така умова не передбачена у п. п. 6.1, 6.2 договору № 41, які регулюють між сторонами порядок розрахунків.

Виходячи з умов порядку розрахунків, визначених у п. п. 6.1, 6.2 договору № 41 вбачається, що підставою для оплати вартості товару та транспортних послуг є рахунок. Однак, за умовами вказаних пунктів не визначено сторонами порядок передачі рахунку.

За п. 3.6 договору № 41 зазначено, що супровідні документи і в тому числі рахунок мають передаватися на момент отримання товару, однак, яка зазначено судом вище, сторони не визначили яким чином має бути підтверджена така передача.

Колегія судів апеляційного господарського суду не приймає до уваги твердження відповідача-1, стосовно того, що договір за яким стягується борг вчинений в порушення ст. 203, 241 Цивільного кодексу України з перевищенням повноважень, виходячи з наступного.

У преамбулі до договору №41 від 03.10.2011 року зазначено, що договір підписаний начальником філії "Острозький райавтодор" ОСОБА_2 на підставі положення про філію та доручення №12-11 від 04.01.2011 р. від імені дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", даний догові узгоджений і підписаний обома сторонами, також слід зазначити що даний договір не оскаржувася. Отже виходячи з викладеного, сторони при підписанні договору погодили факт підписання договору начальником філії "Острозький райавтодор" ОСОБА_2 на підставі положення про філію та доручення №12-11 від 04.01.2011 р. від імені дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яким підтверджувалися належні повноваження.

Стосовно доводів скаржника про стягнення з нього 7% штрафу , то суд не приймає ці доводи до уваги, оскільки господарським судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні було відмовлено позивачу в стягненні з відповідача 7% штрафу.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а отже рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 20 квітня 2012 року по справі №5024/451/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"" -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Судді П.Ф. Мацюра Е.І. Андрєєва Н.В. Ліпчанська