Рішення № 24823869, 11.06.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2012 р.Справа № 5017/1399/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі Л.Е. Кришиневській

За участю представників:

від позивача - Луговський В.Г.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Абріс - Н" про стягнення 806 913,37 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Дніпропетровський Втормет" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Абріс - Н" про стягнення заборгованості за попереднім договором № 1579 від 04.10.2011 р. в розмірі 803 179,48 грн., у т.ч. основного боргу в сумі 797 000,00 грн., інфляційні витрати в розмірі 1 594,00 грн. та 3 % річних в розмірі 4 585,48 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

04.10.2011 р. між Відкритим акціонерним товариством „Дніпропетровський Втормет" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Абріс - Н" було укладено попередній договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 157.

Відповідно до п. 1 вказаного договору відповідач зобов'язався в строк не пізніше 45 календарних днів з дати укладення попереднього договору укласти з позивачем договір купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ „Абріс - Н" зобов'язується передати у власність ВАТ „Дніпропетровський Втормет" кран мостовий електричний реєстраційний № 12843 та частину промислової бази (об'єкти нерухомості), розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Боровського Миколи (в минулому вул. Промислова), буд. 31.

Відповідно до умов п. 2 попереднього договору ВАТ „Дніпропетровський Втормет" перераховує аванс в сумі 797000,00 грн. на поточний рахунок ТОВ „Абріс - Н".

Так, за ствердженням позивача, ВАТ „Дніпропетровський Втормет" належним чином виконало умови попереднього договору та згідно платіжного доручення № 8607 від 05.10.2011 року перераховувало аванс за попереднім договором на загальну суму 797 000,00 грн. з урахуванням ПДВ. В свою чергу у відповідності до п. 5 попереднього договору ТОВ „Абріс - Н" зобов'язано було в строк 45 календарних днів з дати укладення попереднього договору в порядку встановленому законодавством отримати кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості.

Однак, як вказує позивач, оскільки ТОВ „Абріс - Н" в строк 45 календарних днів з дати укладення попереднього договору не встигало отримати кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, ВАТ „Дніпропетровський Втормет" погодилось збільшити строк отримання кадастрового номеру земельної ділянки.

18.11.2011 року ВАТ „Дніпропетровський Втормет" та ТОВ „Абріс - Н" уклали договір про внесення змін до попереднього договору, за яким сторони погодили збільшити строк отримання кадастрового номеру земельної ділянки до 31.12.2011 р. Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 1943.

Проте, як зазначено позивачем, станом як на 31.12.2011 року так і на дату складання позовної заяви ТОВ „Абріс - Н" кадастровий номер на земельну ділянку не отримало, відповідний договір купівлі-продажу не укладався, жодних звернень від ТОВ „Абріс - Н" на адресу ВАТ „Дніпропетровський Втормет" не надходило. Відтак, позивач вважає, що ТОВ „Абріс - Н" порушує умови попереднього договору і договору про внесення змін до попереднього договору стосовно строку отримання кадастрового номеру земельної ділянки і строку укладення договору купівлі-продажу та необґрунтовано ухиляється від його укладення.

При цьому позивач посилається на п. 7 попереднього договору (в редакції договору про внесення змін до попереднього договору), згідно якого, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору купівлі-продажу об'єктів або при порушенні умов даного договору повинна відшкодувати іншій стороні в строк 3 діб після закінчення узгодженого строку на укладення договору купівлі-продажу збитки, а саме: при відмові ТОВ „Абріс - Н" продавати об'єкти або порушенні умов пункту 5 цього договору грошова сума в розмірі 797000,00 грн., повертається ВАТ „Дніпропетровський Втормет", і одна сторона додатково сплачує другій стороні суму збитків, які понесло ВАТ „Дніпропетровський Втормет", що виражаються у витратах, документально підтверджених та пов'язаних з підготовкою до укладення майбутнього договору купівлі - продажу об'єктів.

Таким чином, на думку позивача, відповідач як продавець з 03.01.2012 р. є таким, що прострочив виконання зобов'язання за попереднім договором.

Позивач зазначив, що 04.01.2012 р. на адресу відповідача було відправлено вимогу про сплату грошових коштів за попереднім договором, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 1579. Однак, відповідачем не здійснено жодних дій для повернення авансу за попереднім договором та не пред'явлено будь-яких заперечень.

Крім того, позивач згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування трьох відсотків річних на суму заборгованості, що складають 8319,37 грн., а також інфляційних втрат, що становлять 1594,00 грн.

Разом із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив накласти арешт на грошові кошти та майно, що належить ТОВ „Абріс - Н".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2012 р. позовну заяву ВАТ „Дніпропетровський Втормет" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5017/1399/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Подану позивачем разом з позовом заяву про забезпечення позову судом залишено без задоволення з огляду на ненаведення заявником у вказаній заяві та ненадання до суду доказів в обґрунтування свого припущення того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявленого позову. У зв'язку з цим суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову.

11.06.2012 р. позивачем було подано до господарського суду Одеської області клопотання про заміну позивача на його правонаступника -Публічне акціонерне товариство „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет".

Однак, як було з'ясовано судом, згідно наданих позивачем до суду разом з вказаним клопотанням копій установчих документів ПАТ „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" позивачем було змінено організаційно-правову форму (з ВАТ на ПАТ) та назву товариства, що є реорганізацією товариства, яка тягне за собою правонаступництво.

За таких обставин, судом було здійснено заміну назви позивача з Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський Втормет" на Публічне акціонерне товариство „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет".

Також 11.06.2012 р. позивачем було подано до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 806 913,37 грн., з яких 797 000,00 грн. -сума основного боргу, 1 594,00 грн. -інфляційні витрати та 3 % річних -8 319, 37 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців згідно спеціального витягу (а.с. 35-36).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

04 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Абріс - Н" та Відкритим акціонерним товариством „Дніпропетровський Втормет" було укладено попередній договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 1579 (а.с. 7-9). Згідно п. 1 вказаного договору відповідач зобов'язався в строк не пізніше 45 календарних днів з дати укладення попереднього договору укласти з позивачем договір купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ „Абріс - Н" зобов'язується передати у власність ВАТ „Дніпропетровський Втормет", а ВАТ „Дніпропетровський Втормет" зобов'язується прийняти у власність від ТОВ „Абріс - Н" кран мостовий електричний реєстраційний № 12843 та частину промислової бази (об'єкти нерухомості), розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Боровського Миколи (в минулому вул. Промислова), буд. 31, загальною площею 2937,6 кв.м, а саме будівлі, споруди зазначені на плані під літерами „К1" -склад, „К"- склад, „Ъ" -РМЦ, „Г1" -трансформаторна, „И" -котельна, „и" -склад, „и1" -цех, „и2" -битова, „и3" -убиральня, „и4" -склад, „и5" -битова, „и6" -майстерні, „и7" -склад, „и8" -склад, „Ы" -склад, ІІ -склад продукції арматурного цеху, згідно додатку до договору -плану-схеми на 8-ми аркушах, що є невід'ємною частиною цього попереднього договору. Вказані об'єкти належать ТОВ „Абріс - Н" на праві власності. При цьому в договорі зазначено, що частина промислової бази, що відчужується за цим договором, належить продавцю на підставі договору про реальний поділ промислової бази, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 12.02.2008 р. за реєстровий № 336 та зареєстрованого в електронному Реєстрі права власності на нерухоме майно за № 22122943, номер запису 5971 в книзі 74неж-53, згідно витягу № 17735228, виданого Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 14.02.2008 р. та розташовані на земельній ділянці загальною площею 17596,7 кв.м.

Згідно п. 2. договору у рахунок майбутнього врожаю ВАТ „Дніпропетровський Втормет" передає, а ТОВ „Абріс - Н" приймає аванс в розмірі 797 000,00 грн., що на момент укладення цього договору по курсу НБУ становить 100 000,00 доларів США, в тому числі ПДВ, шляхом перерахування на рахунок ТОВ „Абріс - Н" в строк на протязі 1 (одного) робочого дня після підписання цього договору.

При цьому в п. 3 попереднього договору сторони передбачили, що майбутній договір купівлі - продажу зазначених об'єктів, підлягає нотаріальному посвідченню не пізніше 45 календарних днів з дати укладання цього попереднього договору.

Відповідно до п. 5 попереднього договору ТОВ „Абріс - Н" зобов'язується в строк 45 календарних днів з дати укладання цього попереднього договору в порядку, встановленому законодавством отримати кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості. У випадку коли з об'єктивних причин (вимоги законодавства, нормативно-правових актів та інше) строк отримання кадастрового номеру земельної ділянки підлягає збільшенню і сторони узгоджують подовження зазначеного строку ТОВ „Абріс - Н" зобов'язується укласти з ВАТ „Дніпропетровський Втормет" письмовий договір оренди об'єктів зі строком дії до укладення договору купівлі-продажу зазначених об'єктів, сума орендної плати узгоджується сторонами в розмірі 5000,00 грн. з ПДВ на місяць. При цьому загальна сума сплачених орендних платежів буде вважатися частковою сплатою вартості об'єктів, на яку зменшується загальна вартість договору, узгоджена в п. 4 цього договору.

В п. 4 попереднього договору сторони домовились, що продаж об'єктів буде вчинено за суму, еквіваленту 650 000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ, в т.ч. ПДВ, на день підписання основного договору, які ВАТ „Дніпропетровський Втормет" зобов'язується сплатити ТОВ „Абріс - Н" за умови укладення основного договору купівлі-продажу не пізніше 45 календарних днів з дати укладення цього попереднього договору, з яких 797 000,00 грн. перераховуються на умовах цього попереднього договору та з урахуванням сплачених сум у випадку, передбаченому п. 5 цього договору. Усі платежі по цьому попередньому договору та основному договору купівлі-продажу здійснюються у національній валюті (гривні) по безготівковому розрахунку шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку ВАТ „Дніпропетровський Втормет" на банківський рахунок ТОВ „Абріс - Н".

Наразі 04.10.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Абріс - Н" та Відкритим акціонерним товариством „Дніпропетровський Втормет" укладено договір оренди № 738 (а.с. 41-44), за яким відповідач як орендодавець передав позивачу як орендатору за плату в оренду майно, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Боровського Миколи, буд. 31, а саме: кран мостовий електричний реєстраційний № 12843 та об'єкти нерухомості, зазначені у плані і технічному паспорті літерами ІІ -склад продукції арматурного цеху 3239,6 кв.м, „Л1" -склад 182,2 кв.м, „К1" -склад 488,8 кв.м, „К"- склад 474,8 кв.м, „Ъ" -РМЦ 179,8 кв.м, „Ы" -склад 40,0 кв.м, „Г1" -трансформаторна 38,6 кв.м, „И" -котельна 492,8 кв.м, „и" -склад 64,6 кв.м, „и1" -цех 256,3 кв.м, „и2" -битова 60,8 кв.м, „и3" -убиральня 1,9 кв.м, „и4" -склад 116,6 кв.м, „и5" -битова 30,0 кв.м, „и6" -майстерня 97,5 кв.м, „и7" -склад 79,8 кв.м, „и8" -склад 77,0 кв.м, що підтверджується актом прийому-передачі від 04.10.2011 р. (а.с. 45), який є невід'ємною частиною договору оренди.

Крім того, 05.10.2011 р. ВАТ „Дніпропетровський Втормет" було перераховано ТОВ „Абріс - Н" 797 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 132 833,33 грн., як аванс в рахунок майбутнього договору купівлі-продажу згідно попереднього договору № 1579 від 04.10.2011 р., що підтверджується платіжним дорученням № 8607 від 05.10.2011 р. (а.с. 23). Вказана сума платежу по суті є попередньою оплатою.

В подальшому 18.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Абріс - Н" та Відкритим акціонерним товариством „Дніпропетровський Втормет" було укладено договір про внесення змін до попереднього договору (а.с. 19-22), згідно якого сторони погодили збільшити строк отримання кадастрового номеру земельної ділянки до 31.12.2011 р., а також продовжити строк на укладення договору купівлі-продажу до 31.12.2011 р. Вказаний договір про внесення змін до попереднього договору також був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 1943.

Проте, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, у визначений попереднім договором строк до 31.12.2011 року ТОВ „Абріс - Н" кадастровий номер на земельну ділянку не отримало, відповідний договір купівлі-продажу між сторонами не укладався. До того ж за ствердженнями позивача, жодних звернень від ТОВ „Абріс - Н" на адресу позивача не надходило.

Відтак, за ствердженнями позивача, відповідач в свою чергу не вчинив жодних дій, щодо отримання кадастрового номеру на земельну ділянку або укладення договору купівлі - продажу, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про повернення сплачених ним коштів на виконання вказаного попереднього договору.

При цьому позивач посилається на положення ст.ст. 526, 530 ЦК України, які передбачають належне виконання цивільних зобов'язань відповідно до умов договору та вказаних Кодексів, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а також виконання зобов'язань у встановлений ними строк.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний попередній договір від 04.10.2011 р. є підставою для виникнення у сторін за цим договором зобов'язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Разом з тим, дослідивши зміст укладеного між сторонами по справі попереднього договору щодо його правової природи, суд зазначає наступне.

З одного боку вказаний договір є попереднім. Статтею 635 Цивільного кодексу України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Отже, виходячи з правової природи попереднього договору, попередній договір покладає на сторони лише обов'язок у майбутньому укласти основний договір. Таким чином, по-перше, виконання спірного попереднього договору полягає виключно в укладенні не пізніше 31.12.2011 р. договору купівлі-продажу об'єктів, зазначених в попередньому договорі, а невиконання може полягати відповідно у відмові від укладення договору купівлі-продажу на умовах, встановлених у попередньому договорі.

Так, одностороння відмова від попереднього договору суперечить чинному законодавству України, зокрема, ст. 525 Цивільного кодексу України, якою одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таке саме правило встановлене ст. 180 Господарського кодексу України.

Натомість стаття 635 Цивільного кодексу України встановлює способи захисту прав та охоронюваних інтересів у разі відмови від укладання основного договору, а саме: сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Крім того, ст. 182 Господарського кодексу України встановлено, у разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

До того ж згідно ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Отже, як випливає з приписів даної правової норми, якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про укладення основного договору протягом строку, встановленого попереднім договором, то зобов'язання встановлене попереднім договором припиняється.

Господарським судом встановлено, що сторонами пропозиції про укладення основного договору купівлі-продажу у строк до 31.12.2011 р. не направлялись та основний договір укладено не було. Відповідні докази, які б підтверджували факт укладення договору купівлі - продажу або передачі у власність ВАТ „Дніпропетровський Втормет" крану мостового електричного реєстраційний № 12843 та частини промислової бази, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 31, загальною площею 2 937,6 кв.м., або неможливості виконання цього зобов'язання з поважних причин, в матеріалах справи відсутні. При цьому укладенню договору купівлі-продажу мало передувати отримання ТОВ „Абріс - Н" кадастровий номер на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомості. Проте, ТОВ „Абріс - Н" кадастровий номер на земельну ділянку не отримало, що не спростовано останнім. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В той же час попередній договір містить умови про право односторонньої відмови позивача від договору.

Зокрема, в п. 7 попереднього договору передбачено, що якщо сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору купівлі-продажу об'єктів або при порушенні умов даного договору повинна відшкодувати іншій стороні в строк 3 діб після закінчення узгодженого строку на укладення договору купівлі-продажу збитки, а саме: при відмові ТОВ „Абріс - Н" продавати об'єкти або порушенні умов пункту 5 цього договору (отримання у строк 31.12.2011 р. кадастрового номеру земельно ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості) грошова сума в розмірі 797 000,00 грн. повертається ВАТ „Дніпропетровський Втормет" і ТОВ „Абріс - Н" додатково сплачує ВАТ „Дніпропетровський Втормет" суму збитків, які понесло ВАТ „Дніпропетровський Втормет", що виражаються у витратах, документально підтверджених та пов'язаних з підготовкою до укладення майбутнього договору купівлі - продажу об'єктів.

Як вже зазначалось, у визначений попереднім договором (з урахуванням внесених до нього змін 18.11.2011 р.) строк 31.12.2011 р. основний договір купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ „Абріс - Н" зобов'язується передати у власність позивачу кран мостовий електричний реєстраційний № 12843 та частину промислової бази, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 31, загальною площею 2 937,6 кв.м, укладений не був, а тому одержані відповідачем грошові кошти в сумі 797 000,00 грн. в якості авансу підлягають поверненню позивачу у вказаному розмірі.

Так, позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу від 04.01.2012 р. (а.с. 24-25) про сплату грошових коштів за попереднім договором, що підтверджується описом вкладення у лист (а.с. 26). Зокрема, позивач просив повернути йому кошти, перераховані на виконання умов попереднього договору від 04.10.2011 р. Однак, відповідачем не було повернуто позивачу аванс за попереднім договором.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми в розмірі 797000,00 грн. як авансу, перерахованого за попереднім договором від 04.10.2011 р.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на умови п. 7 попереднього договору, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за попереднім договором, з 03.01.2012 р., оскільки узгоджений строк на укладення основного договору закінчився 31.12.2011 р.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних втрат, що складають за розрахунком позивача (а.с. 29) 1594,00 грн., виходячи з середнього індексу інфляції за період з 03.01.2012 р. по 08.05.2012 р. (100,2%): 797000,00 грн. /100%*100,2% - 797 000,00 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Проте, враховуючи те, що ні законом, ні укладеним сторонами по справі договором не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів, поряд з інфляційними втратами, є також способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення позивачу сплачених коштів на виконання умов попереднього договору, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних за період з 03.01.2012 р. по 08.05.2012 р., що складають 8319,37 грн. (797000,00 грн./100% х 3% /365 дн. х 127 дн.), розрахунок яких міститься в доданому до позову розрахунку суми боргу (а.с. 29).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" повністю обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Абріс - Н" про стягнення 806 913,37 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Абріс - Н" (67511, Одеська область, Комінтернівський район, с. Новомиколаївка, вул. 8 березня, буд. 26-А; код ЄДРПОУ 35473510; п/р 26003265531 в ПАТ „Марфін Банк" м. Іллічівськ, МФО 328168) на користь Публічного акціонерного товариства „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" (49124, м. Дніпропетровськ, вул. Липова, буд. 1; код ЄДРПОУ 00191454; п/р 2600630133107 в ПАТ „Банк Кредит Дніпро", МФО 305749) заборгованість в розмірі 797 000/сімсот дев'яносто сім тисяч/грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 1594/одна тисяча п'ятсот дев'яносто чотири/грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 8319/вісім тисяч триста дев'ятнадцять/грн. 37 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 16 138/шістнадцять тисяч сто тридцять вісім/грн. 28 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2012 р.

Суддя Петров В.С.