Рішення № 24823748, 12.06.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.12 Справа№ 5015/1905/12

За позовом: Державного підприємства „Золочівське лісове господарство", с.Струтин, Золочівський район, Львівська обл.

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Львів-Реставрація" м.Львів

про: стягнення 15 700,98 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1-представник (довіреність № 878 від 28.05.2012р.)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 12.06.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Державне підприємство „Золочівське лісове господарство", (с.Струтин, Золочівський район, Львівська обл.) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Львів-Реставрація" (м.Львів) про стягнення 15 700,98 грн., з яких: 10 494,13 грн. -основний борг, 1 814,38 грн. -пеня, 376,22 грн. -3% річних, 297,4 грн. -інфляційні втрати, 2 718,85 грн. -штраф.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач не в повному обсязі сплатив за поставлений товар згідно договору купівлі -продажу товару №981 від 30.11.2011 року.

Ухвалою суду від 15.05.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 29.05.2012 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 29.05.2012 р.

Позивач забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, вимоги ухвали суду від 15.05.2012 р. виконав.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №79006 0498561 3, яке знаходиться в матеріалах справи.

Ухвали суду надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний в матеріалах справи).

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між ДП „Золочівське лісове господарство" та ПАТ „Львів-Реставрація" було укладено договір купівлі - продажу товару №981 від 30.11.2011 року (далі -договір).

Згідно п.7.1. договору, цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року..

Пунктом 1.3.1 вказаного договору обумовлено, що ціна погоджується сторонами на час укладення угоди і може змінюватися не частіше, як 1 раз на квартал. Зміна ціни залежить від показників,що зумовлюють ціну товару. Загальна сума договору становить 27188,650 грн.

Умовами договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Покупець повинен провести 100% оплату за товар протягом 7-ми днів з моменту відвантаження партії товару. Продавець має право не відпускати товар покупцю якщо ним не проведена оплата за попередні поставки відповідно до п.3.2. даного договору. (п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору).

На виконання умов договору, згідно видаткових накладних №051422 від 23.12.2011 р., №051414 від 08.12.2011 р., №051413 від 07.12.2011 р., №051412 від 02.12.2011 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 42 494,13 грн. (копії наведених накладних наявні в матеріалах справи).

10.02.2012р. позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. .№242 від 10.02.2012 р.) про сплату суми заборгованості.

Свій обов'язок щодо остаточного розрахунку за отриманий товар відповідач не виконав, в зв'язку з чим на момент звернення з позовом до суду у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 10 494,13 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 981 від 30.11.2011 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у

встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором № 981 від 30.11.2011 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 10 494,13 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення оплати, позивач на підставі п. 4.3 договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1814,38 грн. пені за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р.

Згідно п. 4.3 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та порушення Розділу 3 „Порядок розрахунків" цього договору, покупець сплачує пеню у розмірі, передбаченому Законом України від 22.11.1996 р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за кожен день прострочки платежу.

Крім того, на підставі п. 4.4. договору, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 2 718,85 грн. Позовні вимоги про стягнення штрафу та пені підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено пунктом 4.4 договору, у випадку, якщо в строки, що визначені п.3.2 договору покупець не провів оплату за переданий йому у власність товар, то покупець виплачує продавцю узгоджений сторонами штраф в розмірі 10% від суми договору.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Договором купівлі - продажу товару №981 від 30.11.2011 року передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки -пені та штрафу.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з наданими позивачем розрахунками інфляційних втрат у розмірі 297,4 грн. та 3% річних в сумі 376,22 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт наявності заборгованості відповідачем визнаний, належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги згідно клопотання про зменшення позовних вимог обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати отриманого товару згідно договору купівлі - продажу товару №981 від 30.11.2011 року. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 230-232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Львів-Реставрація" (79040, м.Львів, вул.Конюшинна, буд. 2 Б, ідентифікаційний код 02498049) на користь Державного підприємства „Золочівське лісове господарство" (80743, Львівська область, Золочівський район, с.Струтин , ідентифікаційний код 00992467) 10 494,13 грн. основного боргу, 376,22грн.- 3% річних, 1814,38 грн. пені, 297,4 грн. інфляційних втрат, 2 718,85 грн. штрафу, 1641,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 18.06.2012 р.

Суддя Король М.Р.