Постанова № 24824334, 12.06.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.12 Справа № 21/111(14/235)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянув апеляційні скарги Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич та фізичних осіб -підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, м.Дрогобич

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2009р.

у справі № 21/111 (14/235)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чагарі», м.Дрогобич

до відповідача Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич

за участю третьої особи 1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Дрогобицького державного комунального міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, м.Дрогобич

за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, фізичних осіб -підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50

про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно

За участю представників:

прокуратури Львівської області: Макогон Ю.

позивача: Кушнір І.Б., Асташкін А.В.

відповідача: Петренко О.В.

третьої особи 1: не з'явився

третіх осіб, фізичних осіб -підприємців: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_24, ОСОБА_27 ОСОБА_28, ОСОБА_41, ОСОБА_43, ОСОБА_47

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чагарі», м.Дрогобич Львівської області, звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич Львівської області, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Дрогобицького державного комунального міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, м.Дрогобич Львівської області, та фізичних осіб-підприємців: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ., ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, м.Дрогобич Львівської області, про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю «Чагарі»(ЄДРПОУ 32482212) права власності на будівлі ринку промислової групи товарів та товарів бувших у вжитку за адресою м.Дрогобич, вул.Орлика, 20А під літ. А-1-7 площею 111,8 кв.м., Б-1-26 площею 301,4 кв.м., В-1-10 площею 165 кв.м., Г-1-6 площею 64,7 кв.м., Д-1-10 площею 81,8 кв.м., Ж-1-11 площею 118,2 кв.м., З-1-2 площею 85,9 кв.м., К-1-7 площею 82,4 кв.м., Л-1-4 площею 36 кв.м., М-1-4 площею 35,2 кв.м.,Н-1-3 площею 37,2 кв.м., О-1-2 площею 34,6 кв.м., П-1-3 площею 35,8 кв.м., Р-1-4 площею 34,6 кв.м., С-1-3 площею 37,1 кв.м., Т-1-2 площею 38,8 кв.м., Ф-1-2 площею 18,2 кв.м., та навіси під літерами Е1, Е2, Е3, Е4, Е5.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.11.2007р. у справі № 14/235 у позові було відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2008р. рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2007р. у справі № 14/235 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю та визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Чагарі»право власності на будівлі ринку промислової групи товарів та товарів, бувших у вжитку, за адресою м.Дрогобич, вул.Орлика, 20А.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2008р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2008р. у справі № 14/235 та рішення господарського суду Львівської області від 02.11.2007р. скасовано, а справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Львівської області. Постанова мотивована неповнотою дослідження всіх обставин справи, зокрема, не з'ясуванням того, за рахунок яких коштів спірні будівлі було збудовано, чи була наявна у позивача дозвільна документація на будівництво, чи були здані об'єкти в експлуатацію.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.04.2009р. у справі № 21/111 (14/235) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чагарі», м.Дрогобич, та визнано за позивачем право власності на будівлі ринку промислової групи товарів та товарів бувших у вжитку за адресою м.Дрогобич, вул.Орлика, 20А під літ. А-1-7 площею 111,8 кв.м., Б-1-26 площею 301,4 кв.м., В-1-10 площею 165 кв.м., Г-1-6 площею 64,7 кв.м., Д-1-10 площею 81,8 кв.м., Ж-1-11 площею 118,2 кв.м., З-1-2 площею 85,9 кв.м., К-1-7 площею 82,4 кв.м., Л-1-4 площею 36 кв.м., М-1-4 площею 35,2 кв.м.,Н-1-3 площею 37,2 кв.м., О-1-2 площею 34,6 кв.м., П-1-3 площею 35,8 кв.м., Р-1-4 площею 34,6 кв.м., С-1-3 площею 37,1 кв.м., Т-1-2 площею 38,8 кв.м., Ф-1-2 площею 18,2 кв.м., та навіси під літерами Е1, Е2, Е3, Е4, Е5; стягнуто з Дрогобицької міської ради (м.Дрогобич, пл.Ринок, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чагарі»(ЄДРПОУ 32482212, м.Дрогобич, вул.Орлика, 20А) 127,5 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення удового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.15,376,392 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, Дрогобицька міська рада -відповідач у справі, та фізичні особи -підприємці ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41 -треті особи у справі, подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати, в позові відмовити, з мотивів у них наведених, зокрема покликаючись на те, що самочинне будівництво спірного майна порушує права третіх осіб, оскільки було здійснено не позивачем, а за рахунок власних коштів фізичних осіб -підприємців.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. було призначено комплексну будівельно-технічну, економічну експертизу та зупинено провадження у справі № 21/111 (14/235) до подачі судовим експертом експертного висновку.

У зв'язку з надходженням на адресу апеляційного господарського суду висновків судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі № 21/111(14/235), складених старшим судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Журавльовою О.І., а саме: № 2293 від 29.08.2011р.; № 2825 від 05.08.2011р., № 2823 від 10.08.2011р., № 2819 від 16.09.2011р., № 2820 від 28.10.2011р.; № 2827 від 29.11.2011р.; № 2826 від 28.11.2011р.; № 2824 від 12.03.2012р., № 2821 від 15.03.2012р.; № 2822 від 28.03.2012р., № 2828 від 30.03.2012р., № 2829 від 30.03.2012р.; № 2830 від 25.04.2012р., № 2831 від 25.04.2012р., № 2832 від 26.04.2012р.; № 2833 від 27.04.2012р., № 2834 від 27.04.2012р., № 2818 від 28.04.2012р., а також матеріалів справи № 21/111(14/235), ухвалою суду від 18.05.2012р. поновлено провадження у справі № 21/111(14/235).

Вказаними висновками судово-будівельної експертизи встановлено, які саме будівельні матеріали та в якій кількості фактично використанні при будівництві будівель ринку промислової групи товарів та товарів бувших у вжитку, що знаходяться за адресою: м.Дрогобич, вул.П.Орлика, 20А; однак експертом зазначено, що встановити фактичну (ринкову) загальну вартість витрат на будівництво досліджуваних об'єктів не надається можливим у зв'язку з тим, що будівництво будівель здійснено з відхиленням від проектної документації і усі приміщення будівель відрізняються між собою по своїх технічних характеристиках.

Економічна експертиза по господарській справі № 21/111(14/235), призначена ухвалою суду від 08.06.2010р., експертом не проведена у зв'язку із неоплатою третіми особами витрат на її проведення.

Ухвалою суду від 29.05.2012р. було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -фізичних осіб -підприємців: ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50

В судовому засіданні прокурор, представник відповідача та треті особи вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали.

Представники позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили просили рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги -без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання права власності на споруди ринку промислової групи товарів та товарів, бувших у вжитку за адресою : м.Дрогобич, вул.П.Орлика, 20А.

В обгрунтування позовної вимоги позивач стверджує, що протягом 2003 -2005рр. самовільно збудував спірні об'єкти ринку промислової групи товарів та товарів бувших у вжитку на земельній ділянці площею 4626 кв.м.; будівництво проводилось господарським способом за рахунок власних коштів позивача, що відображалось у бухгалтерській документації; об'єкт завершений будівництвом та відповідає встановленим вимогам, обліковується на балансі позивача. Постановою Господарського суду Львівської області від 02.11.2006р. у справі № 1/932-13/268А Дрогобицькій міській раді було відмовлено у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чагарі»та встановлено, що самовільне будівництво приміщень ринку не порушує прав інших осіб, а передбачені законом підстави для знесення самовільно збудованих споруд відсутні. 26.02.2007р. між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки площею 4626 кв.м. у м.Дрогобич по вул.Орлика, 20А.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову вважає таким, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, з огляду на наступне.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним і Господарським кодексами України, засобів захисту. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, незаборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій», фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення незазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені. Вказаною статтею визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1 ст.376 ЦК). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що позивач не отримав дозвіл на будівництво та дозвіл на виконання будівельних робіт. Факт відсутності у позивача на період початку будівництва споруд за адресою м.Дрогобич, вул.П.Орлика, 20А необхідної дозвільної документації підтверджується зокрема приписом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 18.07.2006р., приписом № 49 від 05.12.2006р. інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, постановою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 105 від 05.12.2006р. та визнається позивачем. Відтак, таке будівництво слід вважати самочинним.

Правовою підставою позовної вимоги про визнання права власності на самочинно збудоване спірне майно позивач зазначає частину 3 статті 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Однак, з пункту 2.2 договору оренди землі від 26.02.2007р., укладеного між Дрогобицькою міською радою та ТзОВ «Чагарі»вбачається, що на момент підписання цього договору на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна; згідно з пунктом 2.7 ухвали Дрогобицької міської ради від 27.12.2006р. № 188 позивачу надано земельну ділянку в користування на умовах оренди для будівництва та обслуговування ринку терміном на три роки (а не для обслуговування уже збудованих споруд). З наведеного апеляційний суд доходить висновку, що земельна ділянка не надавалась позивачу під уже збудоване нерухоме майно, що унеможливлює застосування ч.3 ст.376 ЦК України

Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Залучені до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичні особи - підприємці, апелянти, стверджують, що визнання за позивачем права власності на самочинно збудовані на земельній ділянці площею 4626 кв.м. за адресою м.Дрогобич, вул.П.Орлика, 20А, об'єкти ринку промислової групи товарів та товарів бувших у вжитку порушує їх права, оскільки такі об'єкти фактично збудовані за кошти підприємців, а не позивача, що обґрунтовують письмовими поясненнями, копіями товарних та касових чеків, замовлень, рахунків.

Відповідно до частини 1 статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Однак, позивач не довів суду належними та допустимими доказами обставини здійснення будівництва спірних об'єктів за рахунок власних коштів та матеріалів ТзОВ «Чагарі».

Законами України «Про містобудування», «Про архітектурну діяльність»та «Про планування та забудову територій»передбачено порядок здійснення будівництва об'єктів нерухомості, зокрема прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів нерухомого майна. Процедура прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття закінчених будівництвом об'єктів»від 08.10.2008р. № 923.

Відповідно до частин 2, 3 статті 331 ЦК України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Позивач не довів належними та допустимими доказами обставини прийняття спірних об'єктів до експлуатації, зокрема не надав суду погоджених відповідними органами актів готовності спірних об'єктів до експлуатації. А відтак у суду відсутні підстави вважати, що спірні об'єкти нерухомості є завершеним будівництвом.

Разом з тим, право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. Визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як частини 3 статті 376, так і статті 331 ЦК України.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про основи містобудування»спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК, ч.1 ст.3 ЦК). Відтак, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Однак, позивачем не подано доказів звернення його із заявою до компетентного державного органу, Дрогобицької міської ради про прийняття спірних об'єктів до експлуатації, а відтак, не доведено в чому полягало порушення його прав з боку відповідача.

З огляду на викладене у позові слід відмовити, оскаржуване рішення суду - скасувати, апеляційні скарги - задоволити.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Дрогобицької міської ради та фізичних осіб -підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41 задоволити.

Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2009р. у справі № 21/111 (14/235).

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.