Рішення № 24824042, 29.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 5023/1306/12 (н.р. 5023/4074/11)

вх. № 1306/12 (н.р.4074/11)

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Макаренко О.В.

суддя Суярко Т.Д.

суддя Бринцев О.В.

при секретарі судового засідання Яровий А.С.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 727 від 28.05.2012 р.; ОСОБА_2, довіреність № 476 від 24.04.2012 р.; ОСОБА_3, довіреність № 623 від 15.05.2012 р.

першого та другого відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 841/22 від 27.12.2011 р.; ОСОБА_5, довіреність № 84022 від 27.12.2011 р.; ОСОБА_6 довіреність № 162/22 від 11.05.2012 р.

3-й особи на стороні відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків

до 1. Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції, смт. Комсомольське

2. Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м. Київ

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ДП "Вугілля Україна", м. Київ

про стягнення 33936037,61 грн.

ВСТАНОВИЛА:

28 жовтня 2009 року Статутне територіально - галузеве об'єднання "Південна залізниця", м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції, смт. Комсомольське про стягнення суми належних до сплати платежів, яка, з урахуванням уточнень, складає 33936037,61 грн. (т. 7 а.с. 38-40, т. 11 а.с. 1-3, т. 22 а.с. 1-2).

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2010 р. у справі №33/236-09 (головуючий суддя: Савченко А.А., судді Кононова О.В., Смірнова О.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської ТЕС на користь СТГО "Південна залізниця" 33936252,89 грн. належних до сплати платежів, витрати по сплаті державного мита у розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011 р. касаційну скаргу ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської ТЕС задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2010 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 р. у справі №33/236-09 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Під час нового розгляду ухвалою господарського суду Харківської області від 04.08.2011 р. у справі №5023/4074/11 (н.р.33/236-09) прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог та залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Публічне акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго".

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2011 р. у справі №5023/4074/11 (н.р.33/236-09) (головуючий суддя: Ковальчук Л.В., судді Жиляєв Є.М., Сальнікова Г.І.) стягнуто з ПАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" на користь СТГО "Південна залізниця" 33936037,61 грн. належних до сплати платежів, витрати по сплаті державного мита у розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. (головуючий суддя: Дроботова Т.Б., судді Волковицька Н.О., Рогач Л.І.) касаційну скаргу ПАТ "Центренерго" задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2011 р. у справі №5023/4074/11 (н.р.33/236-09) скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

У вищезгаданій постанові Вищого господарського суду України, окрім іншого, зазначено, що ні суд першої, ні апеляційної інстанції не встановили строк, з якого боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання. Судами також не досліджені претензії № НЮ 21/650, № М-08/502 та № ДН-2-06-02/301, їх зміст, докази направлення, а також періоди та суми вимог, викладені в них. Крім того, судами не досліджувались заперечення відповідача щодо перевищення позивачем максимальної переробної спроможності Зміївської ТЕС, яка складає 253 напіввагони.

Відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.03.2012 р. по справі №5023/1306/12 (н.р.5023/4074/11) задоволено клопотання відповідачів про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ДП "Вугілля Україна", м. Київ.

В процесі розгляду справи №5023/1306/12 (н.р.5023/4074/11) Статутне територіально - галузеве об'єднання "Південна залізниця" з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства України найменування та статуту, у квітні 2012 року змінило своє найменування зі Статутного територіально - галузевого об'єднання "Південна залізниця" на Державне підприємство "Південна залізниця". При цьому, ідентифікаційний код та інші реквізити позивача залишено без змін (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072609) (т. 25 а.с. 72-77).

Під час розгляду справи Відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" у зв`язку з приведенням статуту товариства у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" у березні 2011 року змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (скорочена назва ПАТ "Центренерго"). При цьому ідентифікаційний код та інші реквізити відповідачів залишено без змін (докази в т. 22 на а.с. 102 - 108).

Представники позивача в судовому засіданні 29.05.2012 р. уточнені позовні вимоги підтримали повністю та просять їх задовольнити у повному обсязі. Через канцелярію господарського суду надали пояснення від 29.05.2012 р. (т.25 а.с. 127-132) щодо визначення максимальної переробної спроможності.

Представники відповідачів в судовому засіданні просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у запереченнях (т. 25 а.с. 1-14). На підтвердження своєї правової позиції у справі відповідачі посилаються на норми ст. 530 ЦК України в частині відсутності підстав для проведення оплати через непред'явлення відповідної вимоги позивачем; а також на перевищення з боку позивача максимальної переробної спроможності під'їзної колії Зміївської ТЕС; невідповідність перевізних документів вимогам чинного законодавства; наявність арифметичних помилок при підрахуванні суми позову в розмірі 4 603 921,32 грн.; неврахування при проведенні розрахунку пільгового часу при користуванні вагонами та зберіганні вантажів.

Представник відповідачів надав до суду пояснення від 29.05.2012 р. (т. 25, а.с. 133-140) щодо встановлення строку, з якого боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання; щодо покладення обов'язку по сплаті частини суми позовних вимог на третю особу "ДП "Вугілля України" та з приводу невірного визначення суми боргу, яка підлягає стягненню, через неврахування терміну безоплатного зберігання вантажів та розрахункових помилок. Надані пояснення долучено колегією суддів до матеріалів справи.

Третя особа ДП "Вугілля України" правом на участь представника в судовому засіданні 14.05.2012 р., 24.05.2012 р. та 29.10.2012 р. не скористалася, про причину неявки суд не повідомила, витребуваних судом документів до суду не надала. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи (т. 24, а.с. 1-4, т. 25 а.с. 64).

У судовому засіданні 27.03.2012 р. оголошувалася перерва - до 09:40 год. 11.04.2012 р., 11.04.2012 р. - до 09:30 год. 18.04.2012 р., 14.05.2012 р. - до 12:00 год. 24.05.2012 р. та 24.05.2012 р. - до 11:00 год. 29.05.2012 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, колегія суддів встановила наступне.

Предметом даного позову є розрахунки за перевезення вантажів та експлуатації залізничної колії за договорами № 021016 від 23.03.2001 р. та №2/219//22-12/06 від 18.12.2006 року, укладеними між позивачем СТГО "Південна залізниця" (залізниця) та відповідачем Зміївською ТЕС ВАТ "Центренерго", за період з 18.05.2009 р. по 31.01.2010 р.

Судом встановлено, що 23 березня 2001 року між Статутним територіально - галузевим об'єднанням "Південна залізниця" (залізниця) та Зміївською ТЕС ВАТ "Центренерго" (вантажовласник) укладено Договір № 021016 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику (Зміївській ТЕС) послуг, пов'язаних з перевезенням та проведення розрахунків за ці послуги (т. 1 а.с. 26-28).

В п.2.1. Договору сторони передбачили, що вантажовласник (Зміївська ТЕС) зобов'язується здійснювати вивантаження вантажів, що прибувають на його адресу.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що вантажовласник (Зміївська ТЕС) зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок залізниці, визначений в договорі.

У відповідності до п.3.1 Договору розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається вантажовласником (Зміївською ТЕС), виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів.

Згідно з п.3.2 Договору у міру виконання перевезень та надання послуг залізниця (позивач) списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку вантажовласника (Зміївської ТЕС) на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т. ін.

Строк дії договору пролонговано на 2010 рік у відповідності до п.7.4 Договору.

18 грудня 2006 року між СТГО "Південна залізниця" (залізниця) та Зміївською ТЕС ВАТ "Центренерго" (власник колії) укладено Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії № 2/219/22-12/06 (т. 1 а.с. 28-29).

Згідно з п. 16 Договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії №2/219/22-12/06 власник колії (вантажовласник, 1-й відповідач) за Договором від 23.03.2001 р. №021016) сплачує залізниці (позивачу):

- плату за користування вагонами згідно з правилами користування вагонами та контейнерами;

- інші збори і плати згідно Тарифного керівництва №1 та Договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Збори та плати вносяться шляхом 100 % попередньої оплати.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін щодо строку строку, з якого боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у це строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частиною 5 статті 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Cтаттею 137 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету України від 06.04.1998 року № 457, встановлено 6-місячний строк для заявлення залізницею позову до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів. Обчислення шестимісячного терміну починається з дня настання події, що стала підставою для подання позову. Порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством (ст. 62 Статуту).

Пунктами 1.1 і 1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення як готівкою, чеками, безготівково, так і передоплатою. Облік належних залізниці платежів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати. Один примірник накопичувальної картки та відомості надається вантажовласнику.

Відповідно до пункту 2.7. цих Правил на кожного платника розрахунковий підрозділ складає перелік документів, які включені до розрахунку на звітну добу щодо відправлення, видачі вантажів і додаткових зборів у двох примірниках. Перший примірник переліку після прийняття вантажу до перевезення (або видачі) надається платнику через залізничну станцію.

Розділом 3 Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги сторони узгодили порядок проведення розрахунків, згідно з яким відповідач вносить попередню оплату, розмір та періодичність якої визначається, виходячи з очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів. Плата за перевезення та плата за додаткові послуги за регульованими тарифами визначається відповідно до Тарифного керівництва. Пунктами 3.1., 3.2 Договору визначено, що розмір плати за користування вагонами, наданими на під`їзні колії, вантажовласник сплачує згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами. У міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що по закінченню кожного місяця залізниця надає вантажовласнику витяг з його особового рахунку і податкову накладну. Таким чином розмір заборгованості за поточний місяць (або розмір наданих залізницею і оплачених вантажоодержувачем послуг) визначається тільки по закінченню звітного періоду - місяця.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що в даних правовідносинах обов`язок відповідача провести остаточний розрахунок за надані послуги виникає з моменту отримання відповідачем документів, якими визначено розмір його заборгованості за звітний період - місяць.

Даний висновок співпадає з правовою позицією судової колегії Вищого господарського суду України (головуючий суддя: Дроботова Т.Б., судді Волковицька Н.О., Рогач Л.І.), висловленою в постанові від 08.07.2011 року за наслідками касаційного перегляду аналогічної справи № 15/282-10 за позовом СТГО "Південна залізниця" до ВАТ "ДЕК "Центренерго" про стягнення плати за перевезення вантажів та експлуатації залізничної колії, здійснених позивачем на підставі тих самих договорів №021016 від 23.03.2001 року та № 221922-1206 від 18.12.2006 року, але за інший період часу.

В постанові Вищого господарського суду України, зокрема, зазначено, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у даних правовідносинах моменту вимоги, передбаченого статтею 530 Цивільного кодексу України, є помилковими, оскільки згідно частини 5 статті 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому судом касаційної інстанції залишено в силі рішення місцевого суду, зі змісту якого вбачається, що строк виконання зобов`язання визначено моментом передачі відповідачеві документів, що підтверджують обсяг платежів за надані послуги. Це означає, що перебіг строку, з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, враховуючи положення статей 251-253 ЦК України, розпочався після отримання відповідачем таких документів.

З досліджених матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договорами, але оплату за надані послуги від відповідача не отримав.

Сума неотриманих позивачем платежів за період з 18.05.2009р. по 31.01.2010р. становить 33936037,61 грн. та підтверджується наданими позивачем документами (відомостями плати за користування вагонами, накопичувальними картками).

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами згідно з пунктом 4 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року №113, складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.

Пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. №644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника.

Позивачем до матеріалів справи надано також акти загальної форми, які складені станцією Шебелинка для засвідчення обставин, які пов'язані з нарахуванням належних платежів та зборів за перевезення вантажів у спірний період. За змістом цих актів зафіксовано відмову Зміївської ТЕС від підпису у відомостях за користування вагонами та накопичувальних картках, та наявність певних зауважень в частині перевищення обсягів постачання.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Акт підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Вищевикладені норми свідчать про те, що чинним законодавством не передбачено обов`язку позивача (залізниці) надавати копії акту загальної форми вантажоотримувачеві, тому твердження відповідачів про невиконання позивачем такого обов'язку є безпідставним та необґрунтованим.

З приводу тверджень відповідачів щодо непідписання первинних розрахункових документів (відомостей плати за користування вагонами, накопичувальних карток, актів загальної форми) колегія суддів зазначає наступне.

В наявних матеріалах справи міститься ціла низка накопичувальних карток та відомостей плати, які є непідписаними з боку Зміївської ТЕС. Певні картки та відомості підписані з запереченнями.

Колегія суддів вважає, що сам факт непідписання вищевказаних документів з підстав, зазначених у запереченнях, не свідчить про невиконання позивачем умов Договору перевезення та відсутність обов'язку Зміївської ТЕС по оплаті отриманих послуг.

Посилання Зміївської ТЕС на неотримання нею, як вантажоотримувачем, від позивача накопичувальних карток, спростовуються наявними у справі накопичувальними картками, підписаними відповідачем, а також актами загальної форми, складеними з додержанням всіх вимог чинного законодавства про відмову від підпису частини накопичувальних карток.

Твердження відповідачів про те, що позивачем відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки, підписані не уповноваженими особами, є також спростованими змістом наказу Директора Зміївської ТЕС від 23.11.2009 р. №452 про делегування повноважень, що діяв у період виникнення заборгованості.

До того ж, чинне законодавство України визначає лише один спосіб надання зауважень і відмови від підпису відомостей плати за користування вагонами та накопичувальних карток безпосередньо на станції призначення. Доказів надсилання та подання відповідних заперечень у відповідності до встановленого порядку відповідач до суду не надав.

Відповідачі у відзиві на позов заперечують проти позовних вимог з посиланням на відсутність в матеріалах справи документів, які підтверджують повідомлення відповідача про прибуття вантажу.

Згідно з пунктом 4.1. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, подача та забирання вагонів на під`їзні колії виконується повідомленнями або через установлені інтервали часу. Пунктом 5 договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 18.12.2006 р. № 2/219/22-12/06 визначено, що повідомлення про подачу вагонів на під`їзну колію передаються ДСП (черговим по станції) Шебелинка по прямому зв'язку ДСп (черговому по станції) Лиман або по телефону через комутатор Зміївської ТЕС 5-22-47.

В матеріалах справи міститься наданий позивачем витяг з книги повідомлення отримувачів вантажів, який судова колегія вважає належним доказом повідомлення відповідача про прибуття вантажу у порядку, встановленому договором та Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, які регулюють порядок такого повідомлення (т. 19 а.с. 2-39).

Таким чином, судовою колегією встановлено, що позивач належним чином виконав зобов'язання за Договорами в період з 18.05.2009 р. по 31.01.2010 р., надав першому відповідачеві послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом. Крім того, судом встановлено, що Позивачем на підтвердження надання послуг першому відповідачу за Договорами надані первинні розрахункові документи, в тому числі відомості плати за користування вагонами, накопичувальні картки, перевізні документи за період з 18.05.2009 р. по 31.01.2010 р. включно. Відповідні документи складені та оформлені згідно з вимогами вищевказаних нормативних актів, які регулюють питання перевезення, складення та оформлення документів, що підтверджують певні обставини та є підставою для нарахування та стягнення платежів з відповідача.

В матеріалах справи містяться також копії актів звірки взаємних розрахунків, підписаних представниками сторін по закінченню звітного місяця (т. 15 а.с. 24, 25, 68, 69, т. 17 а.с. 2, 3, 107, т. 18 а.с. 45-47, т. 16 а.с. 107.

Розрахунок належних до сплати платежів, здійснений позивачем, узгоджується з висновком судово-економічної експертизи від 11.11.2010 року № 7304, проведеної в межах даної справи Харківським НДІСЕ імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса, яким встановлено, що нарахування СТГО "Південна залізниця" ВАТ "ДЕК "Центренерго" боргу в сумі 33 947 679, 44 грн. за період з 18.05.2009 року по 31.01.2010 року підтверджується документально накопичувальними картками, відомостями плати за користування вагонами, актами загальної форми, складеними з урахуванням вимог Правил розрахунків за перевезення вантажів та Правил користування вагонами і контейнерами (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113).

З матеріалів справи також вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензіями № НЮ 21/650 від 23.06.2009 року на суму 2780673,91 грн. та № М-08/502 від 13.07.2009 року на суму 5300841,16 грн., в яких посилаючись на ч. 1 ст. 530 ЦК України, вимагав сплатити на його користь заборгованість за надані послуги за період з 18.05.2009 року по 31.05.2009 року та з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року відповідно (докази отримання т. 5 а.с. 65).

Позивачем надано до матеріалів справи вимогу щодо погашення заборгованості на суму 33936037,61 грн. №ДН-2-06-02/311 від 18.07.2011 р., а також докази її відправлення та отримання ПАТ "Центренерго".

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи зміст згаданих претензій, колегія суддів вважає, що в даному випадку вони не є вимогами про сплату боргу в розумінні частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, а лише підтверджують намагання позивача врегулювати спір, який виник між ним та відповідачем, в досудовому порядку та отримати оплату наданих послуг, строк оплати за якими вже настав.

З приводу заперечень відповідача про перевищення позивачем максимальної переробної спроможності під'їзної колії Зміївської ТЕС, яка складає 253 напіввагони, слід зазначити, що колегія суддів вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Дослідивши зміст договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, судова колегія дійшла висновку про те, що Зміївська ТЕС безпідставно посилається на відсутність її вини у неналежному виконанні зобов'язання через великі обсяги постачання продукції та її неспроможність прийняти вантаж внаслідок перевантаження вугільного складу, оскільки визначення та коригування обсягів перевезень вантажів не є умовою цього договору. Дана умова є предметом договору поставки вугілля від 17.02.2009 р. №01-09/1-КН, укладеного між відправником (ВАТ "ДЕК "Центренерго") та одержувачем (ДП "Вугілля України"), без участі позивача (т. 24 а.с. 5-9). До того ж договір про організацію перевезень, укладений між сторонами, не містить будь-яких обмежень щодо обсягів перевезень. Будь-яких змін та доповнень до цього договору не сторони не вносили, договір є чинним та має виконуватись сторонами у відповідності до визначених в ньому умов.

Посилання відповідача на наявність підстав для звільнення від оплати за отримані послуги, мотивовані його зверненням до керівництва ДП "Донецька залізниця" та СТГО "Південна залізниця" з проханням обмежити або припинити подачу вагонів під навантаження вугілля на адресу Зміївської теплової електричної станції, судовою колегією відхилено у зв'язку з тим, що, відповідно до статті 29 Статуту залізниць України, лише Укрзалізниця має право запроваджувати, за погодженням з Міністерством транспорту та зв'язку України, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення. Обов'язковість таких дій з боку Укрзалізниці жодним нормативним актом не передбачена.

Факт звернення відповідача до позивача з вимогами про зменшення обсягів подавання вагонів не звільняє його від відповідальності за неналежне виконання обов'язку по сплаті вартості наданих позивачем послуг.

До того ж відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, або відсутність у боржника необхідних коштів.

Натомість пунктом 8.5 Договору поставки вугілля №01-09/1-КН від 17.02.2009 р., укладеного між другим відповідачем та ДП "Вугілля України" без участі або погодження позивача, чітко визначено, що у випадку неспроможності покупця вчасно прийняти вугілля, яке йому адресовано, через відвантаження постачальником до ТЕС вантажоотримувача вугілля в кількості, що перевищує визначений в додатках до Договору максимальний добовий обсяг відвантаження постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді відшкодування його збитків, пов'язаних з оплатою залізниці вартості користування вагонами і зберігання вантажів за час їх простоювання.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що відповідач мав можливість та правові підстави для звернення до контрагента за Договором поставки вугілля №01-09/1-КН від 17.02.2009 р. ДП "Вугілля України" з пропозицією про внесення до Договору постачання змін, пов'язаних зі зменшенням обсягів поставки. Доказів на підтвердження відповідного звернення та зменшення обсягів або вирішення цього питання в судовому порядку шляхом внесення до Договору змін або доповнень, відповідачем до суду не надано.

Відповідачі у своїх запереченнях посилаються також на норми пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за №165/3458, згідно з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи, б) у разі подання залізницею вагонів і контейнерів у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника й одержувача, і на те, що мали місце випадки подачі вагонів позивачем в кількості, більшій, ніж максимальна переробна спроможність під'їзної колії Зміївської ТЕС - 231 вагон.

Колегією суддів встановлено, що згідно з підпунктом б) пункту 16 Правил користування вагонами та контейнерами (затверджені наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 р.) вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником. Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Згідно з умовами договору від 18.12.2006 р. за №2/219 (22-12/06) про експлуатацію під'їзної колії, яка належить відповідачу (Додаток №1 до Договору №2/219 (22-12/06), максимальна середньодобова переробна спроможність вантажних фронтів Зміївської ТЕС при вивантаженні вугілля становить 231 вагон в добу (при вивантаженні вагоноперекидачем) та 22 вагони (при вивантаженні краном), всього - 253 вагони.

До того ж пункти 6.1 та 6.2 приведених вище Правил визначають, що за погодженням залізниці і власника (користувача) під'їзної колії може розроблятися єдиний технологічний процес роботи під'їзної колії та станції примикання, розробка ЄТП виконується комісією у складі працівників залізниці та підприємства.

Позивачем наданий витяг з Єдиного технологічного процесу (далі ЄТП) роботи під'їзної колії Зміївська ТЕС, що примикає до станції Шебелинка Південної залізниці (який діяв також протягом 2009-2010 років, затверджений 15.12.2006 р. директором Зміївської ТЕС О.В.Павленко та першим заступником начальника Південної залізниці В.О.Кузьменко), в розділі 2 якого визначено, що подавання вагонів на фронти навантаження та вивантаження і їх забирання з фронтів на приймально-здавальні колії проводиться локомотивом Зміївської ТЕС, а відповідно до таблиці 5.1 ЄТП максимальна переробна спроможність вантажних фронтів Зміївської ТЕС №13 та 14, які використовуються для вивантаження вугілля, становить 231 вагон в добу (при вивантаженні вагоноперекидачем) та 22 вагони (при вивантаженні краном), всього 253 вагони (аналогічно умовам укладеного договору).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає заперечення відповідача про перевищення позивачем максимальної переробної спроможності під'їзної колії Зміївської ТЕС необгрунтованими.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачами не надано доказів в обґрунтування заперечень проти позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача є законними і обґрунтованими.

Приймаючи рішення у даній справі колегія суддів враховує позицію Вищого господарського суду України, викладену у п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2012 року, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АБ №335494 Зміївська теплова електрична станція ПАТ "Центренерго" є відокремленим підрозділом ПАТ "Центренерго" (т. 22 а.с. 98).

З огляду на викладене, сума заборгованості в розмірі 33936037,61 грн. підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції.

У відповідності зі ст. 49 ГПК України колегія суддів вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. також покласти на Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 526, 909 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, п/р 26004306872 у АТ "Ощадбанк" м. Києва, МФО 300465, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Державного підприємства "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, п/р 26007000002 в ХФ АБ "Експрес-Банк", МФО 350716, код ЄДРПОУ 01072609) 33936037,61 грн. належних до сплати платежів, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили та повернення раніше виданого оригіналу наказу.

Повне рішення складено "05" червня 2012 р.

Головуючий суддя Макаренко О.В.

суддя Суярко Т.Д.

суддя Бринцев О.В.