Рішення № 24823862, 18.06.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2012 р.Справа № 5017/1016/2012

За позовом Державного підприємства "Донецька залізниця"

до: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"

про стягнення 148225грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1- по довіреності;

Від відповідача: ОСОБА_2- по довіреності; ОСОБА_3 по довіреності

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство "Донецька залізниця" звернувся до суду із позовною заявою до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" про стягнення 145225грн. штрафу. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що при оформленні залізничної накладної №40698839 відповідачем було скоєне правопорушення, передбачене ст.24 Статуту залізниць України, яке полягає у неправильному зазначені у накладній маси вантажу, що є підставою для покладення відповідальності, встановленої ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України.

Відповідач 07.05.2012р. надав суду відзив на позов в якому позовні вимоги не визнав та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, так як вважає вимоги необґрунтованими та безпідставними з підстав викладених у візиві.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.05.2012р. строк розгляду справи продовжено за клопотанням позивача відповідно до ст. 69 ГПК України.

11.06.2012р. представник позивача надав суду уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 148225грн. в зв"язку з помилкою вказаною в резолютивній частині позовної заяви.

18.06.2012р. представник позивача надав заперечення на відзив в яких вбачається, що ДП „Донецька залізниця" не згодна з підставами викладеними у відзиві та вважає їх безвідповідальними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

20.12.2011р. зі станції відправлення Берегова Одеської залізниці на станцію Авдіївка Донецької залізниці за перевізним документом № 40698839 ДП «Морський торговельний порт „Юний" відправило вантаж - вугілля кам'яне у вагонах: № 62993068, вагою брутто - 93 050 кг., нетто - 69 650 кг., тара - 23 400 кг., № 68609163, вагою брутто - 89 700 кг., нетто - 68 500 кг., тара - 21 200 кг., № 63591002, вагою брутто - 93 100 кг., нетто - 69 600 кг., тара - 23 500 кг., № 65620353, вагою брутто - 91450 кг., нетто - 69 350 кг., тара - 22 100 кг., № 60597267, вагою брутто - 93 450 кг., нетто - 69 850 кг., тара - 23 600 кг.

На вимогу вантажоодержувача вантажу на станції Авдіївка 26.10.2011р. було здійснено конрольне зважування вагону та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній - фактично вага складала: № 62993068, вагою брутто - 91 050 кг., нетто - 67650 кг., тара - 23 400 кг., що менше даних, вказаних у накладній на 2 000 кг.; № 68609163, вагою брутто - 87 450 кг., нетто - 66 250 кг., тара - 21 200 кг., що менше даних, вказаних у накладній на 2 250 кг.; № 63591002, вагою брутто - 90 700 кг., нетто - 67 200 кг., тара - 23 500 кг., що менше даних, вказаних у накладній на 2 400 кг.; №65620353, вагою брутто - 89 300 кг., нетто - 67 200 кг., тара - 22 100 кг., що менше даних, вказаних у накладній, на 2 150 кг.; № 60597267, вагою брутто - 91 100 кг, нетто - 67 500 кг., тара - 23 600 кг., що менше даних, вказаних у накладній на 2 350 кг.

За результатами контрольного зважування залізницею було складено комерційний акт № 68 20.12.2011 року.

Згідно ст. 6 Статуту залізниці України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до статуту та Правил перевезення вантажів і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовоюформою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048, так і ст.23 Статуту залізниць України.

У зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній №40698839 маси вантажу Донецькою залізницею, на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, був нарахований відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в загальній сумі 148225грн., а саме провізна плата вагону № 62993068 - 5 929,00 грн. х 5 = 29 645,00 грн.; провізна плата вагону № 68609163 - 5 929,00 грн. х 5 = 29 645,00 грн.; провізна плата вагону № 63591002 - 5 929,00 грн. х 5 = 29 645,00 грн.; провізна плата вагону № 65620353 - 5 929,00 грн. х 5 = 29 645,00 грн., провізна плата вагону № 60597267 -5 929,00 грн. х 5 = 29 645,00 грн..

15.02.12р. позивачем було направлено на адресу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" претензію №103/109 з вимогою оплатити штраф.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку штраф становить 148225рн., виходячи із вартості провізної плати 5929,00грн.х 5 х 1 вагон.

Враховуючи вищевикладене, Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до суду з позовною заявою до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" про стягнення штрафу за невірне зазначення маси вантажу у накладній в сумі 148225грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

За вимогами ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст.909, ч.1 ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.12 Закону України „Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Відповідно до частини 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно ст.6 Статуту Залізниць України накладна -основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею, накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст.129 Статуту Залізниць України).

Аналогічні положення передбачені і п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст.122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п.п.1.1, 1.3 „Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначається у накладних, але вона не зобов'язана перевіряти все що приймає до перевезення.

За вимогами зазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Така ж правова позиція наведена і у п.21 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства України", і у п.п. 6.1, 6.2 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №4-05/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

В даному випадку вантажовідправник неправильно зазначив масу вантажу в залізничній накладній №40698839 від 16.12.2011р., про що станцією Авдіївка Донецької залізниці був складений вищевказаний комерційний акт серії БН 689759/68 від 20.12.2011р.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім випадків заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту.

Згідно ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" скарги на оформлення комерційного акту з порушеннями подано не було, а отже судом встановлено, що комерційний акт у розумінні ст.ст.32-34 ГПК України є належним та допустимим доказом, який засвідчує факт неправильного зазначення відповідачем маси вантажу в залізничній накладній №40698839 від 16.12.2011р.

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

Обґрунтовуючи відзив на позов відповідач посилається на те, що Вантажовідправником вантажу у присутності прийомоздавача станції Берегова Одеської залізниці проводилось дозування та перевантаження вагонів, що є обов'язковим при відправці імпортних та транзитних вантажів для визначення фактичної маси.

Як вбачається з матеріалів справи представник залізничної станції відправлення не був присутній при переважуванні вагону при відправленні вантажу (копія відповіді станції відправлення є у матеріалах справі). У разі зважування вантажу за участю залізниці у накладній, відповідно до додатка 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 ( у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138), заповнюється графа 25, а у разі зважування вантажу одержувачем - графа 24. В накладній № 40698839 від 16.12.2011р. заповнена саме графа 24 (маса вантажу визначена відправником). Таким чином накладна не містить відмітки щодо зважування вантажу за участю залізниці.

Крім того, накопичувальна карта № 22120626, на яку посилається відповідач, не може бути належним доказом зважування спірних вагонів, у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки не містить відомостей щодо зважування станицею відправлення саме цих вагонів, а акти зважування вагонів з вантажем (ОТВЕС), засвідчили тільки робітники відповідача без робітників залізниці.

Не може бути доказом, наданий у судовому засіданні, лист начальника станції Берегова Одеської залізниці №131 від 18.06.2012р., так як з нього не вбачається, що саме Вантажовідправником вантажу у присутності прийомоздавача станції Берегова Одеської залізниці проводилось дозування та перевантаження вагонів № 62993068, № 68609163, № 63591002, № 65620353, № 60597267.

Також, на станцію призначення вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, ознаки втрати, вантажу під час перевезення відсутні. Навантаження у вагоні рівномірне, маркування не порушене. При переважуванні був присутній представник одержувача, який засвідчив дані, вказані у комерційному акті (що підтверджується підписом у комерційному акті). Комісійне переважування вантажу здійснювалось на технічно справних вагах, які регулярно проходять технічний огляд та держповірку, що підтверджує копія технічного паспорту ваг.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи навантаження та зважування вантажу вантажовідправник здійснював самостійно, без участі представника залізниці, відомості про вантаж у перевізні документи також вносив вантажовідправник, тому він несе відповідальність за правильність та достовірність цих відомостей.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, а також приймає до уваги наданий позивачем розрахунок позовних вимог, як такий, що здійснений згідно з вимогами чинного законодавства.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 2694,50грн..

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1 Позов задовольнити.

2 Стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" (65481, м. Южне Одеської області; код ЄДРПОУ 04704790) на користь Державного підприємства "Донецька залізниця"(83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 25905191) штраф у сумі 148225грн., витрати по сплаті судового збору на суму 2964грн.50коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 19.06.12р.

Суддя Літвінов С.В.