Постанова № 24824305, 14.06.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.12 Справа № 5015/6673/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

при секретарі судового засідання Федечко Р.І.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 72 від 08.06.2012р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 41 від 02.04.2012р.);

ОСОБА_4 (довіреність № 40 від 27.03.2012р.).

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Львівський бронетанковий ремонтний завод", м. Львів за вих. № 1999 від 22.12.2011 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2011 року

у справі № 5015/6673/11

за позовом:Концерну "Техвоєнсервіс", м. Київ

до відповідача: Державного підприємства "Львівський бронетанковий ремонтний завод", м. Львів

про стягнення 9 898 045,11 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2012р. провадження у справі № 5015/6673/11 поновлено, справу призначено до розгляду у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Михалюк О.В., Новосад Д.Ф. У зв'язку із перебуванням судді Михалюк О.В. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2012р. в склад судової колегії по розгляду даної справи замість судді Михалюк О.В. введено суддю Бонк Т.Б. У зв'язку із запрошенням судді Новосад Д.Ф. на обговорення робочого проекту Кодексу етики судді, що проводився Радою суддів України та зайнятістю суді Бонк Т.Б. в іншому судовому засіданні, розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2012р., в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Новосад Д.Ф. введено суддю Хабіб М.І., а замість судді Бонк Т.Б. введено суддю Михалюк О.В. У зв'язку із перебуванням судді Хабіб М.І. у відпустці розпорядженням голови суду від 13.06.2012р. в склад судової колегії для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Львівський бронетанковий ремонтний завод", м. Львів за вих. № 1999 від 22.12.2011 року замість судді Хабіб М.І. введено суддю Новосад Д.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Костів Т.С.) від 08.12.2011 року у справі № 5015/6673/11 позов задоволено повністю: стягнуто з Державного підприємства "Львівський бронетанковий ремонтний завод", м. Львів на користь Концерну "Техвоєнсервіс", м. Київ 7 921 180,00 грн. боргу, 1 976 865,11 грн. інфляційних, 56460,00 грн. судового збору.

Приймаючи вказане рішення та задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням №1 засідання правління Концерну від 26.08.2005 р. та постановою правління Концерну від 26.08.2005 р. встановлено щомісячний відсоток відрахувань учасників Концерну на його утримання в розмірі 4% від чистого доходу поточного року,а в подальшому, за пропозицією генерального директора Концерну, викладеної у листі №225/к/26 від 26.09.2005 р., було внесено зміни до рішення засідання правління Концерну від 26.08.2005 р. та встановлено щомісячний відсоток відрахувань учасників Концерну на його утримання в розмірі 2% від чистого доходу поточного року та з урахуванням того, що 25 жовтня 2007 р. прийнято рішення №7 правління Концерну, яке Наказом генерального директора Концерну №220-АГД від 26.10.2007 р. введено в дію, відповідно до п. 10 якого учасники Концерну погодились забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період.

Відповідач -ДП "Львівський бронетанковий ремонтний завод" з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, № 1999 від 22.12.2011р., в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також з невірним застосуванням норм матеріального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що місцевим господарським судом зроблено помилковий висновок щодо правомірності нарахування позивачем суми заборгованості відповідача зі сплати членських внесків на підставі рішення Правління Концерну "Техвоєнсервіс" № 7 від 25.10.2007 року. При цьому, покликається на те, що позивач здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого наказом Міністра оборона України № 309 від 07.06.2005 року, який являється установчим документом Концерну "Техвоєнсервіс", однак цим Статутом не встановлено порядку сплати майнових внесків учасниками Концерну, а рішення Правління Концерну "Техвоєнсервіс" № 7 від 25.10.2007 року не є установчим документом відповідно до ст. 57 ГК України та не може слугувати підставою для нарахування майнових внесків учасників концерну.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим йому ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідно до ч. 9 абз. 9 п. 4.2 Статуту, Правління на своїх засіданнях затверджує за поданням генерального директора Концерну пропозиції про встановлення розміру відрахувань учасниками на утримання Концерну та на провадження ним статутної діяльності. Відповідно до п. 6 рішення правління № 1 від 26.08.2005 р. та п. 10 рішення Правління № 7 від 25.10.2007р., передбачено забезпечення щоквартальної сплати внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період. Наказом генерального директора Концерну "Техвоєнсервіс" № 220-АГД від 26.10.2007р. п.п. 1-2 введено в дію рішення Правління № 7 від 25.10.2007р, відтак Статутом та рішенням Правління № 7 від 25.10.2007р. передбачена сплата внесків учасниками Концерну "Техвоєнсервіс" у розмірі 2% від чистого доходу щоквартально. А тому вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 08.12.2011р. у справі № 5015/6673/11 слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. на підставі ст. 79 ГПК України провадження у справі № 5015/6673/11 було зупинено до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 55/472. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. скасовано постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2012р., справу № 5015/6673/11 скеровано до Львівського апеляційного господарського суду для подальшого розгляду. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2012р. провадження у справі № 5015/6673/11 поновлено та призначено до розгляду на 16.05.2012р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 18.01.2012 року та від 16.05.2012року.

В судовому засіданні 30.05.2012р. за згодою представників сторін оголошено перерву до 14.06.2012р.

14 червня 2012 р. представником Позивача заявлено клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, відтак хід судового засідання фіксується технічними засобами системи "Оберіг".

В даному судовому засіданні представники сторін, що прибули, підтримали свої доводи та заперечення, висловлені у попередніх судових засіданнях, а також висловили свої міркування, щодо питань, які виникли в ході судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду Львівської області від 08.12.2011 року у справі № 5015/6673/11 -скасувати, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що Концерн є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, створеним на підставі наказу Міністра оборони України №309 від 07.06.2005 р., і належить до сфери управління Міністерства оборони України та діє на підставі Статуту.

Згідно п. 1.4 Статуту Концерну до його складу входять підприємства-учасники. До 18.05.2011 року до складу Концерну входило Державне підприємство "Львівський бронетанковий ремонтний завод".

Згідно положень ст.ст. 118, 120, 123 Господарського кодексу України, об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання підприємств є юридичною особою. Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Таким чином, умови і порядок внесення учасниками концерну будь-яких внесків повинні бути передбачені його установчими документами. Положеннями Статуту Концерну (зокрема, пунктами 7.4, 7.12, 8.2, 8.3., 8.4.) передбачається можливість внесків з боку учасників концерну. Однак, Статут Концерну, як і Статут Відповідача, не встановлюють ні умов, ні порядку проведення на користь Концерну його учасниками таких внесків.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що позовні вимоги ґрунтуються на тому, що певні умови та порядок сплати внесків встановлювалися рішеннями та постановами засідань правління Концерну, які не є установчими документами.

Згідно п. 4.1 Статуту Концерну управління його оперативною діяльністю здійснює Правління Концерну і генеральний директор Концерну.

Відповідно положень п. 4.2 Статуту Концерну, рішення правління Концерну з питань, віднесених Статутом до його компетенції, приймаються простою більшістю голосів і вводяться в дію наказами (іншим розпорядчим документом) генерального директора. Правління на своїх засіданнях, зокрема, затверджує за поданням генерального директора Концерну пропозиції про встановлення розміру відрахувань учасниками на утримання Концерну та на провадження ним статутної діяльності. Таким чином, Статутом не передбачено віднесення до компетенції Правління концерну встановлення порядку та умов сплати учасниками Концерну внесків, а лише встановлено порядок внесення та затвердження пропозицій щодо їх затвердження.

Однак, як встановлено в ході з'ясування доказів у справі, всупереч положенням п. 4.2 Статуту Концерну позивачем не надано доказів введення в дію наказами (або іншим розпорядчим документом) генерального директора рішення №1 засідання Правління Концерну та постанови Правління Концерну від 26.08.2005 р., якими встановлено щомісячний відсоток відрахувань учасників Концерну на його утримання в розмірі 4% від чистого доходу поточного року. Позивачем не надано доказів ознайомлення (доведення до відома) відповідача з постановою правління Концерну від 26.08.2005 р. Те саме стосується і постанови №2 Правління Концерну від 21.11.2005р., якою визначено керівникам підприємств взяти на особистий контроль своєчасність відрахувань на утримання Концерну у розмірі 2%.

Таким чином, колегія вважає, що зазначені рішення №1 засідання правління Концерну від 26.08.2005р. та постанови правління Концерну від 26.08.2005 р. та 21.11.2005р. не можуть бути підставою для визначення обов'язку Відповідача перед Позивачем щодо здійснення відрахувань на утримання Концерну, оскільки не були введені в дію наказами (або іншим розпорядчим документом) генерального директора.

У матеріалах справи відсутні докази прийняття Правлінням рішень про внесення змін до рішення засідання Правління Концерну від 26.08.2005 р. щодо встановлення щомісячного відсотку відрахувань учасників Концерну на його утримання в розмірі 2% від чистого доходу поточного року.

Не можна вважати підставою для виникнення у Відповідача зобов'язань перед Позивачем введене в дію наказом генерального директора Концерну №220-АГД від 26.10.2007р. рішення Правління Концерну №7 від 25.10.2007 р. у п. 10 якого передбачено: "Забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період", оскільки, пунктом 10 рішення Правління Концерну №7 від 25.10.2007 р. не визначено ні виконавця цього положення (хто повинен забезпечити сплату внесків);ані які саме внески підлягають сплаті; від чистого доходу кого повинен визначатися розмір внесків; та на чию користь повинна відбуватися їх сплата. При цьому, термін "забезпечити" не можна вважати тотожним терміну "встановити".

Окрім цього, слід зазначити, що жодним фінансовим планом ДП "Львівський бронетанковий ремонтний завод", в період за який заявлено позовні вимоги, не передбачено витрат на утримання Позивача. Крім цього, Концерном не було вжито жодних заходів чи дій щодо спонукання підприємства до внесення відрахувань до фінансових планів в адміністративному чи судовому порядку щодо стягнення таких відрахувань.

Одночасно аналізом Статуту Концерну встановлено, що ним передбачаються різні види внесків на користь Концерну і не тільки від його учасників, що в свою чергу не дає можливість ідентифікувати внески, забезпечення сплати яких передбачено пунктом 10 рішення Правління Концерну №7 від 25.10.2007 р.

Так, зокрема, пункт 7.4 Статуту Концерну передбачає, що джерелами формування майна Концерну є, зокрема, внески учасників, а також безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян. За пунктом 7.12 Статуту за рішенням Правління Концерн та Учасники створюють централізований фонд фінансування інвестиційних проектів та науково-дослідних розробок. Відрахування до зазначеного фонду здійснюється від чистого прибутку Учасників та Концерну. Відповідно до пунктів 8.2, 8.3., 8.4. Статуту Концерну джерелами формування фінансових ресурсів Концерну є безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити, а також відрахування учасників та інші джерела. Витрати на утримання Концерну покриваються за рахунок доходу, одержаного в результаті його самостійної господарської діяльності та відрахувань від чистого доходу Учасників. Джерелом коштів на оплату праці працівників Концерну є частина доходу,одержаного в результаті його господарської діяльності та відрахувань від доходів Учасників.

Дослідженням письмових доказів у даній справі також встановлено, що пунктом 5 наказу генерального директора Концерну №220-АГД від 26.10.2007р. передбачено доведення його до членів Правління, однак, доказів в підтвердження того, що вказаний наказ був таки доведений до відома Відповідача, в матеріалах справи не міститься.

Пунктами 2.6, 2.7., 5.15., 5.16., 5.19 Положення про Правління Концерну передбачено, що компетенція Правління визначається статутом Концерну. На своїх засіданнях Правління, зокрема, затверджує за поданням генерального директора Концерну пропозиції про встановлення розміру відрахувань учасниками на утримання Концерну та на провадження ним статутної діяльності. Рішення Правління оформляються протоколом засідання Правління, який підписує голова засідання Правління та всі члени Правління, які брали участь у засіданні. Протокол засідання Правління повинен, зокрема, містити: місце проведення засідання Правління; перелік осіб, які були присутні на засіданні; інформацію про головуючого; наявність кворуму; питання порядку денного; основні положення виступів; поіменні підсумки голосування та рішення, прийняті Правлінням. Секретар Правління забезпечує доведення рішення Правління до виконавців протягом трьох днів з дати введення в дію рішення Правління.

Проте, матеріали справи не містять такого доказу, протокол засідання Правління, на якому було прийнято рішення № 7 від 25.10.2007 р., та який згідно Положення про Правління Концерну (на момент прийняття рішення) був обов'язковим та повинен був містити відповідні положення у справі відсутній. Таким чином, належним та допустимим доказом, в розумінні ст. 34 ГПК України, прийняття рішення на засіданні Правління Концерну 25.10.2007р. може бути лише відповідний протокол з усіма необхідними реквізитами, передбаченими пунктом 5.15. Положення про Правління Концерну, яким зазначене рішення Правління Концерну №7 від 25.10.2007 р. не відповідає.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на викладене, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що зібраними у справі доказами не доведено обов'язок Відповідача здійснювати відрахування на користь Концерну з підстав, визначених у позові. А тому судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2012 року у справі № 5015/6673/11 скасувати, як таке, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених у цьому рішенні, обставинам справи, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 49 ГПК України, покласти на Позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод", м. Львів, № 1999 від 22.12.2011року задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 08.12.2011 року у справі № 5015/6673/11 скасувати. Прийняти нове рішення: у позові відмовити.

3. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються Господарському суду Львівської області.

повний текст постанови складено 18.06.2012р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.